Тернопілля: перетворити мальовничі руїни на «туристичну Мекку»

Тернопілля: перетворити мальовничі руїни на «туристичну Мекку»

Укрінформ
Тернопільщина планує по-новому відкриватися для туристів. Для цього тут реставруватимуть замки й створюватимуть нові маршрути

Край, у якому кожне село має свою архітектурну пам’ятку. Тернопілля – область, де розташовані понад третина всіх українських замків, є три великі горизонтальні гіпсові печери, які приймають туристів, Дністровський каньйон і власні, Кременецькі гори – частина Подільської височини.

Ці локації Державне агентство розвитку туризму планує включити до оновленого туристичного маршруту Тернопільщиною. Поки ж атракції показали в межах презентаційного туру «Мандруй Україною. Тернопілля». У ньому взяли участь представники ДАРТ, Міністерства культури та інформаційної політики, обласної та місцевої влади, народні депутати, туроператори й журналісти. Триденна подорож об’єднала Тернопіль, Збараж, Кременець, Заліщики, Більче-Золоте, Чортків, Теребовлю та Бережани.

МАЙЖЕ «ТУРИСТИЧНА МЕККА»

В області сподіваються приваблювати туристів тими емоціями, які в них можуть викликати пам’ятки або ж різноманітні активності. Голова Тернопільської облдержадміністрації Володимир Труш упевнений, їх вистачить на звання «туристичної Мекки».

«Тернопільщина багата однією третьою усіх замків України. Вони – в різному стані. Збаразький, Вишневецький замки – у кращому, Бережанський, Чортківський – у ще іншому стані. Але програма Президента «Велика реставрація», яка запущена в цьому році, дасть можливість відреставрувати їх. Тернопільщина – це той край, який був завжди недооцінений в рамках туристичної галузі. Нас сприймали як аграрну область. Насправді ми маємо, що показати в туристичній галузі, в культурній спадщині. І важливо те, що люди, як побувають тут, зможуть із упевненістю сказати: «Так, Тернопіль – це майже туристична Мекка», – зауважив Володимир Труш під час засідання «круглого столу» у Збаражі, яким і розпочався презентаційний тур.

Мандрівникам планують запропонувати атракцію «Відвідай Тернопільщину. Побач, взнай своє». Ініціатор змін до закону про туризм, голова підкомітету Верховної Ради з питань туризму та курортів Дмитро Нальотов запевняє, що культурний складник – не менш важливий за економічний.

«Туризм – це не тільки про економіку, про статистику, туризм – це і про патріотизм. Це про нашу культуру, про наші місця, про наші міста, архітектуру, про нашу національну кухню, про народні промисли – про все цікаве, що відбувається навколо нас у нашій країні. Тому разом ми маємо створити такі умови, щоб туристична галузь розвивалася. Бо сумно, коли ми не знаємо нашу країну, не мандруємо регіонами, не знаємо, що у нас відбувається», – сказав Нальотов.

Позаяк туристичний світ вимагає унікальностей, своєрідних фішок, Тернопільщина готова запропонувати «Золоту стрілу». «Тернополяни мають «Золоту стрілу», яка йде від Кременця, доходить до Чорткова, а тоді розходиться двома гілками: одна йде на Червоне, друга – на Скалу Подільську. На всьому цьому шляху є замки, пам’ятки культурної спадщини, привабливі для туристичних груп», – розповідає генеральний директор Національного заповідника «Замки Тернопілля» Анатолій Маціпура.

Допомогти просувати туристичний бренд Тернопілля має і географічне розташування області. У цьому впевнена народний депутат Євгенія Кравчук родом із Чорткова: «Тернопільщина географічно так розташована, що може бути цікаво для всіх регіонів: і для Заходу, і для Києва, і з індустріального Півдня та Сходу можуть сюди приїжджати».

За словами нардепки, розвиваючи туризм, найперше треба звернути увагу на три складники: як зручно доїхати, що подивитися і як витратити гроші (де зупинитися, поїсти, додаткові атракції, розваги тощо). Поліпшити перший допомогла відремонтована дорога М-19, яка фактично об’єднала туристичні перлини Тернопільщини від півночі до півдня: Кременець, Збараж, Тернопіль, Теребовлю, Чортків, Заліщики.

ОБ’ЄКТИ ВЕЛИКОЇ РЕСТАВРАЦІЇ

Розпочати мандрівку оновленим туристичним маршрутом Тернопільщиною мандрівникам радитимуть зі Збаразького замку ХVII століття, найсучаснішого на часи зведення. Цей палацово-замковий комплекс за 25 кілометрів від Тернополя зберігся найкраще серед інших в області. До того ж, потрапив до переліку з 22 об’єктів культурної та історичної спадщини, на яких цьогоріч проведуть відновлювальні роботи в межах програми «Велика реставрація». У замку відремонтують перехідний міст та ескарпові стіни, надавши їм автентичного вигляду.

