Розбита легенда: що відбувається зі 100-річним авіазаводом у Харкові

Укрінформ
Розбита легенда: що відбувається зі 100-річним авіазаводом у Харкові
Процедура банкрутства підприємства триває понад десятиліття, а російські війська зруйнували виробничі цехи

У перші дні та місяці вторгнення окупанти буквально засипали ракетами і бомбами територію Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, більш відомого як ХАЗ. Авіазавод, що й так роками перебував у важкому становищі, зазнав колосальних руйнувань.

Що нині відбувається з підприємством та чи є у колективу надія на майбутнє, розповів Укрінформу в.о. генерального директора Дмитро Іванов.

Дмитро Іванов
Дмитро Іванов

ЗБИТКІВ – НА МІЛЬЯРДИ ГРИВЕНЬ

Руйнування, завдані російською армією, на підприємстві порівнюють із наслідками німецьких обстрілів часів Другої світової. Фотографії направду дуже схожі: понівечений фасад, знищена будівля адміністрації, пошкоджені виробничі майданчики. Та певний час після вторгнення завод навіть працював, намагаючись виконати раніше укладені контракти на виготовлення різноманітних запчастин і з ремонту обладнання.

Директорський будиночок після руйнування нацистами у 1943 році
Директорський будиночок після руйнування нацистами у 1943 році
Директорський будиночок після російського удару у березні 2022 року
Директорський будиночок після російського удару у березні 2022 року

- Нас дуже сильно обстрілювали і продовжують це робити. Практично кожен цех розвалений. Це найбільш розбитий завод у Харківській області, – показує наслідки “прильотів” директор. – Але я хочу сказати, що наші люди героїчні: вони розбирають завали, прибирають територію, хочуть працювати – навіть без світла та тепла взимку.

Дмитро Іванов за кілька місяців до повномасштабної війни обійняв посаду начальника житлово-комунального відділу авіазаводу, а згодом очолив усе підприємство. У перший день вторгнення він поспішав повернутися зі Змієва до обласного центру. Його будинок на Північній Салтівці, розташований поруч із окружною дорогою, розбили. Окупанти нещадно обстрілювали Харків і сунули на місто колонами.

- Я під’їхав, уже були підбиті російські танки на перехресті. Забрав зі свого двору собаку й оселився на роботі. З 26 лютого почав займатися гуманітаркою – допомагати нашим співробітникам, які живуть у гуртожитках підприємства. Привозили продукти харчування, організували гарячі обіди, – розповідає Іванов.

Заводчани зі своїми родинами мусили подовгу ховатися у підвалах, не пристосованих для перебування людей. Самотужки “хазівці” почали робити ремонт: частково використали заводські матеріали, щось привозили волонтери.

Коли росіяни розбили адміністративні приміщення, бухгалтерію, архів, юридичний і розрахунковий відділи перемістили у безпечніше місце.

- Треба ж було і документи підписувати, функціонувати. Деяку офісну техніку вдалося врятувати, – згадує Іванов.

Завдані російською армією збитки ретельно фіксували.

- За нашими підрахунками, збитки складають 6 мільярдів гривень. Експертизу ми не замовляли, але акти складали по кожному “прильоту”. Понад 30 лише ракет, це не говорячи про КАБи і дрони. Першого березня (2022 року, – ред.) прилетіли три авіабомби, які зруйнували директорський будиночок і ще купу всього. Люди отримали контузії, але, на щастя, за весь час у нас немає жодного загиблого співробітника, – наголошує директор.

ЛІКВІДУВАТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ

Але хоч якось триматися на плаву підприємству не дають обстріли, наразі є нова загроза – БпЛА на радіокеруванні.

