Малина просто з куща – смачніша за базарну

Малина просто з куща – смачніша за базарну

Укрінформ
Агротуризм набирає в Україні обертів – беремо кошики і гайда на ягідні ферми!

Літо – ягідна пора! Полуниця, ожина, малина, суниця, чорниця, лохина – смачні бомби з вітамінів та мікроелементів, якими слід збагатити та оновити свій організм перед зимою. В супермаркетах та на ринках цього добра вистачає, але купувати ягоди не так цікаво, як зривати власноруч із куща.

Не в кожного є дача з малинником і не кожен збереться з духом поїхати до лісу, обходити десятки кілометрів, знайти ягідні місця, підгодувати комарів… Можна вчинити простіше! Зараз в Україні почав розвиватися ягідний екотуризм – це коли відвідувачів пускають на ягідні поля і дозволяють їсти врожай просто на місці, а все, що збереш із собою, оплачуєш без націнок – просто за вагу.

Послуга «збери сам» – досить популярна у світі річ. В Ізраїлі з задоволенням «пасуться» у черешневих садах, в США дуже люблять ходити сім’ями на збір персиків. Бо це цікавий варіант родинного відпочинку, новий для міського мешканця досвід. Свіже повітря, свіжі ягідки, кілька кілограмів якісного продукту, який ароматизує все авто, поки їде на кухню, щоб стати варенням… Словом, то власноруч спробувати треба, поки сезон ягід не скінчився. 

ГУРТОМ ЛЕГШЕ Й ЛІСИ КОРЧУВАТИ

За 65 кілометрів від Львова по трасі на Київ знаходиться село Боложинів. За селом поміж лісів на двох ділянках, площею 20 га розкинулася плантація ягід. Тут вирощують органічну малину, суницю, ожину та полуницю. Всі працюють як бджілки, бережно ставляться до природи, залюбки діляться досвідом і пригощають ягодами.

У 2018 році двоє друзів Олег Бачинський і Тарас Баландюк заснували кооператив для вирощування органічної ягоди – ідея об’єднала вже близько 300 учасників. «Зрозуміли, що зробити професійну плантацію, посадити якісні саджанці, огородити, облаштувати капельний полив – це завеликі затрати для нас із Тарасом. Вирішили це реалізувати краудфандинговим способом – об’єднанням людей», – пояснює співвласник ферми. Обрали основним напрямком екологічний. «Типові агропідприємства виснажують ґрунти, завдають шкоди як працівникам, так і людям, які живуть у селах поблизу, – й беспосередньо природі», – пояснює Олег. Новий кооператив вирішив вирощувати все на органіці, навіть сертифікат «Органік Стандарт» отримав.

«У нас поле, бачите, знаходиться між лісами, в такому захисному коконі від великих агрохолдингів, які займаються іншими культурами і кроплять їх різними пестицидами та нітратами. Найближче поле, яке окроплюється, знаходиться від нас приблизно за 4 км. Тобто в нас створена екологічно ідеальна зона для ягід», – розповідає фермер Олег.

ОЖИНОВІ ПОЛЯ ТА СУНИЧНІ ПЛАНТАЦІЇ

Ми підходимо до жовтого вагончика, який слугує відпочинковою кімнатою для працівників.

«А тепер слід залізти нагору, щоб зрозуміти масштаби нашої праці», – каже Олег. І ми піднімаємося. Від побаченого захоплює дух. Посеред лісу – гектари рівненьких рядочків ягід: вищі, густо насаджені – ожина і малина, більшість вже з вмонтованими «шпалерами», які підтримують кущі. Вони посаджені минулого року і цього сезону вже очікують чималий урожай. Вдалині видніється поле полуниці, а ближче до нас – чорне поле, пописане зеленими цяточками: це суниця, її посадили тільки цьогоріч, тому на великий збір не розраховують.

Тут росте ожина двох сортів: «Лохтей» (це солодкий десертний сорт) і «Чачанська бестрна» (більше підходить на заморозку і переробку, хоча теж має багато вітамінів та мікроелементів). «Є в нас малина, яка родить з липня і до перших морозів, називається сорт «Джуманджи», – демонструє володіння Бачинський. – А полуниця – рання, середня, пізня і ремонтантна (плодоносить 2-3 рази на рік – ред.). Цього року засадили ще й суницю альпійську».

