Чорнобиль сьогодні: всюдиходи, розслідування пожеж і кінослава
Добре це чи погано, а Чорнобиль – досі одна з візитівок України і чи не найпривабливіша туристична локація. Навіть зараз, хоч кордони й закрили на місяць, ті іноземці, що встигли їх перетнути, активно записуються на екскурсії. Тут саме грибна пора. Шкода, брати не те що з собою, навіть до рук нічого не можна. Кожний відвідувач отримує персональний дозиметр-накопичувач, з якого потім зчитають і зберігатимуть якийсь час інформацію. Якщо не слухався гіда й ходив, де заманеться, можна набратися радіаційної грязюки. Радіаційні частинки потім задзвенять при перевірці на КПП і мусиш залишати одяг чи взуття для інактивації. Та заходи перестороги чорнобильським туристам лише адреналіну додають. Хоча маршрути зоною й без того – надемоційні.
НА КАЯКАХ, ШЕРПАХ І ВЕЛОСИПЕДАХ
Поки вирує COVID-19, туризм не на висоті. «Кожного дня возимо групки українців й іноземців, але зараз за місяць зону відвідує стільки людей, скільки минулого сезону за день», – підбиває підсумки карантину голова Асоціації чорнобильських туроператорів, керівник компанії Chernobyl TOUR Ярослав Ємельяненко. 600-700 відвідувачів на місяць при тому, що зазвичай за день гіди привозили, бувало, й по 1500 – не ті масштаби, щоб заробляти. Тож бізнес поки намагається утримати цінних співробітників, що вже знають зону, як свою кишеню, і протриматися до кращих часів. Інтерес до Чорнобиля, каже Ярослав, стабільний, хоч криза й вдарила по можливостях туристів.
Але є й хороші новини – в зоні відчуження проклали нові маршрути. В середині вересня на них вийшли всюдиходи-амфібії SHERP. Тут і досі цікавого вистачало – туристів катали на каяках річкою Уж, наприклад, але всюдихід – це саме те, чого не вистачало в зоні. «Всього за 15 хвилин – повний спектр вражень від спусків, підйомів, руху по руслу річки», – пояснює Ємельяненко. Шерп – це така машина-звірюка з колесами, вищими легкового авто. Їде через горби, ями, кущі й молоді дерева, повзе по дну річки, видряпується на крутий берег з води і навіть на лід вилізе, провалившись. З його допомогою тепер возитимуть туристів по воді до кладовища барж і катерів, наприклад.
Шерпи намагалися зайти на чорнобильські маршрути ще минулого року, каже Ємельяненко, та це непросто. Поки ДСП «Екоцентр» не переміряв дозиметром кожен метр маршруту, а ДП «Цотіз» не розробив процедуру в’їзду-виїзду, новацію не затверджували. Екологів непокоїло, чи не міситимуть шерпи колесами заповідник. «Але вони поїдуть не по його території, а лише промисловим майданчиком. У Чорнобилі досить багато спецтранспорту», – пояснює Ярослав.
На черзі – велосипеди. Досі ними пересуватися у зоні не дозволяло законодавство. «Правила писалися у 1996 році, коли радіологічна ситуація була іншою і на велосипедах дійсно краще було не їздити, – пояснює Ярослав. – Та ситуація змінилася за роки, тепер самосели, вахтовики спокійно ними пересуваються». Тому в маршрутів є шанс на затвердження, вважає він. Лише туристів муситимуть супроводжувати єгері – в лісах нескладно зустріти вовка чи рись, хтось має давати їм раду.
НВО ПРИЇХАЛО: АМЕРИКАНСЬКИЙ РЕЖИСЕР – УПЕРШЕ В ЗОНІ
Головна сенсація осені – у Чорнобилі побував режисер НВО Юхан Ренк, що зняв той самий однойменний мінісеріал. Він створив крутий фільм, що знову привернув всесвітню увагу до ЧАЕС, а сам ніколи не бував на місці катастрофи. Команда режисера прилетіла в Україну на кінофестиваль Molodist Kyiv International Film Festival та Radioaktive Film. Chernobyl TOUR за підтримки Держагентства з управління зоною відчуження та Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» організували для нього тур мрії. Маршрут склали за локаціями його ж серіалу: місто Прип’ять, пожежна частина, лікарня, квартира Дятлова, «міст смерті» та бомбосховище в будівлі ЧАЕС, де знаходився перший штаб ліквідації. Режисер навіть від обіду відмовився, аби додатково подивитися ЗГРЛС Дуга (загоризонтна радіолокаційна станція для раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет).
Маршрут місцями «чорнобильської слави» з’явився ще минулого року, розповідає Ярослав. Після виходу серіалу туристи почали задавати питання – де що відбувалося і чи можна подивитися на згадані у стрічці місця. «Тоді ми зібрали ліквідаторів, подивилися разом серіал, навчили гідів і створили тур саме місцями, обіграними у серіалі, – пояснює він. – Цілий рік на нього був шалений попит». Ренк потім зняв ролик, де намагався описати свої враження. Ще б пак: готуватися за хроніками і літературою – то одне, а потиснути особисто руку оператора 4 енергоблока Олексія Бреуса – інше. «Наскільки б не було важливо читати книжки чи дивитись фільми про історичні події, все це не зрівняється з можливістю стояти на місці подій, бачити все власними очима та відчувати ці емоції», – зізнався режисер.
