Що ми знаємо про ITLOS, або Як український МЗС загнав Росію у пастку

Заява російського МЗС щодо перспективи РФ постати перед міжнародним трибуналом за напад у Керченській протоці на українські кораблі та за утримання вже впродовж 5 місяців українських військових моряків в полоні - вийшла якоюсь нервовою. Неначе у людини, яка точно знає, що її спіймають і притягнуть до відповідальності, але намагається зробити вигляд, буцім не розуміє про що йдеться.

Нагадаємо, що 1 квітня 2019 року, після всіх зусиль, спрямованих на звільнення своїх суден та 24 членів їхніх екіпажів Україна повідомила Росію, що вона розпочинає обов’язкове арбітражне провадження відповідно до Конвенції ООН з морського права. Україна також звернулася до Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS) з проханням негайного застосування в рамках провадження термінових заходів, а саме - звільнити її військово-морські кораблі та моряків.

Незважаючи на це 17 квітня Лефортівський райсуд Москви продовжив до 24 липня термін тримання в СІЗО українським морякам, захопленим 25 листопада 2018 року біля берегів анексованого Криму.

“Проявом цинічності російської влади стало те, що новина про намір продовжити арешт морякам надійшла одночасно з нотою РФ про готовність до консультацій з нами у рамках основного спору щодо українських моряків і кораблів, який ми розпочали місяць тому”, - зазначила у своєму коментарі у Facebook заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль.

"Україна очікує на рішення Міжнародного трибуналу вже за місяць", написав у своєму Twitter міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Натомість з Росії заявили, що ITLOS не має юрисдикції для розгляду справи про захоплення українських моряків у Керченській протоці.

"…Російська сторона виходить з того, що Міжнародний трибунал з морського права не має юрисдикції для розгляду "керченського інциденту", зокрема, в силу зроблених і Російською Федерацією, і Україною застережень про непридатність передбачених Конвенцією 1982 року процедур щодо окремих категорій спорів", - йдеться в заяві МЗС РФ.

І ще таке: "Процесуальні права українських моряків неухильно дотримуються, вони користуються послугами адвокатів, отримують медичну допомогу". Тобто незаконне ув’язнення стає законним від присутності адвоката і медика. Бог дасть, їм повторять ці слова, коли самі сидітимуть: «Бачив лікаря і юриста – значит усе гаразд».

Спробували схитрувати і з іншого боку: "Той факт, що Україна протягом майже п'яти місяців не поспішала зі зверненням до Трибуналу, також свідчить про відсутність терміновості"... Не згадуючи про те, що протягом всіх цих місяців самі відкидали всі дипломатичні зусилля з боку як України, так і міжнародних установ, спрямовані на звільнення 24 українських моряків. Сама тільки резолюція ПАРЄ з вимогою поводитися з ними, як з військовополоненими, згідно з Женевською конвенцією, мала б підказати правильні подальші дії. Тож до Трибуналу, вважайте, «прийшли самі» - треба було думати вчасно.

Про що російському МЗС краще не знати, щоб не засмучуватися

Джерело Укрінформу в МЗС повідомило деталі, які ще не були в пресі. Що, крім нинішнього термінового засідання щодо долі моряків, буде і основний розгляд всіх обставин Керченського нападу – і для нього приготовлений 300-сторінковий позов з усім, що може допомогти суддям у справі, включно до точних координатів кораблів під час атаки на них та запису переговорів в ефірі та у командних рубках суден. Що враховано сотні специфічних нюансів саме Морського трибуналу – зокрема, тут не можна додавати чи вилучати матеріали справи: один раз подав – все! Тому і потрібен був час, щоб документ підготувати бездоганно. Враховані навіть особисті симпатії до Росії деяких з 21-го суддів, які входять до складу ITLOS. Величезна і непомітна простому оку робота. І це тільки один позов. А Міністерство веде таких три, а міжнародні суди не працюють бігом. У червні цього року розглядатиметься позов щодо ситуації в Азовському морі, який Україна подала ще в 2016 році.

Важливо і те, що йдеться не просто про звільнення українських моряків з в’язничних умов (скажімо, на "домашній арешт"), а про звільнення і повернення на Батьківщину.

