У січні 2026 року Кабмін призначив Анку Фельдгузен очільницею Ради бізнес-омбудсмена в Україні. Її обрання на роль головного медіатора між державою та приватним сектором не було випадковим – пані Фельдгузен має багаторічний досвід роботи у нас, зокрема на посту Надзвичайного та Повноважного посла Німеччини в Україні. Що дозволяє їй сьогодні без рожевих окулярів дивитися на стан багатьох справ.

В інтерв’ю Укрінформу Анка Фельдгузен поділилася своїми першими враженнями від нової роботи, розповіла, які переваги дає їй попередній досвід співпраці з українською владою, та окреслила свої завдання вже як бізнес-омбудсмена. Саме так, без фемінітиву, продовжить звучати її посада. «Так простіше, бо довелося б змінювати багато документів», – сміючись над місцевою бюрократією, пояснила вона.

- Ви – вже четвертий бізнес-омбудсмен в Україні з часів створення Ради. Чи залишив вам якісь настанови, рекомендації ваш попередник, Роман Ващук? Чи виокремив коло питань, на які вам треба звернути увагу першочергово?

- Так, звичайно. Ми з Романом зробили передачу справ ще у грудні. Деякі його настанови, так би мовити, фундаментальні, деякі – більш конкретні. Основне, на чому він мене фокусував, – це про унікальність нашої інституції. Рада бізнес-омбудсмена – дійсно незалежний орган, рівно віддалений і від бізнесу, і від влади.

Іноді нас сприймають як ще одну бізнес-асоціацію, яка покликана захищати бізнес. Але ми не адвокати, ми незалежна інституція. І це був дуже важливий аргумент на користь мого вибору. Так само, як і незалежність моєї особи як керівника Ради. Це якщо говорити про фундаментальний аспект.

Щодо конкретних питань, Роман мені передав команду, яка дійсно дуже добре функціонує. І у перші два місяці я в цьому переконалася. До нас надходять скарги, мої колеги працюють з ними, а я їх потім погоджую. Думаю, що мій попередник дійсно має пишатися тим, що вдалося зробити за його каденції. Це позитивні зрушення у податковій сфері (покращення роботи системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків і зменшення блокування податкових накладних), пілотна ініціатива податкової медіації, оновлення правил ціноутворення на ринку будівельних матеріалів.

І ще пару моментів, про які він мені розповів зі словами, що це може мене зацікавити. По-перше, Рада бізнес-омбудсмена є членом номінаційних комісій для формування наглядових рад. Ми не голосуємо, ми спостерігаємо і даємо наші рекомендації. По-друге, я братиму участь у роботі дисциплінарних комісій нових інституцій, наприклад, Бюро економічної безпеки. І це для мене щось зовсім нове. Завдяки нашій незалежності, я сподіваюся, зможу глибоко зануритися в ці питання. Вони мені дійсно цікаві.

- Яке з вирішених питань тими, хто очолював Раду до вас, ви б назвали найкориснішим для підприємців? Які завдання для себе ви ставите на цій посаді?

- Одними з найважливіших були наші системні рекомендації щодо розблокування податкових накладних у СМКОР (система моніторингу критеріїв оцінки ризиків, – ред.). Я наведу конкретні цифри для ілюстрації. Частка скарг до нас на роботу СМКОР впала з майже 60% у І кварталі 2024 року до 31% у IV кварталі минулого року. Тобто ми спостерігаємо не за разовим скороченням нарікань із боку бізнесу, а саме за системним трендом. Як характеризував стиль роботи з податковими органами Роман – це має бути consult first (“спершу консультування”, – ред.), тобто спочатку комунікація, і тільки потім штрафи. І я думаю, що це дуже важливо, тож хочу продовжувати співпрацю у такому стилі. До того ж нинішнє керівництво ДПС дуже відкрите для комунікації з нами. Зі свого боку ми закликаємо дивитися на бізнес як на партнера, а не як на порушника законів.

Ще одна тема, якою я цікавлюся, – робота митних органів. Нещодавно призначили нового керівника Державної митної служби. Ми готуємося до зустрічі з ним. Втім, скарг на митників у нас не дуже багато. Тим не менш теми для розмови є – це і питання прозорості, і спірні питання щодо роботи на польсько-українському кордоні, зокрема запровадження спільного контролю, за прикладом пілотного проєкту між Україною та Румунією.

Ще з цікавого для мене – продовження активної роботи з Бюро економічної безпеки. Там уже шість місяців новий керівник, який спільно з податківцями ініціював детінізацію на ринку електроніки. Думаю, це був перший крок, надалі будуть дивитися на інші сектори, де, як усім українцям відомо, також є що виводити з тіні. І ми готові з ними над цим працювати.

Також знову на порядку денному стоять питання відшкодування ПДВ, і треба дивитися, чому це так.

