Вербування як гібридна стратегія
Повідомлення про те, що Кремль посилює кампанію з вербування найманців, зокрема у країнах Африки, Південно-Східної Азії, Латинської Америки – далеко не нові. До такої тактики Москва вдається вже не перший рік, намагаючись компенсувати великі втрати російської армії. Водночас сьогодні такі процеси набули видозмін та прихованих сенсів.
Так, за оцінками аналітиків Центру протидії дезінформації при РНБО України, це відбувається не лише для традиційного поповнення живого ресурсу, потрібного для продовження війни в Україні, а й для ведення гібридних операцій за рахунок новостворених паралельних воєнізованих каналів.
І тут, очевидно, у зону особливого російського фокусу потрапили і США, адже залучення громадян країн, пов’язаних із Вашингтоном економічно чи політично, зокрема сусідньої Латинської Америки, потенційно може призвести до порушення балансу та механізмів безпеки й довіри до союзницьких форматів. Фактично поблизу кордонів США можуть виникнути ризики місць загострення, що потребуватимуть вимушених силових відповідей – зазначають у ЦПД. Тож, такі гібридні маневри зі сторони Кремля – тепер не просто питання продовження агресії проти України, а й намагання вплинути не лише на думку, а й на безпеку США.
Очевидно, Путін, не досягнувши бажаного впливу на думку та політику президента США, переходить до своєї традиційної тактики, де окрім шантажу завжди є місце для створення прихованих чи явних кремлівських гібридних загроз. Згадаємо, що Кремль і до цього постійно демонстративно протиставляв себе США та намагався продемонструвати свої важелі політичного та військового впливу. Наприклад, висуваючи ультиматуми НАТО щодо неприсутності у Європі та прикриваючись тим, що ніби своєю війною протистоїть уявній небезпеці з Заходу.
Натомість небезпека російська – цілком реальна: повномасштабна війна, що принесла з собою смерть, страждання, руйнування для мільйонів мирних українців, загрозу для стабільності усієї Європи. Багато аналітиків неодноразово наголошували і продовжують відстоювати думку, що Україна для Москви – не лише агресивна ціль, а й початок перерозподілу територій, початок великої російської територіальної експансії. Путін розпочав свою «спецоперацію» ще й для того, щоб підірвати та розхитати НАТО та ЄС. Сьогодні ж найбільша небезпека полягає в тому, що Москва далі намагається розхитувати ситуацію, перетворюючи дестабілізацію на системну норму міжнародних відносин.
У серпні 2025 року Координаційний штаб з питань поводження з полоненими оприлюднив інформацію про те, що в українському полоні перебувають понад 100 громадян із 32 країн світу. Найбільше серед полонених – громадян країн Центральної Азії, зокрема Узбекистану, Таджикистану, Кахахстану, Непалу, Ємену, Шрі-Ланки.
Загалом Росія, за інформацією української розвідки, оприлюдненими раніше, проводить глобальну кампанію з вербування іноземних найманців щонайменше у 21 країні. У населення більшості цих країн доходи залишаються низькими, тому їх на війну проти України заманюють обіцянками високої зарплати та інших привілеїв.
Відомо, що найбільше серед іноземних найманців у російській армії – громадян Північної Кореї, раніше експерти оцінювали цю цифру у 10-12 тисяч осіб. Серед завербованих чимало громадян Непалу, Куби, Сирії, Ємену. Історія вербування класична: обіцянка високооплачуваної роботи нібито у сферах «безпеки» та «інженерної справи», на виробництві безпілотників, вугільній шахті, надання російського громадянства.
Реалії ж зовсім інші – примусове залучення до складу армії країни-агресорки та відправка на фронт. Відомо, що для вербування використовуються центри, пов’язані з ГРУ Генштабу РФ, такі, як ПВК «Редут» і «Конвой», а також різноманітні релігійні організації.
Існують й інші схеми: так, у країнах Африки та Близького Сходу, зокрема в Ємені, Ефіопії, Судані, до вербування найманців залучають російські дипломатичні представництва, які надалі забезпечують консульський супровід для в’їзду найманців до Росії. У країнах Латинської Америки і Карибського басейну найманці здебільшого потрапляють на військову службу до армії РФ дещо іншим способом: через платформи Телеграм і ТікТок. І хоч способи та мережі вербувальників різняться, загалом же вербувальна практика РФ фактично використовує та відтворює колоніальні схеми експлуатації людей як дешевої робочої сили, а далі – сприяє дестабілізації цілих регіонів, підриву міжнародної безпеки.
Зрозуміло, що російська стратегія вербування, особливо з урахуванням нових тенденцій і сфер впливу, чітко демонструє головну ціль Кремля: створити свою – агресивну, руйнівну та альтернативну архітектуру впливу, яка не буде підпорядковуватися жодним міжнародним правилам. Завдяки реалізації таких принципів та засобів, подібна глобальна мережа може поступово перетворювати певні локальні конфлікти на дієві елементи глобальної гри, де дестабілізація стає основним засобом досягнення політичних цілей.
І США у цій моделі – не лише головний опонент, а й гарант системи, яку Москва намагається зруйнувати. Саме тому, на думку експертів, вербувальна активність Кремля виходить за межі військової логіки та переходить у іншу стратегічну площину – геополітичної підривної діяльності.
Зрозуміло, що активізація РФ на ринках найманців – частина довгострокової стратегії створення контрольованих осередків нестабільності у світі. Під виглядом співпраці з урядами або місцевими угрупуваннями Кремль прагне розширити свою гібридну присутність. Тому участь іноземних найманців, що будуть фактично контролюватися РФ, у війнах та конфліктах поза межами України може значно розширити географію нестабільності. З часом така гібридна стратегія може створити ефект доміно, за яким певна подія неминуче призведе до поширення та продовження, а конфлікт перестає бути локальним, його наслідки неминуче відчують у інших, раніше стабільних регіонах.
Кремль використовуватиме слабкі держави як плацдарми впливу на світ і США. Такий підхід характерний постійним ризиком відволікання ресурсів на боротьбу зі штучно створеними кризами та фактично спрямований на руйнування самої основи ідеї стабільного порядку, на якому тримається західна модель безпеки. І це – глобальна ціль Москви. А ось чи спрацює така тактика, чи отримає адекватну відповідь – побачимо вже найближчим часом.
реклама