Скляні яблука по-страсбурзьки

Скляні яблука по-страсбурзьки

1936
Ukrinform
За що Страсбург назвали різдвяною столицею Європи, та як народжувалися новорічні традиції

У 1570 році в центрі Страсбурга, біля собору Нотр-Дам-де-Страсбург пройшов перший різдвяний ярмарок. У ті часи він проводився усього кілька днів, а нині – відкривається на початку грудня й завершує роботу після новорічних свят. Мільйони французів з різних куточків країни та закордонні туристи із задоволенням їдуть до Страсбурга скуштувати традиційного ельзаського вина зі спеціями та купити смаколиків до святкового столу. Багато людей цього року приїхали з Парижа, де, після тривалих суперечок та судових розглядів, традиційний ярмарок на Єлисейських полях не проводили.

ГОЛОВНИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЯРМАРОК ТА ЙОГО ПОЧЕСНІ ГОСТІ

Поняття «ярмарок», коли воно стосується страсбурзьких різдвяних традицій, слід уявляти не як єдине місце, а як кілька великих локацій, розміщених окремо одна від одної. Перший ярмарок був організований біля Стразбурзького собору, там його проводять і зараз, називаючи ринком Christkindelsmarik, що означає «Маленький Христос». Наступний за важливістю – ярмарок на центральній площі Клебер, де стоїть прикрашена ялинка. Загалом цього року в центрі міста діє 11 ярмаркових локацій. І на кожній обов'язково продають глінтвейн, солодощі, традиційну випічку, ялинкові прикраси, різдвяні сувеніри, смажені каштани. Чимало і місць, де можна добряче перекусити. Особливою популярністю серед гостей користуються різноманітні сосиски, ковбаси, квашена капуста, знаменитий тушкований «baeckeoffe» із трьох видів м'яса. 

Окреме місце на ринку нині відводять для «шато» з різними паштетами. Туристів найбільше вабить «foie gras», французи віддають перевагу спеціальному різдвяному паштету, який готують за старовинним ельзаським рецептом: із кількох видів м'яса і додаванням печінки та особливих спецій. Рецепт – то страшна таємниця, принаймні – для реклами продукту на цьому весь час наголошують, хоча кожна ельзаська господиня має таку «таємницю» в своїй кулінарній книзі. 

Цього року загальна кількість шато (торговельних точок) склала три сотні. Вони зайняли весь історичний центр Страсбурга – кілька кварталів району Гранд-Іль, які належать до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Безпрецедентними були і заходи безпеки: центральні вулиці перекрили для руху автотранспорту, речі кожного відвідувача перевіряли правоохоронці. У місті ввесь час чергували озброєні патрулі, а біля центрального собору цілодобово знаходилися поліцейські автівки.

Існує ще одна цікава особливість – кожного року різдвяний ярмарок запрошує одну країну в якості почесного гостя. Раніше свої різдвяні традиції представляли Німеччина, Грузія, Хорватія, Росія. Цього року така честь випала Ісландії. В ісландській частині ринку можна було придбати оригінальні сувеніри, скуштувати традиційні для країни різдвяні напої та їжу. А ще до Франції завітав ісландський санта – Йола не Винар, який живе у горах і відвідує міста лише у різдвяний час.

Українці в Страсбурзі вірять, що наступного року почесним гостем різдвяної столиці Європи стане Україна. Цього ж року вони мали виділене від мерії на кілька днів місце на площі Клебер біля різдвяної ялинки, де пропонували витвори українських сучасних майстрів, вареники, гаряче вино зі спеціями. Зібрані гроші витратили на благочинні проекти в Україні. 

СКЛЯНІ КУЛІ НА ЯЛИНКУ – РОДОМ ЗІ СТРАСБУРГА

Оскільки Страсбург кілька разів переходив від Франції до Німеччини і знову повертався, то тут вважають, що німці мають поділитися з жителями столиці Ельзасу «правом» вважати себе засновниками традиції ставити в будинках ялинки. Але це ще не все: страсбуржці вважають, що саме вони почали прикрашати ялинку скляними кулями. Загалом основною прикрасою ялинок у давні часи були яблука. В кожному господарстві спеціально зберігали найкращі плоди до різдвяної пори, а дітлахи чекали на закінчення свята, аби фрукти дозволили з'їсти. Але одного року стався неврожай яблук, і ельзасці задумалися – чим можна прикрасити новорічні дерева. На допомогу прийшли склодуви – вони виробили зі скла кулі та пофарбували їх у червоний колір, створивши муляжі яблук. Прикраси усім дуже сподобалися. Вже наступного (врожайного) року господині повісили на новорічні дерева і скляні, й справжні яблука. З часом традиція прикрашати ялинку кулями прижилася, і їх почали фарбувати в різні кольори, наносити малюнки, писати на них побажання. 