- Ви вже зустрічалися з в.о. голови Державної податкової служби Лесею Карнаух особисто?

- Ні, окремо з нею я ще не проводила зустрічей, ми зустрічалися на конференціях, інших заходах. Мені було дуже цікаво спостерігати за тим, як вона комунікує з бізнесом. Це справжній діалог, а не як раніше – монолог. Із дуже чіткими меседжами про те, що може зробити ДПС, що не може. Мої відчуття за два місяці роботи – бізнес повинен знати правила і мати час під них підлаштуватися. Якщо є правила, бізнес адаптується, але він повинен бути впевненим, що вони раптом не зміняться. Тобто комунікація і передбачуваність правил – це найважливіше для бізнесу.

- Чи склали ви за ці два місяці для себе уявлення про реальний стан бізнесу в Україні? Які з проблем у 2026 році є актуальними?

- Я ще з Німеччини спостерігала за тим, як Україна живе під час повномасштабного російського вторгнення, тому більш-менш картину я розуміла. Всі іноземці, і я особисто, в захваті від того, як українці та бізнес зокрема адаптувалися в цих умовах. Звісно, є те, що ми не можемо змінити – обстріли, руйнування, загибель людей. Це жах, і про це треба й далі говорити. Я позитивно здивована, що в Німеччині все ще є дуже велика увага до цієї війни, попри вже п'ятий рік від її початку. І я намагаюсь бути серед тих, хто робить усе, щоб німці не забували про Україну.

Український бізнес дуже креативно адаптувався до цих обставини. Він робить конкретні речі – захищає інфраструктуру, купує генератори. Коли у грудні я повернулася до Києва, то почула стільки гудіння від тих генераторів. Їх не було під час першої зими, коли я працювала в посольстві Німеччини. А зараз бізнес має усі ці прилади.

Нещодавно я відвідала регіони, вже двічі була у Київській області, їздила до Білої Церкви, а також мала візити до Житомира та Вінниці, спілкувалася з місцевими підприємцями. Як вони піклуються про своїх працівників! Це і психологічна допомога, й організація спільних для команд заходів. І тренінгові програми для жінок, для людей старшого віку. Мені розповідали про велику іноземну компанію, яка завершила навчання тисячі жінок – водійок вантажних автомобілів. Тобто бізнес докладає стільки зусиль не лише аби вижити, а й щоб розвиватися!

- Наші бізнесмени, маючи змогу порівняти умови ведення своєї діяльності тут і за кордоном, часто нарікають на вітчизняну систему. На вашу думку, чи достатньо умов створено в Україні для ведення прозорого, білого бізнесу?

- Мені здається, в Україні все-таки багато чого зроблено завдяки цифровізації. Сьогодні можна отримати дозволи, ліцензії через «Дію», і це істотне покращення. Водночас ми чуємо багато нарікань – і це більшість наших скарг – на податкове адміністрування та на роботу правоохоронної системи. Над цим треба працювати. Підвищувати привабливість України як країни, куди інвестори хочуть прийти. Для відновлення Україна потребуватиме іноземних грошей. Це не можуть бути тільки публічні інвестиції. Потрібно залучати й приватні, а це можливо лише, якщо покращиться репутація країни. Я слідкую за Україною з 1994 року і хочу відзначити величезний прогрес, але загалом періодичні скандали щодо корупції, наприклад, минулорічні, мають негативний вплив на інвестиційний клімат.

- Давайте підіб’ємо підсумки роботи Ради бізнес-омбудсмена за 2025 рік: скільки до вас надійшло скарг, скільки з них вдалося розглянути і вирішити на користь скаржників, які питання для оскарження лідирують?

- Я вже маю цифри не лише за 2025 рік, а й за перший квартал 2026-го. Вони не сильно відрізняються. На першому місці серед тем звернень – податкові питання. Торік вони складали 52% скарг, у цьому – поки 50%. Набагато менше звернень щодо дій правоохоронних органів – 16% і 13% відповідно. Скарг на роботу державних регуляторів – по 8%, митних органів – по 7%. Також стабільна частка скарг на дії місцевих органів влади – по 5%.

Майже не змінилися цифри та розподіл скарг від місцевого та іноземного бізнесу – торік звернення від українських компаній складали 87%, цього року – 89%. Левова частка – це малий та середній бізнес: 67% торік і 75% у першому кварталі 2026-го.

- За вашими даними, якщо справа доходить до суду, на чий бік частіше він пристає – підприємця чи державних органів?

- Наша статистика свідчить, що суди у значній більшості випадків – на стороні бізнесу. Зокрема, податкова дуже-дуже-дуже часто програє. І це один із наших аргументів у комунікації з нею – давайте зекономимо для усіх час та кошти та вирішимо питання до суду.