За кількістю старовинних замків Тернопілля посідає перше місце в країні. А збаразька фортифікаційна споруда – своєрідний флагман серед цих твердинь. На підході до неї видніються частково відтворені бастіони, збережені мури, а також десятки бійниць, із яких у давнину вели мушкетний вогонь.

Раніше це робили близько сотні оборонців, а зараз для туристів – троє працівників Національного заповідника «Замки Тернопілля». Збаразький замок – його головний осередок. Загалом же до складу заповідника входять 11 старовинних твердинь області.

В умовах пандемії, кажуть тут, замок готовий приймати туристів – чимала територія дає змогу. У виставкових залах – понад 50 тисяч експонатів, загадковістю манять підземелля. Є кімната тортур, музей зброї, зали сакрального мистецтва, антикваріату з меблями, годинниками, музичними інструментами, зали археології, культової скульптури, козацької слави, килимарства, вишивки. Щоб хоча б побіжно ознайомитися з усім цим, потрібно щонайменше три години.

Крім того, в день проведення «круглого столу» в замку зібрали виробників крафтових продуктів Тернопільської області. Ті показали, що в регіоні вирощують равликів, роблять вино, сидр, пиво, яблучні фріпси та сири. Така гастрономічна палітра – ще один «магніт» для туристів.

ЛЕГЕНДИ Й ГОРИ КРЕМЕНЦЯ

Іншим фортецям і палацам Тернопільщини пощастило менше – від них сьогодні залишилися лише руїни. Але й вони приваблюють туристів. Такі залишки твердині розташовані на Замковій горі Бона, що в центрі одного з найдавніших міст України – Кременця. Дістатися сюди можна звивистою дорогою над урвищем – непогана атракція. Свою оборонну функцію Кременецький замок втратив у XVII столітті. З давніх часів від комплексу збереглися лише надбрамна вежа з прилеглим кутом фортечних стін, вежа над новим будинком і два відрізки оборонних мурів. Тут проводять фестивалі, реконструкції, лицарські бої.

Самі ж Кременецькі гори – це невисоке горбогір’я, рідкісні ерозійні гори. На їхніх схилах росте понад тисяча видів рослин. Саме в цих місцях народилася Українська повстанська армія, збереглися криївки. А замкова гора Бона з висотою майже 400 метрів – одна з найбільш мальовничих і унікальних. Звідси можна роздивлятися навколишні хвойно-листяні ліси й архітектуру Кременця – Миколаївський собор, Єзуїтський колегіум, Богоявленський монастир, Хрестовоздвиженську й Полкову церкви, Костел святого Станіслава, один із найстаріших краєзнавчих музеїв області. Піша ж мандрівка Кременцем займе 9-10 годин. До того ж екскурсовод розкаже, де на горі стати, щоб на мить відчути себе Тарасом Шевченком – поет був тут 1846 року у складі археологічної експедиції.

Має ця локація і свої легенди, як-от історія про шкіряний міст, який у XVI столітті збудували на прохання дружини короля Сигізмунда І – італійки Бони. Незвична конструкція не витримала натиску королівської карети з її пасажирами й обвалилася. Але королева вижила. На згадку про цю подію Замкову гору люди і назвали Боною. Італійка Бона Сфорца Д’Арагона справді була дружиною короля Сигізмунда І й отримала Кременець у подарунок від чоловіка. Але тут вона ніколи не була, натомість наповну опікувалася політичними справами, ставши королевою Польщі.

За камерною атмосферою у Кременці можна відправитися до музею відомого польського поета Юліуша Словацького. Це затишна родинна садиба, де 1809 року народився митець. Прогулюючись кімнатами, ніби опиняєшся в другій половині ХІХ століття: вишукані інтер’єри з витриманою кольористикою, картини, родинні портрети, листи, предмети побуту родини. До того ж у музеї можна скуштувати фіточай із розташованого поруч Кременецького ботанічного саду – одного з найдавніших в Україні. На його території зростають 138 рослин, із яких 70 видів перебувають у Червоній книзі України.

У Кременецьких горах, в урочищі Гниле озеро, діє єдина в Україні цілорічна санна траса. Вона може стати ще однією локацією майбутнього туристичного маршруту Тернопільщиною. Проїхатися нею пропонують всім охочим. Таким спуском закінчується перший день туру.

