Верона. Джульєтта із саркофага кохання

Верона. Джульєтта із саркофага кохання

Укрінформ
Є версія, що прототипом героїні «сумної повісті» Шекспіра була українка

Людина я – другої молодості, тому до італійської Верони, область Венеція, вирушив з певною порцією скептицизму. До речі, ніяких літаків: до Італії ми з дружиною заїхали на автомобілі, з боку Австрії, помилувавшись заодно картинними будиночками і розкішними виноградниками.

Розташувалися в готелі "Residenze del Cuore" (доба – €120) і, залишивши машину на безкоштовній стоянці готелю, міським автобусом з via Borgo Roma, 23 за €2,5 приємно проїхалися до центру; це – пів години оглядової екскурсії по місту. Верона – містечко невелике, пів Харківського масиву, 250 тисяч жителів.

У кожного європейського міста, яке хоч трохи себе поважає, – своя фішка. У Зальцбурга – Моцарт, у Верони – Джульєтта. Тут вам про 14-річну дівчину кожен босяк розповість. Природно, про це – моя сьогоднішня пісня.

* * *

Щороку 16 вересня у місті відзначається свято – День народження Джульєтти Капулетті (Giulietta Capuleti). Так вже склалося, саме тут жила найвідоміша шекспірівська діва, чия коротке життя стало основою для сумної повісті на світі. І чому дивуватися, що на честь літературної спокусниці у січні 1986 р. назвали небесне світило: Джульєтта (Juliet) – так називається супутник планети Уран.

Не знаю, мені особисто складно назвати якийсь інший твір, який би міфологізував, ні, не персонажів, а цілі міста... А тут пролетіли 425 років, як була написана драма двох люблячих сердець – "Romeo And Juliet" (1594-1595), але пристрасті навколо історії Кохання юнака та дівчини з ворогуючих родів – Монтеккі і Капулетті – ніяк не вгамуються. Будь-яка перешкода коханню лише підсилює почуття.

Щороку 16 вересня в приміщенні муніципального музею у Вероні проходить святкування "Дня народження Джульєтти"; це – найважливіша частина міського середньовічного фестивалю: вистави, фестивалі, карнавали. Саме в цей день вручають літературну премію для професійних письменників "Scrivere per Amore" ("Писати в ім'я кохання") імені Джульєтти Капулетті, що була започаткована у 1996 р. Звичайно, міська управа влаштовує покази екранізацій, неодмінно запрошуючи знаменитостей: Джульєтта Мазіна, Франко Дзеффіреллі, Карла Фраччи, Міло Манара, Майк Бонджорно, Леонард Вайтінг.

* * *

У Вероні всі живуть за рахунок закоханих, кондитери – не виняток. Нам розповідали про милі тістечка з мигдального тіста, які називаються "Поцілунки Джульєтти і зітхання Ромео" ("Baci di Giulietta, Sospiri di Romeo").

Звичайно, як можна було їх не спробувати, коли на via Stella, 13, в центрі, ми натрапили на популярну кондитерську "Pasticceria Flego". Великий пакет – €12, маленький – €6. Навіть не буду уточнювати, який, згнітивши серце, віддав дружині.

Підкріпилися? Давайте за мною, не відставайте... Згідно з колізією, в трагедії на п'ять дій "Ромео і Джульєтта" головній героїні не виповнилося й 14-ти років. Тим часом, у Верону цій дівчинці-підлітку досі приходять листи від десятків тисяч закоханих. Неймовірно! Куди котиться світ... Трапляється, що бабусі під 70 просять... вигадану дівчинку дати пораду чи настанову в нелегкій життєвій ситуації. На всяк випадок, підказую адресу. Може, комусь знадобиться: Giulietta Capuleti, Via Cappello, 23, Verona, Italy.

У всі часи закохані клялися виконувати більше, ніж їм під силу. У всі часи закохані обіцяли і не виконували – навіть того, що можна було б зробити. Довгий час городяни і туристи залишали записки в стінах старовинного будинку на віа Каппелло, 23, але у 2012 р. веронська влада заборонила псувати екстер'єр. Логічно, оскільки сер Шекспір застерігав:

- Не любить той, хто про любов усім сурмить.

