Зеленський в Німеччині: Прощання з Меркель і знайомство з Лашетом

Зеленський в Німеччині: Прощання з Меркель і знайомство з Лашетом

Укрінформ
Німці традиційно запевнили в підтримці, але від газової труби не відмовляться

Робочий візит президента України Володимира Зеленського до Берліна був, що логічно, присвячений двом основним темам – мирному врегулюванню на сході та газопроводу «Північний потік-2». В обох Німеччині належить особлива роль. ФРН є не просто членом Нормандського формату, який опікується втіленням Мінських домовленостей у життя. Саме канцлерка Ангела Меркель у 2015 році фактично й домоглася, щоб ці домовленості були узгоджені. Як би не її залізне терпіння, нічого могло тоді в Мінську не «зростися».

Добрі ці домовленості чи погані? У сторін на це сьогодні різні погляди. Можливо, свого часу вони дійсно не дали розгорітися на сході Європи великій війні, але сьогодні ці зобов’язання дійсно є для України ярмом, яке не дає рухатися далі. А Берлін (та й Париж) наполегливо вимагають виконання пунктів угод, які явно грають на руку Росії.

Ось і зараз Ангела Меркель знову повторила про вимогу, про яку останнім часом говорили якось не так активно (через це, мабуть, воно й пролунало дещо різко), – про необхідність проведення місцевих виборів на окупованій частині Донбасу. І згадала «формулу Штайнмаєра», яку, мовляв, треба «перенести в українське законодавство».

Франк-Вальтер Штайнмаєр
Франк-Вальтер Штайнмаєр

До речі, під час зустрічі з власне федеральним президентом Франком-Вальтером Штайнмаєром, прізвище якого назавжди ввійшло в історію конфлікту на сході України, «формула» його імені якраз і не згадувалась. Політика, схоже, весь цей гомін навколо «формули» дещо дратує. Говорили переважно про більш нейтральні речі: українські реформи, деолігархізацію, інвестиції, пандемію тощо. Зустріч проходила, як кажуть, у теплій, дружній атмосфері, попри те, що Штайнмаєр ставав об’єктом критики посла України в ФРН за «нечутливість» у питанні історичної пам’яті та захист проєкту російського газопроводу «Північний потік 2».

ТРУБА РОЗЛАДУ

«Північний потік-2» – найбільш неприємна тема в дуже добрих останнім часом українсько-німецьких відносинах.

І була, якщо судити з матеріалів усіх без винятку ЗМІ, фактично основною під час візиту в Берлін. Підкріпляє цей висновок і те, що того ж дня з міністром економіки та енергетики ФРН Петером Альтмаєром зустрічалися міністр енергетики України Герман Галущенко та голова правління НАК «Нафтогаз» Юрій Вітренко.

Звертає на себе увагу також таймінг візиту Зеленського: 14-16 липня Меркель буде у Вашингтоні (куди незабаром збирається і сам Зеленський). Глава німецького уряду підтвердила, що обговорюватиме газову тематику з американським президентом Джо Байденом.

Німці й не приховують, що ведуть напружені переговори зі США з метою дійти якогось компромісу щодо газопроводу, тим більше, що нова американська адміністрація продемонструвала більшу «гнучкість» у цьому питанні, аніж попередники.

Зміст переговорів, звісно, не розголошується, але стверджують, що ідея полягає в розробці механізму, як використовувати газогін після його добудови так, аби він став важелем впливу на Росію в разі, якщо вона знову вдасться до якихось відверто протиправних витівок.

Росія тим часом прискорюється шаленими темпами та оголосила (чи випадково, що саме в день візиту українського лідера в Берлін?), що може завершити будівництво труби вже до кінця літа.

Зеленський перед візитом заявив, що везе «аргументи» шкідливості проєкту, не конкретизувавши. Важко уявити, які ще можуть бути додаткові аргументи окрім тих, про які київські політики говорять уже дуже давно, й які досі не переконали керівництво ФРН у тому, що проєкт не є суто економічним. Хіба що ігри Росії на підвищення цін на енергоносій у Європі останнім часом...

ОБІЦЯНКИ-ЦЯЦЯНКИ

Новий речник Зеленського Сергій Никифоров (для якого поїздка в Берлін стала прем’єрною на цій посаді) запевнив українських журналістів, що президент України намагатиметься зупинити будівництво «Північного потоку-2» «аж до моменту, поки не піде газ і навіть після цього». Він також каже, що про якісь економічні компенсації не йтиметься. Якщо й може йтися про щось, то про безпекові гарантії. «Ці гарантії стосуватимуться повернення тим чи іншим чином тимчасово окупованих територій – на таке ми можемо проміняти», – припустив Никифоров, визнавши при цьому, що сам він аргументів шефа не знає.

Хай там як, а на пресконференції Зеленський цей «козир» не розкрив.