ІЗ ВИСОТ У ПІДЗЕМЕЛЛЯ

А наступний день мандрівки розпочинається з живописної «височини» – славнозвісної панорами Дністровського каньйону. На оглядовому майданчику дійсно думаєш, що опинився на горі. Насправді ж це рівнина. Просто на неї виїжджаєш із ущелини каньйону – звідси й ефект гір. Розташоване таке інстаграмне місце поблизу… села Хрещатик і вже у Чернівецькій області.

«У нас є надзвичайно мальовничий Дністровський каньйон. Це одне з чудес України, яке вже без жодної інфраструктури, без жодної уваги держави до нього притягує до себе надзвичайно велику кількість туристів. Це і сплави по Дністру, які щороку влітку збирають тисячі людей. Коли сам сплавлявся раз по Дністру, мені здалося, що я – на шосе, завантаженому транспортом», – розповідає заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Володимир Гевко.

Панорама з відомого оглядового майданчика відкривається на найпівденнішу точку Тернопільщини – Заліщики – місто в обіймах Дністра. Або в трикілометровому меандрі – якщо точніше. Це підковоподібний поворот річки. Її вигин в одному місці становить майже 360 градусів. Місцевість унікальна своїм середньоземноморським кліматом (в Україні такий є ще тільки в тимчасово окупованому Криму), адже затримувати тепле повітря допомагають дністровські кручі.

За польських часів у міжвоєнний період Заліщики мали славу європейського кліматичного курорту. Сюди ходили поїзди з вельможними відпочивальниками. Зараз тодішніх пляжів не залишилося, доклала зусиль повінь. Однак місцеві пишаються парками з реліктовими рослинами й туристичною інфраструктурою – Нижнім і Верхнім. Є тут і свій двоповерховий палац, в ампірному стилі – Бруніцьких, що потребує реставрації.

Тернопільщина – це і багатий підземний світ. Загалом тут понад сто печер, але для відвідування сьогодні доступні три: Кришталева, в якій екскурсоводи працюють найдовше, ексклюзивна Вертеба з історичними та архітектурними пам’ятниками й Оптимістична – друга за довжиною у світі й перша серед гіпсових печер.

У презентаційному турі показали Вертебу, що за 2 кілометри від села Більче-Золоте. Це єдиний в Україні підземний музей трипільської культури. 

Назва Вертеба походить від старослов’янського слова «вертеп», що означає печера. Тут виявлено сліди перебування первісної людини періодів палеоліту й неоліту. Серед знахідок – культове поховання, амулети, посуд, глиняні фігурки. Щоправда, в печері представлені переважно муляжі, артефакти зберігаються в музеї.

У Вертебі на туристів чекають лабіринти зі сталактитами, незвична ілюмінація і подекуди кажани. Якщо не особисте знайомство, то принаймні розповіді про них.

ДАХ ДЛЯ ЧОРТКІВСЬКОГО ЗАМКУ

Уже наступного року до оновлених туристичних маршрутів Тернопільщиною планують включати замок у Чорткові, зведений наприкінці XIV століття. Зараз фортифікаційна споруда закрита для відвідувачів через аварійний стан.

Чортківський замок – друга твердиня краю, яка цьогоріч потрапила до переліку об’єктів «Великої реставрації». У межах першої черги робіт тут спорудять консерваційний дах. Він має вберегти фортифікаційні стіни від подальшого руйнування. На це виділять 17,5 мільйона гривень. На території замку вже розпочали підготовчі роботи. Завершити перший етап реставрації планують до 500-річчя Чорткова, яке святкуватимуть 2022 року.

Спочатку замок виконував оборонну функцію, потім використовувався як палац. У різні часи тут діяли і картинні галереї, бібліотеки, і складські приміщення та навіть в’язниця. Написи заарештованих польських повстанців і зараз можна прочитати на вцілілих стінах.

Народна депутатка України Євгенія Кравчук під час презентаційного туру показала візуалізацію реконструкції Чортківського замку та розповіла, що його чекає після завершення робіт: «Плануємо відновити дві вежі та перекриття над палацовою частиною. Це дозволить використовувати замок для проведення виставок, можна відкрити арткафе, для прикладу. Важливо, що ми маємо велику підтримку від керівництва громади, яке готове продовжувати археологічні роботи у замку, готове розвивати інфраструктуру навколо туристичних об’єктів тощо».

За словами міського голови Чорткова Володимира Шматька, потрапити до переліку об’єктів «Великої реставрації» вдалося завдяки завчасній підготовці проєктно-кошторисної документації на відновлення замку.