* * *

Побігли до того підворіття... Це місце, розписане амурними графіті сучасних варварів, хочеться промчати зі швидкістю метро. Просто реальний жах і фетишизм на рівні масової істерії.

Ви це ще стіни із замків з сердечками за спиною скульптурної Джульєтти не бачили!

Отже, у 1972 р. у Вероні народився новий фетиш Кохання. Відтоді натовпи туристів він веде до внутрішнього подвір'я будинку Джульєти (Casa di Giulietta). Під ним розуміють фамільний особняк на віа Каппелло, 23, що розташований неподалік від площі пьяцца Ербе. Будівля побудована в XIII ст. і раніше належала роду даль Каппелло (каппелло – капелюх по-італійськи), який став прообразом родини Капулетті.

Коли ви входили в арку, яке веде до внутрішнього подвір'я, слід було розглянути на фронтоні будівлі герб роду даль Каппелло; він – у формі мармурового капелюхи. Чуєте, як саме вам шепоче діва?

- Моє лице ховає маска ночі, Але на нім пала дівочий стид, Що ти в цю ніч мої слова підслухав. Хотіла б я пристойність зберегти, Від слів своїх відмовитись хотіла б, Хотіла б я... та годі прикидатись! Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так...» Тобі я вірю, з мене досить слова. О, не клянись! Зламати можеш клятву: Недурно ж кажуть, що з любовних клятв Сміється сам Юпітер. О Ромео! Скажи, якщо ти любиш, правду щиру. Коли ж вважаєш - переміг мене Занадто швидко, я тоді насуплюсь, Скажу уперто: «Ні!», щоб ти благав. Інакше - ні, нізащо в світі! Ні! Так, мій Монтеккі, так, я нерозважна І, може, легковажною здаюсь... Повір мені, і я вірніша буду, Ніж ті, що хитро удають байдужість. І я б могла байдужою здаватись, Якби зненацька не підслухав ти Любов мою й слова мої сердечні... Пробач мені, мій любий, і не думай, Що мій порив палкий - це легковажність; Мою любов відкрила темна ніч.

* * *

У 1972 р. під легендарним кфнобалконом кінозакоханих у Вероні постала бронзова статуя Джульєтти роботи веронського скульптора Нерео Костантіні (Nereo Costantini; 1905-1969).

Цій матеріалізованій святій від літературного Кохання – яка швидше нагадує худу акселератку зі зростом 265 см, несамовито повірили: мовляв, якщо доторкнутися до Джульєтти, а особливо – потерти груди зліва, це принесе удачу в амурних справах, а також гармонію в сімейному житті.

Але ми ж з вами знаємо: справжнє кохання не говорить, бо справжнє почуття виражають вчинки, а не слова. Втім, в епоху забобонів – сам бачив! – до іскри з очей поважні матрони наярюють груди бронзової німфетки.

В День Святого Валентина в одному із залів Верони обов'язково вшановують авторів-аматорів, розглядаючи всі зворушливі послання до шекспірівської героїні. Цілий рік по п'ять-сім тисяч кореспонденцій на день пошта приносить до Клубу Джульєтти (Club di Giulietta). Волонтери читають усі розповіді, навіть в електронному вигляді, надіслані з домашнього ПК. Все враховано культурним департаментом муніципалітету Верони. Тренд. Дивуюся, чому ніхто з киян не кинув клич, мовляв, на удачу треба терти груди Батьківщини-матері...

Невинність і чистота, якими одухотворив Джульєтту Великий Шекспір, притягує із століття в століття.

- Я повторю вам те, що ви вже чули: Не знає світу донечка моя - Ще й чотирнадцяти нема їй літ. Нехай в красі ще двоє літ зів'яне, І стане на порі дитя кохане.

* * *

У 1997 р. в будинку Джульєтти на віа Каппелло, 23 відкрився музей: в золочених рамах – картини на теми Ромео і Джульєтти, фотографії з кінофільмів, яких вже знято понад пів сотні, і таке інше

На одному з поверхів з'явилася експозиція предметів з фільму "Ромео і Джульєтта" (1968) режисера Франко Дзеффіреллі (Franco Zeffirell; 1923): два костюми, шлюбне ложе закоханих, оригінали режисерських розкадровок сцен. На другому поверсі багатьом жінкам хочеться постояти на балконі з різьбленого каменю, щоб відчути себе схвильованою Джульєттою, яка роздивляється зверху дворик і шукає поглядом свого Ромео. Від гріха подалі я навіть відійшов на віа Каппелло.

