- Як ви оцінюєте нинішню ситуацію в Україні?

- Для того щоб оцінити, треба зробити порівняння. Якщо за вихідний пункт візьмемо ситуацію в Україні в 2014 році й те, що могло трапитися в результаті російської агресії, військової та економічної (тобто блокади українського експорту до Росії), а також спадщину Януковича, то можна сказати: влада, яка діє з 2014 року, врятувала Україну від катастрофи. Люди просто не усвідомлюють того, що могло трапитися. Тому, їм важко це оцінити. Але я говорю як людина, яка професійно займається аналізом різних економічних процесів. Тоді Україна була під загрозою колапсу державних фінансів і гіперінфляції, адже в 2014 році економіка країни зменшилася на кільканадцять процентів, і жодна влада не могла запобігти цьому. Натомість, чинна влада змогла не допустити до бюджетної і фінансової катастрофи, а також інфляції. Слід пам'ятати, що інфляція в 2014 році в Україні сягала понад 60%, а зараз вона на рівні близько 10%.

По-друге, банківська система була переповнена неплатоспроможними банками, і зараз вона значною мірою очистилася. 

Ці два досягнення є великим успіхом керівництва Нацбанку на чолі з пані Гонтаревою. Я особисто дуже високо оцінюю те, що вона зробила. Ми знаємо, що в банківській системі  найбільшим завданням, над яким потрібно зараз попрацювати - це вирішення ситуації довкола “Приватбанку”. Дуже важливо, щоб “Приватбанк” не перебував тривалий час у державній власності, оскільки тоді політики втручатимуться в його діяльність. Крім того, ті, хто привів банк до такої драматичної ситуації, мають понести відповідальність. 

- Ви маєте на увазі колишнього власника цього банку Ігора Коломойського?

- Так. Наведу приклад. В Іспанії банк Bankia мав величезні збитки. Його очолював колишній віце-прем'єр, екс-глава МВФ (Родріго Рато — ред.), якого нещодавно було засуджено на кілька років ув'язнення. Дуже важливо, як надалі розвиватиметься ситуація довкола “Приватбанку”. Звичайно, найголовнішим є оздоровлення ситуації в цьому банку, а далі — його приватизація. Це буде одним із тестів для влади. 

- Що до цього часу зроблено позитивного в економіці країни?

- Особливо важливо те, що торік прийнято закони, які дають змогу “очищати” суди. Тепер необхідно ці закони правильно втілити в життя. На щастя, в Україні сильне громадянське суспільство, і звідти видно підтримку.

В Україні створено кілька нових важливих інституцій — НАБУ, яке останнім часом демонструє свою активність, є бізнес-омбудсмен — невелика, але дуже фахова інституція, яка робить хорошу роботу. Є ще кілька інших органів, створених для боротьби з корупцією, і це все є плюсом для України. Дефіцит державних фінансів у 2014 році був 10% від ВВП країни, тобто величезним, а зараз — 3%, попри те, що економіка скоротилася.

Єдиним джерелом підвищення пенсій є реформа пенсійної системи

Зараз важливо таким чином реформувати пенсійну систему, щоб люди змогли довше працювати, було менше пенсіонерів, і завдяки цьому можна було б підвищувати пенсії. Єдиним джерелом підвищення пенсій є реформа пенсійної системи. В іншому випадку, це поставить під сумнів все те, що вдалося Україні досягнути у сфері стабільності публічних фінансів. 

В Україні потрібно також спрощувати податкову систему. Але, водночас, необхідно обмежити спрощену систему оподаткування до малих підприємств. Hа жаль, цього ще не сталося.

- Ви вважаєте це саботажем?

- Якщо функціонує Фонд держмайна з головою, який відповідає за приватизацію, і якщо хтось не робить того, для чого він призначений, то не потрібно залишатися на посаді. Ми, як радники, пропонували здійснили радикальні структурні зміни, створити меншу групу професіоналів, які здійснюватимуть приватизацію. 