На території твердині також сподіваються облаштувати підземелля й відкрити ще кілька маршрутів для туристів. «Мури і підземелля, які тут є, треба тільки пристосувати під музеєфікацію, під обслуговування туристів – і вони будуть працювати», – переконаний генеральний директор Національного заповідника «Замки Тернопілля» Анатолій Маціпура.

Крім закритого поки для відвідування замку, у Чорткові можна побачити Домініканський костел, Стару ратушу та пройтися історичним центром міста, де є чимало пам’яток архітектури місцевого значення.

КОЛИ ГРОМАДІ НЕ БАЙЖУЖЕ: ДОСВІД ТЕРЕБОВЛІ

І фінальна точка другого дня майбутнього турмаршруту – Теребовля – одне з найдавніших міст України, вдвічі старше за Тернопіль. Цього місяця тут планують відкрити оглядовий майданчик на відреставрованій ратуші. Туристи підійматимуться на вежу стрімкими сходами повз стіни з історичної цегли кінця ХІХ – початку ХХ століття. З оглядового майданчика – за 36 метрів від землі – відкривається панорама, багата на архітектуру, пагорби, невеликі річки й, звісно, руїни замку.

Громада Теребовлі вирішила зробити ставку на розвиток туризму. Тож хоче перетворити ратушу ХІХ століття з місця роботи міської ради на туристичний об’єкт. Будівлю вже передали місцевому туристично-інформаційному центру. За словами директора закладу Степана Зелінського, ТІЦ працюватиме у форматі туристичної кав’ярні. Тут можна буде скуштувати місцеву випічку, а посуд і позиції у меню планують забрендувати постатями і легендами краю.

Одна із таких – казка про династію годинникарів, яка стала реальністю. Місцевий житель, майстер Анатолій Чайко не одне десятиліття займався виготовленням годинників, його робота прикрашала ратушу. Зараз цей перший годинник Теребовлі повернули до споруди й планують використовувати як експонат, який розповідатиме її історію. За словами Степана Зелінського, місцевий годинникар мав характерну зовнішність – невисокий зріст, капелюх. Продовжив справу батька і його син Олександр.

Місцеві туристичні «магніти» – всі поважного віку, походять із ХVI-XVII століть. Це Теребовлянський замок, Підгорянський монастир, він же одночасно і замок, костел кармелітів, церква святого Миколая, римо-католицький костел св. Петра і Павла 1928 року, створений у стилі старих римських базилік – єдиний такий в Україні.

церква святого Миколая
Церква святого Миколая
в
Костел кармелітів

Туристам також пропонують позбирати трави, побувати біля цілющих джерел і аж двох віадуків – атмосферних аркових залізничних мостів. На Західній Україні є лише 5 таких.

Щоб познайомитися з Теребовлею у пішому режимі вистачить 2-3 години. Але є тут і маршрути 10-кілометрових веломандрівок, багатих на краєвиди, із супроводом гіда. Прокладені вони на максимальній віддалі від траси. І ще одна туристична розвага – нічна екскурсія із князем Теребовлянським на Замкову гору. Хода зі смолоскипами повертає у ХІ століття, кажуть автори дійства. Вірити довелося на слово, адже під час туру темніло пізно, а треба було повертатися до Тернополя.

Також у Теребовлі не можна оминути місцевого музею-майстерні, облаштування якого триває. Розташований він у будівлі колишнього історико-краєзнавчого музею. 

Тут чимало артефактів різних історичних періодів – від найдавніших часів до ХХ століття, деякі мають QR-коди, є експонати з бджолярства. Експозиція продовжує поповнюватися, як-от виставка раритетних фотоапаратів. Директор музею-майстерні Ярослав Ярошевський хоче зробити її інтерактивною, показуючи, наприклад, процес проявлення плівки.

На одній зі стін музею зображена історія міста та його головні пам’ятки. Намалювала її випускниця місцевого коледжу культури і мистецтв Христина Гайдан.

На другому поверсі представлена експозиції дереворитів – гравюр по дереву майстра Остапа Пасіки. Тут чимало карикатур й іронічних сенсів. Поруч – велетенське дерево з бетону. Воно «проростає» через усю будівлю й ніби підтримує її.

У музеї чекають охочих на майстер-класи. Планують активності на будь-який смак – випалювання по дереву, друк фото на дереві, розписування кераміки, тарілок, екосумок, малювання на склі, миловаріння, створення ляльок-мотанок. До того ж, в музеї-майстерні Теребовлі можна власноруч «спорудити» замок. Щоправда, гіпсовий і за заготовкою, але власний.