Знаєте, чому сюди тягнеться черга з охочих витратити €6? Прибалконна, так би мовити, кімната декорована за мотивами знаменитої картини "Прощання Ромео з Джульєттою" ("l bacio"; "Поцілунок", 1859) італійського романтика середини XIX ст. Францеско Айеца (Francesco Hayez; 1791-1882). Мистецтвознавці наполягають, мовляв, кольори, використані живописцем, натякають на... Пломбьєрський пакт між Італією і Францією, який ознаменував народження італійської нації. А такого прочитання Шекспіра не хочете?

Тепер самі бачите, що на кону і в здібностях юної аристократки Джульєтти. Як їй це вдалося, хочете дізнатися?

- Я няню відіслала о дев'ятій, Вона мені вернутись обіцяла За півгодини. Що, коли його Вона знайти у місті не змогла? Та ні, не те! О, та вона ж кульгава! Так, так... Лише думки повинні буть Послами у кохання. В десять раз Летять вони скоріше, ніж летить Проміння сонячне, коли зганяє Воно з горбів похмурих тінь нічну. Недарма ж прудкокрилі голуби Везуть любов, та й любий Купідон Швидкі, як буйний вітер, має крила... А сонце вже стоїть над головою! З дев'ятої до півдня - три години. Які ж вони і довгі, і нудні!.. А няні все нема... Якби ж то кров Гарячу мала і кохала палко, Вона б літала, наче м'яч: її До нього кидали б мої слова, Його ж слова - до мене. Стара людина - ніби справжній мрець: Бліда, тяжка й незрушна, як свинець

* * *

Тут потрібен історичний флешбек... Щоб виносити шедевр "Ромео і Джульєтта", Вільяму Шекспіру знадобилося, ймовірно, три, а то й чотири роки: драматург ретельно переписував п'єсу, відкладав рукопис, шукав деталі, які б вдихнули життя в рукопис. І тепер, здається, без цієї вічної історії кохання юнака та дівчини з двох родів світ складно уявити. Ніби це знайома глава з Писання. До речі, в Італії, особливо у Вероні, ім'я героїні завжди ставлять перед ім'ям її коханого: Джульєтта і Ромео! Тому не треба дурити голову – фемінізм з'явився набагато раніше.

Історична достовірність цієї історії не встановлена. Приміром, за версією бургомістра Львова, польського історика і поета Юзефа Бартоломея Зіморовича (Józef Bartłomiej Jan Zimorowicz; 1597-1677), події, описані Шекспіром у п'єсі "Ромео і Джульєтта", відбувалися... у Львові; прототипом Ромео став спадкоємець італійців Ромуальдо Мікелліні, а Джульєтти – православна українка (!!!) Пелагея (або: Параска), померла від чуми у 1586 р.

Втім, історичний бекграунд, прикмети часу, країнознавчий матеріал, побутові мотиви, чим по-італійськи рясніє сюжет, додають правдоподібності сумній повісті двох закоханих саме із середньовічної Верони.

* * *

Мені особисто однаково, звідки Шекспір взяв сюжет. Чи не вічною є ця насмішка кохання, що жінка не може любити того, хто любить її? Безперечно, у англійського драматурга також звучить безліч літературних ремінісценцій:

- трагедія про легендарну вавилонську пару закоханих "Пірам і Фісба" ("Pyramus et Thisbe") римського поета Овідія;

- новела під назвою "Історія двох шляхетних закоханих і їх скорботної смерті, що сталася у Вероні в часи синьйора Бартоломео делла Скала" ("Historia novellamente ritrovata di due nobili amanti con la loro pietosa morte intervenuta già al tempo di Bartolomeo Della Scala"; 1524) Луїджі да Порто;

- новела "Ромео і Джульєтта" ("Giulietta e Romeo"; 1554) Маттео Банделло;

- поема "Трагічна історія Ромеуса і Джульєтти" ("The Тragicall History Оf Romeus Аnd Juliet",1562) Артура Брука, написана за два роки до народження Вільяма Шекспіра, і перевидана у 1587 р., приблизно за вісім років до першої постановки "Ромео і Джульєтта".