Є ще одна тема, над яким працює наша команда, – це новий закон про адміністративну процедуру (набув чинності 15 грудня 2023 року, – ред.), який поширюється майже на всі взаємодії бізнесу з державою: отримання дозволів, ліцензій, реєстрацію прав, перевірки. Ми наразі активно працюємо з громадами, які планують створити комісії для розгляду скарг від бізнесу у межах цього закону. Наприклад, за минулий рік у Вінниці така комісія вже розглянула п’ять скарг. Сам факт наявності таких регіональних пунктів виводить комунікацію з місцевими органами влади на новий рівень.

- Що заважає нашим підприємцям активніше переходити на «світлу сторону», як любить іноді підкреслювати голова податкового комітету Данило Гетманцев? Можливо, перебувати в тіні для них насправді вигідніше?

- Я переконана, що весь бізнес хотів би бути білим, бо так краще спиться. Ось дивіться. Під час війни тільки ті підприємства, які сумлінно платять податки й заробітні плати, можуть бронювати співробітників. Під час війни бізнес тільки так може зберегти фахівців.

Втім, є й таке явище, як дроблення. Складна тема, у ній багато моментів потребують роз’яснення. І комунікація по ній нечітка, як на мене. Хто може працювати на спрощеній системі оподаткування, хто повинен перейти на загальну? Про це потрібно більше говорити, щоб люди не боялися.

- А яка позиція Ради бізнес-омбудсмена щодо запровадження ПДВ для малих та мікропідприємців?

- Це важливе питання та є одним зі стратегічних маяків МВФ. Ми сподіваємося, що буде ухвалене рішення щодо підвищення порогу річного доходу до 4 млн грн. Це, до слова, було однією з наших рекомендацій, переданих нами Міністерству фінансів ще на початку року. Такий поріг для оподаткування ПДВ вже відповідає європейським нормам. Бо дохід на рівні до 4 млн грн – це радше про самозайнятість людей. Це такі маленькі бізнеси, як перукарські послуги, кав’ярні, продаж дрібних товарів тощо. Але суспільству про це потрібно розповідати, щоб люди не боялися. А я таких речей у публічному просторі не бачу достатньо.

Водночас ми усі стикаємося з ситуаціями, і я не виняток, коли в ресторані доводиться платити двома чеками. Є ювелірні бізнеси чи магазини брендового одягу, які зареєстровані як ФОП, але є єдиним бізнесом. Чесно, це дивує, і з цим треба щось робити.

Головний аргумент тих, хто захищає спрощену систему, – це складність адміністрування податку на додану вартість. Я думаю, це правильний аргумент. Тому уряду і ДПС потрібно працювати над спрощенням правил. Але в Україні є перевага, про яку я згадувала, – це рівень цифровізації. Якщо вже Німеччина спромоглася перейти на цифрову систему декларування, то Україна це також може зробити. Перший рік буде складно, але потім – набагато простіше. Ну і правильна комунікаційна кампанія, яку могла б провести податкова.

І ще про один аспект не можу не згадати – ПДФО та єдиний податок, які стягуються до місцевих бюджетів. Тоді як ПДВ перераховується до загального. Тобто над цим також треба поміркувати, щоб не позбавити громади мотивації залучати до себе новий бізнес.

Крім того, потрібен перехідний період для впровадження змін. Я днями спілкувалася зі скаржником, який імпортує акумулятори. І раптом були змінені вимоги для ліцензії. Він про них не встиг дізнатися, а товар уже став на митниці. Ми будемо йому допомагати, звісно. Але цієї ситуації не було б, якби нові правила запрацювали не вмить, а був би час для переходу. Так само і з ФОПами потрібен розумний період для адаптації.

- Ви зазначили, що левова частка звернень до Ради – від малого та середнього бізнесу. Чим це можна пояснити?

- Дуже просто: наші послуги нічого не коштують. Ми безоплатно допомагаємо тим скаржникам, які, ми вважаємо, варті нашої допомоги. Бо ми не за всі справи беремося. Після нашого due diligence (перевірки скаржника) залишається понад 50% скарг, які беремо в роботу. А малий і середній бізнес мають не тільки менше грошей для юристів, але й менше часу на скарги, на відміну від великих фірм. Тому зрозуміло, чому вони до нас звертаються.

- В Україні за замовчуванням бізнес є потенційним порушником, а не партнером держави. Тому, власне, і створено дорадчий орган, який покликаний слідкувати за дотриманням законних прав та інтересів бізнес-середовища. Чи є щось схоже на вашу посаду у Німеччині?

- Ні, такого у нас немає. Термін «омбудсмен» існує майже у всіх країнах, але він має дуже різне значення. В Німеччині є German Ombudsman Association, але ця інституція об’єднує юристів, що спеціалізуються на комплаєнсі та due diligence.