БЕРЕЖАНИ: ГОРДЕ МІСТЕЧКО ЗІ СВОЇМ РАЄМ

Претендують на включення до нових маршрутів для подорожей Тернопільщиною і Бережани. Це галицьке містечко з ландшафтними краєвидами, автентичними вуличками, стрілецькою славою гори Лисоні – місця найкривавіших боїв Українських Січових Стрільців проти російської армії в 1916 році.

Головний туристичний об’єкт міста – Бережанський замок – теж потребує реставрації. Тут у дворі збереглася справжня перлина європейської архітектури XVI – поч. XVII ст. – тринефна каплиця Святої Трійці, усипальниця роду Синявських. Упродовж трьох століть вона була одним із найбільших родових мавзолеїв Європи. Поруч на подвір’ї – мініатюрний макет фортеці – такий вигляд вона може мати після реконструкції, на яку так сподіваються працівники й місцеві жителі.

Поки ж у приміщеннях розгорнули експозиції з історії замку. У них – і елементи кам’яного оздоблення твердині й усипальниці, і скульптури, й каналізаційні люки, і старовинні ліжка, і двері зі старих стильових будинків садибного типу й Бережанського магістрату.

За часів розквіту замок називали Східним Вавелем за його відомі «золоті кімнати». А тепер, за словами директора Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани Василя Зорика, серед туристів має славу мальовничих руїн.

Водночас мандрівників тут готовий зустрічати навіть сам «історичний володар замку» – гетьман Синявський (роль якого виконує Михайло Слабодух) зі своєю костюмованою, відповідно до епохи, свитою – учасниками фольктеатру «Взори».

Бережани зберегли середньовічну ренесансну забудову вулиць.

Тут традиційно для Тернопілля багато пам’яток архітектури: церква пресвятої Трійці, Миколаївська церква, костел св. Апостолів Петра і Павла, Бернадинський монастир і Вірменська церква св. Григорія у колоритному вірменському кварталі. Інтер’єр церкви прикрашений різьбою, настільними розписами та своєрідною декоративною ліпниною.
церква пресвятої Трійці
Церква пресвятої Трійці
Вірменська церква св. Григорія
Вірменська церква св. Григорія

Можна неспішно прогулятися найаристократичнішою вуличкою міста – Валовою – роздивляючись деталі оригінальних будинків. Серед них – і вілла громадського діяча та письменника Андрія Чайковського (тут свого часу гостював Іван Франко). Інша атракція – знайти двох мавпочок на будинку з рослинним орнаментом на вулиці Академічній. Тут, до речі, всі споруди мають рослинні візерунки на фасадах.

У місцевій ратуші в центрі ринкового майдану колись була гімназія, де вчилися Маркіян Шашкевич, Богдан Лепкий. Тепер це осередок аж чотирьох музеїв: краєзнавчого, музеїв книги і письменника Богдана Лепкого, сакрального мистецтва та історії переслідуваної церкви.

А ще місцеві обіцяють туристам легку дорогу в Рай. До складу Бережанської міської ради входить приміське село Рай. «Райським місцем» цього населеного пункту став унікальний парк, у якому можна зустріти низку ботанічних пам’яток.

ЕКСПРЕС-ПРОГУЛЯНКА ТЕРНОПОЛЕМ

На цьому триденна подорож Тернопільщиною в межах презентаційного туру фінішувала. На знайомство з самим обласний центром – часу було обмаль, однак Укрінформ розповідав про його туристичні «родзинки» раніше. 

Серед нових атракцій – екскурсія «Тернопільський океан та його береги». Місцевий став – добре знаний серед туристів. А ось прогулянка ним на «елегантському пароплаві «Сигма» може стати новою розвагою, адже курсувати таке судно почало лише торік улітку. Завдяки своїм розмірам воно єдине з місцевих теплоходів може пройти під Білецьким мостом поблизу водної арени «Тернопіль». Тож тепер туристам пропонують панську екскурсійну мандрівку.

І навіть якщо часу в Тернополі обмаль, не можна оминути підземелля місцевого Архикатедрального собору, де вже три роки діє музей-крипта. Тут представлена постійна експозиція «Тернопіль сакральний». Також у соборі можна піднятися на дзвіницю – все за попередньою домовленістю з місцевим Туристично-інформаційним центром.

Розмаїте замкове, печерне, водоспадне, сакральне Тернопілля чекає на свого туриста. Тут приваблюють не лише пам’ятки, а і гостинність місцевих, які готові відкривати й популяризувати свій край для нових знайомих.

Світлана Горська, Київ – Тернопіль – Збараж – Кременець – Заліщики – Чортків – Теребовля – Бережани – Тернопіль – Київ

Фото Олександри Бутової

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-