Побутує легенда, що у одного зі склодувів якось не вийшло кілька куль – фігури, які він отримав, вийшли видовженими й схожими на бурулі. Винахідливий склодув не розгубився і вирішив їх продати, рекламуючи як льодяні витвори природи. Прикраси такої форми навіть увійшли в моду на деякий час. Нині ж ялинкові прикраси відрізняються неймовірною різноманітністю кольорів та форм. Вони співають і виголошують привітання, переливаються і світяться. Але все ж таки найбільш популярними лишаються кулі всіх розмірів. Ще кілька років тому й центральну ялинку Страсбурга прикрашали трикілограмовими величезними синіми кулями із зірками, які є символом Європейського Союзу. Цього ж року на ялинці – традиційні, нейтральні прикраси. 

РІЗДВЯНИЙ ЯРМАРОК, МИСТЕЦТВО ТА ІСТОРІЯ 

Нині різдвяний ярмарок розцінюють як одну зі складових «магії Різдва» у Страсбурзі. Особливу атмосферу створюють також прикрашені будівлі та ілюмінація вулиць. Тут і вигадливі фігури, й мільйон вогників різних кольорів, і навіть великі помпезні люстри, підвішені прямо між будинками. Оселі ж прикращають не лише гірляндами, а й м'якими іграшками, викладаючи неймовірні композиції на дахах, підвіконнях, перилах балкончиків. 

Всі ці інсталяції та вогники створюють незабутнє враження і відчуття свята. Також чільне місце у святкуванні займає ялинка. Її завжди з почестями везуть до міста, встановлюють, пишуть про це у пресі й урочисто відкривають. Цього року історія затягнулася, і зелена красуня змогла зайняти своє почесне місце лише із третьої спроби.

Для тих, хто після прогулянок різдвяним ринком, огляду визначних місць, куштування напоїв та їжі – хоче культурного збагачення, мерія дуже радить відвідати музей Ельзасу, в якому більше 5 тисяч експонатів розповідають про життя регіону у 18-19-му століттях. Тому ж, хто віддає перевагу модерновій творчості, запрошують завітати до музею сучасного мистецтва, де відкриваються спеціальні виставки до Різдва.

Окрім того, біля ринків діють атракціони для дітей, споруджена сцена, де проходять концерти народних колективів, а на площі біля Страсбурзького собору заливають каток. Слід відзначити, що засніжені вулиці, зледенілі дахи, дітлахи на санчатах та лижах вже стали для цих місць не такими традиційними атрибутами свята, як раніше. Цього року погода частіше зустрічала гостей Страсбурга дощем, аніж снігом. Натомість святкові листівки нагадують про те, яким засніженим і білим повинен бути Страсбург у різдвяний час.

ПРО ДІТЕЙ ТА СІМЕЙНИЙ ЗАТИШОК ПРОСЯТЬ ЛЕЛЕК

Куди б ви не подивилися у центрі Страсбурга – і в різдвяний, і в неріздвяний час – на очі обов'язково потрапить лелека. Їхні фігури – на дахах і фасадах, їх продають у вигляді м'яких іграшок, прикрас, зображують на одязі, посуді, домашньому начинні. Лелеки – символ Страсбурга. 

За легендою, колись біля майбутнього Страсбурга було страшне болото, де жив гном. Він володів чарами і радо допомагав бездітним сім'ям, вирощуючи на своєму болоті малюків. До болота часто приходили бездітні пари і просили гнома «посадити» для них немовля. Через дев'ять місяців, коли немовля «виростало», гному потрібно було покинути болоту і доставити дитину батькам. Це було непросто, бо гномові не можна було залишати своє господарство, тому він просив лелек і ті займалися доставкою дітей майбутнім батькам. Щоб не плутатися, лелеки залишали хлопчиків у капусті, а дівчаток під кущами троянд.

З тих давен лелек поважають як символ відродження та весни, початку нового періоду в житті, оновлення та розвитку, вірності та сімейного затишку. 

Зараз навіть важко уявити, що на початку 80-х років минулого століття, лелеки в регіоні були на межі вимирання. Однієї весни до Ельзасу повернулося і звило гнізда лише дві лелечих сім'ї. Після цього місцеве керівництво затвердило програму «повернення лелек» і вже за кілька років вони знову почали вити гнізда не лише в околицях, а й в самому місті - в парках та в районах з низькими будинками. Існують тут і спеціальні лелечі парки, де птахи живуть цілий рік.

За ельзаським звичаєм, якщо дитина хоче братика або сестричку, то має покласти на вікно шматочок цукру, щоб запросити і пригостити лелеку, який «допоможе» із поповненням у сім'ї.

До нового року лелек вбирають у новорічні капелюхи, зображають як вони несуть до кожної оселі мішки з подарунками, гарні звістки, щастя та благополуччя. На моє жартівливе зауваження про те, що лелеки не літають взимку, продавчиня сувенірів із посмішкою зауважила: якби не літали, то й діти взимку не з'являлися б. І порадила просто покласти на вікно більше смаколиків і теплий шарф.

Ольга Будник, Страсбург.

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>