Лемурійське озеро: незвичайна історія популярності

Лемурійське озеро: незвичайна історія популярності

Укрінформ
Як теща сільського голови спровокувала, а селяни підтримали, розвиток зеленого туризму навколо рожевого озера, що на Херсонщині

Унікальне Лемурійське озеро на півдні Херсонщини останнім часом все більше приваблює туристів – і незвичайним рожевим кольором води, від якої неможливо відвести погляд, особливо під час заходу сонця, і її лікувальними властивостями, заради чого сюди приїздять лікуватися з хворобами шкіри, нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату тощо. Більш детально про феномен рожевого озера Укрінформ писав раніше. Але опинившись на сонячній Херсонщині і познайомившись ближче із місцевими жителями, які зараз активно приймають туристів, ми не могли не поцікавитися, а з чого все починалося? Історія, виявляється, унікальна — в ній дивним чином переплітаються легенди, щасливий випадок, людська працелюбність і наполегливість.

В таврійському степу жило-було село…

Загадкове херсонське озеро, відоме своїми цілющими властивостями, завжди притягувало до себе туристів. Але для охочих накупатися в озері була одна проблема – де зупинитися? Адже воно знаходиться просто у степу, за 100 км від Херсону та сім - від найближчого села Григорівка Чаплинського району. Саме це село сьогодні і переживає чудесні метаморфози через наплив відпочивальників.

Сергій Кліщевський, голова Присиваської сільської об'єднаної територіальної громади (ОТГ), до якої входить Григорівка, розповідає, що почати зелений туризм у селищі допоміг один випадок. “Якось до нас у село приїхала жінка з хлопчиком, хворим на церебральний параліч. Вона хотіла підлікувати дитину водою та грязями нашого озера, і їм потрібно було в когось зупинитися. Я  обійшов мало не півсела, питав у людей, але ніхто не поспішав їх брати до себе. Довелося вмовляти тещу прийняти їх хоч на одну ніч, бо хлопчик був справді дуже хворий.

Сергій Кліщевський
Сергій Кліщевський

Але вже наступного ранку в мене під ворітьми стояло з десяток обурених односельців з претензіями: “А що, туристів тільки своїм?” Я їм тоді сказав: “Як маєте бажання – то будь ласка! Нехай ідуть до вас, у чому проблема?” Ця "провокація" спрацювала, і потроху у нас в селі налагодився зелений туризм. А теща, до речі, як прийняла того хлопця з Одеси, так по цей день не може зупинитися”, - розповідає жартома Сергій Кліщевський.

Сьогодні в Григорівці приймають туристів вже 40 садиб. Цікаво, що в цій місцевості ще з давніх давен існувала традиція будувати по дві хати у одному дворі. Тож декому з місцевих навіть не довелося витрачати багато коштів на будівництво "готелів" для поселення гостей, хіба що на ремонти та облаштування. Сьогодні ціна проживання в таких "міні-готелях" становить від 100 до 300 гривень з людини за день - залежно від сервісу (з харчуванням чи без).

Одна із садиб с. Григорівка, в якій приймають туристів
Одна із садиб с. Григорівка, в якій приймають туристів

Звісно, тут не слід очікувати аж надто сучасних євроремонтів, але в гостьових будиночках чисто, охайно, і є все необхідне – побутова техніка, інтернет, кухонне приладдя тощо. До озера місцеві жителі пропонують трансфер - довезуть автомобілем туди і назад за 50 гривень. Для туристів тут всі умови, В селі навіть є невеличкий торговий центр, а ще – амбулаторія і пункт екстреної медичної допомоги.

55-річний пенсіонер Валерій Волошин – один із тих, хто нещодавно долучився до зеленого туризму. “На кухні і в кімнатах ми зробили ремонт, а ще збудували на подвір'ї альтанки. Другий рік як я приймаю туристів, беру недорого. Головне, щоб людям подобалося і вони частіше сюди приїздили, а ми завжди будемо раді гостям”, - каже Валерій Васильович.

Альтанки для туристів
Альтанка для туристів

Якби не авіакатастрофа — то й ніякого туризму не було б

Історія появи самого Лемурійського озера ще цікавіша, і навіть більше схожа на міф. Переказують, що 26 серпня 1969 року у цьому місці розбився військовий літак. При падінні він врізався глибоко в землю і вибухнув. Від удару утворилася глибочезна воронка, яка згодом заповнилася водами цілющого джерела, що вийшло на поверхню. У результаті утворилася водойма, насичена різноманітними корисними солями та мінералами. Вчені вважають, що це ніщо інше, як залишки доісторичного Лемурійського моря, яке омивало береги міфічного затонулого континенту з високорозвиненою цивілізацією. Солоність води у озері досягає 270-300 г/літр, це майже як в знаменитому Мертвому морі. А рожевого кольору їй надають одноклітинні водорості з романтичною назвою “Дуналіелла солоноводна”, які під дією сонця виробляють бета-каротин (його вважають джерелом молодості). Та цілюща не тільки вода, а й грязі, які утворилися на березі озера.

