Реалії та надії єдиного українського ліцею в Румунії

Реалії та надії єдиного українського ліцею в Румунії

Укрінформ
Чим живе та на що сподівається Педагогічний ліцей імені Шевченка – освітній центр українців Мармарощини

- Добрий вечір! Раді вітати в нас!
- Здрастуйте! Як приємно чути українську мову тут, у Румунії!
Жвава пані на рецепції готелю посміхнулася й відповіла, що володіє нею, адже сама є етнічною українкою.

У румунському повіті Марамуреш, де знаходиться місто Сиґет-Мармацієй, згідно з останнім переписом населення, проживає більше 60% всіх українців у цій державі. Це прикордонне з Україною місто знаходиться в історичній області Мармарощина, північна частина якої належить Україні, а південна – Румунії. Загалом, українці в румунській частині Мармарощини становлять близько 7 відсотків населення краю, їх проживає там більше 30 тисяч.

Задля забезпечення освітніх потреб української громади краю та гуртування навколо національної ідентичності – в місті Сиґет-Мармацієй функціонує єдиний у Румунії навчальний заклад, де діти можуть отримувати повну середню освіту українською мовою – Український ліцей імені Тараса Шевченка.

Чи вдається ліцеєві бути українським і якою ціною, мені випало побачити на власні очі під час відвідання цього навчального закладу під час престуру для представників ряду українських ЗМІ по Румунії.

ПИТАННЯ ОСВІТИ Є ОДНІЄЮ З ПРИЧИН ГАЛЬМУВАННЯ УКРАЇНСЬКО-РУМУНСЬКИХ ВІДНОСИН

Під час ознайомчого візиту до Міністерства закордонних справ Румунії місцеві дипломати неодноразово повторювали нам, українським журналістам, що їхня країна хоч і не є найбільшим сусідом України, але однозначно є найбільш передбачуваним.

Запевнюючи в підтримці євроатлантичних прагнень України, румунські дипломати, втім, обережно натякали на деяке сповільнення партнерських відносин між обома країнами через прийнятий нашою державою в 2017 році закон “Про освіту”. Тоді проти імплементації певних положень закону, зокрема ст.7 щодо мови освіти в Україні, яка передбачала, окрім іншого, перехід на навчання державною мовою дітьми з 5 класу в школах нацменшин, виступили Угорщина, Румунія й Польща, заявляючи про нібито ущемлення цим законом прав своїх меншин.

На думку головного консультанта відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олександра Литвиненка, позиція Румунії має під собою історичне підґрунтя. Після того, як після Другої світової війни Румунія зазнала територіальних втрат, вона почала проводити певну політику на підтримку своєї діаспори.

«Румунський народ вважає себе розділеним народом, і спогад про Велику Румунію та єдиний румунський народ є дуже актуальним у суспільній свідомості в цій країні. Зокрема, існує міністерство у справах румунів звідусіль. У міністерстві освіти Румунії є окремі програми для підтримки цих меншин», – розповів Олександр Литвиненко.

Якщо Угорщина протягом чотирьох років із моменту ухвалення закону й досі активно гне лінію ущемлення своїх нацменшин в Україні, то у випадку з Румунією нашій державі вдається знаходити хай і нединамічні, але поступові шляхи до вирішення цього питання.

Наразі між двома країнами – після виконаних Україною рекомендацій Венеціанської комісії та внесених у закон змін – триває процес перемовин щодо укладення протоколу двосторонньої співпраці у сфері освіти між Україною й Румунією, який би урегулював питання освіти для нацменшин.

«Ми ще працюємо над текстом (протоколу – ред.), але дискусії були дуже плідними. Вони допомогли прояснити положення законів про освіту національних меншин», – зазначила під час зустрічі з українськими журналістами генеральна директорка з міжнародних відносин та європейських справ міністерства національної освіти Румунії Лумініца Матей.

У РУМУНІЇ ПРАЦЮЄ ЄДИНИЙ УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД, В УКРАЇНІ – ПОНАД 60 РУМУНСЬКИХ ШКІЛ

Перед візитом до українського ліцею на Мармарощині мені стало цікаво ознайомитися зі статистикою.

На сьогодні в Румунії є тільки один навчальний українськомовний заклад – ліцей імені Тараса Шевченка у місті Сигіт-Мармаціей. Натомість, в Україні працює понад шістдесят шкіл із виключно румунською мовою навчання.

Як бачимо, право румунської нацменшини на освіту в Україні дуже навіть представлене.

Так, згідно з інформацією Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, станом на 1 січня 2021 року в Чернівецькій області функціонували 57 загальноосвітніх шкіл із румунською мовою викладання та 17 шкіл із румунськими класами, а також 12 румунських шкіл на Закарпатті (та ще дві – з румунськими класами). Окремо було зареєстровано 65 дошкільних закладів освіти для румунської нацменшини в Чернівецькій та Закарпатській областях, а також повідомлялося про 100 студентів, які навчаються румунською мовою в українських університетах.

