Україна і Велика Британія: Сторічна угода – це нині як вічна

Україна і Велика Британія: Сторічна угода – це нині як вічна

Укрінформ
Підписана в Києві 16 січня 2025 року історична Угода між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії є цікавою для аналізу

Імовірні проблеми у відносинах Європи зі США, як гарантом її безпеки в рамках НАТО, відкриває давню проблему здатності держав цього регіону самостійно та об’єднано протистояти комплексній російській загрозі. Нині така здатність виглядає не надто переконливою.

В Європі, з одного боку, активізується неофіційне суперництво між т. зв. «великими державами» (Франція, Німеччина, Велика Британія) за лідерство, з іншого – прагнення віднайти оновлений формат кооперації для формування європейської військово-політичної потуги, що (не в останню чергу завдяки втручанню адміністрацій США) явно затягнувся.

Ситуація навколо війни в Україні як ніколи до цього унаочнила ці проблеми та змусила згаданих трьох геополітичних гравців регіонального європейського рівня пропонувати власні проєкти впливу на конфлікт і свою роль в європейській безпеці відповідно до національних інтересів. Тож Велика Британія діяла цілком у напрямку цього тренду.

Розібрати сильні та слабкі» сторони двостороннього акта про сторічне партнерство України та Великобританії Укрінформу допомагає доктор історичних наук, професор, директор Центру стратегічної аналітики та міжнародних студій Західноукраїнського національного університету Андрій Грубінко.

Директор Центру стратегічної аналітики та міжнародних студій Західноукраїнського національного університету Андрій Грубінко.
Директор Центру стратегічної аналітики та міжнародних студій Західноукраїнського національного університету Андрій Грубінко.

«Виокремимо за пунктами основні ПЕРЕВАГИ цієї угоди:

1. Той факт, що британська дипломатія настільки ґрунтовно, довгостроково і стратегічно планує свої інтереси в регіоні Східної Європи є новаторським в її новітній історії і не може не радувати.

2. Підкреслено, що ця угода буде зареєстрована в ООН, що додасть їй повноцінної юрисдикції і визнання на міжнародній арені. Попередня угода про співробітництво у сфері безпеки від 12 січня 2024 року такої реєстрації не отримала.

3. Дещо незвична форма нової угоди з наявністю уточнюючого широкого додатка засвідчує її комплексний та всеохоплюючий характер. Тут і питання оборони та безпеки, співпраці в галузі мореплавства і морського розмінування (традиційна «родзинка» британських можливостей), економіки і торгівлі, енергетики і клімату, правосуддя, правоохоронної діяльності і притягнення агресора до кримінальної відповідальності, протидії інформаційним загрозам і дезінформації, співпраці у сфері науки, технологій та інновацій, соціальної сфери, культури і спорту, що підкреслює прагнення сторін до комплексної, стратегічної співпраці.

4. Головна увага природно зосереджена на питаннях безпеки та оборони, військово-промислової співпраці (насамперед подальшій військовій допомозі, обміні технологіями, використання британських полігонів та підготовці українських військових). Окремо зафіксоване партнерство у сфері морської безпеки та створення спеціальних спільних флотилій в Балтійському, Чорному та Азовському морях.

Принципово новим в угоді став пункт про створення спільних підрозділів швидкого реагування, що за потреби можуть використовуватися на території однієї з держав, а «в разі необхідності «на території союзних та інших держав». Цей пункт став, по суті, продовженням формування компоненти колективної оборони на зразок статті 5 Договору НАТО. Адже безпекова угода від 12 січня 2024 року містить пункт про реагування сторін на випадок нападу на одну з них. За цих умов, йдеться в обох документах, «обидва учасники протягом 24 годин проведуть консультації для визначення заходів, необхідних для протидії або стримування агресії». Такі положення є безпрецедентними в системі партнерських відносин України з іншими державами.

Однією з «червоних ліній» для британської влади у підтримці України під час війни залишається участь своїх збройних сил у безпосередніх бойових діях на її території. Тож цей пункт угоди виписано дуже обережно, але все ж створює передумови для подолання такої «червоної лінії». У грудні 2024 року держсекретар оборони Великої Британії Джон Гілі оголосив про можливість відправки британських військових в Україну з метою продовження підготовки українських бійців. Утім на порядку денному стоїть питання можливості залучення британських сил до миротворчого контингенту після підписання мирних домовленостей і припинення вогню.