Кохання дивиться не очима, а серцем; тому сліпим і зображують крилатого Купідона. Ось послухайте, як мило – правда, вустами Шекспіра – вголос розмірковує 14-річна спокусниця:

- Лише твоє ім'я - мій ворог лютий; А ти - це ти, а зовсім не Монтеккі... Що є Монтеккі? Таж чи так зовуть Лице і плечі, ноги, груди й руки Або якусь частину тіла іншу? О, вибери собі нове ім'я! Та що ім'я? Назви хоч як троянду, Не зміниться в ній аромат солодкий! Хоч як назви Ромео - він Ромео. Найвища досконалість все ж при ньому. Хоч би він був і зовсім безіменний... О, скинь же, скинь своє ім'я, Ромео! Воно ж не є тобою, і взамін Візьми мене усю!

* * *

Щоб звести дух, відпочити і систематизувати емоції, ми вирішили перекусити і попрямували до ресторану. Тим більше, що кілька знайомих радили у Вероні ресторан "12 апостолів" ("Dodici Apostoli"), відкритий ще у XVIII столітті. Тим більше, що від будинку Джульєтти це в двох кварталах – на via Antonio Tirabosco, 10. Згідно з міською легендою, два століття тому дюжина галасливих торговців, які працювали на сусідній площі Синьорії (Piazza dei Signori), любила укладати угоди за тарілкою пасти, димлячою квасолею і келихом доброго вина. Цю гучну групу нерозважливих веронці не без гумору називали "12 апостолів". Так, багато води з того часу спливло. Сьогодні це – пафосний заклад, у якого навіть... літературна премія імені "12 апостолів" є.

Отже, зробивши замовлення, я занурився в безкоштовний wi-fi...

Щоб визначити день, коли народилася Джульєтта, історики ретельно зіставили події п'єси. Згідно з Шекспіром, тоді правителем Верони був синьйор Бартоломео I делла Скала (Bartolomeo I della Scala; 1272-1304), Божою милістю герцог Верони і Венеції. Це, між іншим, реальний герцог Ескал, який шанував Данте як свого гостя, правив містом у 1299-1304 рр. та на виконання герцогської влади оголошував городянам свою Волю та Бажання.

Указом від 29 серпня 1300 р. він лякав:

- Беручи до уваги випадки загибелі нащадків вельможних родин, що є наслідком міжусобиці... віднині я розпоряджаюся і забороняю під страхом ув'язнення носити колючу, ріжучу і будь-яку іншу зброю прелатам, дворянам, купцям, ремісникам і громадянам іншого роду занять.

А наступного дня герцог Веронський взагалі закрутив гайки:

- Будучи пригнічений безладом, що коїться у місті, проявами кровної помсти... наказую встановити на всій території Верони Годину подеста. Відтепер після вечірньої меси з ударом останнього дзвоника на вулицях не повинно бути жодної живої душі, за винятком міської варти, яка має ревно стежити за виконанням цього указу.

* * *

На тлі безжальної кланової ворожнечі та юнацького кохання Джульєтта, ймовірно, виявилася донькою знатного громадянина Верони, мессера Антоніо Каппеллетті (Antonio Cappelletti). Він цілком міг походити з роду даль Каппелло. За однією з версій, наприкінці ХІІІ ст. його предки перебралися до Верони з Венеції, а незабаром зайняли один з красивих палаців, які зображені на картині венеціанського живописця Джентіле Белліні (Gentile Bellin; 1429-1507) "Диво хрещення біля мосту Сан Лоренцо".

Дослідження паралельних джерел завжди уточнює деталі. В одному з епізодів дошекспірівської новели, в якому батьки Джульєтти міркують про майбутнє заміжжя доньки, говориться, що в день Святої Єфимії їй виповниться 18 років. Годувальниця в розмові з синьйорою Капулетті (мати) згадує про народження вихованки в день свята врожаю (Акт I, сцена 3):

- Even or odd, of all days in the year, / Come Lammas Eve at night shall she be fourteen.

- Чи два, чи й більше - тільки знаю я, Що буде чотирнадцять їй на Петра.

Нагадаю, Петрів день – це "верхівка літа", розпал літніх весіль. У Київській Русі свято завжди відзначалося 12 липня, тоді як свято Ламмаса, день врожаю і Матері хліба у англосаксів Європи, припадає на... 1 серпня. Як говоритися, панове, відчуйте різницю.