Зате Меркель традиційно пообіцяла, що російський газогін і після його запуску в експлуатацію (вона в цьому навіть не сумнівається) не замінить український транзит. Мовляв, Берлін вважає, що транзит українською територією «належить до всього газового портфоліо».

Вчергове канцлер поставила в заслугу своїй країні та Європейській комісії те, що вони домоглися підписання в 2019 році транзитної Угоди між Україною та РФ до 2024 року, яку можна продовжити потім ще на 10 років. До речі, тут якось не люблять говорити про те, а чому ця нині чинна угода була укладена на 5 років, а не на можливі 10? Так саме тому, що Москва розраховувала добудувати свій газогін до цього часу.

Як Меркель може вірити, що Путін, який наплював на Будапештський меморандум (про що вона згадала на пресконференції у більш нейтральному формулюванні), дотримуватиметься інших зобов’язань?

«Якби ви запитали мене десять років тому: «Чи може Росія допомогти наявності на Донбасі сепаратистів?» – я б сказала, що не думаю, що це можливо. Також анексія Криму була шоком для всіх нас, і ми, звичайно, теж не можемо із цим змиритися», – замислено сказала Меркель.

Водночас вона вважає достатнім аргументом зі свого боку обіцянку Україні щодо продовження транзиту її територією. «Я виконую свої обіцянки», – авторитетно заявила канцлер. І, напевно згадавши, що в офісі їй залишилися лічені місяці, додала: «Я вважаю, що це стосується і кожного іншого канцлера Німеччини». 

З ДАЛЕКИМ ПРИЦІЛОМ 

З одним із наступників Меркель на посаді глави уряду, і найімовірнішим до того ж, Зеленський зустрівся ще в неділю ввечері, одразу після прибуття в Берлін.

Армін Лашет та Володимир Зеленський / Фото: Офіс Президента
Армін Лашет та Володимир Зеленський / Фото: Офіс Президента

Це стало несподіванкою: і те, що візит виявився фактично дводенним, а не одноденним, як анонсувала німецька сторона, і зустріч із прем’єром федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Арміном Лашетом. Саме він веде консервативний блок – ХДС (яку все ще продовжують називати партією Меркель) і ХСС.

Чи прибув Лашет у столицю спеціально заради зустрічі з українським лідером (який першим з усіх зарубіжних привітав його з обранням на посаду голови Християнсько-демократичного союзу)? Навряд чи, він наразі нерідко буває в Берліні в передвиборчих справах. Тим не менш, скористалися можливістю – і це добре.

Зеленський із Лашетом порушили купу питань: і про «Північний потік-2» (проти якого Лашет не має жодних зауважень), і про Нормандський формат та роль у ньому Німеччини, і про безпекову ситуацію, і про економіку тощо. Земля Північний Рейн-Вестфалія – це чи не п’ята частина німецької промисловості, саме там розташовані компанії, які найбільше інвестують в Україну.

Зустріч із Лашетом тривала в півтора рази довше запланованого. За словами Никифорова, співрозмовники почувалися по-дружньому, сміялися і загалом усе було дуже продуктивно. Це може стати початком доброї співпраці.

ВЕЧІРНІ ПОСИДЕНЬКИ

Але, судячи з усього, найцікавіше відбувалось під час вечері з канцлеркою ФРН Ангелою Меркель. Варто лише сказати, що зустріч тривала втричі довше запланованого – три години замість однієї. І це добрий знак – двом політикам було про що говорити. Адже на пресконференції, яку лідери провели після кількахвилинного вітання та короткої бесіди (до речі, незвичний формат – вихід до преси «посередині» спілкування) між ними не відчувалось ворожості, але й теплоти та повного взаєморозуміння – теж. Кожен озвучував свою позицію і позиції ці не були однаковими.

Пролунало, зрозуміло, переважно про згаданий уже газовий проєкт і про Мінські угоди. Але не збігаються позиції Києва та Берліна також в інших питаннях, приміром щодо надання Україні оборонної зброї та перспективи членства в ЄС і НАТО. Хоча німецькі політики й не люблять про це говорити, але мотиви впертого «гальмування» цих моментів виглядають нічим іншим, як небажанням дратувати Росію. На пресконференції Меркель Росію згадала кілька разів «тихим незлим» словом, але ситуацію це не змінює. Ані про зброю, ані про євроатлантичні перспективи України жоден зі співрозмовників перед пресою не згадав.

Слабим «бонусом» за певну напруженість мала стати обіцянка 1,5 млн доз вакцини для України.

Найімовірніше, це була остання зустріч двох політиків, принаймні на їхніх теперішніх посадах. І сама Меркель кілька разів згадала наступний уряд. Яким він буде після парламентських вересневих виборів, наразі сказати важко, але чотириразова канцлерка переконана, що взятий нею курс на підтримку України буде продовжений за будь-яких умов.

Ольга Танасійчук, Берлін

Фото: Ольга Танасійчук; Офіс Президента

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-