Український Крим: рецепти деокупації

Український Крим: рецепти деокупації

Укрінформ
Як продовжити опір і прискорити повернення півострова

Сім років тому, 26-го лютого 2014 року, в Сімферополі на площі перед Верховною Радою АРК розсудливі люди зібралися, щоб протистояти ухваленню рішень про «російський Крим» і заявити про свою підтримку України.

Попри агресивне протистояння проросійських кримчан, учасники проукраїнського мітингу змогли того дня відстояти свої гасла і не дали депутатам ухвалити сепаратистські рішення. Російський окупант все одно прийшов на кримську землю, але 26 лютого стало в Україні Днем опору окупації Криму. Як продовжити цей опір і прискорити деокупацію Криму Укрінформу розповіли кримчани, життя яких різко змінилося після 26 лютого 2014 року.

«КЛЮВАТИ МІЗКИ РОСІЙСЬКІЙ ВЛАДІ»

Кримський журналіст Микола Семена найважливішим фактором деокупації півострова вважає відхід з політичної арени російського президента.

Николай Семена / Фото: hromadske.ua
Микола Семена / Фото: hromadske.ua

«У Росії дуже добре знають, що має статися у світі, в Росії і в Україні, щоб Крим повернули в Україну. Саме тому верхівка влади в Росії вживає заходів для того, щоб віддалити цю подію – вони зробили довічною владу Владіміра Путіна. Вони внесли до законодавства норми про те, що Росія не завжди підпорядковується міжнародному праву, вони ввели непомірні покарання для своїх громадян, які висловлюють сумніви щодо нового статусу Криму», – зазначив Семена.

Тому, вважає він, щоб повернути Крим, треба йти від супротивного - завжди і скрізь "клювати мізки російській владі" новими резолюціями і заявами про те, що Крим – це Україна. Про те, що Крим повинен бути повернутий, що Росія повинна повернутися в цивілізоване правове поле і скасувати всі дискримінаційні норми, закріплені у Конституції і законах, що і стане запорукою «позбавлення миру від путінізму».

«Я думаю, що розвал Російської імперії буде головною подією ХХІ століття, паралельно буде покінчено з рецидивами тоталітаризму в світі. Спусковим гачком для цих подій стане відхід з політичної арени Владіміра Путіна. Ліквідація путінізму відбуватиметься складно, з ексцесами, через опір, можливо, не один рік, але це неминуче», – упевнений журналіст.

Величезну роль у створенні антипутінської коаліції, вважає Микола Семена, повинна зіграти «Міжнародна платформа» з деокупації Криму.

"Є надія, що нове формування поверне Будапештський меморандум як обов'язковий документ міжнародного права. Тим більше, що колишні твердження про те, що меморандум містить слово «запевнення», а не «гарантії», не відповідає дійсності. Меморандум підписаний у декількох примірниках декількома мовами, які мають однакову юридичну силу, і в російському і в українському варіантах стоїть слово «гарантії» безвідносно до того, що написано в англійському варіанті", – зазначив журналіст.

Після того, як запрацює міжнародне право, світ висуне проти Владіміра Путіна «не нинішні щадні, а чутливі і непереборні для Росії санкції, у тому числі військового характеру».

Ба більше, вважає Семена, «якщо світ об'єднається у своїх вимогах і пред'явить Росії ультиматум, якщо це буде доведено до свідомості всього російського народу, росіяни самі зметуть путінізм, і країна встане на демократичний шлях розвитку».

ЕКОНОМІЧНО СИЛЬНА УКРАЇНА І БОРОТЬБА З «РУССКИМ МИРОМ»

Що стосується тези про економічно сильну Україну як важливий фактор деокупації Криму, то, на думку журналіста, вона є важливою, але лише в частині відновлення розореного Росією півострова.

«Так, економічно сильна Україна - це важливий козир, і важливий фактор у справі деокупації Криму. Україна повинна бути економічно сильною, щоб відновити розорений окупантами Крим. Однак теза про те, що якщо Україна стане економічно сильною, то Крим сам повернеться під її юрисдикцію, не доречна. По-перше, Крим не сам пішов з України, і він не в змозі сам повернутися. По-друге, в Україні – і в економічному, і в політичному, і в соціальному, і в екологічному плані – завжди було краще, ніж в Росії», – вважає журналіст.

На підтвердження своїх слів він розповів про міграційні потоки військових, які переселялися з Московії до України у пошуках кращого життя, починаючи з ХVII століття. Навіть родина батьків Микити Хрущова, розповів він, на початку ХХ століття переїхала з голодної Курщини на Донбас, до Юзівки.

«Хрущов писав у спогадах, що він більше ніколи, навіть у Москві, не жив так забезпечено, як у роки своєї юності на Донбасі, особливо за часів НЕПу», – повідав журналіст.

За його словами, за часів СРСР Україну як своє нове місце проживання особливо полюбляли вибирати офіцери, які служили на Далекому Сході, в Сибіру і на Півночі, і звільнялися в запас. Так була сформована нинішня російська діаспора в Україні.

«Та й Крим у 1954 році Росія передала Україні лише тому, що сама не могла впоратися з його відновленням після війни. Україна впоралася, але міф про те, що в Росії жити краще, ніж в Україні, з'явився виключно завдяки російській пропаганді», – вважає журналіст.

На його думку, Україна повинна засвоїти три головні уроки про причини окупації Криму Росією.

«По-перше, до 2014 року світ так нічого і не зміг протиставити багатовіковій завойовницькій політиці Росії та її пропаганді «русского мира». По-друге, світ вірив у силу міжнародного права і, зокрема, Гельсінського акту про непорушність кордонів в Європі, вважаючи, що у ХХІ столітті окупації неприпустимі і надійна оборонна система проти путінізму в Європі не потрібна. У цій системі європейських країн Україна виявилася найбільш слабкою та незахищеною ланкою», – розповів Семена.

На його думку, якби Україна до 2000 року була прийнята в НАТО без будь-яких умов, то до 2014 року вона була б вже сильною в економічному і військовому плані країною, яка могла б стати непереборним бар'єром проти експансії Росії в Європу.

ШАНС ПРИСКОРИТИ ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ ЗА ДОПОМОГОЮ США

Член Крайової Ради українців Криму, кандидат історичних наук Андрій Іванець вважає, що сьогодні, з приходом до влади нової адміністрації США, Україна має шанс прискорити процеси деокупації Криму. Однак успіх залежатиме від того, як українська влада зможе вирішувати свої проблеми, що накопичилися.

«З приходом нової адміністрації США ми маємо шанс динамізувати процес деокупації та реінтеграції Криму. Звичайно, результат буде не завтра, але перед українським керівництвом відкрилися нові можливості прискорити повернення окупованого Криму», - вважає Іванець.

Андрей Иванец
Андрій Іванець

На його думку, шанси на це істотно зростуть, якщо у кримському питанні насамперед буде проявлена активність у сфері дипломатії.

«У цьому плані з обережним оптимізмом можна казати про позитивний рух за останній рік. Питання Криму на міжнародному рівні повинна активізувати «Кримська платформа», тема якої увійшла в стадію практичної реалізації», – прокоментував Іванець.

Крім того, вважає експерт, сьогодні Україна повинна почати активні дії для отримання статусу союзника США поза НАТО.

«Сьогодні цей статус мають деякі країни, наприклад, Ізраїль. Таким чином, наш загальний курс на євроатлантичну інтеграцію збережеться, але оскільки він розрахований на довгострокову перспективу, а ми маємо справу з дуже небезпечним сусідом, який веде агресивну війну проти України, розгорнув угруповання біля нашого кордону на Сході, мілітаризував Крим і перетворив його на плацдарм для нападу, то статус союзника США поза НАТО стане стримуючим фактором і посилить нашу безпеку і оборону», – вважає Іванець.

Також, за його словами, Україні необхідно підняти питання законності членства РФ на засіданнях Ради Безпеки ООН.

Експерт назвав ненормальною ситуацію тривалої кризи у міжнародній організації, яка була покликана запобігати військовим конфліктам і в якій від імені СРСР засідає країна-агресор.

«Статут цієї організації передбачає, що там повинен засідати СРСР. Жодна з його колишніх республік не має права зайняти місце СРСР. Тому Росія, яка у грубий спосіб руйнує світовий порядок, проявляє агресію і не приховує своїх реваншистських настроїв, має сумнівні права на присутність в Раді Безпеки ООН і блокує питання, які можуть її зупиняти», – сказав історик.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЛАМЕНТАРІЇВ

Крім міжнародного блоку, Іванець згадав цілу низку питань щодо Криму у сфері законодавства, які чекають свого розгляду в українському парламенті. Це і скасування закону про вільну економічну зону "Крим", який не сприяє процесу деокупації півострова, і ухвалення закону про колабораціонізм.

