На сайті так званої фактчекінгової мережі Global Fact-Checking Network, створеної російським державним пропагандистським агентством ТАСС, був опублікований матеріал під назвою «Сентябрь, которого не было: как расследование The Telegraph подтвердило политическую мотивацию дела о «лейпцигском дроне».

У ньому автори стверджують, що спільне розслідування британського видання The Telegraph і німецької газети Welt am Sonntag нібито доводить штучний характер звинувачень на адресу Росії в організації диверсії проти українського вантажного літака Ан-124 в аеропорту Лейпциг/Галле.

Так звані «фактчекери» зазначають, що розслідування британських і німецьких журналістів нібито є частиною політичної кампанії, покликаної вплинути на громадську думку напередодні регіональних виборів у Німеччині. При цьому вони ставлять під сумнів достовірність звинувачень на адресу Росії та трактують публікацію як спробу німецьких політиків використати інцидент для отримання політичних дивідендів.

GFCN перекручує дати розслідування, щоб використати його для просування версії про політичні мотиви справи

Це фейк. Одним із головних аргументів GFCN стала неточність у статті The Telegraph, де в одному з речень інцидент помилково датовано вереснем 2026 року. Російські автори називають це свідомою хронологічною фальсифікацією. Водночас у тому ж матеріалі британські журналісти повідомляють, що 31 липня один із підозрюваних у причетності до інциденту, за інформацією слідства, проводив розвідку поблизу аеропорту, а через п'ять днів відбулася спроба атаки безпілотника.

За офіційними даними уряду Німеччини, інцидент стався ввечері 4 серпня. Отже, у статті The Telegraph справді є неточність у даті, проте жодних доказів її навмисного характеру GFCN не наводить. Російський ресурс також стверджує, що німецька влада приховувала інформацію про диверсію протягом місяця, щоб офіційно звинуватити Росію 1 вересня — за п'ять днів до регіональних виборів у Саксонії-Ангальті.

Однак це твердження спростовується хронологією публічних повідомлень. Зокрема, перші повідомлення у ЗМІ з'явилися 5 серпня.  

Уже 7 серпня через інцидент відбулося засідання Національної ради безпеки Німеччини, а Федеральна прокуратура взялася за розслідування спроби вибуху.

9 серпня стало відомо про встановлення спеціального радара для виявлення дронів в аеропорту Лейпцига, а 10 серпня у німецьких ЗМІ почали з’являтись повідомлення  про можливий зв'язок інциденту з мережею російської військової розвідки.

Крім того, 25 серпня німецькі журналісти повідомили про виявлення ще одного дрона з вибуховою речовиною поблизу аеропорту.

Отже, твердження про приховування інциденту до 1 вересня не відповідає хронології публічних повідомлень. Водночас дата офіційного покладення відповідальності на Росію справді передувала виборам у Саксонії-Ангальті на п'ять днів. Однак сама часова близькість цих подій не доводить, що рішення уряду було зумовлене передвиборчими мотивами. GFCN не наводить доказів такого зв'язку.

GFCN замовчує криміналістичні докази

Російські автори стверджують, що єдиним реальним доказом у справі нібито залишаються дані геолокації орендованого автомобіля Олега Льовушкіна — російського громадянина, якого підозрюють в організації диверсії. Водночас імовірного виконавця операції, громадянина Білорусі Андрія Каршакова, російський ресурс називає «фантомним агентом».

Водночас у розслідуванні The Telegraph наведено й інші обставини, які GFCN не враховує у своєму переказі. Зокрема, британські журналісти повідомляють про виявлення ДНК Каршакова на фрагменті рукавички, прикріпленому до антени поблизу місця інциденту. Вона збігається з генетичним профілем Каршакова у кримінальних базах Фінляндії та Литви.

Також журналісти повідомили про виявлення компонентів інших безпілотників і подібність конструкцій вибухових пристроїв до тих, які фігурували в розслідуваннях диверсій у Польщі та Литві. Ці дані не є самостійним доказом керівної ролі російських спецслужб, однак суперечать твердженню, що розслідування спирається виключно на геолокацію автомобіля Льовушкіна.

Загалом твердження GFCN, що британські журналісти нібито не навели жодних інших доказів, прямо суперечить змісту їхньої статті.

Спроба спростувати причетність Росії походженням вибухівки

Російські автори також намагаються поставити під сумнів повідомлення про ймовірний маршрут доставки вибухівки Semtex через кілька європейських держав. Вони наводять аргументацію, що нібито такий тип вибухівки виробляють у Чехії і тому її нібито «простіше» було купити на чорному ринку.

Водночас аргумент GFCN не спростовує версії, наведеної в розслідуванні. Місце виробництва вибухової речовини саме по собі не встановлює місця її придбання чи маршруту доставки. Зазначений у The Telegraph маршрут через Болгарію та Сербію також подано як версію слідства, а не як остаточно встановлений факт.

Крім того, російський матеріал характеризує конструкцію вибухового пристрою як кустарну і на цій підставі ставить під сумнів можливу участь російських спецслужб. Однак використання комерційних компонентів або саморобного пристрою саме по собі не дозволяє встановити чи виключити причетність державних структур.

