Порада туристу: Найпрекрасніші палаци України 2.0

Фото
4370
Ukrinform
В Україні, виявляється, існує близько сотні палаців! Але не всі вони у належному стані, більшість потребує тотальної реставрації: деякі збереглися лише ззовні, а від інших – одні руїни. Цікаво, що більшість споруд приватизовані. Так багато з них стали лікарнями, санаторіями, диспансерами, навіть психлікарнями, навчальними закладами, навіть штабами військової дивізії. 

Подорожуємо королівськими шатами Батьківщини. Заключна частина підбірки всіх замків, палаців та фортець України – найпрекрасніші палаци країни. 

Попередня версія

Палац Потоцьких в Одесі

Палац Потоцьких в Одесі

Побудова палацу розпочалася ще на початку 19 століття. Наприкінці століття власникам довелося подарувати свої володіння міському земству, яке на території перетворилися в різноманітні міські заклади: аудиторії для народних читань, народного училища, музею красних мистецтв, музею прикладних знань, музею Товариства історії та старожитностей.

Приміщення лівої частині ділянки, що належали Г. Г. Маразлі надавалися приватним особам в оренду. На початку ХХ століття Маразлі віддав у дар дві частини даної діляники по Приморській вулиці Одеському товариству «для влаштування нічліжних притулків» та«для допомоги бідним м. Одеси".

Будинок з гарним портиком коринфського ордеру побудований у стилі класицизм. Цікавим є стара зала на нижньому поверсі цього будинку, що оздоблена витонченими ліпними прикрасами з золотінням, з гарним, добре зберігшимся старим паркетом, а також велике напівкругле вікно над парадними сходами до верхнього поверху, з старовинним живописом на склі.Особливо гарною є й головна зала верхнього поверху, що освітлюється зверху, скрізь дах, і, завдяки особливому пристрою з полотняного тенту, користується приємним, м'яким світлом.

Інтер'єри палацу мають добру збереженість з автентичним плануванням, головний вхід з вестибюлю до залу зачинений. На другому поверсі частина підлоги була облицьована мозаїчними кахлями на античну тематику. Збереглись розписи ліхтаря центрального залу другого поверху.

Нині у приміщені палацу Потоцьких розташовано художній музей.

Палац-садиба графів Толстих

Палац-садиба графів Толстих, Одеса

Це єдина дворянська садиба Одеси, в якій збереглася більша частина внутрішнього оздоблення в тому вигляді, в якому її бачили пани до більшовицького перевороту 1917 року. Архітектурний комплекс включає в себе 2 будівлі – власне, 2-х поверхова садиба графа М.Толстого з 12 кімнатами, і будівля картинної галереї, створена архітекторами, які подарували Одесі нову будівлю Оперного театру.

Садиба в стилі класицизму була побудована в 1832 році камер-юнкером Н. А. Хорватом за проектом архітектора Торічеллі.У 60-х роках ХІХ століття садиба переходить у володіння Грецького Генерального консула Цициним. У 70-х роках садибу придбав граф М.М.Толстой.

Михайло Михайлович Толстой, незважаючи на своє становище, своїм бажанням допомогти громаді міста дуже виділявся із світського товариства. Протягом 22-х років він обіймав посаду попечителя міської публічної бібліотеки, побудованої за його гроші, завершив будівництво картинної галереї, розпочате батьком. Понад 10 років він був першим директором Одеського оперного театру, а коли перша будівля театру згоріла, то на будівництво нової більшу частину коштів виділив саме він. За свої діяння був обраний Почесним громадянином міста Одеси.

Великий колекціонер живопису граф М.М. Толстой вирішив побудувати поруч з будинком спеціальний будинок для своєї картинної галереї, яку добудували в 1899 році. У галереї він розмістив картини своїх улюблених художників: Гойї, Веласкеса, Рембрандта, Ван Ейка та інших. Стеля в галереї була зроблена скляною та прозорою, що покращувало сприйняття картин. За своїм змістом картинна галерея Толстих була однією з найбагатших у Росії. Зараз це Зелений зал Будинку вчених. Більшу частину картин з колекції граф Толстой подарував Одесі.

