Група «Вагнера» у Центральній Африці: тривога ООН та новий конвой

Група «Вагнера» у Центральній Африці: тривога ООН та новий конвой

Блоги
Укрінформ
Як підлеглі екскухаря Путіна діють у “гарячих точках” світу та в Росії

В очікуванні виходу документального фільму, анонсованого Хрісто Грозєвим та Юрієм Бутусовим, більшість українських експертів утримуються коментувати тему групи “Вагнера”.

Окремі з них погоджуються в тому, що глобальних змін ця стрічка не викличе. Поглиблення конфліктів або якісь політичні перестановки – цілком можливі. Однак, і група “Вагнера”, й сама Україна залишаться у такому ж самому становищі, як і до виходу фільму. Саме тому я не полишаю методично описувати те, як підлеглі Євгенія Пригожина діють у “гарячих точках” та в Росії.

ООН ВИСЛОВЛЮЄ СТУРБОВАНІСТЬ

В першу чергу, я прийняв рішення не називати “вагнерівців” приватною військовою компанією (ПВК) та рекомендую усім українським журналістам і медіа зробити те саме.

Офіційні міжнародні організації, описуючи діяльність приватних контрактників, які працюють на Пригожина, ніколи не використовують термін ПВК. Оскільки, найманці “Вагнера” не є приватною військовою компанією. Більше того, в Росії взагалі немає приватних військових компаній, як і в Україні. Для цього бракує відповідного законодавства.

31 березня 2021 року Управління верховного комісара ООН по правам людини (UN OHCHR) опублікувало звіт експертів, які “виразили тривогу щодо використання урядами країн російських інструкторів, приватних військових та безпекових контрактників”.

До складу авторів звіту ООН увійшли Робоча група щодо використання найманців, Робоча група щодо питань прав людини, Робоча група щодо викрадень людей, Спеціальний доповідач з питань тортур та інші експерти ООН. Як бачимо, склад доповідачів – дуже солідний.

Документ є одним з десятків матеріалів, які опубліковані на онлайн-ресурсах Організації Об’єднаних Націй про найманців Пригожина. Однак, у останньому офіційному звіті експерти не вживають слів “приватна військова компанія” та використовують назву “група “Вагнера”.

У жовтні 2017 року ваш покірний слуга також презентував спільний звіт Міністерства інформаційної політики та Служби безпеки України про злочини групи “Вагнера” для депутатів Європейського Парламенту у Брюсселі. Шкода, що тільки через три з половиною роки міжнародні органи приділили увагу цьому питанню.

Серед іншого, Робоча група з питань найманців заявила, що їх глибоко турбують тісні зв’язки між компанією Sewa Security Services (зареєстрована підлеглими Пригожина в ЦАР), компанією Lobaye Invest SARLU (зареєстрована у ЦАР підлеглими Пригожина для видобування корисних копалин) та організацією, відомою в народі як “група Вагнера”.

Стурбованість ООН пов’язана з низкою жорстоких нападів, які сталися після президентських виборів 27 грудня 2020 року в ЦАР. Одне з африканських онлайн-медіа прямо звинуватило вагнерівців у тортурах та вбивстві громадянина ЦАР – Махамат Нура. Публікація, в даний момент, видалена з сайту, але доступна у архіві Інтернета.

Крім того, експерти стурбовані тим, що російські найманці мають взаємодію з підрозділами миротворчої місії ООН у Центральноафриканській Республіці (МІНУСКА).

Була виявлена присутність російських найманців на базах МІНУСКА, куди, серед іншого, росіяни евакуюють своїх поранених. На думку ООН, це стирає межі між офіційними законними місіями та приватними контрактниками, що збільшує ризики порушень прав людини та гуманітарного права.

Експерти отримували та продовжують отримувати звіти про серйозні порушення прав людини та порушення міжнародного гуманітарного права, що стосуються російських найманців, що діють спільно із збройними силами ЦАР (FACA), а в деяких випадках і з миротворцями ООН.