- Що ще не вдалося зробити?

- Черговою поразкою є збереження мораторію на продаж землі на ще один рік. Це було зроблено неочікувано. Ніхто з нас, стратегічних радників, не знав про те, що буде прийнято таке рішення коаліцією під впливом тиску популістської опозиції. Замість того, щоб підготувати інформаційні програми, які розбили б популістські міфи, раптом прийнято таке рішення. Але все ж є сподівання, що в цьому році завдяки українським спеціалістам, Міжнародному валютному фонду і Світовому банку буде підготовлено концепцію, буде проведено роз'яснювальну кампанію серед людей, відповідальних за запровадження ринку землі. Потрібно багато що покращити у системі комунікації, роз'яснювальній роботі, оскільки це не може робити виключно Президент і Прем’єр, адже у них є інші важливі справи.

Також ще багато роботи потрібно зробити у питаннях демонополізації, що включає в себе виявлення й обмеження впливу приватних монополій, які часто належать до так званих олігархів. Є Антимонопольний комітет, який, на мою думку, має фахове керівництво, але замало можливостей. Їм для роботи потрібно більше фахівців, аби ефективно виявляти й усувати монополії. 

А якщо йдеться про дерегуляцію, то Україна мала амбітні цілі. Проте, вона реалізувала їх лише частково, оскільки покращення за показником Doing Business (рейтинг простоти ведення підприємницької діяльності — ред.) є незначним, хоча і відбулися деякі кроки з дерегуляції. 

Подальша дерегуляція — це резерв можливостей, покращення умов для чесного бізнесу. Адже треба пам'ятати, що крім інституцій, які б боролися з корупцією, дуже важливо зменшувати можливості для корупційних дій. Очевидно, якщо якийсь орган сильно корумпований, то треба подумати: його реформувати чи краще замінити іншим.

А якщо знову повернутися до позитиву, то упродовж 2014-2015 років здійснено дуже важливі кроки, що стосуються “Нафтогазу” - усунення джерел корупції, нечесних доходів тощо. Там сьогодні працює фахова команда нових людей. Але зараз потрібно йти вперед, допустити більше приватного сектора, щоб державний сектор не домінував. Зрозуміло, що транзит газу впродовж певного часу має бути під контролем держави, але потрібно запровадити більші можливості для ринку газу.

Оптимістичними є сигнали щодо реформування системи охорони здоров'я, поки що на базовому рівні — сімейних лікарів. У цьому процесі задіяно одного з моїх найближчих співпрацівників Єжи Міллера. Він працює з групою, яка готує цю реформу.

- У вашій групі є 12 стратегічних радників. Чи вони й надалі залишаються працювати в Україні?

- Я дуже заохочую, щоб вони залишалися і продовжували роботу. Особливо треба продовжувати реформу охорони здоров'я, щоб поглибити її. Я прошу Єжи Міллера залишитися в Україні і він готовий до цього. Що стосується мене, то я від самого початку говорив, що працюватиму рік. Але відразу хочу сказати, що приїжджатиму до України в іншій ролі, зокрема буду учасником конференцій у квітні й травні. Але зрозуміло, якщо хтось з  української влади бажатиме провести зі мною консультації, то я до їхнього розпорядження.

- Ви згадали про нові органи, які створено в Україні — зокрема НАБУ, САП та інші. В Україні упродовж останніх днів дуже гучною була справа про затримання голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова, який підозрюється у корупційних діях у великих масштабах. Як ви оцінюєте цю ситуацію?

- До цього вже було кілька схожих випадків, але тоді підозрюваним особам вдавалося втекти за кордон. Мені складно оцінити цю ситуацію, не маючи на руках усіх документів і не будучи спеціалістом у цій сфері. Я лише можу сказати, що ми маємо справу з роботою одного з нових органів.

- Треба конкретно сказати, хто організував цю блокаду, це - партія “Самопоміч”.