З приходом радянської влади, Толстим доводиться залишити свій дім. Сім'я емігрує до Франції, потім у Швейцарію. Перед від’їздом граф передав міській публічній бібліотеці всю свою особисту колекцію книг, яку він довгі роки перед цим збирав.

Екскурсійний маршрут Домом вчених веде кількома приміщеннями з інтер’єрами, котрі збереглися з позаминулого століття та добре відреставрованими в 2000-х роках.

·         Біла зала - одна з найкрасивіших залів графської садиби. Тут влаштовувалися численні прийоми та бали. Збережена в первозданному вигляді Біла зала є парадною залою Будинку вчених.

·         Шовкова вітальня призначалася для спілкування родини графів Толстих у вузькому колі друзів і близьких. Тепер вітальня використовується для урочистих церемоній та засідань наукових секцій.

·         Мармурова вітальня - колишня їдальня графів Толстих. У наші дні вітальню прикрашає старовинний «золотий рояль» відомої фірми Шредер. Тут відбуваються вечори камерної музики.

·         Зелена зала - колишня картинна галерея графів Толстих. Тепер це Актова зала Будинку вчених.

·         Експозиція музею, присвячена історії Будинку вчених, розмістилася в залі, де раніше була графська спальня. Окрасою зали є старовинний фаянсовий камін.

·         Горіхова вітальня - овальна зала, де відбувалися музичні та літературні вечори. І в наші дні, як і раніше, це місце творчих зустрічей людей мистецтва, місце роботи наукових секцій Будинку вчених.

Також в будинку Толстих є Дубова вітальня, Турецька вітальня. А в кабінет графа був проведений перший в Одесі телефон, котрий з'єднував дім з Оперним театром. Експозиція музею, присвячена спадщині родини графів Толстих в Одесі, займає залу, в якій, за старих часів, містився будуар графині. Стеля зали прикрашена вензелями графині Толстої в рослинному орнаменті.

Палац Розумовського — пам'ятка архітектури, що є частиною Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

У 1750 році місто Батурин граф Кирило Розумовський отримав у подарунок від імператриці Єлизавети Петрівни. Для виконання робіт було запрошено шотландця Чарльза Камерона. До проектування були запрошені відомі придворні майстри — Квасов, Аксамитов та Старцев. Палаців подібної мистецької вартості в Україні одиниці.

Ансамбль складався з палацу, двох флігелів та парку пейзажного типу. Палац будували у 1799–1803 рр. Ця триповерхова будівля — рідкісний в Україні зразок палладіанства, адже Камерон був палким прихильником творчості АндреаПалладіо.

Палац триповерховий. Один фасад прикрашено лоджією, другий-балконом. Бічні фасади мають напівротонди, що значно збагатили силуети палацу. В інтер'єри напівротондивідкриваються овальними залами.

Син Кирила, Андрій Розумовський, обрав собі за місце проживання Відень. Він ніколи не цікавився місцевими краєвидами. Замість нього тут залишався його управитель, який більше цікавився теж не краєвидами, а матеріальними цінностями, що належали його господарю. За однією з версій, саме він підпалив палац, щоб сховати сліди своїх крадіжок.

Палац було відреставровано і зараз його можна відвідати.

«Приватизовані» палаци

На жаль, цими палацами милуватися можна лише на відстані і оцінити лише зовнішню красу. Але їх архітектурна розкіш точно варта того, щоб просто приїхати і подивитися на ці казкові споруди. Або хоча б просто прогулятися мальовничими парками.

Палац Шенборнів

Колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів. Розташований у селі Карпати (Мукачівський район, Закарпатська область).

Споруда була побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом, вихідцем з аристократичного німецько-австрійський роду, який нараховує кілька високопоставлених осіб римо-католицького духовенства. Представники цієї родини були найбільшими землевласниками на Закарпатті.