Існують повідомлення про масові страти, незаконні затримання, катування під час допитів, вимушені зникнення, вимушене переміщення цивільного населення. Також, експерти ООН підкреслили, що офіційні органи ЦАР не проводять розслідування цих злочинів.

Експерти закликали уряд ЦАР виконувати свої зобов'язання, передбачені міжнародним правом, зокрема притягнути до відповідальності всіх винних у порушеннях прав людини та міжнародного гуманітарного права.

ПІДСИЛЕННЯ СИЛ “ВАГНЕРА” У ЦАР, АБО ВТЕЧА З ЛІВІЇ

За день до оприлюднення звіту ООН про російських найманців, 30 березня 2021 року центральноафриканське онлайн-медіа Corbeau News Centrafrique повідомило, що конвой цих самих найманців, який складався з 54-х автомобілів, пересік кордон між Суданом та ЦАР, та 29 березня прибув до центрально африканського міста Бірао, що знаходиться за 1100 кілометрів від столиці ЦАР Бангі.

Історію присутності групи “Вагнера” у ЦАР ми почали описувати у спільному проєкті з виданням “Петро і Мазепа”. Пізніше я описав конфлікт між Шойгу та Пригожиним, доставку зброї в ЦАР фейковою українською авіакомпанією, поставки російської зброї в Судан морем, детально розібрав медійну та політтехнологічну армії Євгенія Пригожина.

Компанія Lobaye Invest, про яку йдеться у звіті ООН, належить громадянам Росії та зареєстрована в ЦАР в кінці 2017 року для розвідки і видобутку цінних металів і мінералів. Влітку 2018-го компанія офіційно виступила спонсором чемпіонату з футболу в ЦАР. Однак, кінцевий бенефіціар приховує своє ім'я.

Французьке видання Africa Intelligence стверджувало, що власником Lobaye Invest є російська компанія “М Інвест”, яка пов’язана з Євгенієм Пригожиним. “М Інвест”, окрім іншого, також має безпосереднє відношення до дозволів на видобуток корисних копалин у Судані. Гендиректором Lobaye Invest називають Євгена Ходотова, ветерана петербурзьких силових структур.

Ходотов Євген Гаррійович народився 31 березня 1964 року в Ленінграді. Він працював гендиректором санкт-петербурзького ТОВ “М-Фінанс”, яке належить Пригожину.

Оскільки у Ходотова доволі оригінальне по-батькові, згадку про нього вдалося відразу знайти на сайті Ліги ветеранів служби боротьби з організованою злочинністю Санкт-Петербурга (РУБОП). Там його поздоровляють з днем народження колишні колеги. Згідно з даними журналіста «Нової газети» Дениса Короткова, Євген Ходотов також працював в головному управлінні МВС Росії по Північно-Західному федеральному округу.

Крім того, на одній зі сторінок ВКонтакте вказується, що Ходотов Євген Гаррійович працював радником голови муніципального утворення Ломоносовский муніципальний район Ленінградської області. А газета “Ломоносовський районний вісник” писала, як Ходотов поздоровляв мешканців району з днем матері. Але у 2018-му Ходотов уже стає об’єктом розслідувань російських журналістів, у зв’язку із вбивством Орхана Джемаля, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченка.

З 2018-го журналісти почали помічати російських контрактників в охороні президента республіки Фостен-Арканжа Туадери. На уніформі у них були шеврони компанії Sewa Security Services. Другий секретар посольства РФ в ЦАР Віктор Токмаков підтверджував, що в приватній охоронній компанії Sewa Security працювали росіяни, але сама компанія була зареєстрована на громадянина ЦАР. Присутність “вагнерівців” російські дипломати у ЦАР спростовували.

БАЗА “ВАГНЕРА” В ЦАР

Незважаючи на офіційні спростування, у 2018 році на одному з картографічних онлайн-сервісів Wikimapia користувач з нікнеймом “Kosmoz” створив локації, які назвав “Bérengo (Palais de Berengo, CHVK Wagner)” та “CHVK Wagner (Беренго)”.