Маніпуляція з фотографією пам'ятника

Окремий розділ GFCN присвятила фотографії Льовушкіна, на якій він позує з мотоциклом біля скульптури мамонта. Російський ресурс стверджує, що в електронній версії статті The Telegraph фотографію помилково підписали як знімок біля пам'ятника радянській перемозі над нацистською Німеччиною.

У доступному тексті вебверсії The Telegraph такого підпису немає. Британські журналісти окремо згадують фотографію біля мамонта та відвідування Льовушкіним монумента «Батьківщина-мати кличе» у Волгограді.

Перебільшення висновків і підміна доказів припущеннями

GFCN ставить під сумнів твердження The Telegraph про масштаб можливих руйнувань у разі вибуху. Британські журналісти пишуть, що на борту українського Ан-124 було приблизно 25 тисяч літрів авіаційного пального, а детонація могла призвести до масштабної пожежі та серйозних пошкоджень аеропорту.

Водночас видання не наводить у публікації окремого вибухотехнічного висновку, який підтверджував би саме такий сценарій. Тому оцінку можливих наслідків слід розглядати як припущення, а не встановлений факт. Водночас сумнів щодо масштабу руйнувань сам по собі не спростовує факту виявлення вибухового пристрою та спроби диверсії.

Як Німеччина відреагувала на диверсію

Уряд Німеччини 1 вересня публічно заявив про причетність Росії до спроби диверсії в аеропорту Лейпциг/Галле. За словами міністра внутрішніх справ ФРН Александера Добріндта, німецькі слідчі встановили використання технічних компонентів і вибухових матеріалів, характерних для інших російських гібридних операцій.

У відповідь МЗС Німеччини оголосило про рішення закрити російське генеральне консульство в Бонні до 18 вересня та припинити дію угоди щодо «Російського дому» в Берліні.

Водночас ідеться про політичну атрибуцію відповідальності на підставі сукупності доказів і розвідувальних даних, а не про остаточне судове встановлення винуватців. Кримінальне розслідування справи на той момент тривало.

Хто стоїть за Global Fact-Checking Network

Global Fact-Checking Network  — російська асоціація, створення якої анонсували 20 листопада 2024 року на форумі «Діалог про фейки 2.0» у Москві. Засновниками GFCN виступили російське державне інформагентство ТАСС, автономна некомерційна організація «Діалог Регіони» та освітня програма «Майстерня нових медіа».

«Діалог Регіони» пов'язана з АНО «Діалог». Обидві організації 4 вересня 2024 року внесли до санкційного списку Міністерства фінансів США. АНО «Діалог» також перебуває під санкціями Європейського Союзу та Великої Британії.

Очолює GFCN Володимир Табак, який також керував структурами «Діалогу». Проти нього запроваджено персональні санкції США та ЄС. Міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) у дослідженні про російський псевдофактчекінг охарактеризувала GFCN як інструмент поширення кремлівської пропаганди під виглядом незалежної міжнародної фактчекінгової діяльності.

RSF також звернула увагу на схожість назви GFCN з International Fact-Checking Network (IFCN) — міжнародною мережею незалежних фактчекерів Інституту Пойнтера, до якої російська структура не належить.

Серед учасників GFCN дослідники виявили осіб, які співпрацювали з російськими державними та прокремлівськими інформаційними ресурсами. Зокрема, Крістель Неан працювала на тимчасово окупованих територіях України, а італієць Андреа Лучіді та нідерландська журналістка Соня ван ден Енде поширювали повідомлення, співзвучні з кремлівською риторикою щодо російсько-української війни.

У вересні 2026 року експерт GFCN із Марокко Набіль Белкасс брав участь у спостереженні за російськими виборами та відвідав виборчі дільниці в окупованому Донецьку. Белкасс робив заяви про нібито гордість місцевих жителів російським громадянством.

Його статус експерта GFCN підтверджується публікацією самої організації про спостереження за виборами 18–20 вересня.

Представники GFCN також поширювали твердження, які заперечують воєнні злочини російських військових у Бучі. Зокрема, 5 жовтня 2026 року Центр протидії дезінформації при РНБО України повідомив, що один зі спікерів GFCN поставив під сумнів кількість загиблих цивільних і запропонував притягнути Україну до відповідальності за звинувачення Росії.

У ширшому контексті діяльність GFCN є частиною російської системи псевдофактчекінгу, яка використовує зовнішні ознаки незалежної перевірки інформації для просування вигідних Кремлю тверджень.

Отже, GFCN, що входить до мережі ТАСС, намагається дискредитувати розслідування The Telegraph та поставити під сумнів причетність Росії до диверсії, щоб відвернути увагу від доказів російського сліду й сформувати у читачів хибне уявлення про політично вмотивоване переслідування Москви з боку європейських країн.

Як повідомляв Укрінформ, раніше італійське видання поширювало заяви російської пропаганди про «оточення Харкова».

Андрій Оленін