В Україні, на щастя, є плюралізм у ЗМІ. Але більшість ЗМІ концентрується на критиці уряду, забуваючи, що опозиція є набагато гіршою за владу. Якщо критикуються кращі, то опосередковано бали віддаються гіршим, і зростають політичні шанси цих гірших. А тому, я хочу підкреслити, що завжди треба порівнювати. 

Це не означає, що не потрібно критикувати владу, яка на це заслуговує, але завжди потрібно пам'ятати, що є політична конкуренція: якщо є критика на адресу тих, хто перебуває при владі, то перевага дається тим, хто не перебуває при владі, але об'єктивно є гіршим — опозиції. 

- Нещодавно прем'єр Гройсман заявив, що через блокаду бюджет недоотримає щомісяця 2-4 млрд грн, тобто вона дуже негативно впливає на економіку країни. Натомість, блокувальники кажуть, що не можна торгувати з ворогом і заробляти гроші на крові. Яка ваша думку з цього приводу?

- Не можна ігнорувати економічні фактори. Загальновідомо, що деякі українські електростанції, залежать від постачання конкретного типу вугілля (антрацит — ред.), і його не так легко замінити на інше з огляду на печі, а запаси є обмеженими. Відтак, втрати є беззаперечними. Будь-яка серйозна політична партія не повинна ігнорувати ці втрати, а має замислитися над тим, чого вона хоче досягти. Чи вона хоче, щоб Україна несла ці втрати й імпортувала це вугілля з Росії, адже звідки можна імпортувати принаймні упродовж певного часу? Це питання, які повинні ставити відповідальні ЗМІ кожній політичній партії. Чесно кажучи, я мав надію, що “Самопоміч” належатиме до того найбільш реформаторського ядра українського парламенту. І навіть не беручи до уваги блокаду, я був здивований коли дізнався, що ця сила приєдналася до голосування щодо продовження мораторію на землю. Зрештою, я мав можливість зустрітися з цією фракцією і запитати їх про це.

Дуже погано, що налаштована на реформи владна коаліція піддається на популістський тиск замість того, щоб завчасно пояснити свої дії, щоб боротися з популізмом

- І що вони вам сказали?

- Чесно кажучи, я не дуже розумію обгрунтування їхньої позиції, так само як і тепер не розумію обгрунтування блокади. Принаймні, мої сподівання на кращу опозицію не справдилися на практиці. 

Але є ще більша порція економічного популізму з боку партії екс-прем'єра Юлії Тимошенко, для якої будь-яка реформа є поганою. Це мені нагадує найгірший популізм, який ми тільки мали в Польщі. І дуже погано, що налаштована на реформи владна коаліція піддається на популістський тиск замість того, щоб завчасно пояснити свої дії, щоб боротися з популізмом. Це можна і потрібно робити, оскільки є багато кричущих міфів.

- Наприклад?

- Наприклад, що прийдуть іноземці й викуплять землю. А скільки українців знає, що навіть у Росії запроваджено ринок землі? Напевно, лише президент Білорусі Лукашенко не запровадив вільного обігу землі, як колишній колгоспник. Але чи Лукашенко має бути моделлю для України? Але крім того, є багато інших аргументів. Ринок землі є черговим резервом для України, який можна використати для зміцнення економічного зростання України. І реформатори повинні діяти на випередження: долати міфи, які озвучуються популістами, щоб вони не мали успіху, оскільки це буде лише на шкоду Україні.

- Однією з головних цілей України є деолігархізація української економіки. Як ви оцінюєте цей процес?

- Так. Коломойський, Фірташ... Але це не робиться відразу. Якщо подивитися на те, про що пишуть українські й західні ЗМІ, то все подається так, ніби нічого не змінилося. Натомість, мало інформується про те, що вже змінилося на краще, і що ще потрібно зробити, аби не було такого фаталізму. Це дуже погано з точки зору іміджу України на Заході. Навіть в самій Україні, всупереч фактам, кажуть, що нічого не змінилося. Тому, я наголошую на значенні програми демонополізації, аби чіткішою була картина, де є державні монополістські позиції, а де приватного бізнесу. Там, де є приватна монополія, ми підходимо до позицій олігархів...