- Почали долітати дрони на оптоволокні. Їх не виявити, і це велика небезпека для людей. Тому працювати неможливо. Хоч якась перспектива була б, якби перенести верстати на іншу локацію десь у Харківській області, – вважає Іванов. – Якщо чесно: що робити із заводом, ніхто не знає. Не знає й суд, який веде справу про банкрутство. Одинадцять років триває процес. Понад 300 млн грн – “стара” зарплатна заборгованість, якій уже також понад 10 років. Ось у жовтні було засідання. Ми подали пропозицію з переліком певних матеріальних ресурсів, які можна було б продати через виконавчу службу, та почати виплачувати ту заборгованість людям. Очікуємо, що відбудуться торги і процес піде. Поточну заробітну плату намагаємося виплачувати. У вересні та жовтні люди отримали зарплатню за попередні п’ять місяців. Ще за такий же період залишається заборгованість.

До початку вторгнення у штаті підприємства було півтори тисячі співробітників, зараз – 630, готові працювати за наявності хоч якихось замовлень – близько 150.

- Це патріоти підприємства, звісно, більшість із них – це старше покоління. У зв’язку з тим, що ми перебуваємо у судовому процесі по банкрутству, підприємство не може набути статусу критичної інфраструктури, – пояснює Іванов. – На нас якось так махнули рукою, але ми боремося за існування. Ми маємо боротися.

На особисту думку Іванова, підприємство ще може отримати “друге життя” після завершення війни.

- Це може бути шлях приватизації або ж санація. Але основний майданчик у середмісті Харкова – це 264 гектари! – не може існувати в тому вигляді, який ми знаємо. Наприклад, ще до війни була пропозиція створити там технологічний парк, – говорить директор.

ДЕСЯТКИ ЛІТАКІВ ТА МИНУЛА СЛАВА

Харківський авіаційний завод створено 17 вересня 1926 року на базі авіаремонтних майстерень. Його першим директором і головним конструктором став Костянтин Калінін. До 1939-го було створено 12 типів експериментальних літаків і планерів.

Літак К-4 над Харковом, 1928 рік
Літак К-4 над Харковом, 1928 рік

У різний час підприємство випускало, зокрема, К-2, К-3, К-4 (перші серійні пасажирські літаки в СРСР), К-5 (наймасовіший пасажирський літак); К-7 (найбільший літак свого часу – вагою 36 тонн і розмахом крил 53 метри); Як-18 (двомісний навчально-тренувальний); бомбардувальник Су-2; Ту-104 (перший у Радянському Союзі серійний пасажирський реактивний літак; Ту-124 (перший у світі пасажирський літак з турбовентиляторним двигуном); Ту-134; Ту-141 “Стриж” (оперативно-тактичний розвідувальний безпілотний літальний апарат); Ан-72 (легкий реактивний військово-транспортний літак короткого зльоту та посадки, для непідготовлених аеродромів); Ан-74; Ан-140 (турбогвинтовий вантажно-пасажирський літак для перевезень на коротких і середніх місцевих авіалініях); ХАЗ-30 (надлегкий двомісний спортивно-навчальний літак).

Літак К-7
Літак К-7
Модель літака К-7 у музеї ХДАВП
Модель літака К-7 у музеї ХДАВП

Залізні птахи родом із Харкова експлуатувалися чи й досі експлуатуються у 30 країнах світу.

“Хазівці” разом із Заводом ім. Малишева спроєктувати і побудували потужні тягачі-снігоходи з високою прохідністю, необхідні для досліджень Антарктиди. Авіатори відповідали за житлові кабіни – теплі та зручні для далеких походів. У 1959-му три машини “Харків’янка” досягли Південного полюсу, подолавши 2700 км від радянської станції “Мирний” до американської “Амундсен-Скотт”. У 1960-х роках розробили модифікацію снігохода “Харків’янка-2”, наприкінці 1980-х був і проєкт “Харків’янка-3”.

Тягач-снігохід Харків'янка
Тягач-снігохід "Харків'янка"

ОБІЦЯНКИ І КАБАЛЬНИЙ ДОГОВІР

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство – одне з підприємств авіаційної промисловості України, що спеціалізувалося на повному циклі робіт із серійного виробництва, доопрацювання та технічного обслуговування в процесі експлуатації вироблених літаків. Включений у список підприємств, що не підлягають приватизації.