Солоність води майже як в знаменитому Мертвому морі
Солоність води майже як в знаменитому Мертвому морі

Володимир Виговський (гендиректор фірми “Вигов”, яка займається виготовленням лікувальної та косметологічної продукції) запевняє, що в 2003 році сам одужав завдяки лікувальним властивостям озера: “15 років тому в один із літніх днів мене, тяжко хворого, з “букетом” хронічних захворювань, принесли сюди на ковдрі. Я звертався до кращих лікарів по всій країні, і навіть до нетрадиційної медицини, та все марно. Мої друзі та родичі, дізнавшись про це місце, привезли мене сюди. За три дні я встав, а за півтора роки - практично вилікувався. Навіть не міг повірити, що якісь грязі та солона вода зможуть поставити мене на ноги”.

Володимир Виговський
Володимир Виговський

Після чудесного одужання Виговський ініціював мікробіологічні дослідження місцевих грязей - їх близько семи років проводили  спеціалісти Одеського інституту медреабілітації і курортології. Грязь виявилася потужним імуностимулятором. Виговський запевняє: Європа теж визнала лікувальні властивості цих грязей, і приводить у приклад Німеччину, де лікування мінеральними грязями Лемурійського озера навіть входить у страхову медицину, тобто оплачується за рахунок страховки за рецептом лікаря.

В ТОП-10 потрапити нелегко, але реально

Притік туристів од озера та грамотне місцеве самоуправління перетворили Григорівку на сучасне розвинуте селище.

По-перше, сільська громада постійно бере участь у міжнародних проектах з метою покращення власної інфраструктури. «Ми починали з проектів місцевого розвитку від європейських структур. На сьогодні за рахунок грантового фінансування облаштували амбулаторію, артезіанську свердловину, створили сільськогосподарський кооператив, поміняли вікна у школі, тощо. Наприклад, наш сучасний дитячий садок – це проект від посольства Норвегії». Цього року у селищі проводять капремонт будинку культури, закуповують сучасну  комунальну техніку. У планах – перевести більшість установ на енергозберігаючі технології, а також створити спортивний клуб.

Вітрогенератори поблизу Лемурійського озера
Вітрогенератори поблизу Лемурійського озера

По-друге, у селі активно впроваджують технології з використання альтернативних джерел енергії, зокрема переходять на опалювальні котли на біопаливі. “Котли використовуємо місцевого виробництва. Відтепер усі зернові відходи селяни і фермери віддають сільраді для опалення соціальних об'єктів села, наприклад, стручки сої. І це бюджету нічого не коштує”, – розповідає голова Чаплинської райдержадміністрації Олександр Бурейко. У селі вже кілька років  у такий спосіб опалюються дитячий садочок, музична школа, швидка та амбулаторія. Голова додає, що люди потроху починають ставити енергоефективні котли і у приватних будинках.

По-третє, селу Григорівка вдалося здійснити неймовірний на сьогодні демографічний ривок. Станом на 2006 рік населення Григорівки становило близько 600 людей, а за якийсь десяток років – вже близько півтори тисячі. Велика рідкість для українських сіл! Жартома запитуємо у Сергія Кліщевського, у чому ж секрет? А той відповідає серйозно, по-філософськи: “Розвиток інфраструктури, це по-перше. І позитивний настрій людей, по-друге. Люди бачать, що за 12 років ми здійснили великий крок до кращого життя. Я глибоко переконаний, що будь-яку справу можна зробити лише тоді, коли ти в неї щиро віриш та наполегливо ідеш до мети”.

Те, що рівень життя у селі значно покращився, одразу ж відобразилося у цінах на нерухомість. За три останні роки вони підскочили вдесятеро - з 5-7 тисяч гривень за будинок з прилеглою землею до 50-70 тисяч гривень. Цього року Григорівка увійшла в десятку “Неймовірних сіл України-2018” і змагається за сертифікат у 100 тисяч гривень, аби реалізувати власний арт-проект – місцевий музей історичних пам'яток. А це вірна ознака того, що громада крокує далі у своєму розвитку. Взагалі, Григорівка — це яскравий приклад успішного місцевого самоврядування, яке змогло на повну використати унікальність, подаровану випадком та природою. Тут зрозуміли, що бізнес-успіхи, власний добробут та щастя – речі рукотворні...

Юлія Горбань, Київ

Фото: автор та Худякова Олена (Укрінформ)

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-