Малоросія Захарченка як прояв «шизофренії» Кремля

Малоросія Захарченка як прояв «шизофренії» Кремля

Аналітика
1953
Ukrinform
Росія знову погрожує війною і знову не наважується сказати про це відкрито

Олександр Захарченко, той, що очолює «ДНР», оголосив про заснування нової держави — Малоросії. Кордони – в межах «колишньої» України, але без Криму, столиця – Донецьк.

Покепкували з претензій Захарченка вже вдосталь. Пора ставити питання: яка тут практична (підкреслимо) мета Кремля, без відома якого Захарченко не відкрив би й рота, від такої заяви?

Зустріч з Трампом у Гамбурзі закінчилася для Путіна провалом. Президент США не захотів ділити з ним світ, не захотів віддати Україну. І взагалі – не захотів визнати Росію державою, рівною США за геополітичною вагою. Санкції посилюються, останні заяви, вже після Гамбургу, Трампа, Тіллерсона, Макрона однозначно свідчать, що США і Захід взяли курс на примушування Росії до миру (припинення агресії) з позиції сили. Якщо цей курс буде реалізований, Кремль і, можливо, всю Росію чекає грандіозний крах у зовсім недалекому майбутньому. Путін з компанією мають якось реагувати на це.

Кремлю фактично запропонували почесну капітуляцію, яку той відхилив. Відповідь Кремля все та ж, що й три, два, рік тому: або ми сідаємо за стіл переговорів, де ділимо світ, а Україна – наша здобич, або будемо воювати. Крапка. У яких формах триватиме ця війна – питання окреме. Очевидно лише, що прямі військові дії теж будуть, і саме в Україні, тобто в Європі. Адже що таке заява про скасування однієї держави – України, і проголошення іншої – Малоросії у тих самих кордонах? Це – війна! З якого боку – формального чи неформального – на це не глянь.

Кремль демонструє: щодо України він не заспокоїться, і хай у Заходу зникнуть усі ілюзії з цього приводу, у нього є маса варіантів дестабілізації цієї країни (один з них і озвучив Захарченко) аж до знищення її війною. Услід за заявою «глави ДНР» на московському «Інтерфаксі» з’явилося «пояснення» якогось Тимофеєва, віце-прем’єра «ДНР», що утворення Малоросії не суперечить мінським угодам. Наведемо цитату цього діяча, бо у ній схована, на нашу думку, суть всієї цієї ініціативи Кремля: «Зникає Україна. У Мінську нема визначення, як і що там має називатися, там є цілісність кордонів, суверенітет. Так ось, ми проголосили цілісність кордонів Малоросії і суверенітет. Тому Мінську ми не протирічимо. Але якщо нас не почують мирним шляхом, ми підемо воєнним шляхом».

Останнє речення і є відповіддю Кремля Заходу. Кремль виставляє єдине, що може, на думку кремлівських, змусити Захід відступити: погроза війни. Зауважимо, що вона більш суттєва для європейців, тобто для Німеччини та Франції. Вони бояться масштабної війни в Європі більше, ніж США, котрі, зрозуміло, так сильно цим не переймаються. Тому Кремль розраховує на поглиблення конфлікту між США і Європою в «українському» питанні.

Однак є дуже суттєвий момент, який фактично нівелює всі погрози Кремля: він не наважується відкрито, від свого імені оголосити Заходу війну. Він хитрує, ховається за спину якогось нікчеми Захарченка, залишаючи собі свободу маневру, тобто, можливість у будь-який момент відступити. Публічно Кремль теж хитрує, як-от коментар Голови комітету Держдуми у справах СНД Леоніда Калашникова: «Як голова комітету я цього підтримати не можу. Але як людина, як комуніст, як депутат я давно закликаю Росію визнати ці держави – ДНР та ЛНР». І представник «ЛНР» теж відхрещується від «Малоросії» Захарченка, мовляв, нам нічого не казали, але, водночас, каже, що готові обговорювати це питання. Тобто, можливість «включити задню» для Кремля так само важлива, як і продемонструвати Заходу свою непоступливість.

Чи розуміє цю Захід? Безумовно. Ця своєрідна «шизофренія» Кремля показує його слабкість, його нездатність і страх відкрито протистояти Заходу. Парадокс: всі – і Захід, і Росія - все розуміють: і слабкість Кремля, і породжену нею «гібридну» хитрість, але у Кремля просто нема іншого шляху, ніж хитрувати і «грати на нервах» європейців та американців (і українців також). Виходить, запорука нашої спільної – України і Заходу – перемоги всього лише у міцності наших нервів.

Юрій Сандул, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-