Подібні інституції, як наша Рада, існують у країнах Центральної Європи і Центральної Азії – в Грузії, Казахстані, Киргизстані, Узбекистані. Це не дивно, вони були засновані після розпаду Радянського Союзу в тих країнах, які хочуть наблизитися до стандартів ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку, а це міжнародно визнані принципи та рекомендації для забезпечення прозорості, ефективного врядування, боротьби з корупцією та відповідального ведення бізнесу, – ред.).

В Україні є запит на неупереджений підхід до підприємців, які стикаються з випадками недобросовісної поведінки державних органів. І ми можемо їм у цьому допомогти.

- А в принципі у Німеччині можлива ситуація фактичного протистояння бізнесу і держави в особі, приміром, податкової?

- Це та головна відмінність України від Німеччини, про яку я говорила, ще як була послом – ми відрізняємося рівнем довіри до інституцій. У Німеччині, особливо в Берліні, всі скаржаться на місцеві органи. Але більше 90% німців все ж таки їм довіряють. В Україні, дійсно, рівень довіри дуже низький. Для його відновлення потрібно постійно й поступово працювати, залучати до цього всі державні органи.

Тому я, як вже казала, була позитивно вражена рівнем спілкування очільниці Податкової служби, яка дві години слухала бізнес та вела з ним діалог. Такого раніше я не бачила. Такі кроки допомагають підвищити рівень довіри. Але це буде довгий шлях. Я думаю, що це питання поколінь.

- Чи є за вашої каденції вже звернення, по яких питаннях?

- У першому кварталі 2026 року до нас надійшло 226 скарг, і ми вже закрили 120 справ. Мої колеги кажуть, що кількість скарг зростає. Команда питає мене: «Анко, це погано чи це добре? Для нас краще, щоб їхня кількість зростала чи скорочувалася?». Мені кажуть, що кількість росте, можливо, через те, що я новий омбудсмен. Інтерес до мене справді дуже високий, я це бачу і в регіонах, і в Києві. І я цим, скажу відверто, дуже задоволена, тому що вважаю це однією з моїх переваг. Уряд мене знає вже давно, я майже весь Кабмін знаю особисто і можу мати досить швидкий доступ до міністрів. Тож сподіваюся, що це буде допомагати.

Але мені здається, що все ж таки було б добре, якби кількість скарг росла, щоб ми могли би дивитися на системні проблеми й вирішувати їх. Як було з тією ж СМКОР. Наприклад, я вже встигла обговорити з Генеральним прокурором питання кримінальних проваджень, які тривають роками. За його інформацією, з 23 тис. відкритих справ, які стосувалися бізнесу, вдалося закрити 9 тис. Це добре, але ще лишалося багато. Над цим зараз треба працювати.

- З яких регіонів до вас надходить найбільше скарг?

- Київ – перший. У 2025 році 30% заяв було від підприємців столиці, ще 10% – із Київської області. Потім ідуть Львів, Одеса, Дніпро, тобто великі бізнес-центри. Але ж також правда, що в регіонах про нас менше знають. Як жартували представники ОВА у Вінниці та Житомирі, раз про нас не знають, то у їхніх бізнесменів усе гаразд. На що я відповідаю, що краще про діяльність Ради бізнес-омбудсмена знати як про ще один із інструментів захисту. Тому ще одна мотивація моїх подорожей Україною – розповісти про нас якомога більшій аудиторії в регіонах. Бо в столиці про нас і так усі знають.

- На вашу думку, чи достатньо у вас повноважень, аби дійсно впливати на покращення ведення підприємницької діяльності в Україні? Яких важелів, інструментів бракує?

- Я вже говорила про доступ до влади. Це дійсно наша головна перевага, наша м’яка сила, якою ми користуємося щодня. І це працює. А також ми маємо до себе довіру як із боку влади, так і від бізнесу. Наші системні рекомендації, які базуються на конкретних випадках, читають, ми це бачимо.

Ще один наш важіль – name and shame, публічний розголос через комунікацію. Як посол, я бачила, що такий інструмент є дієвим. Іноді «твіт» здатен творити дива. Було два-три пости від Групи G7 про децентралізацію, завдяки чому вдавалося зберегти певні досягнення в тій чи іншій сфері. Проте ці інструменти потрібно використовувати дуже обережно.

Україна має стільки викликів сьогодні, я в захваті від того, скільки вже зроблено. Завжди будуть сектори економіки, ситуацією в яких люди будуть незадоволені. Але врешті-решт євроінтеграція для України також збільшить можливості для захисту бізнесу. Навіть, якщо це буде складно на початку, але ринок буде більшим. Ваша країна стане частиною великого простору, члени якого співпрацюють і хочуть допомогти одне одному.

Юлія Абакумова, Київ

Фото Юлії Овсяннікової