“Канцлерські перегони” в Німеччині. На пост лідера ХДС претендує переконаний критик Росії

Не встигла Німеччина оговтатися від несподіваного рішення голови Християнсько-демократичного союзу, правлячої наразі партії, Аннегрет Крамп-Карренбауер відмовитися від своєї посади та права претендувати на пост канцлера, як з’явилася цілком неочікувана новина: її місце готовий посісти голова комітету Бундестагу із зовнішньої політики Норберт Реттґен.

Неочікуваним це є, насамперед, через те, що цей політик ніколи жодним словом чи жестом навіть не натякав на наявність у нього подібних амбіцій.

Пікантності ситуації додає те, що він виявився взагалі першим, хто відкрито вступив у «канцлерські перегони». Троє до цього часу обговорюваних кандидатів – бізнесмен, один із лідерів перегонів на посаду глави партії у грудні 2018 року Фрідріх Мерц, міністр охорони здоров’я Єнс Шпан та прем’єр-міністр Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет – витримували паузу та офіційно про свої плани не оголошували.

Про намір взяти участь у боротьбі за вищій пост у партії Реттґен заявив відразу голосно: він скликав у вівторок пресконференцію в Берліні. На якій, щоправда, зізнався, що до цього все ж потелефонував Крамп-Карренбауер. Було б зовсім дивно, якби вона дізналася про це, сидячи перед телевізором. 

«КРИЗОВИЙ КАНДИДАТ»

«Сьогодні зранку я представив свою кандидатуру керівництву партії… Я вступаю в цю конкурентну боротьбу з моїм досвідом у різних сферах, з моїми здібностями та моїми недоліками», – заявив 54-річний Реттґен журналістам.

За тим, як політик пояснив своє несподіване рішення, склалося враження, що в нього самого воно з’явилося теж цілком спонтанно. Минулих вихідних Реттґен був у Мюнхені на безпековій конференції, де всі зверталися до нього із запитанням: що у вас там коїться в партії, що за криза?.. Отже відповідальний партієць вирішив, що має щось робити, рятувати ситуацію та імідж партії, членом якої є з 1982 року. Отже, склалася «надзвичайна ситуація».

Загалом Реттґен навів 6 причин, які спонукали його висунути свою кандидатуру. На його переконання, ХДС має: 1) залишатися «партією середини» (центристською); 2) бути «партією єдності Німеччини»; 3) чітко відмежуватися від «Альтернативи для Німеччини» та від «Лівих», щоб припинити «зсув вправо» у Німеччині; 4) докладати зусиль для припинення війни в Сирії та нової кризи біженців; 5) займатися екологічною політикою; 6) зміцнювати демократію і толерантність у суспільстві. Не дуже тягне на програму, але окреслює напрями.

Реттґен наполягає на тому, що нового главу партії необхідно обрати ще до літніх канікул, для чого потрібно скликати позачерговий з’їзд. Цього, втім, вимагає не він один.

А ось по кандидатурі на пост канцлера від партії на майбутніх виборах 2021 року – треба визначитися в грудні, на річному з’їзді, як і було передбачено.

Що стосується нинішньої глави уряду Ангели Меркель, то «вона була обрана і має залишатися канцлером до кінця законодавчого періоду», – навіть не сумнівається Реттґен.

ВІРНИЙ КРИТИЧНИЙ ЛИЦАР

Реттґена часто називають вірним прибічником Ангели Меркель. Йдеться про курс нинішнього канцлера.

Утім, зовсім не з усіма позиціями політики Меркель Реттґен погоджується безумовно.

Чи не найбільше – якщо й не розбіжностей, то «нюансів» у поглядах – стосується політики ФРН щодо Росії. Реттґен є одним із найпослідовніших критиків Кремля, Путіна, дій РФ в Україні та проєкту Nord Stream 2. Нерідко він навіть ішов далі, аніж було окреслено загалом досить поміркованою лінією канцлерки, а отже ФРН.

Останній приклад – авіаудари російських літаків по сирійському Ідлібу. Після візиту Меркель до Москви вона мовчить із цього приводу, на що їй дорікають навіть журналісти. Реттґен мовчати не став. Він виніс тему російських бомбардувань у топ причин, чому взагалі вирішив балотуватися. Ні більше, ні менше.

До речі, говорячи про можливість коаліції ХДС з іншими політичними силами в майбутньому, він назвав 2 абсолютних табу – праворадикальна АдН та ліворадикальні «Ліві», причому останніх згадав як неприйнятних партнерів у тому контексті, що він «ніколи не чув від них критики політики Путіна».