«Тема гостра і буде дедалі гострішою в період активної деокупації, і особливо в процесі реінтеграції Криму. Повинні бути правила гри, люди на окупованій території повинні розуміти, що таке колабораціонізм, яка за нього відповідальність і вибирати свою стратегію виживання в умовах тимчасової окупації», – вважає член Крайової Ради українців Криму.

За його словами, аналогічний підхід стосується питання колонізації півострова. Тут також треба ухвалити закон, щоб громадяни РФ, які незаконно заїхали на окуповану територію, знали про міру своєї відповідальності перед Україною і мали час виїхати з півострова. В іншому разі вони підпадатимуть під дію закону про відповідальність за незаконну колонізацію Криму.

Як розповів Іванець, окупаційна влада стверджує, що за останні 7 років до Криму переїхало понад 200 тисяч росіян, але насправді – на українську територію незаконно заїхало не менше 500 тисяч осіб, що «дуже серйозно змінює соціально-психологічну та етнополітичну ситуацію в Криму».

Експерт також вважає за необхідне визнати недійсним договір між Україною і РФ про загальне використання Азовського моря, ухвалити закон про територіальне море і почати процедуру визначення морських кордонів України.

«Такі прецеденти є, і це теж посилить українські позиції в юридичному сенсі в момент деокупації та реінтеграції Криму», – вважає Іванець.

Крім того, він запропонував створити Фонд деокупації та реінтеграції Криму, який би акумулював кошти і на конкурсній і цільовій основі видавав фінансову допомогу громадським організаціям, аналітичним центрам, які займаються кримськими питаннями. Фонд також міг би бути одним з механізмів підтримки тих кримських ЗМІ, які виїхали з території Криму, як, наприклад, «Кримська світлиця», АТR та інші.

На думку експерта, серед важливих гуманітарних аспектів - підтримка випускників кримських шкіл, які хочуть отримати освіту в Україні. З цією метою, вважає він, було б доцільним створити в Херсоні центр дистанційного навчання для кримських дітей.

Загалом, зазначив Андрій Іванець, тема Криму - дуже важлива для України і питання його звільнення є не менш, а навіть більш актуальним, ніж Донбас.

«Крим - це територія, яка дає можливість контролювати морські шляхи України. Захопивши Крим у нашої експортно орієнтованої країни, Росія фактично заблокувала морські шляхи в Азовському морі і створила серйозну загрозу в Чорному. Плюс Крим - це 80% українського шельфу, на території якого лежить ключ до енергетичної незалежності країни. Росія захопила Крим саме в той момент, коли на шельфі за українською ліцензією мала почати роботу велика транснаціональна корпорація», – розповів Іванець.

За його словами, за сім років окупації Криму Росія незаконно викачала мільярди кубометрів газу, використовуючи те обладнання, яке було закуплено коштом українських платників податків. Лише захоплені окупантами "вишки Бойка" обійшлися у 800 млн доларів.

«Тому проблема окупації Криму є навіть більш гострою з точки зору безпеки, економіки. Та плюс ще є гуманітарні аспекти – в окупованому Криму дискримінують українську громаду і корінний народ України - кримських татар. Мешкають там й інші корінні народи - караїми, кримчаки. Разом з усіма громадянами України, яких окупанти позбавили багатьох громадянських і політичних прав, вони чекають відновлення української юрисдикції. Тому для виживання України як самостійної європейської держави звільнення Криму є дуже важливим», – резюмував історик.

КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ФАКТОР

На думку заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова, деокупація Криму є неможливою, якщо зусилля до цього докладатиме лише міжнародне співтовариство.

Ильми Умеров
Ільмі Умеров

«Прискорити деокупацію Криму можуть ефективні санкції з боку сильних країн-партнерів України. Однак досягти результату буде неможливо, якщо сама Україна продовжить економічні взаємини з країною-агресором, у тому числі закупівлю електроенергії і газу», – сказав Умеров.

Як вважає колишній політв'язень, Україна повинна зайняти більш жорстку позицію щодо країни-окупанта.