Будівництво палацу тривало 5 років. На території був розбитий чудовий сад-дендрарій із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи дерев — самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), італійська глиниця; чагарників — дойція, гортензія тощо.

Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує романські та готичні мотиви. Оригінальність палацу ще й у тому, що він має 365 вікон (кількість днів у році), 52 димоходи, 12 входів (як у році місяців). Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; діє баштовий годинник з курантами. У палацовому парку встановлені закладний пам'ятний знак (з написом угорською мовою) і дві скульптурні композиції — «Олень» і «Ведмедиця з ведмежатком». Обриси викопаного наприкінці XIX століття ставка (за задумом власника парку) умовно відтворюють карту Австро-Угорської імперії.

1945 року земля та маєтки були націоналізовані, а мисливський замок Шенборнів став санаторієм «Карпати». Частина інтер'єру палацу (меблі, інші коштовні речі) передана до фондів Ужгородського краєзнавчого музею».

Палац Рум'янцева-Задунайського

Палац Рум'янцева-Задунайського в с. Вишеньки.

За 10 км від смт Коропа розташовані невеликі села Вишеньки та Черешеньки. Обидва населені пункти раніше належали герою Егерсдорфа, Ларги і Кагулу фельдмаршалу, президенту Малоросійської колегії, графу Петру Олександровичу Рум'янцеву-Задунайському.

У Вишеньках і Черешеньках протягом 1782–1787 рр. на березі Десни він побудував цілий комплекс будівель в модних для того часу формах неокласичного романтизму кінця 18 століття. Палац був побудований спеціально до приїзду Катерини II під час її подорожі до Криму.

Розташована на пагорбі над ставком будівля, що віддалено нагадує середньовічний замок, вдало вписана в ландшафт. Своєрідно з'єднані деталі запозичені з готики, класицизму та східної архітектури. Подекуди в інтер'єрі збереглися дивовижні ліпні прикраси у дусі арабесок. Деякі турецькі мотиви мали нагадувати про перемоги володаря садиби над Туреччиною.

До наших днів зберіглася лише половина палацу. У 1809 році син Рум'янцева продав палац поміщику Судіенко, проте пізніше передумав. Щоб розірвати договір, він не придумав нічого кращого, як розібрати половину палацу. Те, що залишилося, новий господар, князь Долгоруков, відремонтував в 1840 році. У 1841 тут народився його син — Олександр. У Черешеньках від володінь Рум'янцева нічого не залишилося, а колись тут крім житлових будівель були канцелярії, кухня, служби, пташник, казарма, пральня і китайська альтанка.

У радянські часи на території садиби влаштували піонерський табір. Зараз тут розміщується дитячий оздоровчий табір «Сузір'я».

Палац Даховських 

Палац Даховських ХІХ ст. у селі Леськове Черкаської області

Леськовський палац  — невизнана, але унікальна пам'ятка архітектури 19 століття в Черкаській області. Землі навколо Леськового належали князям Вишневецьким, магнатам Лянцкоронським, Тарлам.За переказами, леськовським панам не давала спокою слава Софіївки. Тому, щоб утерти ніс Потоцьким, Даховські вирішили у себе звести палац у стилі англійського замка доби Середньовіччя.

Палац збудований в 50-х роках ХІХ ст. Палац оточував низькострижений живопліт та англійський парк. Навколо палацу тягнулися газони, оздоблені квітковими клумбами. Багато дерев були збережені ще зы старого парку. У палаці була колекція старовиних тканин, на які була виділена спеціальна кімната. Крім того тут містилося кілька десятків картин, колекції східної та європейської порцеляни. Леськівський палац-садиба славився стадом коней англійської породи.

Садиба складалася з палацу, службових флігелів, приміщень для слуг і стайні.