- І як далі діяти з ними?

- На підставі антимонопольного законодавства. У цьому немає нічого нового, це європейські стандарти. Знаю, Антимонопольний комітет України працює над законодавчими змінами. Якщо проблема монополізму є значною, то потрібно мати сильніший Антимонопольний комітет, потрібно притягнути до роботи хороших фахівців. Тобто є проблема, яку потрібно вирішити. Для деолігархізації української економіки має бути проведено демонополізацію.

Необхідною є широка програма демонополізації, в рамках якої визначатиметься, де є монополістські позиції. Якщо якесь державне підприємство фактично контролювалося кимось з олігархів, наприклад “Укрнафта” Коломойським, коли олігарх купував сировину по занижених цінах, то це, звичайно, є злочином. І такі випадки треба виявляти, створювати  перелік таких підприємств і йти пункт за пунктом. Ми хотіли створити такий перелік і заохочуємо українських фахівців створити каталог державних підприємств, які грабуються олігархічними підприємствами. Це є також одним з аргументів на користь приватизації. Приватний власник не дасть себе легко пограбувати, а державний? Відповідь є зрозуміло, адже це не його гроші.

Потрібно також організувати в Україні інформаційні кампанії, щоб переконати громадську думку: монополії є для них дуже поганими, оскільки нечесні прибутки отримують окремі бізнесмени. Нехай вони будуть багатими, але не за рахунок державних підприємств, а завдяки чесному розвитку свого власного бізнесу. 

Крім того, якщо ситуація покращиться, то в Україну прийде більше іноземного капіталу. А це дуже важливо, оскільки буде видно, що можна по-чесному вести бізнес. Усі кроки, зроблені до цього часу, є правильними, але треба їх вдосконалити і прискорити.

- Немає жодного сумніву, і це має розуміти кожен, хто орієнтується в ситуації, що без втручання Росії не було б окупованих територій, не було б понад 10 тисяч загиблих, не було б понад 1,7 млн внутрішніх біженців. Якщо Україна хоче мати сильнішу позицію на Заході, то вона повинна бути країною успіху. Представлення себе лише з позиції жертви не допоможе, цього просто замало. Україна мусить показати себе як країну економічного та інституційного успіху. Ви кажете корупція — ми боремося з корупцією, ви кажете відсутність політичної стабільності — будь-ласка, є реформаторська коаліція, яка стабільно функціонує. Ніщо не може замінити аргумент успіху. Найкращою зовнішньою політикою України є прискорення реформ, там де вони є необхідними. 

- Що потрібно Україні, аби ефективно протидіяти російській агресії?

- Сильна армія. Внутрішній чинник є дуже важливим. А сильною армія не буде без сильної економіки. Економічні реформи є важливими для безпеки України і як аргумент у зовнішній політиці. Водночас про них треба багато говорити. Потрібно переконувати: попри те, що ми є жертвами політики Путіна, ми реформуємося і досягаємо мети.

- Якою, на вашу думку, є перспектива продовження економічних санкцій проти Росії?

- Вони повинні тривати доти, доки причини їх введення не зникли. Наприклад, Україна й досі не контролює свого кордону на сході. Але на Заході є різні думки. Зрозуміло, чим ближче якась країна розташована до України, тим вона її краще розуміє, а чим далі — тим менше, оскільки в них є інші проблеми. Якщо Україна хоче підтримувати свою позицію на Заході, то вона повинна мати успіхи, і це буде основою для кращої комунікації у зовнішній політиці.

Розмову вів Юрій Банахевич

Фото: Укрінформ, http://www.sapronov.org