Серійний випуск пасажирських і транспортних лайнерів зупинився на початку 2010-х років. Відтоді кожні кілька років і за різної влади підприємству обіцяли щось на кшталт “реанімації” та “повернення до життя”, однак про державні замовлення на літаки не йшлося. Завод приймав на обслуговування раніше випущені борти та перебивався виготовленням комплектуючих.

Цех остаточного складання у період випуску Ту-134А
Цех остаточного складання у період випуску Ту-134А

У червні 2015-го ХАЗ, уже в стані банкрутства, увійшов до складу концерну “Укроборонпром”. Основна заборгованість (65%) держпідприємства – понад 2 млрд грн перед держбюджетом – пов’язана з випуском у 2009 році облігацій на 1,6 млрд грн під державні гарантії.

У 2017 році ДК “Укроборонпром” заявив, що американська Oriole Capital Group вкладе у ХАЗ $150 млн. Однак жодних інвестицій не надійшло. За три роки президент Асоціації “Укравіапром”, голова правління АТ “ФЕД” (Харків) Віктор Попов в інтерв’ю Укрінформу сказав, що через домовленість із компанією підприємство змушене було припинити переговори з іншими потенційними партнерами щодо модернізації літаків Ан-74. “Від Oriole Capital Group авіазавод не отримав ні копійки. Сенс цього кабального договору був яким? Ми, можливо, – так і було написано, – інвестуємо 150 млн, але ви протягом трьох років ні з ким більше не маєте ніяких справ. І повністю припинилися переговори з канадськими партнерами щодо модернізації Ан-74. Почалося повільне вмирання. Я вважаю, що була єдина мета – вбити завод і все розпродати”, – висловив думку Попов.

Станом на 2020 рік, у різному ступені готовності ХАЗ мав літаки Ан-140, які за умови дофінансування могли бути завершені. Також було декілька незакінчених фюзеляжів Ан-74.

14 квітня 2021 року тодішній заступник генерального директора ДК “Укроборонпром” з виробництва Ігор Фоменко заявив, що для ХДАВП шукають інвестора, готового вкласти в програму імпортозаміщення для літака Ан-74 150 млн доларів. Наступного дня працівники перекривали дорогу біля підприємства, вимагаючи виплатити зарплатні борги.

МІЖ РОЗТРАТАМИ ТА ЗРАДОЮ

Неодноразово фінансові справи підприємства вивчали правоохоронні органи. Зокрема, у 2007 році СБУ ініціювала справу проти тодішнього директора Павла Науменка. Слідство вважало, що посадовець розтратив 40,4 млн грн шляхом укладання фіктивних договорів із іноземними фірмами на дослідження ринку авіапродукції, хоча цю роботу виконували працівники підприємства. У 2010-му Науменка засудили до 10 років ув’язнення. За два роки його касаційну скаргу задовольнили – вирок скасували, справу відправили на дорозслідування, а колишнього директора випустили на свободу. Своєї провини він не визнавав і називав справу “політичним переслідуванням”. 

У січні 2023 року Науменко пішов з життя у віці 57 років.

А у квітні 2026-го Вищий антикорупційний суд засудив до 9 років позбавлення волі колишнього першого заступника генерального директора заводу Ігоря Сунцова. На думку слідства, з травня 2013 року по січень 2015-го посадовець перевів 553,24 тис. євро та понад 1,93 млн доларів на рахунок комерційної компанії з іноземною реєстрацією, що перебувала під контролем його знайомого, громадянина Німеччини, і нібито надавала агентські послуги з продажу товарів військового призначення за кордон.

Детективи НАБУ з’ясували, що агентські послуги компанією держпідприємству не надавалися.

Сунцова оголосили в розшук ще у серпні 2021 року, правоохоронці вважали, що він утік до Росії. Наразі відомо, що він працює заступником гауляйтера Запорізької області з питань інфраструктури.

Юлія Байрачна, Харків

Світлини В’ячеслава Мадієвського та зі сторінки ХДАВП у Фейсбуці

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-