Надзвичайно висока мистецька вартість садиби не враховувалась ні тоді, ні зараз. Палац за часів СРСР було передано то під піонер-табір, то під санаторій, згодом — військовий шпиталь, склад медикаментів тощо. Нині об'єкт у власності Міністерства Оборони України. Доступ лише з дозволу командира частини.

Палац Потоцьких, Тульчин

Палац Потоцьких, Тульчин

Палац Станіслава Потоцького збудований в 1782 році у класичному стилі і повернутий обличчям до міста Тульчин (місто стає власністю роду Потоцьких, на початку XVIIIст., одного з найбагатших і вельможних родів Польщі).

Проектував палац французький архітектор Ля Круа, внутрішні роботи голландець Меркс, творцем парку „Хороше” був Міллер. Палац був вкритий мідним дахом, складався з головного двоповерхового корпусу з прикрашеним парадним під’їздом на 10 колонах з 8 пілястрами, а далі два бокових корпуси в такому ж стилі. З головним корпусом бокові споруди з’єднані скляними галереями.

У часи володарювання та господарювання Потоцьких це був розвинений ансамбль декількох споруд. Садиба магната мала: палац і два бічні флігелі, картинну галерею, бібліотеку (17.000 томів), невелику друкарню, манеж, турецькі лазні, стайні (зруйновані), оранжерею, декілька службових приміщень, садибний театр, репертуар якого складався з 5-7 опер та 2-3 концертів, а трупа налічувала до 200 акторів.

Біля підземних споруд, тунелів палац Потоцьких з'єднувався з іншими об'єктами Тульчина. Підземелля залишилися з середньовіччя і використовувалися для схову від нападників, зокрема турків, а також графом Потоцьким у своїх цілях.

З 1984 року в палаці розміщується Тульчинське училище культури. Увійти на його територію можна у світлий час доби. У сам палац можна зайти, лише коли працює училище - з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 18:00.

Палац Галаганів

Палац Галаганів, Скориинці

Прекрасна садиба древнього українського роду Галаганів в оточенні розкішного англійського ландшафтного парку з озерами і скульптурами – пам’ятка садово-паркового мистецтва ХІХ століття

Родове гніздо відомого козацько-старшинського роду Галаганів збереглося до нашого часу в чудовому стані і є найбільш характерним прикладом палацово-маєткової архітектури Лівобережної України кінця ХVIIІ – початку ХІХ століття. Знаходиться ця перлина архітектури в мальовничому селищі СокиринціСрібнянського району на Чернігівщині.

Палац у Сокиринцях був зведений у 1823-1829 роках за наказом прилуцького полковника Павла Григоровича Галагана, що походив із древнього козацько-старшинського, а згодом і дворянського роду. Розробкою архітектурного палацового комплексу займався відомий український архітектор Павло Андрійович  Дубровський. Величний мурований палац в стилі ампір на 60 кімнат слугував як розважальна резиденція родини Галаганів. Пишно вбраний і художньо оформлений комплекс був одним з найбагатших та найкрасивіших маєтків свого часу. До палацо-паркового комплексу, окрім палацу, належали також дзвінниця, дві церкви, службові флігелі, числені господарські споруди і стайні, оранжерея з теплицями.

Довкола палацу був створений Сокиринський парк в англійському стилі, нині це пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Ландшафтним проектом парку займався учений-садівник з Саксонії І. Є. Бістерфельд. Він розбив парк площею 40 га, що постійно змінювався під впливом природних змін. Але у 1826 році садівник помер і роботу Бістерфельда продовжували садівники Редель, потім Христіані. Фактично будівництво парку розтяглося на ціле століття, тобто на весь час, поки садиба мала справжніх господарів. Останніми садівниками були чех Янічек і німець Пфейффер і чудовий майстер своєї справи, місцевий талановитий садівник Юхим Гапон.