Рішення авторитетного суду є також значущим для країн, які запровадили або планують продовжувати (розширювати, запроваджувати) санкції проти Росії. Вирок їй є вагомим аргументом за санкції і тягне подальші негативні для неї рішення майже автоматично.

І головне (хоча тут все головне), чому Росія воліла б уникнути цього суду. Бо вона вже вдалася до аргументу, що цивільний суд не може розглядати справу про військових. Самі себе загнали в глухий кут – адже процедура передбачає, що для відмови від розгляду в Морському трибуналі країна має подати письмове обгрунтування. Але тоді Росія документально, під розпис, назве наших моряків військовополоненими. Своєю чергою наявність військовополонених означає визнання воєнного конфлікту з Україною – і це важливо для Ради Безпеки ООН: країна - учасник конфлікту не може голосувати в рішеннях щодо себе самої.

Справа "Арктик Санрайз" у 2013 році

Міжнародний трибунал з морського права (International Tribunal for the Law of the Sea, ITSOL) почав працювати в 1996 році. За цей час відбулося 25 розглядів, і Росія була фігурантом чотирьох з них. У 2002 році вона виграла справу, звільнивши своє риболовне судно та екіпаж, затримані в Австралії. Решту – програла, всі позови були проти неї: двічі в 2007 році позивачем виступала Японія, а в 2013-му – Нідерланди. Останній випадок для нас особливо цікавий.

19 вересня 2013 року активісти-екологи на кораблі «Arctic Sunrise» під голландським прапором намагалися провести на російській нафтовидобувній платформі акцію протесту проти видобутку нафти в Арктиці. Всіх учасників походу, включно з коком корабля, затримали, давши автоматні черги над головами. Судно було захоплене і відправлене до Мурманська.

Нідерланди подали позов, і 22 листопада Міжнародний трибунал ООН з морського права оголосив рішення: «Російська Федерація повинна негайно звільнити судно Arctic Sunrise і всіх людей, які були заарештовані». У відповідь офіційні представники РФ заявили, що Росія має намір «ніяк не реагувати» на рішення. Втім, заарештованих почали випускати – спершу під заставу. За місяць закрили і саму справу. Корабель протримали ще півроку, а потім повернули і його, розікравши попередньо все електронне обладнання.

Найцікавіше, що ще в очікуванні подання Нідерландами позову до Морського трибуналу російський МЗС «як двічі два» пояснив, що суд ООН тут ні до чого, його компетенція не поширюється. 23 жовтня 2013 р. МЗС РФ зробив заяву, що не прийме процедуру арбітражу у справі судна «Арктик Санрайз», а також відмовляється від участі в розгляді у цій справі в Міжнародному трибуналі з морського права в Гамбурзі. В якості причини було зазначено те, що коли Росія ратифікувала Конвенцію ООН з Морського права в 1997 році, вона виключила для себе використання міжнародної судової процедури у спорах про здійснення суверенних прав і юрисдикції.

Тож загадка для кмітливих: звідки МЗС Росії списало свою нинішню заяву? Друга загадка: чи розуміють в РФ, що якщо «уход в отказ» не подіяв в 2013-му, то не подіє і тепер? Особливо, коли йдеться про позбавлення волі людей. Навіть якщо з поверненням кораблів можливе заглиблення в тонкощі юриспруденції та тлумачень, то порушення прав людини міжнародний суд не толеруватиме.

Чи може нинішній російський режим наплювати на суд? Адже такий досвід вже є. Росія - єдина країна Ради Європи, де з 2015 року законодавчо встановлено право влади не виконувати рішення Європейського суду з прав людини. Відповідь - нинішній російський режим може все (від слова «абсолютно»): плювати на міжнародні суди та імітувати свої, анексувати території, бомбардувати міста, засилати найманих убивць, брехати лідерам держав, підкуповувати європейців цілими політичними партіями, грабувати своїх громадян, на крайній випадок може знищити планету. А може у вдалий день, коли «дах» трохи повернеться назад, подумати, що без Міжнародного морського трибуналу російські кораблі в усьому світі теж зможе захоплювати хто захоче – і самим не буде куди поскаржитися.

Олександр Волинський, Київ