«Дождь» пройшов над Латвією і піде далі
Сталося те, що, мабуть, було неминучим. Латвійська Національна рада з електронних ЗМІ (NEPLP) анулювала ліцензію на мовлення російського опозиційного телеканалу в еміграції «Дождь». І це подія, на яку не можна не відреагувати.
Причому ухваленим рішенням історія не завершилася, ще буде продовження, нові інформаційні хвилі та спалахи. З одного боку, це видається деструктивним, оскільки сваряться, що не кажи, антипутінські сили різного громадянства, різних відтінків та поглядів. Але з іншого боку, це неминуче, тому що значна частина російської опозиції, яка довгі роки варилася в казані кремлівського авторитаризму, виїхавши з росії, не зрозуміла, що відбувається, і де вони опинилися.
ПЕРЕДІСТОРІЯ ВИРІШАЛЬНОГО СКАНДАЛУ: 1-5 ГРУДНЯ
Чи треба нагадувати, як розвивалися події минулого тижня? Коротко для розгону, мабуть, потрібно. До того ж, додаючи деталі, які іноді залишаються поза увагою.
Отже, 1 грудня ведучий «Дождя» Олексій Коростельов у програмі «Здесь и сейчас», поспілкувавшись із родичами мобілізованих у росії на війну з Україною, висловив сподівання, що телеканал допоміг багатьом мобілізованим з оснащенням та забезпеченням побутових умов на фронті. Що, природньо, викликало великий скандал та безліч суперечок.
Останнього робочого дня тижня, у п'ятницю 2 грудня, NEPLP повідомила про штраф, виписаний «Дождю», та попередні його провини (мапа в ефірі, на якій Крим був пофарбований у кольори росії, вживання словосполучення «наша армія» щодо російських окупаційних ЗС).
Керівництво «Дождя» оперативно відреагувало на ситуацію, звільнивши Коростельова і заявивши, що телеканал ніколи не підтримував, не підтримує і не підтримуватиме російську армію. При цьому головний редактор Тіхон Дзядко, про всяк випадок, уточнив, що і ЗСУ вони матеріально теж не підтримують, бо взагалі проти війни. Ось так-от…
Міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс був першим, хто дуже жорстко відреагував на цю подію, вказавши у Твіттері, що «Дождю» не місце у Латвії. (Можливо, така швидка та емоційна реакція пов'язана і з тим, що латвійське Міноборони якраз дуже енергійно допомагає українській армії, при цьому ламаючи голову над тим, як це робити без шкоди для безпеки своєї країни – вона ж теж не може залишитися беззбройною з таким східним сусідом).
І ось настав новий тиждень.
Глава МЗС Едгарс Рінкевичс дав інтерв'ю газеті Neatkarīgā Rīta Avīze ще у п'ятницю, 2 грудня. Але опубліковане воно було вранці 5 грудня. І тут одна деталь: латвійський прем'єр Крішьяніс Каріньш 1-4 грудня перебував у відпустці. На цей час в.о. прем'єр-міністра був саме Рінкевичс. Він і так шанований політик, але те, що інтерв'ю де-факто давав саме в такому статусі, підвищує вагомість його слів.
А слова були, зокрема, такі: «Ми говорили з журналістами, які переїхали до Латвії та отримали робочі візи, що дотримання законів Латвії – це принцип. Якщо їх не поважають і якщо це буде юридично доведено та підтверджено, такі мас-медіа не зможуть працювати у Латвії».
Далі Рінкевичс пояснив, що зараз VDD (служба безпеки Латвії) та NEPLP у межах своєї компетенції розбираються в обставинах події. Визнавши, що «Дождь» відкликав спірне висловлювання, Рінкевичс наголосив, що «принцип зрозумілий: якщо не дотримуються принципів перебування в гостях, то цьому ЗМІ нема чого у нас робити».
«Однак за емоційним сплеском має слідувати юридичне обґрунтування. У воєнний час спосіб дії зрозумілий. Якщо хтось цього не зрозумів, то йому доведеться працювати в іншому місці», – повторив Рінкевич ту ж думку в іншому контексті.
Нагадаю, це було сказано у п'ятницю, але опубліковано вранці у понеділок. У тому числі із ключовими (для «Дождя») цитатами.
ЯК СИТУАЦІЯ З «ДОЖДЕМ» У ЛАТВІЇ ЗАШЛА У ГЛУХИЙ КУТ
NEPLP оголосив своє рішення у вівторок вранці. Було сказано, що у «Дождя» відкликано ліцензію на мовлення, і воно має бути припинено в ніч на четвер, 8 грудня. Головний мотив обґрунтування – «у зв'язку із загрозою національній безпеці та громадському порядку». І додатково сказано: керівництво «Дождя» не розуміє та не усвідомлює – увага! – ані кожного окремого свого порушення, ані загальної серйозності всієї ситуації.
У свою чергу, реакція «Дождя» була досить швидкою (через дві години після позбавлення ліцензії) і тому, мабуть, непродуманою: «Влада Латвії прийняла рішення про відкликання ліцензії телеканалу «Дождь». Телеканал перестане вести мовлення в кабелі, але залишиться в YouTube. Ми продовжуємо працювати і вважаємо несправедливими та абсурдними всі звинувачення на нашу адресу».
Після таких слів латвійська влада, та ж NEPLP, не могла не відреагувати. Голова Ради Іварс Аболіньш пояснив, що його структура попросить встановити геоблокування каналу «Дождь» на платформі YouTube, щоб контент став недоступним у Латвії. «У Росії вони можуть вільно вести мовлення в Інтернеті», – уточнив Аболіньш.
