Трикутник Макрона, беззмістовна зустріч у Берліні та діалектика протистояння
Зустріч політичних радників лідерів Нормандської четвірки у Берліні завершилася безрезультатно. Формат глобального протистояння визначається телефонними розмовами, публічними заявами та перекиданням військ та військових вантажів.
Провівши попередню підготовку телефонними розмовами з майбутніми візаві, Еммануель Макрон побував минулого тижня у Москві та Києві, звідки вирушив до Берліна на зустріч реанімованого Веймарського трикутника (Франція – Німеччина - Польща). Президент Франції намагався відшукати формулу деекскалації ситуації навколо України, провівши тривалі переговори з Владіміром Путіним. Хамські вислови останнього на адресу України та її керівництва під час спільної пресконференції дають можливість припустити, що знайти спільну мову не вдалося. Навряд чи можна говорити про свято порозуміння між Володимиром Зеленським та Еммануелем Макроном під час переговорів у Києві, негативний осад залишили і повідомлення західних медіа про те, що французький президент говорив з російським про можливу «фінляндизацію» України, не отримавши на це згоди партнерів по НАТО.
Не принесла бажаного результату зустріч політичних радників лідерів Нормандської четвірки, яка пройшла у Берліні. Андрій Єрмак визнав, що цього разу не вдалося прийти до узгодженого документу, висловивши сподівання, що буде розблоковано роботу Тристоронньої контактної групи, функціонування КПВВ та обмін полоненими. Він також розраховує на зростання інтенсивності переговорів з колегами. Дмітрій Козак, російський візаві Єрмака, не приховував роздратування тим, що представники Німеччини та Франції відмовилися тиснути на Україну заради виконання Мінських домовленостей за російським алгоритмом. Варто нагадати, що за 7 років існування цього документу, підписаного 12 лютого 2015 року, його виконання не поширилося навіть на перший – про довгострокове припинення вогню – пункт. Не зайвим буде нагадати, що за цей час Росія роздала у ОРДЛО понад 800 тисяч своїх паспортів, що не знайшло санкційного реагування ані в України, ані в наших партнерів. Та й узгоджений на саміті Норманді у Парижі у грудні 2019 року допуск представників Міжнародного Червоного хреста до українських полонених у ОРДЛО так і не відбувся.
Сучасна геополітична реальність виглядає сьогодні дуже динамічно. Щодня проходять численні телефонні розмови між лідерами та керівниками дипломатії різних держав. Одні з них стають декоративним елементом політичної кризи, інші вселяють надію. Особисті зустрічі у форматі «карусельної дипломатії» також проходять доволі інтенсивно, як для стану глобальної пандемії у світі. Відносно новий чинник – постачання США та Великою Британією значного обсягу озброєння та амуніції України. Протягом останнього місяця Україна отримала від своїх західних партнерів летального озброєння більше, ніж протягом майже восьми років гібридного протистояння з Росією. Тому і зосередження російських військ на кордонах України, і «Союзна рішучість» білоруських та російських військових неподалік наших північних кордонів сприймаються дещо інакше.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
