Чого очікуємо від нової сесії парламенту на тлі президентської кампанії?

Уже 14 народних депутатів восьмого скликання офіційно зареєстровані ЦВК кандидатами в президенти. І тим цікавішою нам видається десята сесія парламенту, яка розпочнеться наступного вівторка, 5 лютого. В якій атмосфері вона проходитиме? Парламент стане майданчиком для політичних сварок і передвиборчої агітації, чи народні депутати усе ж знайдуть в собі сили ухвалювати важливі закони, досягати згоди з конкурентами? Чи на нас чекає і те, і те?

Компроміс необхідний з багатьох питань. Йдучи на канікули після 9-ї сесії, народні обранці лишили «хвости» – закони, прийняті в першому читанні: зміни до Конституції України стосовно європейської та євроатлантичної інтеграції, вже погоджені Конституційним судом, “мовний” закон, зміни до Конституції щодо обмеження депутатської недоторканості, Виборчий кодекс насамкінець. Крім того, вже в парламенті й президентський законопроект про податок на виведений капітал. Чи вдасться нардепам досягти згоди у цих питаннях?

Як нардепи поєднуватимуть законодавчу роботу з передвиборчою агітацією?

З початку лютого і аж до завершення президентських виборів, тобто до кінця квітня, Верховна Рада перетвориться на майданчик для жорсткої передвиборчої боротьби – таку думку висловив в коментарі Укрінформу політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

“По-перше, маємо підстави очікувати, що кожен депутат, зареєстрований кандидатом у президенти, намагатиметься виступити з парламентської трибуни – це транслюватиметься і на телеканалі “Рада”, використовуватимуть брифінги і тому подібне. По-друге, на виборчу кампанію того чи іншого кандидата працюватимуть і різноманітні законодавчі ініціативи. Тому деякі нагальні для країни питання можуть прийматися достатньо конфліктно, тобто можуть стати предметом гострої політичної боротьби. Перш за все, це закон про державну мову – мовна тема в нас завжди використовується у виборчих кампаніях”, – пояснює Володимир Фесенко.

А ось зміни до конституції стосовно європейської та євроатлантичної інтеграції, швидше за все, приймуть в першу чергу і без особливих конфліктів, – адже це вигідно практично всім політичним гравцям – поділився міркуваннями в коментарі Укрінформу виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда.

“Це потрібно усім проєвропейським політсилам, щоб показувати електорату, що вони дійсно рухаються в цьому напрямі. Натомість з іншими законопроектами буде проблематично: досягти компромісу щодо змін, скажімо, до виборчого законодавства буде насправді складно. І це буде непростим завданням для Андрія Парубія – добитись, щоб парламент не працював на холостих обертах”, – пояснює Євген Магда.

Де знайти 300 голосів, щоб змінити Конституцію?

Для закріплення в Конституції курсу України на Євросоюз і НАТО, лишився один крок – ухвалити відповідний законопроект у другому читанні і в цілому. Проте для цього необхідна конституційна більшість – не менше 300 голосів.

І вони знайдуться. “По-перше, депутати спромоглись ухвалити законопроект у першому читанні конституційною більшістю – 311 голосами. А по-друге, це в інтересах значної кількості кандидатів – показати, що вони не на словах, а й ділом підтримують курс країни на європейську та євроатлантичну інтеграцію”, – переконаний Євген Магда.

“Для багатьох політичних сил було б незручно голосувати проти змін до Конституції, або не голосувати взагалі. Адже в такому разі їх кандидата будуть звинувачувати, мовляв, він проти інтеграції в ЄС чи НАТО. Тому “Батьківщина”, хай невеличка фракція, але мусить проголосувати, можливо, і не в повному складі. Та ж сама ситуація і у “Самопомочі”, не кажучи вже про “Народний фронт” та Блок Петра Порошенка. Тому якщо не буде скоординованої таємної роботи із “завалення” цього законопроекту, він буде ухвалений. Хоча ризики є – Росія може кинути серйозні ресурси, щоб “завалити” цей законопроект у другому читанні. Тому будемо уважно стежити – навіть не за тим, хто за чи проти, а за тим, хто буде уникати участі в роботі Ради під час голосування цього законопроекту”, – розмірковує Володимир Фесенко.

Новий Виборчий кодекс? Шанси є!

Ще торік більшість оглядачів скептично оцінювали шанси на прийняття Виборчого кодексу зі зрозумілих причин – змішана система не вигідна “мажоритарникам”, яких у парламенті половина, адже більшість з них має “підгодовані” округи. Чи змінилось щось? Чи є ще хоч мінімальні шанси на ухвалення нового Виборчого кодексу найближчої весни?

“Думаю, шанси його прийняти – є, але за кількох умов. По-перше, це може бути вже після президентських виборів залежно від їх результату. А по-друге, будуть внесені такі зміни, що цей кодекс почне працювати не для наступного, дев’ятого скликання парламенту, а вже для десятого. Як мінімум, перехід від достатньо простого і звичного голосування до моделі, де треба розставляти людей у відкритих партійних списках – це буде проблематично для виборців”, – переконаний Євген Магда. Додамо, що в демократичних країнах не прийнято змінювати законодавство менш ніж за рік до виборів, хоча українські закони прямо цього не забороняють.