Загалом, згідно з даними перепису населення станом на 2001 рік, румунів в Україні налічувалося близько 151 тисячі та ще 410 тисяч румуномовних громадян.

Водночас, українців у Румунії, згідно з переписом населення в цій країні станом на 2011 рік, проживало близько 52 тисяч, утім, за неофіційними даними, їхня кількість досягає 250-300 тисяч осіб.

Як повідомили в міністерстві освіти Румунії, освітні потреби українців середньої школи забезпечують 19 навчальних закладів, де частина навчання проходить українською мовою. Три румунських університети дозволяють вивчати українську філологію на відповідних факультетах (у містах Бухарест, Сучава та Клуж-Напока).

Серед них Український ліцей імені Тараса Шевченка є єдиним закладом в Румунії, де навчання всіх предметів проводиться українською мовою, тож туди ми й завітали.

У РУМУНІЇ НИНІ ВПЕРШЕ ЗА ДОВГИЙ ЧАС НАБИРАЮТЬ БІЛЬШЕ УКРАЇНСЬКИХ КЛАСІВ

Український ліцей знаходиться в історичному центрі міста, на площі Свободи. Тут більшість будівель є історико-архітектурними пам’ятками, побудованими за часів Австрійської та Австро-Угорської імперій. Не є винятком й український ліцей.

Його масивні вхідні двері зачинені на магнітний замок. Директор згодом розповів, що прийняв таке рішення, аби учні не могли під час уроків виходити із закладу та прогулювати навчання. За це вихованці назвали його місцевим «Трампом».

Зі входу в холі будівлі височіє бюст Тараса Шевченка. Його портрет висить і в кабінеті директора закладу – пана Василя Куриляка, який люб’язно пропонує нам каву.

- Ми повинні розуміти, що свою ідентичність можна зберегти лише через школу, культуру та церкву, – каже пан директор.

Він розповідає, що українська школа в місті Сиґет-Мармацієй розпочала свою діяльність під час Другої світової війни в 1944 році. За кілька років потому всі українські школи на Мармарощині діяли з українською мовою навчання.

За словами пана Куриляка, в ті часи буквально сформувалася українська інтелігенція в Румунії.

До 1997 року ліцей закривався та переносив навчання до стін інших закладів, але саме в той рік наказом профільного румунського міністерства був заснований Український ліцей імені Тараса Шевченка, яким він функціонує й досі.

Наразі в ліцеї навчаються 153 учні, які після його закінчення можуть стати вчителями початкових класів, вихователями в дитячих садочках, або ж вступити до будь-якого університету в Румунії, в тому числі до тих трьох, де викладається українська філологія.

Нещодавно на базі закладу відкрили й дитячий садок, і це полегшило життя випускникам ліцею, які вирішили пов’язати свою долю з педагогічною діяльністю. Вони отримали змогу проходити свою практику прямо тут, на місці.

Ще одним профілем, за яким ліцей готує своїх учнів, є філологічний. У коментарі Укрінформу голова Союзу українців Румунії (СУР), депутат румунського парламенту Микола-Мирослав Петрецький розповів, чому цей напрямок користується популярністю серед українців регіону.

- Чому українці цього регіону обирають філологічний профіль у ліцеї? Бо він дає змогу потім, маючи диплом зі знанням української мови, працювати на спеціально виділених для українців місцях, зокрема, у прикордонній, пожежній службах.

Він додав, що попри демографічну кризу в Румунії та проблеми шкільництва загалом, зараз у країні вперше зросла як чисельність українських класів з українською мовою навчання, так і кількість дітей, які набираються до українських шкіл.

Утім, певні проблеми українських класів, і зокрема, українського ліцею, залишаються. Вони комплексні й не завжди залежать від наполегливості керівництва закладу.

ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНСЬКОМОВНИХ ПОСІБНИКІВ Є НАГАЛЬНОЮ ПРОБЛЕМОЮ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ РУМУНІЇ

- Бачите оці двері? – пан директор показує на охайно пофарбовану стару конструкцію. – Ми не можемо їх поміняти, бо ця будівля – архітектурна пам’ятка.

Дійсно, вплив часу помітний у приміщенні ліцею. Це ті ж двері, вікна й навіть обшарпана частина будівлі у внутрішньому дворику закладу, яку також не можна реконструювати через історичний статус будинку.

- Існує проблема приєднання до будівлі ліцею двох залів старого спортивного клубу, з яким межував ліцей, і які зараз пустують. Ми два роки тому піднімали це питання на зустрічі з владою, і нам пообіцяли вирішити його протягом щонайменше місяця, але ситуація залишилася незмінною донині. Ми могли б відремонтувати їх та зробити там їдальню для дітей, щоб вони не носили їжу з дому, – каже голова СУР – філії Світового конгресу українців, члени якої беруть активну участь у функціонуванні українського закладу.

Утім, попри «історично-архітектурні» перешкоди на шляху до комплексного ремонту будівлі, педколектив закладу запевняє, що всередині тепло і безпечно. А це, мовляв, головне.