У своїй самопрезентації перед журналістами Реттґен – як аргумент на користь найшвидшого обрання керівника ХДС – зробив особливий наголос на такому виклику як Росія, яка «коїть злочини проти людства» в Сирії та створює умови для нової війни й хвилі біженців. Європа має цьому протистояти, аж до введення нових санкцій, сказав він в одному з інтерв’ю.

Свого часу депутат закликав «не обмінювати Сирію на Україну» у переговорах з Москвою.

Реттґен неодноразово виступав за збереження та навіть посилення санкцій проти РФ, доки та докорінно не перегляне свою позицію щодо України.

Він був одним із перших німецьких політиків, який жорстко засудив агресію РФ в Азовському морі, поклавши всю відповідальність за інцидент на Кремль та закликавши до нових санкцій.

Дуже охоче Реттґен коментував, точніше – критикував проєкт російсько-німецького газопроводу Nord stream 2. І тут його риторика радикально відрізнялася від позиції канцлерки, що кидалося в очі. Реттґен говорив, що в цьому питанні Німеччина ізолювала себе від інших європейців, що «німці та росіяни домовляються про щось через голови партнерів по ЄС», що реалізація проекту призведе до «розколу Євросоюзу».

Ще в 2017 році він обрушився з критикою на Ґергарда Шредера, коли той погодився працювати в «Роснєфті», заявивши, що це призведе до збільшення енергетичної залежності Німеччини від Росії. Поведінку ексканцлера він назвав «абсолютно нечуваною», такою, що «монетизує» колишню посаду канцлера ФРН.

Заявляв, що пропаганда та промивка мізків належать до стратегії Путіна, що Кремль робить спроби «вплинути на громадську думку в самій Росії, в Україні та й у Німеччині – в тому числі, за допомогою пропаганди й маніпуляції думкою».

ЧОЛОВІЧИЙ КВАРТЕТ ПРЕТЕНДЕНТІВ

Поки що глава ХДС Аннегрет Крамп-Карренбауер почала цього тижня проводити послідовно співбесіди з можливими своїми наступниками. За закритими дверима.

Як уже було сказано, їх наразі чотири.

Найсильніші позиції – у 64-річного бізнесмена (займається бізнесом останніми роками) Фрідріха Мерца. На його стороні – бізнес, підтримка партійних старожилів, які пам’ятають його з часів, коли той очолював фракцію ХДС/ХСС у Бундестазі (та втратив цей пост через протиріччя з Меркель, яка тільки починала свій похід у канцлери), але також – і молоде покоління консерваторів.

Непогані шанси має 39-річний міністр охорони здоров'я Єнс Шпан. Молодий і енергійний, відвертий.

Ці двоє вже висували свої кандидатури на пост глави ХДС півтора року тому, але програли АКК.

Коли остання заявила днями про наміри піти, позмагатися за крісло канцлера виявив бажання також прем'єр землі Північний Рейн-Вестфалія 59-річний Армін Лашет.

Ну й Реттґен. Він має докторський ступінь у галузі права, у 2009-2012 роках був міністром з охорони навколишнього середовища, охорони природи и ядерної безпеки в коаліційному уряді Меркель. У 2005-2009 роках – парламентський секретар фракції ХДС/ХСС, нині – голова комітету Бундестагу із зовнішньої політики.

«Особистість формують не лише перемоги, а й поразки», – сказав Реттґен журналістам. Отже, схоже, до поразки він цілком готовий. Але експерти називають його «темною конячкою» перегонів, а такі можуть і неочікуваний ривок на фініші зробити.

Цікавим збігом обставин є те, що всі поки що наявні 4 кандидати є вихідцями з одної федеральної землі – Північного Рейна-Вестфалії, найбільш населеної землі Німеччини.

З того, що відбувається зараз у партії німецьких консерваторів, поки що ясно одне: наступним канцлером ФРН (якщо блоку ХДС/ХСС узагалі вдасться виграти наступні парламентські вибори в 2021 році, що геть не очевидно), найімовірніше – буде не жінка. Принаймні жодної яскравої претендентки на горизонті немає.

А що Меркель? Вона вирішила, що вже не мусить навіть намагатися керувати ситуацією. «Мій історичний досвід полягає в тому, що попередники повинні залишатися поза процесом (обрання наступників). І я слідую цьому принципу», – заявила «залізна канцлерка» у середу. Вона зробила, що могла – спробувала проштовхнути кандидатуру Крамп-Карренбауер. Не спрацювало. Отже тепер, друзі, розбирайтеся самі. А «мутті» вже, схоже, примірила на себе роль пенсіонерки. І вона її цілком влаштовує.

Ольга Танасійчук, Берлін