“У кулуарах парламенту ходять чутки, що Порошенко пообіцяв напередодні другого туру підтримати прийняття виборчого кодексу. Підтримати кодекс вимагають від кандидатів в президенти і активісти від різних громадських організацій. Тому невеликий шанс може з’явитись, але в проміжку між першим і другим турами”, – пояснює Володимир Фесенко.

Від того, приймуть новий Виборчий кодекс чи ні, залежатиме і те, за якою системою пройдуть цьогорічні парламентські вибори. “Під час обговорення в сесійній залі буде внесено дуже багато правок, тому в якому вигляді буде Виборчий кодекс – це теж відкрите питання. До речі, є ідея поки що ухвалити не Виборчий кодекс, а окремий виборчий закон для осінніх парламентських виборів. Про це говорять як і нардепи, так і експерти, залучені до розробки виборчого законодавства”, – каже Володимир Фесенко.

“Вважаю, що парламентарі в першу чергу мають спробувати запобігти гібридним загрозам під час передвиборчих кампаній – скажімо, зробити жорсткішим покарання за підкуп виборців, передбачити відповідальність за втручання в інформаційний простір, передбачити відповідальність за заперечення необхідності відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни. Тобто, робити українське законодавство більш прагматичним в питанні захисту національних інтересів”, – додав Євген Магда.

Податок на виведений капітал? Лише після виборів

Не виключено, що найближчої сесії парламент розгляне і зміни до оподаткування бізнесу – замість податку на прибуток пропонують ввести податок на виведений капітал. Відповідний закон був внесений Президентом Петром Порошенком в парламент в липні минулого року, але нардепи за нього досі не взялись. Економічні експерти тоді ж називали закон “прогресивним, логічним, і таким, що може сприяти збільшенню інвестицій в Україну”. Проте скасування податку на прибуток і впровадження податку на виведений капітал спричинило б дефіцит бюджету в перші роки на 40-80 млрд грн (за підрахунками Мінфіну), що суперечить угоді з нашими західними кредиторами. Хоча й компенсувати такий дефіцит можна – наприклад, за рахунок боротьби з контрабандою, корупцією, або ж створенням ринку землі. Питання щодо ПнВК – відкрите, і ключове слово – за парламентом.

“Закон про податок на виведений капітал – це складна тема. З одного боку, це популярна ідея, а з іншого – західні партнери виступають проти цієї ідеї. Теоретичний шанс є, але чи наважиться президент, або група політиків в парламенті “протиснути” цю ініціативу всупереч позиції наших західних партнерів? А якщо й наважиться, то чи вистачить голосів? Питання відкрите”, – розмірковує Володимир Фесенко.

“Думаю, можливості для ухвалення цього закону до президентських виборів – немає. Це можливо лише після них. Чому? Закон про ПнВК – ініціатива Президента. “Протисне” він законопроект – отримає підтримку бізнесу на виборах. А хто ж буде давати козирі одному з кандидатів, за рахунок своїх голосів? Цей закон до виборів просто не набере голосів”, – розмірковує Євген Магда.

Обмежити недоторканість депутати також спробують, але перспективи туманні

Якщо ж усі важливі для країни ініціативи мають теоретичні шанси на ухвалення наступної сесії, то, чим чорт не жартує, може й депутатську недоторканість вдасться обмежити? Про це вже дещо незручно говорити. Про необхідність щось робити з «цією недоторканістю» українські політики говорять уже років з 20. А в 2007 році партія президента Ющенка – “Наша Україна” – навіть побудувала передвиборчу кампанію під гаслом “Закон один для всіх!”, у якій обіцяла й скасування недоторканості. Втім, такі заклики або швидко забуваються, або, якщо ж потрапляють в порядок денний, і близько не знаходиться 300 депутатів, готових позбавити себе та колег парламентського імунітету.

Що ж зараз? “Знову ж, це конституційний законопроект. Шанси на його ухвалення є, але 300 голосів за буде дуже важко знайти. Чи ухвалять? Скоріше ні, ніж так. Усе буде залежати від реакції виборців – якщо дуже погано сприйматимуть голосування проти обмеження недоторканості, або неголосування за цей закон – 300 голосів може й знайдеться. Але поки я скептично оцінюю ситуацію з цим законом”, – переконаний Володимир Фесенко.

“Дискусія на тему обмеження депутатської недоторканості буде, але гарантувати відповідного рішення неможливо. Наші парламентарії, на жаль, часто ставлять свої інтереси вище національних – це може створити проблеми і в цьому випадку”, – пояснює Євген Магда.

Отже, скажемо обережно: є підстави сподіватись, що деякі з важливих для усієї країни законодавчих рішень таки будуть прийняті. А може, депутати під кінець скликання, зроблять і більше, ніж ми очікуємо? Коли ж іще робити реверанси електорату, як не під час передвиборчої кампанії?..

Микола Романюк, Київ