«Українське золото»: як на Київщині вирощують креветку

17.09.2021 11:00

Укрінформ

Екзоти чудово прижилися у наших широтах і навіть стали гарним варіантом для ветеранського бізнесу

Вже більше року волонтер Олексій Слєпньов займається вирощуванням у промислових масштабах екзотичного продукту – одного з найбільших у світі видів креветок (Макробрахіум Розенберга). Що роблять креветки в маленькому містечку на Київщині, спитаєте? Вони пройшли до Узина довгий шлях із Малайзії.

Якось, перебувавши у госпіталі, волонтер познайомився з малайзійським мільйонером – обидва мали проблеми з ходьбою та проходили реабілітацію… А далі – навчання, старт і – власні, вітчизняні морепродукти для українців, нічим не гірші азійських. Як вдалося приручити екзотів, і що треба, аби зробити власну справу, що називається, з дрібноти, – Олексій показав і розказав. Виявляється, у торгівлі креветками в Україні є неабияка перспектива – не лише комерційна, а й соціальна. Варто вирощувати, варто (і смачно!) їх їсти.

ВСЕ ПОЧАЛОСЯ З МІЛЬЙОНЕРА

Новий малайзійський товариш запросив Олексія на своє виробництво, де той навчався 4 місяці. Набувши досвіду в Малайзії, а згодом і в Індонезії, Олексій привіз сотню малайзійських мальків і заморські технології їх вирощування додому – і разом з товаришем-ветераном АТО започаткував виробництво в Узині. Сюди, за лаштунки креветкової справи, нас і запросив.

Звичайнісінький, на перший погляд, двір усередині вміщає три басейни (такий собі літній варіант для ракоподібних), а також невелику будівлю з басейнами, оснащеними системою теплообміну, замкнутого водообміну та фільтрами. Ближче до ферми нас зустрічає Сергій – власник такого ж господарства в Харкові, що приїхав допомагати Олексію, а також пані Олена, яка тільки опановує технології вирощування, але вже з захопленням знайомить нас з екзотичним продуктом. Знайомимося з ним ближче. Креветки з рук не тікають, а терпляче дозволяють себе розглядати. Слизький і міцний панцир, ворушить зігнутий півколом хвіст, округлі клешні звисають з рук, ніби ось-ось хочуть вщипнути. «Це самка, – каже господар, – вона більша від самця». Її родичі мирно плавають у прозорій воді басейнів. Деякі з них, певно, в затятій боротьбі, згубили по одній клешні. Немає ані бруду, ані неприємного запаху: певна річ, над фермою працюють умілі руки. «Будь-який бізнес розвивається тільки тоді, коли ти зранку приходиш на роботу і пізно вночі йдеш з неї», – каже за чашкою кави власник Олексій Слєпньов.

Як тільки налагодили виробництво, почали постачати креветку не тільки до українського столу, а й у Туреччину, Польщу, Литву, Грузію, Вірменію. Тому вже зараз навчатися технології вирощування на практику до Олексія їдуть іноземні «студенти». Так, власники ферм з Грузії, Литви, Угорщини, Туреччини, Польщі, Катару – всі вчащають до Узина. Але й своїх співвітчизників сам на сам із креветками Олексій з товаришем не лишають. Створили програму для українських ветеранів військової служби, вже понад 500 захисників України отримали «стартовий пакет» – безкоштовне стажування, мальків, а також обладнання для почину. Так екзотичний, можна сказати, стартап помалу перетворюється на важливий соціальний проєкт. Аби розпочати, не потрібно захмарних інвестицій – лише бажання, каже підприємець.

«Ми допомагаємо зробити перші кроки в цій справі, контролюємо процес у найперший сезон вирощування, аби молоді підприємці набралися досвіду. Разом нам легше, ми одна команда», – пояснює Сергій.

Узинська команда нині збирає вже свій 12-й урожай креветок.

«Розвиваємось не тільки ми, а й вся держава, бо люди створюють нові робочі місця, платять податки. Плануємо вирощувати й інший вид – габонський фільтратор, але поки він на опрацюванні, вчимося інкубувати, – ділиться планами Олексій. – Це – відродження Узина! В нас навіть бабусі почали вирощувати креветку».

