Прив’язка до Мінських домовленостей зберігатиметься
Перша зустріч лідерів України, Німеччини, Франції та Росії в «Нормандському форматі» відбулася три роки тому, 6 червня 2014 року, у французькому місті Бенувіль під час святкування 70-ї річниці висадки союзників.
«Нормандський формат» у процесі перемовин для врегулювання ситуації на сході України відіграє провідну роль. Ключові політичні рішення ухвалюються саме в цьому форматі. У Мінську вони лише узгоджуються, деталізуються, формалізуються на рівні дипломатів та помічників чи радників лідерів України, Німеччини, Франції та Росії.
Головні результати формату – перші та другі Мінські домовленості. Звісно, миру на Донбас вони не принесли та й не могли цього зробити, зокрема через позиції РФ. Але все ж це допомогло стабілізувати ситуацію на сході. Стримало подальшу агресію Росії. Війна продовжується, але стало менше бойових дій. Частково вирішили питання із заручниками.
Провідна роль у «нормандському форматі» належить Німеччині. «Мати» Мінських домовленостей – канцлер Ангела Меркель – хотіла знайти компроміс. Примушувала до нього і Володимира Путіна, і Петра Порошенка. Російська сторона весь час намагається задавати порядок денний перемовин. Просувати свій сценарій реалізації Мінських домовленостей. Україна спочатку, коли підписували Мінські домовленості, пішла на певні поступки, але щонайменше останній рік позиція українських дипломатів дуже жорстка. Маємо свій сценарій їхньої реалізації і на принципові поступки не йдемо. Ми готові домовлятися, але є червоні лінії, за які не заступатимемо. Маємо конкретні чіткі пропозиції щодо повернення кордону, контролю лінії розмежування, пріоритетності питань безпеки та власну позицію щодо проведення виборів. Звісно, українська позиція не влаштовує Росію. Тому маємо два протилежні полюси. І головним модератором, драйвером у пошуку компромісу виступають німці.
Франція в «нормандській четвірці» грала другу роль. Хоча зараз є ознаки, що Макрон додасть динаміки і французька дипломатія стане активнішою в перемовинах.
В Україні популярна думка, що «нормандський формат» потрібно змінювати. Обговорюється питання про участь США у процесі перемовин. Хоча американці й так брали в ньому участь, але паралельно, не входячи у формат, вели перемовини із Кремлем. Нині інтерес Дональда Трампа до цієї проблеми менший, ніж був в адміністрації Барака Обами.
Щодо залучення до формату Великобританії або повернення до Будапештського протоколу – ідеї красиві, але нічого не змінять. Усе одно зберігатиметься прив’язка до Мінських домовленостей.Потрібно розуміти – усі охочі беруть участь у перемовинах. Решта – спостерігають.
До того ж зміна формату можлива лише за згодою Росії. Жоден формат, де Україна матиме перевагу, її не влаштовуватиме. Москва на це не погодиться.
Володимир Фесенко
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама