Неймовірна дикість Норвегії, або Як вполювати північне сяйво

Неймовірна дикість Норвегії, або Як вполювати північне сяйво

Фоторепортаж
Укрінформ
Як спланувати поїздку за полярне коло, що прихопити з собою для вдалої подорожі й чи легко привітатися з оленем та відчинити «ворота до Арктики»

Це був подарунок другу на день народження. Наша компанія полюбляє робити одне одному несподівані презенти, тож цього разу вирішили перетнути полярне коло, організувавши мандрівку до Тромсе, міста на півночі Норвегії. Найперше хотіли побачити полярне сяйво, а ще – хоча б на йоту відчути себе частиною по-особливому первісної арктичної природи.

ПІВДОБИ В ДОРОЗІ Й АЕРОПОРТИ-МУЗЕї

До Тромсе ми, компанія з восьми людей, летіли з двома пересадками. Спочатку з «Борисполя» дві години діставалися до Франкфурта. Власні машини залишили на паркувальному майданчику, бо так дешевше, ніж брати таксі туди й назад. Із Франкфурта до Осло летіли ще дві години і з Осло до Тромсе – теж дві. У Франкфурті й Осло на пересадку чекали по півтори години. Назад діставалися за тим же маршрутом, тільки замість Франкфурта був Мюнхен. Квитки обійшлися 8500 грн на одну людину. І це нам ще пощастило зекономити, бо купували ми їх за півроку до поїздки. А ось друзі, які доєдналися до подорожі пізніше, заплатили орієнтовно на півтори тисячі гривень більше.

Порційні перельоти нас дуже врятували: ти не встигаєш втомитися за дві години перельоту, а натомість маєш час на перекус в аеропортах.

І не лише перекус. В Осло й Тромсе на території летовищ представлено велику кількість різноманітних творів мистецтва. Тобто на туриста чекає не просто прогулянка Duty Free, а справжня екскурсія своєрідним музеєм. І "конкурентів-екскурсантів" не буде: хоча людей у цих великих аеропортах і багато, відчувається, що вони цінують особистий простір одне одного – немає метушні, штовханини. Тобто відразу з літака ти потрапляєш у досить заспокійливу атмосферу. Хоча ритм міста тебе так просто відразу й не відпускає.

Місто Тромсе – єдина більш-менш рівнинна місцевість, оточена фьордами. Саме тому тут, за 5 кілометрів від центру, розташовано аеропорт. Населення міста становить близько 75 тисяч осіб. Цікаво, що місцеві фьорди створюють більш особливу гірську атмосферу, ніж якщо порівняти навіть, наприклад, з Альпами. Місто популярне серед туристів, бо розташоване в Арктиці, де можна спостерігати за північним сяйвом, побачити полярну ніч, а також білі ночі під час полярного дня.

А ЗА ВІКНОМ – ДИКІ ОЛЕНІ

Отож, ми на місці. Орендовані авто (два коштували нам 6400 гривень за п’ять днів) чекали нас на паркувальному майданчику в Тромсе під 5-сантиметровим шаром снігу. Відкопали ці машини, прогрілися, їдемо. Перед очима – снігова завіса й через метр ти вже нічого не бачиш. Але попри такий снігопад усі дороги розчищені. Муніципальна снігоприбиральна техніка тут завжди напоготові, та й ледь не у кожному дворі стоїть свій тракторець.

Їдеш ти у справжній сніговій траншеї, кожній стороні руху виділено по одній полосі, в якій орієнтуєшся за спеціальними світловідбивними дорожніми знаками. Значна увага тут приділяється безпеці – всі люди ходять у світловідбивних жилетах. Неймовірної атмосфери подорожі додає те, що дороги тут прокладені вздовж берегової лінії.

До місця призначення ми дісталися вже пізно ввечері. Тож знайомство із місцевим колоритом відклали на завтра. А вранці наступного дня, визирнувши у вікно, не могли стримати емоцій, шаленіючи від всеохопної краси довкола: монументальні гори, припорошені снігом, спокійна водна гладінь й білосніжний килим, який огорнув кожний вільний куточок землі. Й усе це – на відстані витягнутої руки.

Особисто я не могла заспокоїтися впродовж усього першого дня перебування в околицях Тромсе. Їзда на авто в цей час стала для мене справжньою мукою, бо хотілося зупинятися ледь не щохвилини, щоб пофотографувати та просто наповнитися цією красою. Але ти не можеш цього робити, бо, по-перше, їдеш у сніговій траншеї, яка має одній смузі в кожну сторону, й тому зупинитися просто немає де, а по-друге, в такому темпі ми б далеко не заїхали.