На зустрічі з журналістами в актовому залі присутня вчителька біології та хімії, професорка Оксана Малярчук. Виявляється, вона переклала на рідну мову єдині українськомовні підручники в ліцеї – «Біологію» за 10-й клас та «Хімію» за 9-й клас.

Директор запевняє, що вчителі ліцею, які всі є етнічними українцями або вихідцями з України, проводять уроки українською мовою, але користуються румунськими підручниками.

– Дуже важко видати підручники українською мовою, – ділиться пан Василь.

Микола-Мирослав Петрецький пояснює мені, що хоча законодавство Румунії сприяє навчанню нацменшин рідною мовою, і, зокрема, на видавництво підручників мовою нацменшин виділяється втричі більше коштів, ніж на видавництво посібників румунською мовою, проблема з українськомовними підручниками полягає в їх малій затребуваності.

- У 9-х класах ми говоримо про сорок дітей. Жодне видавництво не приваблює видавати підручники таким накладом, тому що вартість дуже мала. І це, наприклад, перешкоджає видавництву підручників із тієї ж математики.

Пан Мирослав каже, що з 2017 року, коли СУР допомагав перекладати румунські підручники українською, при міністерстві освіти Румунії існувало спеціальне видавництво, яке займалося шкільними посібниками. Нині, за його словами, цим займаються лише приватні видавництва, а вони не зацікавлені видавати підручники малим накладом.

Залишається сподіватися, що навчальний процес у ліцеї дійсно проводиться українською мовою, адже, за словами представників закладу, його вихованці часто походять з віддалених українських сіл і розмовляють різними діалектами, тому багато термінів під час уроків доводиться пояснювати румунською мовою.

ЗАВЖДИ ХОЧЕТЬСЯ БІЛЬШОГО

Пан директор каже нам, що в своїй роботі завжди хоче більшого.

Він називає ще ряд проблем, з якими живе ліцей: трудова міграція румунів, неможливість створення інтернату на базі закладу, відсутність бібліотекаря.

Так, через те, що понад 30% батьків вихованців ліцею їздять на заробітки за кордон, діти мають ряд труднощів у навчанні, адже «у них є свої власні проблеми».

Щодо інтернату, де учні ліцею змогли б проживати, то його відкриття, за словами керівництва закладу, полегшило б ситуацію з відвідуваністю закладу.

Справа в тім, що географія походження учнів ліцею – досить обширна. Так, у заклад приїжджають діти з навколишніх сіл у радіусі близько ста кілометрів – від долини річки Рускової у селі Руська Поляна аж до села Реміти. Через таку відстань ліцеїсти часто проживають у своїх родичів у Сиґеті-Мармацієй, аби безперешкодно діставатися на навчання. За словами директора, часом родичі дітей не мають змоги забезпечити їхнє проживання в місті, й дітям доводиться відмовлятися від навчання.

Цьому могло б зарадити створення інтернату, але в самому закладі це неможливо через, як уже було сказано, історичний статус будівлі. Можливість виділення іншого будинку в центрі міста для цієї цілі, на думку директора, є примарною перспективою…

Попри всі труднощі, український ліцей імені Тараса Шевченка має амбітні плани.

Зокрема, директор хотів би запровадити в ліцеї повний цикл навчання – до повної середньої та дошкільної освіти, яку нині пропонує заклад, додати початкову та гімназійну школи. Лунали й ідеї створення на базі ліцею першого вищого навчального закладу на Мармарощині…

Чи вийде в нього втілити свої ідеї в життя, покаже час, а наразі вже маємо прощатися з ліцеєм.

Поки директор кличе вчителя інформатики, аби той зазнімкував нас на телефон для звітності про проведену зустріч, намагаюся взяти каву в автоматі, що встановлений у холі закладу.

- Яку каву ви хочете? Давайте, я допоможу!

Жінка середнього віку виявляється технічною працівницею в ліцеї. Каже, що народилася вже в Румунії, й її чоловік – румун. Її колега, що стоїть поруч та посміхається мені, теж етнічна українка. Розмовляють вони хоч і з діалектом, але цілком зрозуміло. Здається, раді нам, українцям, у себе «в гостях».

Тим часом старшокласники, в яких якраз закінчилися уроки, зграйкою спускаються вниз по сходах і, попри вишиванкове вбрання деяких гостей, здається, не розпізнають у нашому гурті українську делегацію.

- La Revedere! – кожен із них прощається з нами румунською.

Що ж, і вам, ліцеїстам, єдиної української школи в Румунії, щасти!

Олександра Федорчук, Київ–Бухарест–Сиґет-Мармацієй–Київ

Матеріал підготовлено за сприяння Ради зовнішньої політики «Українська призма», Чорноморського трасту регіонального співробітництва, Посольства України в Румунії та Посольства Румунії в Україні

Перше фото: Педагогічний ліцей ім. Тараса Шевченка та автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-