Імітація світових фактчекінгових мереж, маскування дезінформації під перевірку інформації і залучення іноземних «експертів» до пропагандистських заходів є невід’ємними елементами  стратегії Москви в інформаційній війні проти України. Метою таких дій є формування «паралельної реальності», легітимізація воєнних злочинів РФ та розмивання межі між правдою і маніпуляцією.

У цьому матеріалі Центр стратегічних комунікацій пояснює мету таких заходів, розбирає роль іноземних «експертів» та псевдофактчекінгу РФ як одного з механізмів інформаційної війни. 

Російська мережа псевдофактчекінгу: «Война с фейками», GFCN та пропагандистський звіт про Бучу як «постановку» 

РФ роками активно та системно розбудовує альтернативну псевдофактчекінгову інфраструктуру, яка використовує нібито формати та термінологію незалежної журналістики з метою легітимізації кремлівської пропаганди. Ця стратегія поєднує як інституційне мімікрування під західні інститути, так і спотворене використання самого терміну «фейк».

У системі російського псевдофактчекінгу «фейк»  —  це інформація, що суперечить кремлівській пропаганді. 

Одним із найгучніших прикладів такого використання поняття «фейк» стала дезінформаційна кампанія Кремля навколо подій в Бучі. Ще у 2022 році РФ назвала це «постановкою» та «інсценуванням». У вересні 2026 року продовжила масштабну дипломатичну та інформаційну кампанію з просування «звіту про постановочні вбивств у Бучі» в структурах ООН.

У «звіті» російська сторона називає задокументовані масові вбивства українців «кривавим інсценуванням», а загиблих цивільних оголошує «ліквідованими військовими» або «померлими від хвороб». А сам документ розробив так званий «Міжнародний громадський трибунал»  — російський пропагандистський проєкт, створений кремлівськими структурами з метою ведення гібридної війни та дискредитації української держави та  Збройних сил на міжнародній арені.

Метою Москви є спроба легітимізувати власну пропаганду, надати їй вигляду «офіційного документа» та заперечити воєнні злочини своєї армії перед міжнародною спільнотою.

МЗС РФ використовує офіційні дипломатичні канали та зустрічі найвищого рівня для легалізації дезінформації. Російські представники особисто вручили брошури та цей псевдозвіт безпосередньо Генеральному секретарю ООН Антоніу Гутеррешу, а також Гендиректору МАГАТЕ Рафаелю Гроссі.

Проте Організація Об'єднаних Націй заявляє, що її позиція щодо воєнних злочинів РФ у Бучі залишається незмінною попри будь-які намагання Москви.

Прикладом «інституалізації» псевдофактчекінгу та мімікрії під міжнародний статус став проєкт Global Fact-Checking Network (GFCN). GFCN було вперше представлено як ініціатива на форумі «Діалог про фейки 2.0» у Москві 20 листопада 2024 року. Співзасновниками виступили державне агентство ТАСС, АНО «Діалог Регіони» (російська державна структура, яка фінансується з федерального бюджету та відповідає за ведення цифрової інформаційної війни, зокрема створення фейків про війну в Україні, і перебуває під санкціями США та ЄС) та «Майстерня нових медіа».

Цікаво, що у самій назві GFCN простежується свідоме змішування брендів. Адже назва невипадково на одну літеру відрізняється від авторитетної міжнародної мережі IFCN (International Fact-Checking Network), створеної Інститутом Пойнтера у Флориді. Мета — заплутати пудиторію та надати легітимності своїм матеріалам через асоціацію з визнаним світовим стандартом.

У GFCN створили навіть власний «Кодекс відповідального фактчекінгу» та залучають лояльних блогерів, маргінальних журналістів чи «експертів» із різних країн. «Експерти», що не мають жодного стосунку до професійного фактчекінгу лише підписуються під прокремлівськими наративами та стають їхніми ретрансляторами.

22 вересня 2026 року в Москві відбувся четвертий міжнародний форум «Діалог про фейки 4.0». У програмі заходу відбулися також дві панельні дискусії за участю іноземних гостей, яку організував GFCN. Першу панель присвятили тому, як «навчити суспільство критично оцінювати інформацію та протистояти фейкам і маніпуляціям», а другу —  обміну «практичним досвідом протидії дезінформації» між «експертами»  GFCN.

До появи GFCN Росія вже тестувала подібну систему псевдофактчекінгу. Наприклад, проєкт «Война с фейками» (War on Fakes)  —  мережа Telegram-каналів і сайтів, створена на початку повномасштабного вторгнення в Україну, де замість реальних спростувань просували вигідні Кремлю наративи.

