Андрій Юраш, керівник департаменту у справах релігій Мінкульту України
Наше конфіденційне спілкування з УПЦ МП щоразу потрапляло в Інтернет
22.05.2017 12:36 3436

- Я дивився трансляцію прес-конференції, і у мене було враження, що це Лайф-ньюз. Поважні в минулому аналітики скочуються до абсолютної маніпулятивності, замовні релігієзнавці втрачають ґрунт і нічого не говорять по суті, а лише маніпулюють певними ідеологічними категоріями; вражають позиція і рівень аргументації з боку духовенства, яке скочується до блюзнірської наруги над правдою. Раніше я не міг уявити, що архієрей аж настільки здатен говорити неправду.

- Владика Климент (фактичний речник УПЦ МП) казав, що ви не реєструєте статутів (фактично установчого документу храмів), не ведете статистику.

- Статути громад – давня історія, яка вже переходить у фарс. За останні два роки Українська православна церква подала на реєстрацію до центрального органу виконавчої влади, що реєструє релігійні інституції вищого порядку (монастирі чи єпархіальні центри, місії, братства), 16 статутів. Інформаційно-просвітницьку місію самого владики Климента ми зареєстрували за сім днів, а також зареєстрували два монастирі та місію соціального служіння, тобто чотири статути, які відповідали вимогам закону. При реєстрації  статутів монастирів, один в Одеській єпархії та один у Рівненській, місцеві архієреї пішли на продуктивний діалог із нами і внесли зміни. Натомість до інших 12 статутних документів, які були запропоновані, з них три – єпархіальних управлінь, то митрополія категорично відмовляється робити будь-які зміни. Незабаром ми вчетверте відішлемо ці документи з нашими поясненнями, з нашими пропозиціями, як удосконалити і як привести їх у відповідність до українського законодавства.

З боку УПЦ МП замість діалогу є категорична настанова дотиснути питання, настояти на своєму, не поступитися жодними моментами

Звинувачення на нашу адресу – поза межами добра і зла, поза межами будь-якого добропорядного спілкування. Тим більше, якщо мова йде про вищу духовну особу, яка претендує бути рупором церкви. Подібні проблеми були і в інших шести релігійних організаціях України, але хто раніше, хто пізніше, приставали до того, що ми маємо рацію, і треба прислухатися до нашої позиції, щоб не було претензій. І тільки Українська православна церква категорично відмовлялася це робити, використовуючи при цьому найрізноманітніші засоби впливу.  У них було спеціальне звернення Священного синоду до прем'єр-міністра України – це як форма тиску з вимогою зареєструвати статути. Були різноманітні маніпуляції в пресі, були апеляція до Президента. Замість діалогу, замість простягнутої руки і прагнення десь знайти спільну позицію є категорична настанова дотиснути питання, настояти на своєму, не поступитися жодними моментами.

- Чому?

- Українська православна церква свою статутну творчість бере виключно із законодавчого поля Російської Федерації, статути Української православної церкви є побудованими, скроєними і втіленими відповідно до російських стандартів. Вони мали б узяти в лещата все духовне і практичне життя Української православної церкви. Вони хочуть зареєструвати статути єпархіальних управлінь з правом контролю за всім життям і діяльністю релігійних організацій. А на регіональному рівні зареєструвати такі статути, в яких громади добровільно позбуваються будь-якої можливості й прав хоч що-небудь контролювати на своєму парафіяльному рівні.

- Це ж не мені вирішувати, це так законодавці їх поставили. Але я думаю, що всі релігійні проекти законів варто розглядати в комплексі. Окрім згаданих вами, зареєстрований ще один законопроект – №5309. Мені здається, що його також треба включати до цього пулу і тоді системно розглядати питання. Закон №5309 передбачає приведення назв релігійних організацій у відповідність до центрів, які вони представляють. У ньому йдеться про специфічну релігійну організацію, що афіліюється в свідомості абсолютної більшості наших громадян з країною, яка розпочала військову агресію, з країною, яка несе зараз не просто зло, не просто ненависть, яка спричиняє жертви практично кожного дня, тому тут, мені здається, є багато про що говорити.

- Давайте поговоримо про закон №4128, який допомагає громаді змінити юрисдикцію.

- Цей законопроект відповідає і духу вже існуючого законодавства, і міжнародним критеріям та рекомендаціям всіх міжнародних організацій. Він є конкретною, практичною відповіддю з боку наукової експертної громади на суспільні виклики, які породжує реальна ситуація. Суспільство змінилося, воно вимагає змін. 

- Вони кажуть про те, що законопроект легалізує «рейдерські захоплення».

- Неправда. Опоненти закону №4128 виступають проти вже існуючого положення, що громада – це самоорганізована спільнота віруючих, які можуть вільно декларувати свою підлеглість і вільні її змінювати. Ідеологія тих, хто піднімає всі ці хвилі, хто робить цей ажіотаж, істерію, –  це емоційна спроба затримати, законсервувати ідеологію «русского міра», бо «русскій мір» і демократія – це речі несумісні. І мене вражає рівень перекручування, свідомого фальшування і безвідповідального накопичення негативної енергії, яку пропонують опоненти цього законопроекту.

Загроза від цього очевидно «русскомірівського» архіпелагу в українському морі стає очевидною

Так виглядає, що працюють певні команди, які дають певні ідеологеми-меседжі. У нас майже немає економіки, базованої на російських якихось схемах, підприємствах і фірмах, у нас уже заборонили платформи «русского міра», в Україні заборонений в'їзд російських артистів. І тут лишається одна величезна мережа, через яку можуть легально, напівлегально діяти емісари «русского міра», приїжджаючи сюди в рясах чи без ряс, і таким чином тут будь-яка загроза від цього очевидно «русскомірівського» архіпелагу в українському морі стає очевидною.

- Повернемося до закону: там закладені всі запобіжники, щоби зміна підлеглості була мирною, щоб там не було порушень, звинувачень?

- Там є кілька таких запобіжників. По-перше, в проекті чітко йде мова, що в голосуванні, так би мовити, неформальному плебісциті щодо зміни підлеглості можуть брати участь тільки члени релігійної громади. Є розмови про свідому підміну змісту чи можливість підміни територіальної громади на релігійну громаду. Вони є безпідставні: тільки члени релігійної спільноти можуть брати участь у цьому зібранні. Що є індикатором приналежності людини до релігійної громади? Абсолютно зрозуміло, що передбачена регулярність участі у релігійному житті самої громади і питання самоприналежності.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-