* * *

Ще однією відправною точкою дослідження стала згадка про травневий Великдень, яка, за астрономічними обчисленнями, привела дослідників у 1302 р. На підставі цих фактів доктор Джузеппе Вівіані (Giuseppe Viviani) встановив точну дату народження справжньої Джульєтти – 16 вересня 1284 р.

Трагічні події, які обірвали життя Джульєтти, також припадають на дні, близькі до того числа, бо весілля юної представниці роду Даль Капелло з графом Парісом ді Лодроне була призначена на середину вересня. Добре, що ніхто тепер не сумнівається, що основні події трагедії "Ромео і Джульєтта" розгорталися саме в романтичному місці – родинному будинку Джульєтти на via Cappello, 23. Не легкою видалася доля тієї будівлі. У 1667 р. її з вежею, яка не зберіглася до наших часів, представник родини даль Каппелло... продав. Тривалий час будинок гуляв по руках, змінюючи господарів. У XIX ст. тут, між іншим, розташовувався заїжджий двір; добре – хоч не бордель.

У 1907 р. стару будівлю виставили на аукціон, і її придбав муніципалітет, вирішивши облаштувати тут музей. Через майже 20 років запустіння, реставраційні роботи почалися у 1936 р., коли на екрани вийшов фільм "Ромео і Джульєтта" американського режисера Джорджа Кьюкора (George Dewey Cukor; 1899-1983). Цегляний фасад романтично прикрасили декоративними елементами: відтворили а ля далеке минуле, додали готики в обрисах вхідної арки, прикрасили трьохпелюстковими обрамленнями вікна другого поверху, запозиченими, до речі... з інших будівель. І, звичайно, приліпили до будівлі всесвітньо відомий "Балкон Джульєтти". Куди ж без нього?

Тільки нікому не розповідайте, але... Щоб створити фронтальну стіну цього балкона, італійські вучетичі використали різьблену плиту XIV ст., можливо, зруйнувавши якийсь справжній саркофаг. З великою турботою про улюбленого туриста перебудували внутрішнє подвір'я особняка, надавши йому... кінорис пам'ятної сцени з романтичного фільму режисера Джорджа Кьюкора: зубчаста стіна, колона під балконом. Для більшої переконливості на стіну будинку прикрутили дошку з рядками шекспірівської трагедії.

* * *

Якось навіть і немислима без балкона Джульєтти тепер шекспірівська п'єса, правда? Нині це глобальний мем Юнацької Закоханості. Вперше ця деталь з'явилася у 1524 р. в мігруючому сюжеті про Ромео і Джульєтту, а саме: у новелі "Історія двох шляхетних закоханих і їх скорботної смерті, що сталася у Вероні в часи синьйора Бартоломео делла Скала" ("Historia novellamente ritrovata di due nobili amanti") венеціанського письменника Луїджі да Порто (Luigi Da Porto; 1485-1530).

Інакше кажучи, за 70 років до створення п'єси Вільямом Шекспіром.

Більше балкон не фігурував - в жодній з наступних літературних версій історії. Чомусь усі автори дружно вперлися: Джульєтта з'являється у вікні, а не на балконі! Тільки у Шекспіра у другій сцені другого акту трагедії ремарка туманно говорить:

- Enter Juliet above. (Зверху з'являється Джульєтта).

Може, все-таки у вікні?

Треба сказати, що в конструкції сцени англійського театру XVI-XVII ст. була відсутня будь-яка подібність балкона, звідки Джульєтта могла промовляти. Лише згодом у театральних постановках балкон... узаконили як невід'ємну частину дії, під час якої грають гормональні пристрасті юних героїв.