Таким чином Росія перейняла форму західних стандартів боротьби за правду, перетворивши інструмент захисту суспільства на зброю масового дезорієнтування.

Досьє іноземних учасників дискусій GFCN «Діалог про фейки 4.0»

Залучення іноземних спікерів та створення «міжнародних організацій» з гучними назвами спрямовано на легітимізацію та  маскування пропаганди під «незалежну позицію». Для цього Кремль системно розбудовує мережу лояльних закордонних спікерів. Список учасників форуму «Діалог про фейки 4.0»  —  це приклад того, як АНО «Діалог» штучно створює «статусність» заходу за допомогою залучення проросійських активістів та підконтрольних медійників.

• Ростислав Люсьє (Rostislav Lussier), Чехія

Видавець і головний редактор сайту Český list; профільний «експерт» GFCN. Багаторічний ретранслятор російської пропаганди, який регулярно їздить до Росії на пропагандистські заходи, публічно захоплюється Путіним і фотографується з військовими армії РФ, задіяними у вторгненні в Україну.

• Михала Ґановська (Michala Ganovská), Словаччина

Засновниця й гендиректорка інтернет-телебачення TVV (Televízia Veci Verejné). Співавторка документального фільму, який просуває фейк, нібито

Маріупольський драмтеатр зруйнували самі українські сили, всупереч задокументованому російському авіаудару.

• Крістофер Хелалі (Christopher Helali), США

Міжнародний секретар Американської комуністичної партії (раніше Party of Communists USA). 27 квітня 2026 року був спікером установчого заходу мережі СОВІНТЕРН у Москві ― тієї самої, чиї координатори у вересні працювали «міжнародними спостерігачами» на виборах до Держдуми.

• Фаузан Аль-Рашид (Fauzan Al-Rasyid), Індонезія

Продюсер міжнародних новин телеканалу RT, головний редактор індонезійської версії інтернет-видання Russia Beyond the Headlines, «медіаексперт» GFCN. Нагороджений медаллю від Володимира Путіна за внесок у  підготовку та проведення XIX Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Сочі 2017 року. У 2023 році незаконно перетнув кордон для участі у російських псевдовиборах на ТОТ України в якості «іноземного спостерігача».

• Лиліан Мааруф (Lilian Maarouf), Сирія

«Експертка» GFCN.

• Д-р Амр Ельдіб (Amr Eldib), Єгипет

Заявлений на Форумі як гендиректор «Центру міжнародних геополітичних процесів» (IGP).

• Тікарам Кхадка (Tikaram Khadka), Непал

Заявлений на Форумі як «голова Федерації журналістів Непалу (JJN)».

• Фуркан Рао (Furqan Rao), Пакистан

Секретар Національного пресклубу Пакистану, виконавчий директор Центру досліджень демократії та клімату (CDCS), «експерт» GFCN.

• Хасан Чупані (Hassan Choupani Safar), Іран

Шеф-кореспондент і виконавчий директор представництва інформагентства Fars News у Бішкеку (афілійоване з Корпусом вартових Ісламської революції, перебуває під санкціями США з 2013 року).

• Азіз Пірімкулов (Aziz Pirimkulov), Киргизстан

Редактор російськомовної версії пропагандистського видання Eurasia Today.

• Манасві Тапар (Manasvi Thapar), Індія

Юрист і підприємець, голова Ділового альянсу БРІКС та Інституту глобального цифрового управління. Учасник Global Digital Forum 2025 у Москві.

• Джессіка Джуліус Мшама (Jessica Julius Mshama), Танзанія

Молодіжна послиня Східноафриканського співтовариства, підприємиця, засновниця Assumpter Digital Schools і НУО Nakua Na Taifa Langu, Forbes 30 under 30 Africa. Національна секретарка з мобілізації молодіжного крила UVCCM правлячої партії CCM.

• Танкалла Тімілсена (Tankalla Timilsena), Непал

Головна редакторка інтернет-видання Tukikhabar.com.

Форум «Діалог про фейки 4.0», діяльність мережі GFCN, проєкти на кшталт «Война с фейками» та просування псевдозвіту про події у Бучі в ООН  —  це приклади системної інституційної мімікрії під реальний фактчекінг, щоб легітимізувати воєнні злочини РФ, надати ваги брехні та розмити межу між правдою та маніпуляцією на глобальному рівні.

Їхніми головними завданнями є формування «паралельної реальності». Для імітації «глобальної підтримки» Кремль працює над розширенням мереж впливу, залучаючи до них представників іноземних політичних та медійних структур, співробітників російських пропагандистських ЗМІ та неурядових організацій, що отримують фінансову підтримку від РФ.

Центр стратегічних комунікацій