Обидві локації – це покинутий палац-резиденція колишнього центрально африканського диктатора Жана-Бедель Бокасси Беренго. На світлинах, що супроводжують локації зображено білих чоловіків, деякі з яких одягнені у військову форму російського зразка.

Крім того, кольоровими стрілками підкреслюються елементи оздоблення будинку, які свідчать про те, що це дійсно колишня резиденція людожера Бокасси, якого так яскраво зобразив актор Еамонн Уолкер у фільмі “Збройний барон”.

У березні 2018-го російськомовне медіа “RFI” написало про те, що резиденція Бокасси буде використовуватися російськими найманцями. А фотографія з білими бійцями в російській уніформі, ймовірно, була опублікована вперше 18 травня 2018 року на франкомовному онлайн-ресурсі “Kangbi Ndara”.

У новині “Kangbi Ndara” йдеться про те, що авто-колона з декількох російських вантажівок з найманцями прибула напередодні до столиці Бангі з Судану, а з Бангі направилася до Бамбарі, де і зупинилася у будівлях колишнього Палацу Бокасси у Беренго. І ось, через три роки, у березні 2021-го, конвой з Судану повторюється вже у більших масштабах. Тепер росіяни більше не криються, а хизуються своєю присутністю в ЦАР.

АФРИКАНСЬКІ МАНДРІВНИКИ

За даними центрально-африканського онлайн-медіа Corbeau News Centrafrique, 29 березня конвой російських найманців прибув до міста Бірао, яке знаходиться у 67 кілометрах від кордону з Суданом. В Судані також знаходиться контингент групи “Вагнера” та починається будівництво військово-морської бази російських ВМС біля Порту-Судана.

У новині йдеться про те, що конвой прибув з Судану, оскільки нова влада офіційного Хартуму запропонувала групі “Вагнера” покинути країну, закрити свою базу та забрати усі матеріально-технічні засоби.

За словами видання, внаслідок цього рішення з боку влади Судану, вагнерівці були змушені змінити локацію та створити нову базу на аеродромі Абакава в Бамінги поблизу міста Нделе, що знаходиться у північній частині ЦАР. У матеріал йдеться і про інші конвої, що їдуть з Судану.

Однак, спостерігаючи за активностями групи “Вагнера”, я не отримував інформації про те, що нова суданська влада просила їх залишити Судан. Більше того, присутність російської сторони в Судані тільки посилюється. До Хартуму потягнулися керівники компаній, які активно співпрацюють з керівництвом спецслужб.

На початку, підлеглі Пригожина дійсно працювали на іншу політичну групу, що призвело до чергового конфлікту у багатостраждальній африканській країні. Однак, угода Кремля з Суданом про будівництво у Порт Судані військово-морської бази є вигідною для всіх. І дуже малоймовірно, що Кремль або Хартум від неї відмовляться.

Натомість, у березні 2021 року стало відомо, що в результаті перемовин між представниками Уряду Національної Згоди Лівії та фельдмаршалом Халіфою Хафтаром, на боці якого воюють найманці “Вагнера”, було досягнуто домовленості, згідно якої частина найманців покине країну.

І хоча, світовими медіа шириться інформація про те, що вагнерівці відмовляються покидати Лівію, можна висунути гіпотезу, що конвой, виявлений у центрально африканскому Бірао, міг включати бійців та автомашини, які прибули з лівійського міста Сірте, де російські найманці були неодноразово помічені.

Цю гіпотезу підтверджує і повідомлення телеграм-каналу “Reverse side of the medal” (RSOTM), написане у відповідь на фотографії, розміщені на телеграм-каналі “Доклад разведки”. Обидва телеграм-канали пишуть про пригоди російських найманців по всьому світі.

У повідомленні телеграм-каналу “RSOTM” йдеться про модифікацію бронеавтомобіля “Урал” 432 0111-31 під назвою “Щука”, яка пізніше отримала назву “Чекан”. Фотографії цієї бронемашини у складі конвою розмістив “Доклад разведки” після обіду 30 березня 2021 року.