А ще просто не вистачало повітря в легенях. Заспокоюватися й потроху звикати до місцевих пейзажів починаєш на другий-третій день. Тоді настає усвідомлення: потрібно просто насолоджуватися, метушня, з якої ти приїхав, відпускає.

У Тромсе увагу захоплюють не лише краєвиди, створені природою, а й місцеві будинки. Вони мають прості фасади, але всередині них – неймовірно гарно. Тут розставлені важезні металеві ковані вішаки, оригінальні елементи декору, картини. У всьому витримана стилістика Півночі. Будинки розташовано на значній відстані одне від одного. Знову ж таки – особлива увага особистому простору.

Особливий нюанс: тут під вікнами будинків бігають не коти з собаками, як у нас, а дикі лосі й олені, пасуться табунами безпосередньо в дворах. Вони лякливі, від людей відразу, як побачать їх, тікають. Тож і фотополювання на цих благородних тварин – справа не з простих. Тобто дикість природи тут чудово зберіглася. Взагалі дикість Норвегії – просто неймовірна – настільки природня й недоторкана.

КОЛИ ЗАПАЛАЄ НЕБО

Унікальна арктична природа дарує туристу чимало пригод, а ще їх можна створювати самим. Так у нас було із… лопатою. Одного ранку всі хутко зібралися, сіли в машини й поїхали в невідомому мені напрямку, прихопивши з собою лопату. Я ж якось пропустила, навіщо нам цей інструмент. Виявилося, хлопці хотіли викопати таку собі халабуду в снігу. Але задум не вдався, бо спочатку сніг був рихлий, а потім пішла льодяна кірка, яку так просто не проб’єш. І ось їдемо назад, а на дорозі стоїть дівчина-водій, машину якої занесло в снігове узбіччя після невдалої спроби розминутися з фурою, яка їхала зустрічною смугою.

Побачивши групу з восьми активних людей, які мчали до неї з лопатою, подорожня неабияк злякалася. А ми були неймовірно щасливі, що нам таки стала в пригоді наша лопата. Тож відкопали застрягле авто нової знайомої швидко та з ентузіазмом. Виявилося, що дівчина з Польщі, займається організацією туристичних турів і саме відвезла туристів до місця призначення й поверталася назад. Тож, роззнайомившись, радісно побраталися й відправилися далі кожен у своїх справах.

Упродовж повних чотирьох днів ми жили не в самому Тромсе, а спочатку два дні десь кілометрів за 60 в сторону материка, а потім ще два – у протилежному напрямку – ближче до океану, на Китовому острові. Тут, до речі, були більш приголомшливі гірські пейзажі, ніж на першій локації, де місцевість переважно рівнинна. Але китів, на жаль, не бачили. Як виявилося вже на місці, ті залишили затоку ще в січні.

Орендоване житло ми змінювали тому, що перше з них було доступне для бронювання лише на три дні. Загалом поїздка планувалася за півроку, за пару місяців до неї почали шукати житло, яке вже на той час бронювалося з неабиякою швидкістю. Мабуть, вплинуло те, що мандрівку ми запланували на сезон північного сяйва. День-два витратив на роздуми – й усе, за обране житло вже хтось інший вніс заставу. Спочатку ми жили в окремому будинку, який орендувала тільки наша компанія за 2250 грн з людини за добу. В іншому житлі вже мали сусідів. Тут ціна питання була 1900 грн з людини.

Щоб туристам було затишніше милуватися полярним сяйвом, на подвір'ї нашого першого будиночка було іглу зі скляним дахом. Щоправда, до нього ми так і не дійшли. Емоцій вистачило й від споглядання цього природного явища просто неба.

Починається сяйво взагалі непомітно – ніби хмара, просто біла смужка. Потім вона стає схожою на пучок світла. А коли набирає інтенсивності, небо починає палати й горіти. Й ти бачиш, як це сяйво переміщується, переливається й гасне. Це може тривати від 5-10 хвилин до півгодини. Потім так само мінливо й динамічно повторюється через певні години. Ми намагалися орієнтуватися за спеціальними сайтами, які показують силу сонячного вітру й вірогідність побачити північне сяйво, але не завжди вони це правильно робили. Тож витримка й терпіння вам допоможуть у полюванні на це неймовірне оптичне явище.