5. Важлива чітка фіксація в угоді зобов’язань британської сторони надавати Україні військову допомогу у розмірі не менше 3 мільярдів фунтів стерлінгів щорічно терміном до 2030/31 року і «до тих пір, поки буде потрібно для підтримки України». Такого чіткого окреслення обсягів допомоги не було в безпековій угоді 2024 року. Цей пункт став можливим завдяки наявності стабільної міжпартійної підтримки провідних парламентських партій Великої Британії, де, на відміну від США та низки інших західних держав, перехід влади від однієї політичної партії до іншої не створює загрози припинення чи навіть істотного скорочення допомоги для України.

Україна та Британія підписали угоду про сторічне партнерство
Україна та Британія підписали угоду про сторічне партнерство.

6. В угоді чітко зафіксована принципова позиція Лондона щодо повної підтримки Формули миру і права України визначати умови майбутнього мирного договору, що відображає послідовну позицію британського керівництва у підтримці позицій України на етапі обговорення можливості початку мирних переговорів. При цьому, як відомо, в інших країнах неодноразово на найвищому рівні звучали припущення щодо можливості поступок з боку України на користь агресора. Визначеність у цьому питанні ставить прописаний пункт угоди про визнання НАТО «найкращою гарантією безпеки України». Тут Велика Британія має розходження в позиціях зі США та Німеччиною.

7. Угода, окрім оборонно-безпекового сектору, передбачає співпрацю сторін щодо відбудови та зміцнення стійкості України через розвиток спільного режиму вільної торгівлі, реформування економіки України і державного сектору, залучення інвестицій. Це свідчить про віру британців у збереження та відродження Української держави, проєктування спільного майбутнього і наявності власних різноманітних інтересів у співпраці з українськими партнерами та широкою громадськістю».

Окремо, експерт коментує СУПЕРЕЧНОСТІ, недоліки і ризики нової угоди:

1. Насамперед про терміни. Довготривалий термін чинності договору – це добре, але чи не краще було б для сторін оминути пафос і укласти загальну угоду про стратегічне співробітництво на безстроковій основі? Сто років – це по суті вічність. Як кажуть, в історії немає нічого менш тривалого, ніж те, що проголошене вічним. Звичайно це жарт, але з великою долею істини, підтвердженої досвідом. Тим більше в сучасних непрогнозованих та швидко змінюваних умовах. Зрозуміло одне – за такий тривалий термін зміняться як обидві держави (навіть стара добра Британія через сто останніх років уже далеко не та, що була у 1920-х роках), так і завдання співпраці між ними. Принаймні на тактичному рівні. Не кажучи вже про міжнародну обстановку. Подача терміну дії договору навіть у назві доволі нестандартна і спрямована радше на емоційний ефект з метою переконати усіх (насамперед себе) у серйозності намірів. Залишається сподіватися, що угода у такому форматі буде успішно ратифікована парламентами обох країн.

2. Викликає сумнів необхідність у новій угоді за наявності доволі розгорнутих та ґрунтовних відносно недавніх двосторонніх угод 2020 та 2024 років. Повтор у новій угоді головних позицій безпекової угоди від 12 січня 2024 року, яка досі не ратифікована Британським парламентом і не зареєстрована на міжнародному рівні, ставить під сумнів доцільність останньої.

Час, місце і мета укладення угоди 16 січня зрозумілі – показати сталість і міцність партнерства, інтересів і впливу Великої Британії в континентальній Європі, намагання продемонструвати потенціал британської першості у сфері регіональної безпеки, показати приклад успішної східної політики західним партнерам. Окремий маркер – угоду поспішили підписати саме напередодні інавгурації Трампа, що мало направити відповідний меседж майбутній американській адміністрації про готовність офіційного Лондона до рішучих дій і певної самостійності на фоні спаду активності в Парижі і передвиборчої лихоманки в Берліні.

Зміна влади у США поставила на порядок денний проукраїнської міжнародної коаліції вимогу трансформувати наявний формат її діяльності. Формат «Рамштайн» імовірно відійде в минуле або принаймні значно зміститься у напрямку європейської коаліції держав-членів НАТО, що різко підвищить вимоги до їх спроможності в оборонній сфері. І тут Велика Британія може себе проявити якнайкраще, компенсувати іміджеві втрати і послаблення впливу в Європі після Brexit, підкреслити свою важливість в американсько-британському історичному альянсі.

3. Нікуди не поділося історичне прагнення Британії вдарити сильніше своїх реальних можливостей. При всій повазі до цієї унікальної держави та її міжнародного впливу, вона одна не зможе витягнути комплексну допомогу Україні в умовах назрілої необхідності фіналізації війни з Росією. Її економіка в останні роки ослаблена (в тому числі через війну в Україні), а скорочення війська, яке триває ще з 2010 року, ставить під сумнів спроможність проводити тривалі і масштабні військові операції за кордоном.

Британії важливо відігравати роль незамінного елемента в європейській безпековій зв’язці насамперед з Німеччиною, Францією та Польщею, що добре розуміють в Лондоні. Ідеться, зокрема, про перспективи забезпечення миротворчої місії в Україні. Тому то Стармер, перш ніж їхати до Києва на підписання угоди, побував у Парижі, а Зеленський за день до цього відвідав Польщу, де провів переговори на найвищому рівні. Хоча проголошене британською стороною ще у січні 2022 року прагнення сформувати безпековий альянс Україна – Польща – Велика Британія наразі не втілене в життя, ця геополітична вісь має свій сенс і за умови конструктивної та відповідальної політики польської сторони ще відіграє свою оборонно-стабілізаційну роль для всієї Європи.

4. Амбітні плани стабільної фінансової та матеріально-технічної допомоги Україні можуть бути поставлені під сумнів станом економіки Великої Британії. На фоні невизначеності перспектив завершення війни в Україні неминуче зниження проукраїнської підтримки серед британської громадськості, яка все ще залишається однією з найвищих серед держав-членів коаліції. Громадська думка в демократичній країні безумовно матиме вагомий вплив на продовження політики уряду, особливо з наближенням чергового електорального виборчого циклу, зростанням впливу правопопулістських сил.

Володимир Зеленський і Кір Стармер оглянули дрони українського виробництва
Володимир Зеленський і Кір Стармер оглянули дрони українського виробництва.

5. Нова угода не надає жодних додаткових гарантій безпеки Україні. Принаймні публічних. Оголошено про наявність закритої частини угоди, яка очевидно проявить себе в міру розвитку безпекової ситуації. Певним сигналом до посилення гарантій безпеки України може бути згадка про «спільне використання військових формувань та інших спеціалізованих структур для надання широкого спектру послуг у сфері взаємної оборони та безпеки». Про його завдання, можливості та обсяги наразі відомо небагато, а їх застосування залежатиме від багатьох факторів міжнародної кон’юнктури. Це стосується імовірної участі британської сторони в міжнародній миротворчій місії в Україні про яку, втім, в угоді цілком очікувано не йдеться. Очевидно, що будь-які рішення про направлення військ в Україну керівництво Великої Британії прийматиме після консультацій з керівництвом США та підтвердження участі в місії згаданих європейських держав.

6. В угоді не йдеться про союзний характер відносин з Україною. Хоча елементи військово-політичного союзу проглядаються, жодна зі сторін не називає їх такими. Володимир Зеленський напередодні позначив їх терміном «міцне партнерство». Очевидно, проблема саме в Британській стороні. Відкрита артикуляція такого союзу загалом не прийнята для Великої Британії, як і для більшості держав Європи. Не мають офіційного статусу союзних навіть історично «особливі відносини» Великої Британії з США. Однак з огляду на сучасний драматичний контекст та масштабність завдань вказівка на союзницький характер відносин у тексті угоди була б цілком виправдана.

7. Традиційним істотним ризиком для ефективності виконання домовленостей є здатність України досягти відповідних стандартів демократизації, верховенства права, розвитку конкурентної економіки, ефективного державного управління».

«Сторони чітко розуміють як потенціал, так і реальні межі міждержавної взаємодії, які визначаються і внутрішніми проблемами, і слабко прогнозованими змінюваними міжнародними трендами. При всьому бажанні, навіть Велика Британія сьогодні доволі обмежена у своєму міжнародному впливі і змушена орієнтуватися на позицію США та європейських партнерів. Сторонам доведеться багато працювати над втіленням спільних планів. Тому оптимістичний 100-річний термін українсько-британської угоди одномоментно надихає, але не гарантує далекосяжних позитивних результатів», – резюмував пан Грубінко.

Микола Зорик, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-