- Любов сліпа, І через те їй ніч найбільш пасує... Прийди ж, о ніч, матроно в чорних шатах, Така поважна й добра, та навчи, Як виграти мені, програвши, гру, Яку ведуть два непорочні серця... Цю дику кров, яка бушує в скронях, Прикрий мені своїм покровом чорним. Аж доки ця любов сором'язлива Не перетвориться в мені на смілу І не збагне, що в щирому коханні Любовні вчинки - скромності повинність. Прийди, о ноче! О, прийди, Ромео, Мій день вночі, прилинь же разом з нею І заіскрись мерщій на крилах ночі Біліш за сніг на ворона крилі! Прийди, о ноче, і ласкава, й люба! Ніч чорнобрива, дай мені Ромео! Коли ж помре він, то візьми його І роздрібни на зірочки маленькі,- Він так тобі осяє небеса, Що закохається весь світ у ніч І перестане поклонятись сонцю. Собі купила я чертог кохання, Та в нього не ввійшла! Я продалась, Та мною ще не володіють... Ах!.. Мені цей день такий нудний і довгий, Як ніч малій дитині перед святом, Що жде й діждатися не може дня, Щоб одягти готові вже обновки. Ось няня йде! Несе мені звістки... Входить мамка з мотузяною драбиною. Як небо, красномовний той язик, Який мені говорить про Ромео. Ну, няню? Що нового? Що це в тебе? Ти для Ромео добула драбину?

* * *

Коли принесли рахунок (€130): закуска, паста, основна страва, два келихи сухого червоного вина Amarone і десерт, – я зрозумів, чому в ресторані "12 апостолів" ("Dodici Apostoli") безкоштовний wi-fi. Мішленівський шоу-бізнес є шоу-бізнес.

Заробляючи на байках, на правах бувалого чичероне (гіда) скажу: серед туристів у Вероні популярним є не лише будинок Джульєтти, але і будинок Ромео (офіційно: Casa di Cagnolo Nogarola detto Romeo). Розташований він на віа Арке Скалігере, 2 (via Arche Scaligere).

Але помилуватися старовинним палацом, який знаходився в районі Понте Нуово (Ponte Nuovo) і належав сімейству, можна лише... ззовні. Родина Монтіколі (Монтеккі) залишила Верону у 1324 р., відправившись до Удіне. З XIV ст. будинок належав сімейству Ногарола. Останні продали нерухомість кільком власникам, які відмовилися передати особняк муніципалітету Верони. Усі пропозиції про придбання будинку та перетворення його на музей досі відкидаються.

* * *

Нарешті, за €4,5 туристів пускають оглянути гробницю Джульєтти, розташовану в крипті Сан-Франческо аль Корсо (Complesso San Francesco al Corso) на віа Луїджі-да-Порто, 5 (via Luigi da Porto). Згідно з літературною метрикою у віршах, яку залишив Вільям Шекспір, саме тут, у монастирі ордену монахів-францисканців, заснованому у XIII ст., 11 березня 1302 р. таємно повінчалися Ромео і Джульєтта.

Ясна річ, якщо заглянути всередину саркофага з червоного мармуру, що датується XIII-XIV ст., мощей Джульєтти ви не побачите. Шоу-бізнес є бізнес... Але по всій поверхні гробниці на жуйки наліплені любовні послання з написаними маркером або кульковою ручкою сердечками і парними іменами. Бізнес є шоу-бізнес.

Історично усі веронські об'єкти: гробниця, монастир, орден францисканців – майже нічого спільного з героями п'єси англійського драматурга не мають. Але для паломників це десяте питання... Справжнє кохання – те, яке шукають, але єдине кохання – те, яке народжується без відчайдушних пошуків. Новела "Історія двох шляхетних закоханих і їх скорботної смерті" Луїджі да Порто викликала до життя реальне, чи не релігійне паломництво до безіменного саркофагу передчасно померлої Джульєтти. Щоб припинити святотатство, у 1548 р. церковна влада пристосувала гробницю... під ємність для зберігання води. І, знаєте, ажіотаж тимчасово спав.

* * *

Одним поглядом кохання можна вбити, одним поглядом – воскресити. Інтерес до гробниці Вічного Кохання знову спалахнув на початку XIX ст., коли у 1807 р. публіку розбурхав роман "Корінна, або Італія" ("Corinne ou l 'Italie") французької письменниці мадам де Сталь (Anne-Louise Germaine baronne de Staël-Holstein; 1766-1817).