Нині до паркової рослинності входить понад 40 порід дерев. Родзинкою парку є Шевченківський явір – найстаріше дерево садового комплексу. Ландшафт Сокиринського парку доповнює збережена оригінальна ротонда, колодязь, містки та інші різноманітні скульптури. Загальну пейзажну композицію парку доповнює мальовничий ставок, що знаходиться в течії річки Утки. Одним з найкрасивіших місць парку є поляна з крутими схилами під назвою «Свята долина». Ще однією особливістю Сокиринського парку є Шевченківський явір – найстаріше дерево парку.

Палац Галаганів, часто називають «українським Парнасом», адже тут частими гостями були видатні діячі культури та мистецтва – Тарас Шевченко, Лев Жемчужников, Микола Лисенко, Остап Вересай та інші. При садибі діяв кріпацький хор та театр. Сьогодні ж палац Галаганів вабить мандрівників своєю неповторною архітектурою та ландшафтними витворами навколо себе.

Зараз у Палаці Галаганів знаходиться Сокиринський професійний аграрний ліцей. Територія парку відкрита для всіх охочих.

Палаци-руїни

Цю красу ми точно не могли оминути…

Палац-Cадиба Реїв

Палац-Cадиба Реїв, Приозерне

У невеликому селі Приозерне в Івано-Франківській області знаходиться двоповерховий палац-садиба, збудований у 18–19 ст. в стилі необароко. У той час село називалося Псари. Перший садибний комплекс був побудований у другій половині 18 століття. Цей маєток належав графині Вільгельміні Рей і був зведений на її замовлення.  У 1880 році замість старого було зведено новий палац. Автором проекту був відомий львівський архітектор Ю. Захаревич.

За радянських часів будівлю використовували для господарських потреб. Потім тут розташовувалася психіатрична лікарня. У роки незалежної України в садибі знаходився жіночий монастир, після вона була передана в руки УПЦ Київського патріархату. Колись у маєтку був чудовий парк з водоймами, але зараз в ньому панує запустіння. Відк олишньої краси залишилися тільки вікові дерева. Реставрація  пам'ятки не ведеться

Палац Терещенків

Палац Терещенків на Житомирщині

Палац Терещенків збудований в неоготичному стилі на замовлення польського шляхтича Адольфа Норберта Еразма Грохольського. Нині знаходиться в напівзруйнованому стані і належить Свято-Різдва Христового Червонському жіночому монастирю.

Спочатку це був симетричний триповерховий палац, в плані — витягнутий чотирикутник з восьмибічною вежею на головному фасаді та двома чотирибічними вежами, які прилягають до бічних фасадів. Дві «замкові» вежі (одна двоповерхова, друга — одноповерхова), розташовані по обидва боки палацу, служили павільйонами. Неподалік в неоготичному ж стилі були споруджені господарчі будівлі та конюшня. Усередині палацу особливої уваги заслуговував вестибюль зі сходами, викладеними білим мармуром, а також — велика зала для балів з двома венеціанськими кришталевими люстрами. Від колишньог оінтер'єру не збереглося майже нічого.

Палац бувоточений великим парком, який межувавіз садами. Їхня загальна площа становила 58 га. У парку росли старі липи, дуби, каштани. Були тут два озера й альтанка на острівці. Перед палацом — декоративні газони. У власності Терещенків палац знаходився до Жовтневого перевороту 1917 року.

Після перевороту в будівлі знаходився притулок для безпритульних дітей. Проте, будучи свободолюбивими, діти розбіглися, а будинок підпалили. Пожежа 1928 року значнопо шкодила будівлю, й хоча згодом зовнішній вигляд було відтворено, та інтер'єри втрачені назавжди.

Десь до кінця XX століття тут містилося ПТУ. Після того як ПТУ переїхало до нової будівлі, палац швидко занепав і став руїною. Крадії винесли все, що можна винести, навіть позбивали кахель з підлоги.

Через кілька років після здобуття Україною незалежності колишній палац було передано жіночому монастирю Свята Різдва Христового.

Читайте також: Наймальовничіші руїни України та Королівська Україна - всі замки та фортеці

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-