ДРОНИ НА ОЗБРОЄННІ Й ЗГОРІЛІ СЕЛА
Пожежна частина у Чорнобилі знаменита своїм пам’ятником ліквідаторам, що «врятували світ». Зараз фігури монумента обтягнуті чорним поліетиленом в очікуванні реставрації. Колись його створили, що називається, своїми руками, і хоч як пам’ятник подобався людям, випробування часом не пройшов: руйнується вологою. А пожежні живуть своїм життям. У дворі – червоні заслужені ЗІЛи, шикуються зміни, кипить робота (саме сталася пожежа поблизу села Іванівка). На озброєнні частини – дрони, у лісників, кажуть, камери є – слідкують за ситуацією в лісі. Ще одна, потужна – на кордоні з Білоруссю, теж інформацію дає. На питання «А чого тоді вам не вистачає, щоб не допускати катастроф, як от квітнева пожежа?» відповідають: «Мало нас, не встигаємо в усі місця». Ще б пак – всього 4 старенькі автоцистерни. Хоча хлопці їх захищають: «Ті німецькі сучасні – суцільний пластик, а на наших можна під’їхати, куди завгодно».
Велика пожежа почалася в зоні відчуження 4 квітня і ліквідація останніх займань продовжувалася до початку травня. Від вогню постраждало понад 11 тис. гектарів Чорнобильського заповідника – це близько 5% від загальної території. У Chernobyl TOUR теж підрахували збитки: більше десятка туристичних локацій постраждали. Села, бази відпочинку, що входили до маршрутів, втрачені повністю, каже керівник туроператора Ярослав Ємельяненко. Дещо при бажанні можна відновити. «Бачив оголошення – продається у Кончі-Заспі колишня радянська база відпочинку. Її знесуть, а там же типові радянські будиночки, один в один із тими, що згоріли у зоні відчуження. Можна було б замінити втрачене», – пояснює ідею він. Та поки туризму не до серйозних капіталовкладень, і шанс може бути втрачений. А людям, пояснює Ярослав, потрібні не голі розповіді, а візуалізація.
Друга чорнобильська катастрофа (чи третя – кількома роками раніше теж сталася масштабна пожежа) привернула світову увагу. У травні лісова служба США передала пожежникам зони відчуження 3 квадрокоптери для раннього моніторингу осередків займань. Влітку тут стартував пілотний проєкт з випробування обладнання для раннього виявлення пожеж на великих територіях з використанням технології оптичного та тепловізійного позиціювання. Встановлена система – плід співпраці ДСП «Північна пуща» та компанії «Інженіринг-Аналітика». Якщо обладнання зафіксує підвищення температурного режиму на території, що простежується (радіус 10 кілометрів), то диспетчеру підприємства автоматично надійде повідомлення. А далі важливо не «проспати» біду, локалізувати вогонь вчасно, а не як у квітні. «Просто зараз продовжує працювати оперативно-слідча група. Криміналісти трудяться, розробляють якісь версії, тримають їх поки в таємниці, – розповідає Ярослав. – На засіданнях громадської ради регулярно звітують, що робота триває». Незрозуміло, що ще можна знайти на місцях займань – території, що вигоріли, давно зеленіють, ніби нічого й не сталося. Тільки великий масив старого лісу вигорів ущент і стоїть чорно-рудою плямою. «Нібито вивчають участь пожежних, лісників й інших людей, структур, що можуть бути причетні до причин розростання пожежі, – говорить Ємельяненко. – Розслідують, чому вогонь ширився так стрімко і так мало ресурсів на його гасіння давали у перші дні, що й призвело до катастрофічних наслідків».
«ЖИВИЙ» ЛЕНІН СЕРЕД ПУСТКИ
Вогонь спинили за кілька кварталів лісу від Чорнобиля. Тут все незмінне, як і багато років тому. Декомунізація напівмертвого міста не торкнулася. Є кам’яний Ленін, вулиці Кірова, Радянська, 25 жовтня. Причому таблички новенькі – це теж елемент туристичної привабливості. На будівлі колишньої синагоги, що при совєтах військкоматом стала – велика червона зірка. Гастроном на площі, де Вишнева алея життя і пам’ятник-янгол – зразок радянських гастрономів, аж ностальгією віє. Щоправда, у ньому навіть карткою розрахуватися можна, а серед старезних інтер’єрів – термінал і банкомат.
Колись центральна вулиця стала лісом. Цегляні будинки ще так-сяк, а дерев’яні, з дранкою і глиняною закидкою, покручені часом, хиляться до землі. Покинуті господарями горщики валяються поряд із сучасним сміттям (і коли тільки встигають смітити?). Багатоповерхівки – у жалюгідному стані. Звісно, у багатьох цілком живих райцентрах можна такі ж обшарпані будинки зустріти, але без ознак життя то виглядає сумніше. Хоча в багатьох ці ознаки якраз є – навіть кондиціонери подекуди на стінах. Багато чорнобильських будинків заселені працівниками електростанції, а ще ж тут пожежні частини, автозаправки, магазини, котельня. Порядок зразковий – газони скошені, дороги – не в кожному райцентрі такі рівненькі.
Хочеться думати, що місто не покинуте, а просто негода розігнала населення по домівках. Частково так і є: з зоною відчуження останніми роками пов’язано багато технічно-наукових досліджень, проєктів, інтерес суспільства до неї живий. І туристи повернуться.
Тетяна Негода
Фото: Дмитро Стаховський, Укрінформ