Всі ягоди (а це близько 50 км рядків) – під крапельним поливом. Щоб кущі завжди могли отримати воду, на території викопали два чималих ставки – і завдяки насосній станції відбувається зрошення всього поля.

«Місцевий ґрунт – торф з піском, він швидко втрачає вологу, тому без крапельного поливу ніяк», – описує ситуацію Олег. Трохи дошкуляють шкідники, тож рослини кроплять препаратами на основі природних мінералів, грибків, водоростей. Таким чином ще й удобрюють рослини.

«В нашій місцевості ніхто більше не займається органікою і з багатьох навколишніх сіл, містечок дзвонять, просять органічної ягоди, – розповідає Христина Андрусяк, управляюча на полі. – Хто не має змоги приїхати позбирати, замовляють ягоди мені чи іншим працівникам – і ми привозимо. А люди з Буська, Львова, Бродів дуже зацікавлені приїхати, побачити, як воно росте, самим зібрати, посмакувати, відпочити на природі, погуляти з дітьми».

Смакувати ягоди з куща – то особлива втіха. Свіжесенькі, пружненькі, самі до рота просяться. А коли прогулюєшся з кошиком між розкішних кущів, відчуваєш, як думки про турботи і проблеми ніби випаровуються. Лишаєшся з ароматними ягідками сам на сам, з головою занурюєшся у тихе полювання за ними і мимохідь збираєш більше, ніж родина готова з’їсти. Аж не віриться, що збір ягід – то насправді нелегка праця, за яку ще й платять грубі гроші.

ЗВІДКИ НА СТОЛІ БЕРУТЬСЯ ПОЛУНИЧКИ

Олег Бачинський демонструє нам власний винахід – диво-транспорт «бджоловіз» – каже, такого більше ніде не побачимо. Це колись був звичайний причіп для сіна, який переробили в трансфер, весело розфарбували і возять туристів полями.

«Поле велике, обійти все – то чимало часу і сил треба. І коли є групи 10-20 людей, ми збираємо їх у наш «бджоловіз», чіпляємо до трактора і возимо навколо, – пояснює задум Олег. – Розказуємо про виробництво ягід, а потім висаджуємо там, де можна їх збирати». І туристи смакують ягідки досхочу, збирають собі в кошики, потім оплачують. Ціни коливаються. На початок сезону полуницю продавали, наприклад, по 70 грн за кг, але потім негода, град завдали чималої шкоди врожаю, і полуниця, що лишилася, тільки на сімейні групи розрахована. Але вже настає пора малини та ожини.

Іванка з донечками, 9-річною Діанкою та 4-річною Луїзою – часті гості на ягідній фермі. Вони приїжджають сюди з села Ріпня (Золочівський район) по полуницю вже другий рік поспіль. Звісно, є можливість придбати ягоди і на ринку, каже жінка, але тут дуже важливо, щоб діти зрозуміли, що нічого «з неба не падає», що чимало праці та ресурсів потрібно, аби рослинки виросли, а полуничка потрапила на стіл.

«Молодша донечка в нас ще не збирає полуницю, їй просто цікаво, як вона росте. А старша отримує шалене задоволення від збору ягід, – розповідає Іванка. – Може вибрати собі більшу, червонішу – дві в ротик, одну в кошик. Вважаю, краще нехай ми з’їмо не так багато, але натурального і якісного. Полуниця смачна, органічна, мені й дітям дуже подобається». Родина збирала ягоди тут і минулого року, вистачило на запаси в морозилці – діти взимку ще пили смузі з тієї полуниці. «Я вам зізнаюся по секрету, ці хлопці, власники, надихнули мене – і цього року теж хочу засадити полуницю восени, щоб наступного літа мати органічний урожай», – ділиться Іванка.

«Продаж з поля для туристів за принципом «збери сам» – найбільш вигідний і цікавий для нас спосіб продажу ягід, бо ми не затрачаємо кошти на логістику, на збір, – пояснює свою мотивацію Олег. – На жаль, це поки невеликі обсяги».

Зібраний врожай поїде на професійну «шокову» заморозку, де ягоди миють, сортують, заморожують, формують брикети і відправляють трейдеру, який і продасть товар за кордон.

«Наші ягоди везуть у Нідерланди – там пропонують за них хорошу ціну. Зрозуміло, що свіжа ягода мала б бути основним джерелом прибутку, але органічне – завжди трішки дорожче, а наш клієнт ще не зовсім «дозрів» і не розуміє різницю між органічною і неорганічною продукцією. Не готовий переплачувати», – міркує Олег. У Європі, каже, такі речі давно розуміють і готові платити хороші гроші, тож і виходить – поки що фермерам найвигідніше заморожувати ягоди. «Але ми хочемо, щоб українці теж цінували якість і користь», – додає фермер. Тому «бджоловіз» невтомно возить туристів полями, «підсаджуючи» їх на свіже та натуральне.

ЗА ДОПОМОГИ ПОРОСЯТ І ЧИСТОГО МЕДУ

Обійшовши всі поля, прямуємо на головну туристичну галявину.

«Важливо, щоб люди почали цінувати природу, мали можливість побути на свіжому повітрі, погуляти в лісі, провести дозвілля з користю», – говорить Бачинський.

На початку березня вся лісова галявина поблизу відпочинкової зони покривається білим килимом первоцвіту весняного, занесеного до Червоної книги України. Тут власники зробили для відвідувачів інформаційний стенд про цю квітку та інші зникаючі види рослин, що зустрічаються в наших лісах.

«Українці зазвичай їздять у Закарпаття в долину нарцисів, а в нас тут своя долина первоцвіту. Кожного року ми тут проводимо свято підсніжника, – розповідає наш провідник. – Ми на агрофермі взагалі любимо різні свята, фестивалі, розважальні заходи».

На туристичній галявині по периметру розставлені столики, є волейбольне поле, батут, гойдалки, можна посмажити шашлик або ж замовити страви в «Бджолиній кухні».

«Тут ми зробили таку пічку сільську, і коли приїжджає група дітей – проводимо такий майстер-клас по кулінарії. Робимо тісто, печемо хліб, готуємо піцу. Найбільше полюбляють піцу з ягодами», – каже Олег.

Шкільні екскурсії на ягідній фермі – це завжди весело, цікаво та емоційно. Літо – час сімейних вікендів, а навесні ферму в будні часто відвідували великі групи дітей. Чекатимуть на них і восени.

А ще на фермі є “чотириногі помічники” – стадо кіз і овець, волохаті свині, два поні, кінь, собака, кіт. Те, що тваринки допомагають по господарству – не вигадка. Кобила Мая часто працює на полі, а напівдиких свиней, яких тут близько 15-ти, використовують для підрихлювання ще не розкорчованої площі поля.

«Запускаємо свиней – і вони переорюють ґрунт, з’їдаючи насіння бур’янів і личинки шкідника, а ще підривають коріння. А після того ми заходимо, корчуємо, робимо город і садимо рослини, – пояснює систему Олег. – Коли вони все почистили, удобрили, земельна ділянка дає більший урожай. Це такий біодинамічний спосіб землеробства». Так і свині ситі, й грядки попорані.

«Оцього найбільшого кабана ми назвали Джондір, на честь потужного трактора. Він нам тут найбільше переорює», – сміється Олег.

Найважливіші працівниці ферми – бджілки. На пасіці, яка розташована поміж полів, зосереджена 41 бджолина сім’я, частина з них у вуликах, а 18 сімей живуть в апіхатині. В ній добре дрімати під рівномірне гудіння бджіл. Бджолина терапія швидко відновлює сили та повертає тонус, тобто бджілки тут не лише працюють, а й лікують. 

«30-40 вуликів досить, щоб запилити наші ягоди. Хоча, оскільки поле вузьке і довге, хочемо поставити ще в іншому кінці 5-7 вуликів: бджолам важко пояснити, що їм саме на нашому полі треба працювати, а не летіти в інший бік», – жартує він. Цього року вже качали мед – дуже смачний, гарної якості.

Фермер зізнається, що постійно експериментують, використовують власні знання та запозичені в колег. Дуже важко знайти агронома-технолога в органічному вирощуванні культур, каже Бачинський, а дуже необхідно.

«Ми хочемо знайти таких молодих людей і передати їм досвід, щоб вони теж могли займатися такою потрібною і корисною справою, як агротуризм, – каже Олег. – На Заході – особливо в Австрії, Швейцарії, Німеччині, люди давно зрозуміли, що екологічно чиста їжа – основа здоров’я. Треба й нам розвивати».

Людмила Гринюк, Боложинів–Львів

Фото: Маркіян Лисейко, Олег Бачинський

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-