Тиха посмішка від тихих думок. Кіно дня

Тиха посмішка від тихих думок. Кіно дня

Укрінформ
«Мої думки тихі» – фільм-дебют у повнометражному кіно режисера Антоніо Лукіча

Є такий приємний стан душі, який відображається на обличчі й має назву – тиха посмішка. Інколи вона – від радості, інколи – від печалі, але завжди – це відчуття, ніби серце плавно обволікає живильна в’язкість меду.

І це – моя основна емоція після перегляду фільму «Мої думки тихі». Так, я стовідсоткова цільова аудиторія. (Бо там же чорним по білому в присвяті до фільму написано: «Кожній мамі»). Та написати можна що завгодно, але ж яке попадання! В кожному слові, й навіть у кожній інтонації мами Галі (яку зіграла, як завжди прекрасна Ірма Вітовська) я впізнавала себе, а в кожному показовому натягуванні навушників і униканні від маминого «цьом», які демонстрував її син Вадим (молодий актор Андрій Лідаговський) – я вгадувала своїх дітей. Це драматургія одвічної драми у відносинах батьків і дітей на тлі карпатських краєвидів, щедро пересипана тонким гумором.

Але це не комедія в прямому сенсі, хоча смішних моментів багато: тут тобі і божественний «молочний зуб», і гороховий суп, як найстрашніша спокуса, і переселення ревнивої душі в папужку Толю. Вони рясно нанизані на сюжетну вервечку – доречні, влучні, несподівані. Зал часто вибухав сміхом уголос.

«Мої думки тихі» – фільм, який є дебютом у повнометражному кіно режисера Антоніо Лукіча, вже назвали фільмом-відкриттям. Так і є. Хочу від нього фільмів ще. Бо він уже зробив кілька «манків»: красива картинка (на те пір’я можна дивитися вічно, а похід по болотах – естетичне задоволення, незважаючи на драматизм моменту), цікавий, без жодних провисань чи накладок, сценарій (режисер писав його спільно з Валерією Кальченко), гарний акторський кастинг (як виконавців головних ролей, так і другорядних, а особливо кайфово зіграли чотирилапі, хвостаті, пернаті, холоднокровні, рогаті й хрюкотливі).

Одразу захотілося побувати в Ужгороді навесні, обійняти своїх рідних, і щоб хтось таки все ж розказав, як це – жити правильно. Бо, як сказала героїня Ірми Вітовської, всі ми можемо показати приклади, як жити неправильно, а ви дивіться і не робіть такого.

Такі от у мене після перегляду фільму тихі думки. Гарне кіно. Ходіть подивитися. Українська прем’єра 16 січня.

Любов Базів. Київ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-