ЛАЙФХАКИ ДЛЯ ТУРИСТІВ

Насолоджуватися всіма перевагами «воріт в Арктику» (як ще називають Тромсе) найкраще у відповідному одязі. Цим пунктом у плануванні подорожі нехтувати не варто. Так, обов'язковий набір для туриста, який хоче, щоб поїздка була успішною та комфортною: лижні костюми (просто термобілизни й теплого одягу буде недостатньо), високе взуття з високою підошвою та окуляри від сонця. Інакше ризикуєте промочити ноги й нічого не побачити, крім сліпучо-білого полотнища.

У цій місцевості дуже сухе повітря, попри те, що місто розташоване над водою. Тож сніг за консистенцією схожий на пух, який чудово забивається у всі шпарини. А кришталево чиста вода з місцевих озер за смаком (пробувати не рекомендую, але в нашій компанії такі «дегустатори» знайшлися) схожа на лососевий фреш.

Традиційно ще однією принадою мандрівок стає місцева кухня. Але, як виявилося, це історія не зовсім про Тромсе. У місцевих кафе й ресторанах – звичайна європейська їжа. Не рекомендую рибу у фритюрі в місцевих кафешках – чистого смаку лосося не відчуєте. Щоб харчуватися, ми брали з собою з дому макарони, гречку, консерви. Бо розуміли, що їжа там задорога, й ми житимемо за десятки кілометрів від міста, тож їздити на закупити не вистачить часу. Купували тільки рибу в магазинах поруч, а гарніри вже готували з привезених продуктів. Із гастрономічних радощів поїздки – бутерброд з креветками за майже 8 євро.

Із рибою, до речі, трапилася цікава історія. Ми хотіли купити її у місцевих, свіженьку, щоб, так би мовити, тільки пару годин тому плавала в озері. Але спроба не вдалася. Цікаво, що люди, які траплялися на шляху наших пошуків, вельми дивувалися запитанню про те, де можна придбати свіжу рибу. Й до успіху такого задуму ставилися досить скептично. Ймовірно, був просто не сезон для ловіння риби. Тому купили вже в супермаркеті.

Серед атракцій для туристів – океанаріум з морськими котиками й тюленями в Тромсе. Особливо мандрівники полюбляють спостерігати за тим, як цих тварин годують – щодня в обід й пополудні. Для вихованців тут немає систем покарань, їх ніхто не мордує. Щоправда, місцеві працівники говорять, що хотіли б для своїх підопічних більший акваріум. Його, до речі, вже будують.

У центрі міста є витяг Fjellheisen на один із більш-менш пологих фьордів. Там шалений вітер, але з цієї місцини повністю відкривається краєвид міста, всі мости, будинки. Спостерігати за ним можна зі спеціального балкона, який повністю (крім підлоги) виготовлений зі скла.  Квиток на канатну дорогу коштує 20 євро в обидві сторони й 15 євро – в одну.

Ще одна особливість міста – довжелезний підземний тунель у скелі. Таких тут чимало. Щоб уявити їхній масштаб, варто лише усвідомити, що дороги в них мають по дві полоси в кожну сторону та ще й щонайменше дві розв'язки.

Також, щоб швидше дістатися до точки призначення, а не кілька годин їхати узбережжям, можна скористатися послугами паромної переправи – вона і для людей, і для їхніх транспортних засобів. Дорога займе 20 хвилин. Ціна питання – 340 грн за машину в одну сторону.

Шукаючи активних розваг у Тромсе, можна вирушити на ферму хаскі. Вона розташована за 20 кілометрів у сторону океану. Щоправда, відправлятися туди краще великою компанією, як наша. Бо вартість оренди однієї собачої упряжки – 300 євро (близько 9 тисяч грн) за дві години. За цей час вам ще показують фільм, проводять екскурсію самою територією. А безпосередньо в упряжках катаєшся хвилин 40. Хаскі там не такі вгодовані, як у нас, а спортивні, переповнені адреналіном, а подекуди й стомлені, але щасливі.

Якщо говорити про фінансовий бік подорожі, то загалом за час перебування в Тромсе та його околицях на продукти, відвідування кафе й різних туристичних цікавинок в середньому на людину витратили майже 9 тис. грн. А загальний бюджет поїздки з урахуванням вартості авіаквитків, оренди житла, автомобіля, транспортних витрат (на паромну переправу, бензин), харчування й дозвілля становив 28 тис. грн на одну особу. Але врахуйте, що це бюджет для поїздки в складі великої компанії та за умови завчасного бронювання квитків.

Тож потурбуватися про подорож до розташованих серед фьордів і гір «воріт до Арктики» варто заздалегідь. Дикість Норвегії варта того, щоб її побачити.

Юлія Овсяннікова, Київ – Тромсе – Київ

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-