««Кримська платформа», що створюється, не матиме успіху, якщо сама Україна не займе більш жорстку позицію щодо Російської Федерації. Саміт - це всього лише майданчик для обговорення всіх можливих варіантів тиску на ворога. Чинити цей тиск доведеться саме Україні. Звичайно ж, під прикриттям Організації Об'єднаних Націй, Європейського Союзу, НАТО, ОБСЄ», - вважає Умеров.

Крім того, зазначив заступник голови Меджлісу, позиція України на міжнародному рівні залежатиме від того, як влада ставиться до корінного народу окупованого Криму.

«Невирішені питання, серед яких - ухвалення законів про "статус кримськотатарського народу", про "корінні народи в Україні", а також внесення змін до Конституції України для створення в Україні кримськотатарської автономії, послаблюють позиції України. Ухвалення ж цих рішень лише посилить позиції України як країни, яка гарантує реалізацію невід'ємних прав кримських татар», – сказав колишній політв'язень Ільмі Умеров.

Прокоментував це питання й інший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, нардеп України Ахтем Чийгоз. За його словами, питання зміни статусу АРК на національно-територіальну автономію в межах України - це «не просто питання справедливості по відношенню до кримськотатарського народу, а насамперед інструмент тиску на спільного ворога».

Ахтем Чийгоз
Ахтем Чийгоз

Чийгоз також переконаний, що вирішення кримськотатарської проблеми «необхідне самій Україні».

Загалом, вважає заступник голови Меджлісу, за два останні роки у питаннях деокупації Криму «виникла пауза, яку російська пропагандистська машина намагається максимально використовувати для зміцнення своїх позицій».

Нардеп висловив побажання, щоб програмні документи «Кримської платформи», зокрема, Декларація, несли конкретну інформацію про численні порушення в Криму, а Меджліс був задіяний у Форумі як представницький орган кримськотатарського народу і суб'єкт окупованої Росією території».

ПРОРИВ БЛОКАДИ КАРАВАНОМ СУДЕН

Український дисидент і спортсмен Олег Софяник вважає, що прискорити деокупацію Криму можна, застосувавши досвід «Флотилії свободи», яка 10 років тому вирушила з гуманітарним вантажем проривати блокаду, встановлену Ізраїлем біля сектора Газа.

«Попри моє вкрай негативне ставлення до палестинських угруповань і анклаву сектор Газа, ідея «Флотилії свободи» є цікавою і її цілком можна застосувати до окупованого Росією Криму», – сказав Софяник.

Олег Софяник
Олег Софяник

Севастополець вважає, що відправка каравану суден для прориву залізної завіси, встановленої російськими окупантами навколо захопленого ними Криму, була б величезним кроком вперед у справі прискорення деокупації півострова.

«Ця акція була б серйозним і рішучим кроком у деокупації Криму. В якості гуманітарного вантажу можна взяти продукти і ліки для політв'язнів у кримських в'язницях та їхніх родин. Ризик для учасників акції величезний. Російська влада природно відповість репресіями, але треба діяти, попри всі ризики і небезпеку», – вважає активіст.

За його словами, акція привернула б увагу всього світу до реального стану справ в окупованому Криму і серйозно б підірвала позиції РФ як країни-окупанта і загарбника.

Деякі турецькі судновласники, зазначив спортсмен, готові брати участь в організації цієї акції. За його словами, участь у ній могли б взяти політики, журналісти, правозахисники і навіть шоу-зірки із західних країн.

Сам Софяник готовий особисто «відправитися до Криму з місією свободи».

Він повідомив, що з ідеєю прориву блокади Криму караваном суден виступив російський радикальний активіст, який нині проживає в Україні, Борис Стомахін. Борець з путінським режимом Софяник її підтримав і, за його словами, підготовка до акції вже почалася.

Крім того, вважає активіст, на міжнародному рівні необхідно ініціювати питання визнання ФСБ терористичною організацією.

«Було б чудово, якби це відбулося у міжнародному правовому полі. Але на Заході цей процес триває дуже довго, хоча фактів про тортури, вбивства, які здійснюються цією бандою чекістів, більш ніж достатньо», – вважає дисидент.

І зауважує, що непогано, якби першою у цьому починанні була Україна – як країна, що найбільше постраждала від країни-агресора».

Зера Аширова, Київ

Фото з відкритих джерел

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-