“Запорозька Січ” перейшла в режим “онлайн”

“Запорозька Січ” перейшла в режим “онлайн”

Укрінформ
На віртуальних екскурсіях можна дізнатися, як і де козаки та чумаки карантин влаштовували

Пандемія  змусила діячів культури шукати нові шляхи розвитку та популяризації своїх об’єктів, а людей – почати цінувати та наново полюбити свої міста.

Через карантин у країні зачинились усі музеї, виставкові зали, галереї. Ба, більше, “під замком” – парки, сквери та навіть дворові майданчики. Співробітники деяких музеїв вирішили не впадати у відчай, а сприйняли карантин, як можливість завоювати нових прихильників – онлайн-туристів.

Столиця козацтва Історико-культурний комплекс “Запорозька Січ” також перейшов у режим онлайн.

Про що розказують віртуальним відвідувачам і як проходять зйомки онлайн-екскурсій, бачили кореспонденти Укрінформу. 

Хортицю, і зокрема “Запорозьку Січ”, люблять і місцеві, й туристи, яких лише минулого року на острові побувало понад 200 тисяч. Генеральний директор Національного заповідника Хортиця Максим Остапенко запевняє, що в умовах карантину важливо залишатися культурними людьми. Для цього потрібно шукати нові форми.

“Це є однією із задач Міністерства культури, молоді та спорту. Наші співробітники запропонували такі онлайн-екскурсії – це важливий крок до діджиталізації, і так культура стане доступною й сучасною. Це гарна популяризація. У нас є багато речей про які ми хотіли б розказати”, – запевняє Остапенко.

Максим Остапенко
Максим Остапенко

ЗАМІСТЬ ТУРИСТІВ – ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ ПЕРЕГЛЯДІВ, ЛАЙКИ ТА РЕПОСТИ

Одним з об’єктів, про які, власне, розказують, стала “Запорозька Січ”. Ідея відтворити у Запоріжжі на острові Хортиця козацьку столицю – Січ – виникла понад пів століття тому, але будувати її почали 14 жовтня 2004 року. 

“Це копія козацької Січі, але бюджетний варіант. Вона мала б бути в 15 разів більшою, вал мав би бути не 3 метри, а 14. Тут не вистачає порту, “чайок”, “вовчих” ям та ще багато чого. Але тут є найголовніші об’єкти: церква, будинок кошового, канцелярія, школа, пушкарня, корчма, гончарня, кузня, “Грецька хата” або ж, говорячи сучасною мовою, посольство. Тут є великий та малий коші”, – розказує завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника Хортиця В’ячеслав Зайцев.

Тиждень тому він провів першу онлайн-екскурсію, розповідав про “Будинок кошового”. Лише за одну добу екскурсія зібрала 24 000 переглядів, більш як тисячу репостів і лайків. 46% онлайн-туристів, які її переглянули – запоріжці, 9% – дніпряни, 10% – кияни.

В’ячеслав Зайцев
В’ячеслав Зайцев

“Ми втратили відвідувачів і вирішили зробити онлайн-екскурсії, під час яких ми ходимо там, де зазвичай відвідувачам заборонено, беремо в руки різні речі, розповідаємо про них. Намагаюсь говорити простою мовою, щоби було зрозуміло і дитині, а також цікаво дорослим”, – каже Зайцев.

ЧУМНА КОМОРА, АБО Ж ЯК КОЗАКИ З ЕПІДЕМІЄЮ БОРОЛИСЬ

Другу віртуальну екскурсію (вона відбулась 6 квітня) проводили з канцелярії війська запорозького. Як виявилось, канцелярія – це величезний бюрократичний апарат, але саме цей об’єкт дуже актуальний зараз. У козацькій канцелярії є кімната, яка розповідає про те, як козаки боролися з різними епідеміями.

Отже, у цьому трикімнатному будинку кілька століть тому збирались близько півсотні канцеляристів, і через них щодня проходили сотні документів. Враховуючи, що на той час писали пір’ям, а одного пера вистачало на 3-4 аркуші, то за день тут списували цілий глечик із пір’ям. Писали все: від канцелярських книг до листів. Весь козацький документообіг проходив через канцелярію.

Під час екскурсії співробітник заповідника показує червоний атласний мішечок, у якому на Січ приходили листи з неприємним сюрпризом.

“Листи могли прийти із холерою, чумою та різними хворобами. Червоний атласний мішечок – це символ влади у турків, а також візантійських імператорів. Перш ніж відкривати листи, їх відправляли на карантин до чумної комори. Чумна комора часто згадується в різних історичних документах”, – розповідає Зайцев.

Всю документацію дезінфікували: спочатку листи проносили над свічкою (тобто вогнем), потім змащували оцтом і на декілька днів залишали в кімнаті, просихати в корзині.

До речі, на карантин ставали й чумаки, коли повертались додому. Вони стояли в степу, аби не занести хворобу до рідних сіл.

Окрім чумної комори в канцелярії є кабінет військового писаря – це людина №2 на Січі після отамана. Останнім писарем Запорозької Січі був Іван Глоба. 

“Писар – дуже досвідчена людина, якщо казати сучасною мовою, то він міністр зовнішніх справ та прем'єр-міністр одночасно. Був зобов’язаний знати 5 мов: турецьку, татарську, польську, російську та вірменську. У той час, як сам отаман міг бути взагалі безграмотним”, – так розповідає під час онлайн-подорожі Зайцев.

У світлиці писаря (або ж сучасному офісі) є сейф, спеціальний портфель для документів, а також креденець (іншим словом – буфет), де зберігались різні смаколики.

У канцелярії є книга (канцелярська, інвентарна), каламарі, чорнильниці, листи з печатками і навіть гроші. Справжні гроші тих часів. Туристам показують алтин (3 копійки) 1763 року. Гроші для Січі придбав один колекціонер.

Співробітники Хортиці говорять, що онлайн-екскурсії проводитимуть раз на тиждень протягом усього карантину. Триває одна екскурсія 15-20 хвилин. 

“Ми не будемо заробляти на онлайн-подорожах Хортицею. Це вільні знання, мені зарплатню платить держава, і я її відпрацьовую”, – запевнив В’ячеслав Зайцев.

На наше запитання, чи не боїться заповідник втратити “живих” туристів, нам відповіли, що формат онлайн – це свого роду додаткова реклама. Хортичани вірять, що люди, побачивши картинку у Facebook, обов’язково захочуть повернутися сюди, аби побачити все на власні очі.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-