І не менш важливою була його заява далі: «Остаточний вердикт, чи зможуть журналісти телеканалу залишитися в Латвії, ухвалять МЗС та спецслужби країни».
Тобто ситуація для перебування та роботи «Дождя» в Латвії вималювалася абсолютно тупиковою, оскільки мова зайшла про позбавлення віз. Паралельно в інтерв'ю «Медузі» гендиректор «Дождя» Наталія Сіндєєва сказала: «Я була впевнена, що вони [латвійська влада] цього не зроблять».
І ось тут постає питання: виходячи з чого Сіндєєва і, мабуть, її колеги черпали впевненість у тому, що вони не будуть позбавлені ліцензії у Латвії? Вони не читали Твіттер латвійського міністра оборони, вони не читали інтерв'ю чи хоч фрагменти з нього глави МЗС – в.о. прем'єр-міністра Латвії? Чи, читаючи, не могли повірити, що це всерйоз?
Адже вже були скандали після початку мовлення «Дождя» з Риги (про них писав і Укрінформ – тут і тут ). Але «Дождь», гордо несучи ім'я та прапор «російського опозиційного каналу», не звернув на це жодної уваги. Або принаймні майже ніякої. І продовжував працювати так, ніби він не в Латвії після 24.02.2022, а в росії – до цієї дати.
СИЛА І СЛАБІСТЬ «РОСІЙСЬКОЇ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ТУСОВКИ»
І тут варто перейти до розгляду явища «російська ліберальна тусовка», яка становить значну частину російської опозиції. Це досить замкнута й організаційно не оформлена структура, контури якої, проте, описуються досить чітко. Це люди, які, подяка їм, налаштовані проти путіна та його агресивного режиму, але, на жаль, зберігають у собі риси росієцентричного, москвоцентричного погляду. Це віддані та некритичні глядачі «Дождя», слухачі «Еха» та читачі «Новой газети».
Будь-яка замкненість та відсутність вільної конкуренції призводить до звуження поля зору, погіршення якості. Адже цілком очевидно, що кремль, залишаючи в країні (до 24 лютого) у кожній ніші (телебачення, радіо, паперова преса) по одному «опозиційному, ліберальному медіа», робив це не просто так, а переслідуючи свої цілі. Серед них – створення картинки «свободи слова» для Заходу (коли в цьому ще була потреба); можливість здійснювати періодичні вкидання у ЗМІ, які мають репутацію ліберальних; своєрідний безпечний канал зворотного зв'язку, який дає картину невдоволення населення тощо.
Повторюся, це все очевидно. Але тільки для тих, хто перебуває поза цією «ліберальною тусовкою», у тому числі – поза названими медіа. А там, усередині (при тому, що їхні співробітники не раз насправді виявляли і різкість, і сміливість, які заслуговують на повагу) немає розуміння головного – вони знаходилися в інформаційному гетто, куди їх загнала влада. Вони у своєму сегменті працювали без жодної конкуренції. Від цього виникало відчуття власної величі. І очікування на те, що всі повинні його визнавати та оцінювати відповідним чином. «Ми, такі талановиті, розумні та сміливі, приїхали до Латвії. Як нас можуть тут закрити?»
ЧИТАЄМО І РОБИМО ВИСНОВКИ: ПРАГМАТИЗМ І ОБЕРЕЖНІСТЬ
Зараз взагалі корисно почитати пости та тексти цієї тусовки на підтримку «Дождя» та з жорстким осудом Латвії. «Колись латвійській владі буде соромно за те, що вони так чинять із журналістами, і вони принесуть свої вибачення. Визнати редакцію телеканалу, заблокованого та оголошеного іноземним агентом у росії, загрозою національній безпеці Латвії – це означає або втратити розум, або працювати на путіна. Третього не дано», – пише правозахисниця Зоя Свєтова, мама головного редактора «Дождя» Тіхона Дзядка.
«Латвійська влада ідеально вписалася в кремлівську методичку, щойно озвучену скабеєвою та симоньян, про ворожість Заходу не тільки путіну, а й усьому російському», – говорить їй Віктор Шендерович.
Більш різкий «яблучник» Лев Шлосберг, який залишається в Росії і в риториці часто не розходиться з її основним пропагандистським вектором: «Це пряма реакція на запит радикальної частини латвійського суспільства, яка потребує повної дерусифікації медійного та політичного простору країни. На цій хвилі зараз тримається у Латвії парламентська більшість і, відповідно, уряд. Це бажання керувати країною, спираючись на хвилю ненависті. І це дуже небезпечно».
Схожі заяви різного ступеня різкості роблять й інші відомі діячі «ліберальної тусовки»: Юлія Латиніна, Геннадій Гудков, Александр Плющов, Тетяна Фельгенгауер, і багато хто ще. І вже зовсім не хотілося б, але просто неможливо не цитувати Аббаса Галлямова, який вдається до лайки, називаючи латвійських діячів «дурнями», «ідіотами». Але ця людина раніше багато попрацювала в адміністрації президента росії. Отже, мабуть, просто старі звички прокинулися.
І знову з'являється думка, що ми в Україні це вже проходили після 2014 року, коли до нас приїжджали схожі опозиційні журналісти і з часом з ними починалися схожі скандали.
При цьому здається важливим не впадати в зловтіху і абсолютне узагальнення «та всі вони такі». Не всі. Але багато, більшість. І це, повторюся, ще ліберали, які хоча б проти нинішньої війни. Отже, значною мірою – наші союзники. Так що, сприймаючи, цитуючи і використовуючи в наших цілях те корисне, що вони роблять, завжди слід пам'ятати і про суттєві відмінності в наших поглядах та підходах.
Олег Кудрін, Рига