Світлину з такою ж бронемашиною розміщував і телеграм-канал “RSOTM”.

Такі ж машини використовувалися вагнерівцями і в Сирії.

Схоже, що “Чекани” централізовано постачалися найманцям Пригожина. Телеграм-канал “Военный осведомитель” пише, що свій “бойовий шлях” бронемашини починали з Молькіно – військової бази “Вагнера” в Росії.

Окрім бронемашини “Чекан”, на світлинах телеграм-каналу “Доклад разведки” багато інших транспортних засобів російського виробництва (УАЗ “Патріот” та вантажні модифікації “Урал”), які, ймовірно, мають свої порядкові реєстраційні номери, що демонструє приналежність до конкретного майнового комплексу матеріально-технічних засобів.

ЗВІДКИ І КУДИ СУНУТЬ ВАГНЕРІВЦІ АФРИКОЮ?

Отже, навіть якщо ставити під сумнів інформацію видання Corbeau News Centrafrique, про походження російського конвою, все ж з високою долею ймовірності можна сказати, що перед тим, як прибути до міста Бірао (ЦАР), конвой перетнув кордон ЦАР з Суданом, який знаходиться за 67 кілометрів.

Далі версії розходяться. Є дві гіпотези походження техніки та бійців. Перша – це контингент “Вагнера” у Судані. Друга – це найманці, що воювали за Халіфа Хафтара у Лівії. Даних про будь-які непорозуміння між суданською владою та підлеглими Пригожина не надходило. Водночас, якщо конвой прибув з Лівії, то дуже малоймовірно, що для цього автомашини подолали декілька тисяч кілометрів по африканській пустелі. Скоріше за все, їх оперативно перекинули морем з середземноморського узбережжя Лівії до Порт-Судана, або ж використали для доставки військово-транспортну авіацію (що набагато дорожче).

У одній зі своїх минулих публікацій я вже розказував про компанії, які, ймовірно, здійснюють морські перевезення під контролем російських спецслужб. Однак, судно “Manassa 2M”, яке тоді привернуло мою увагу, останніми днями знаходиться в турецькому порті Іскендерун, куди прийшло з з лівійського Бенгазі.

Якщо припустити, що автомобілі конвою прибули з Лівії до Порт-Судана, то перед тим як вони потрапили до Бірао (ЦАР), їм був потрібно до одного дня на розвантаження техніки. Оскільки, центральноафриканське видання писало про 54 одиниці транспортної техніки у конвої.

Після цього, якщо вагнерівці не відпочивали, то їм треба було проїхати більше 2200 кілометрів до кордону з ЦАР, що могло зайняти 3-5 днів. Таким чином, якщо у Бірао конвой помітили 29 березня, то судно з вантажем повинно було прибути в Порт Судан у проміжок з 22 по 25 березня 2021 року.

Після виходу моїх публікацій, зокрема, про фотографію В'ячеслава Тихонова, який, нібито, працює на Євгенія Пригожина, мені почали надсилати інформацію про окремих фігурантів моїх розслідувань.

Ймовірно, інформація надходить від конкурентів Пригожина, або від співробітників, яким він недоплатив. На цей раз мова йде про номер телефону, який, буцімто, належав Вячеславу Тихонову. Перевірка номеру через сервіс GetContact дала дуже цікаві результати.

По-перше, щонайменше два абоненти пов’язують Вячеслава Тихонова з військовою базою групи “Вагнера” у Молькіно. По-друге, для запису його номеру телефону використовують слова “тил” та “нач вещ”, що говорить про його пов’язаність з питаннями забезпечення вояків. По-третє, один з абонентів записав його як “Судан – Тихон”, що, по суті, підтверджує інформацію з попереднього розслідування.

Таким чином, можна з упевненістю сказати, що В’ячеслав Тихонов дійсно працював у складі групи “Вагнера” виконуючи завдання по матеріальному забезпеченню і логістиці. А як ми бачимо, переміщення великої кількості персоналу та військової техніки на далекі відстані потребує значних управлінських зусиль.

Далі буде...

Дмитро Золотухін

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-