Від саркофага нещасної Джульєтти знову почали відколювати фрагменти, щоб під замовлення особисті ювеліри створювали гранд-дамам амулети Кохання. Все б нічого, якби мова йшла про безграмотних молочниць, але у варварстві була помічена донька імператора Священної Римської імперії Марія-Луїза Австрійська (Marie-Louise von Österreich; 1791-1847)! Щоб якось врятувати гробницю, у 1869 р. з саду саркофаг приліпили до церковної стіни, звели над ним портик з арками, оточили фрагментами античних надгробків і колон, а для цілковитих істеричок – замість страшка? – поставили мармуровий бюст сера Вільяма Шекспіра з моторошним поглядом.

Коли у 1936 р. прогримів фільм "Ромео і Джульєтта" режисера Джорджа Кьюкора, істерія прокинулася, ніби святим мощам кров перелили. У відчаї ченці-францисканці саркофаг помістили в крипту церкви, вимушено створили подобу парного склепу, що злився в обіймах... Ну, розумієте, Ромео і Джульєтти. Кажуть, гробницю Джульєтти відвідувала знаменита балерина Галина Уланова, яка в 1940 р. у Кіровському театрі в Ленінграді перша станцювала партію Джульєтти в балеті "Ромео і Джульєтта", op.64 (1935) Сергія Прокоф'єва.

* * *

От коли, а головне – чому, як новий відволікаючий вектор масового фанатизму з'явилася поштова скринька для листів Джульєтті, на які спочатку, з 1937 р., особисто відповідав ініціатор перенесення гробниці, доглядач комплексу монастиря Сан Франческо Етторе Солімані (Ettore Solimani), що втомився від дамського ідіотизму.

Задумка виявилася настільки успішною, що сеньйор Солімані самоназначився в "особисті секретарі" Джульєтти Капулетті. Що входило в коло його обов'язків? Розважати історіями туристів, вирощувати червоні і білі троянди в саду, біля гробниці, а головне – стежити, щоб відвідувачі залишали свої відгуки в спеціальному журналі. Чи варта шкурка вичинки? Звичайно. Тепер на рік гробницю Джульєтти відвідують приблизно 50 тис. туристів. Не соромтеся, множте на €4,5 за квиток.

Небезпечно та шкідливо сховати любов, ніж оголосити про неї. Щоб якось впоратися з напливом відвідувачів, довелося розширювати асортимент туристичних послуг: створювати Музей, выдзначати День народження Джульєтти, планувати свята.

- Бурхливі радощі страшні, мій сину, Бо часто в них бурхливий і кінець. їх смерть у торжестві, вони ж бо гинуть, Як порох і вогонь, у поцілунку. І найсолодший мед гидким здається, Бо надто вже солодкий. Він псує Надмірністю своєю апетит. Люби, та міру знай, і ти найдовше Любитимеш. Хто надто поспішає - Спізняється, як той, що зволікає.

* * *

З 1989 р. ретельно збираються архіви, і муніципалітет міста Верони нещодавно назвав цифру: в архів Великого Кохання надіслано мільйони, але відібрано трохи більше 50 тисяч листів для експозиції. Навіть сама виставка стала джерелом натхнення для Голлівуду...

Роман "Листи до Джульєтти" ("Letters To Juliet"; 2006), написаний професором Нью-Йоркського університету Ліз Фрідман (Lise Friedman) разом з сестрою Сесіл Фрідман (Ceil Friedman), став світовим бестселером. Зі свого боку, книга надихнула голлівудських продюсерів (Еллен Баркін, Марк Кантон, Керолайн Каплан) на красиву мелодраму з бюджетом $30 млн – "Листи до Джульєтти" (2010), в якій головні ролі зіграли Аманда Сейфрід, Ванесса Редгрейв і Гаель Гарсія Бернал.

З цієї нагоди у 2011 р. професор Нью-Йоркського університету Ліз Фрідман навіть не пропустила День Святого Валентина, а прочитала студентам лекцію про неминущу привабливість Ромео, тонку чуттєвість Джульєтти і божевільні речі, на які цілий рік ми здатні заради Кохання.

* * *

І – абсолютно неймовірна інформація: згідно з дослідженнями, Джульєтта (супутник планети Уран) може зіткнутися з Дездемоною (інший супутник Урана). Жах, чи не так? Правда, станеться це через... 400 000 000 років.

Поки ніхто не знає, хто виступить режисером цього шоу.

Олександр Рудяченко. Київ–Верона–Київ

Використано уривки з трагедії «Ромео і Джульєтта» у перекладі І. Стешенко

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-