ОПРІСНЕНІ Й ВИРОЩЕНІ НА «ТУШОНЦІ»

Головною особливістю креветок роду Макробрахіум є видовжена передня пара лап з великими клешнями. Живою, разом з киснем екзотична продукція на ринки та в ресторани по Україні постачається на четвертий місяць росту, вагою 25 грамів, а коштує вона від 1500 гривень за кілограм. Є на підприємстві й гіганти, що досягають 500 грамів протягом 8-9 місяців. Інтенсивний зріст добре видно в мальків, за тиждень вони можуть збільшитись у 3-5 разів. Головне в цій справі – правильно проінкубувати й виростити молодняк, через 45 днів перенести його з соленої води жити в прісну, розповідає Олексій.

Вже опріснена личинка вирощується в озерах, басейнах, навіть у копаних ямах, а взимку – обов’язково в теплицях, бо для таких теплолюбних створінь температура води має бути сталою – 27 градусів. Витрати води мінімальні, бо замкнутий цикл поєднується з фільтраційною системою, яку підприємці розробляли самі. «Це наше маленьке українське золото», – з любов’ю називає мальків Олексій.

На всіх етапах вирощування – у воді має бути штучне укриття: Олексій використовує зв’язані між собою пластмасові ящики, аби креветка ховалась у них під час линьки, а також сітки, які створюють лабіринти й захищають креветок від канібалізму серед них (так, це ще ті «хижаки»).

При дбалому утримуванні й харчуванні – креветкам хвороби не страшні, інколи вони страждають від пошкодження панцира, клешнів, вусиків, але відновлюються під час линьки. Креветки – поліфаги, тобто добре засвоюють рослинну й тваринну їжу. Для годування не використовуються ані хімічні добрива, ані вітамінні добавки. У раціон входить усе природне: гарбуз, бадилля моркви, огірок, кропива для гарної линьки, кабачок, карасики, шпинат, на поверхні плавають водяна капуста й водяний горіх. Вміст білку в харчуванні має досягати 50%, тому додають маленьких морських креветок, черв’яка, а також мідії, яких власники прозвали «тушонкою», що лежать на дні й слугують резервом у термінових ситуаціях. Таку живність беруть зі ставків, озер, в залежності від того, чого в регіонах у надлишку, годують дозовано до 8 разів на день. Аби прогодувати креветку, достатньо мати клаптик землі, запевняє підприємець. Після годування обов’язково проводять ревізію: прибирають зайвий корм, сміття, ворушать дно, аби креветки рухалися й набирали вагу.

Невдовзі розведення креветок в Узині будуть розширювати нові українсько-іранські підприємці, а для цього переобладнають приміщення покинутої школи.

«Плануємо вирощувати до двох тонн за сезон, що триває чотири місяці, а поки набуваємо досвіду процедури утримування та годування, – зазначає співвласниця й директорка майбутнього підприємства Олена Молдован. Молоде товариство співпрацюватиме з виробниками шампіньйонів: при зрізанні грибів залишаються відходи, які ті радо безкоштовно віддають. Вийде взаємовигідна співпраця і безвідходне виробництво, якого нині всі свідомі виробники прагнуть. Об’єми дозволятимуть забирати в день по 200-300 кілограмів грибних решток. Також підприємство планує вирощувати на корм опаришів, що є чистим білком для креветок.

Не обійшлося й без пригощання. Поки Сергій розпалював багаття, Олексій розкрив секрет двох способів приготування ідеальних м’ясистих креветок, які за смаком можуть позмагатися з лобстером. Отже, до уваги господинь та любителів делікатесних закусок – два простих рецепти. Спочатку креветки замочують в італійському вині – щоб «сп’яніли», додають лимонний сік, кріп, петрушку та солять, викладають на гриль, де готують до 10 хвилин, поки ті не стануть червоні й хрусткі. Ще один варіант: креветки в казанку заливають оливковою олією, додають сік лимона, кріп, петрушку та часник – і приварюють у цьому маринаді. А далі – на гриль, готують до 15 хвилин, такі креветки стають ніжними й соковитими.