Візит лідера Китаю до москви: росія остаточно розвернулася на Схід
Китайський лідер у москві не заявив, не пообіцяв і не підписав нічого, що можна було б назвати новою сторінкою у відносинах із росією чи світом. Проте він може бути повністю задоволеним собою, бо таки змусив москву визнати, що Пекін домінує.
ВІЗИТ ВЕЛИКИХ ОЧІКУВАНЬ
Державний візит голови КНР Сі Цзіньпіна до росії без перебільшення став центральною подією березня ще до того, як лідер Китаю підійшов до трапу свого літака в Пекіні.
Спочатку була інтрига – полетить чи ні? Потім вона посилилася інсайдом про можливу, першу від початку великої війни, розмову Сі з президентом України Володимиром Зеленським.
Далі був приголомшливе для кремля (і несподіване для усього світу, хоча й очікуване) рішення Міжнародного кримінального суду про видачу ордера на арешт за злочин проти людяності громадянина путіна володимира володимировича, президента рф, на захист якого істеричною кинулась уся обслуговуюча диктатора система російської держави (мзс рф, слідком, рада безпеки) та армії медіапропагандистів.
Проте лідера Китаю, країни, яка зазвичай демонструє повагу до шанованих міжнародних інституцій, не зупинило ніщо, і підсумки візиту, точніше їхня відсутність, зафіксували завершення путінського маневру з розворотом росії на Схід.
Візит, який мав статус державного, тобто найвищого з усіх для закордонних поїздок лідерів держав, відбувся і пройшов за вже традиційним для двох автократів сценарієм – компліменти один одному, посмішки та рукостискання на камери, втаємничена розмова тет-а-тет (цього разу рекордні 4,5 години) й пресконференція з обіцянками ще тіснішого двостороннього партнерства та критикою західних держав.
Коли бачиш картинку з двома усміхненими й задоволеними людьми на фоні кремлівської розкоші, в голові не вкладається, що один із них – злочинець, хворий імперськими утопіями, який розв’язав жорстоку, криваву, абсолютно позбавлену сенсу середньовічну війну в сучасній Європі й проводить нелюдський експеримент над своїми підданими, щодня посилаючи сотні з них на вірну смерть, а решту позбавляючи майбутнього.
Проте Китай, схоже, має власні розрахунки і плани на сусідню територію, в яких такий «лідер» у москві є абсолютно прийнятним і навіть зручним. Можна констатувати, що росія остаточно закріпилася в ролі молодшого партнера Піднебесної, і це проявилося в усіх аспектах – від нервової поведінки й заяв путіна до надмірної уваги російських пропагандистських ЗМІ до візиту, що істотно контрастувало з впевненістю Сі Цзіньпіна та стриманими повідомленнями китайських медіа про цей візит.
Бажання москви отримати від Пекіна допомогу для продовження війни проти України не виправдалися, і Китай, схоже, не давав подібних обіцянок. Численні заяви Сі й путіна з критикою США та їхніх союзників більше відповідають інтересам КНР, тоді як росія потребувала практичної допомоги.
ЕНЕРГЕТИКА В ЦЕНТРІ УВАГИ…
Постачання енергоносіїв до Китаю набуло особливого значення для рф після західних антиросійських санкцій. Від грудня минулого року, коли набули чинності обмеження цін на нафту й нафтопродукти з рф, москва щодня втрачає понад $170 мільйонів, тож східний напрям експорту став для неї життєво важливим.
Збільшення пропозиції з одночасним дисконтом на неї до $8 на барелі справили враження на китайських покупців, і у підсумку, як свідчать дані митниці КНР, за перші два місяці цього року росія збільшила поставки нафти на 23,8%, до 2 млн барелів на добу і випередила Саудівську Аравію, ставши найбільшим постачальником до Піднебесної. Але потенціал нарощування на цьому, швидше за все, вичерпано. Китай жорстко дотримується принципу диверсифікації джерел постачання сировини, аби запобігти критичній залежності від одного постачальника, й неодноразово переконався в правильності такого підходу.
Другим стовпом китайсько-російської енергетичної співпраці є природний газ, вільних обсягів якого у федерації зараз вдосталь. Аби качати його до Китаю, на додачу до діючих газопроводів, у москві з 2020 року проєктують «Силу Сибіру - 2». Вірніше, розповідають про розрахунки, дослідження, складання схем і, за традицією, вихваляються майбутніми надприбутками.
Проте реальність інша, і в першу чергу – через позицію китайських партнерів, які, добре знаючи своїх сусідів, не поспішають вкладатися. Цього разу в москві теж виникла не дуже приємна для росіян ситуація, коли господар кремля сказав про майже остаточне завершення всіх параметрів угоди по «Силі Сибіру - 2», а його візаві з Піднебесної уточнив, що дослідження й консультації за проєктом продовжуються.
Повернутися до реальності росії запропонували і в сусідній Монголії, чиєю територією має проходити нитка газогону. Монгольський прем’єр минулого тижня повідомив, що його країна визначатиме маршрут прокладання труб після того, як росія і Китай досягнуть згоди щодо будівництва, а путін на камери запевняв Сі, що монгольська сторона вже підписала відповідну угоду.
Більше того, «Сила Сибіру-2» може взагалі залишитися пустою трубою в землі через скорочення споживання газу в КНР. Так, за останніми прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, зростання попиту на газ у Китаї сповільниться до 2% на рік до 2030-го року, порівняно з 12% щорічного приросту з 2010 року, завдяки широкому впровадженню відновлюваних джерел енергії. А в сукупності з СПГ, надходженнями з інших країн, зокрема, з Центральної Азії, та власним видобутком – Китай зможе забезпечити свої потреби в енергії й без нового газогону.
В кремлі намагаються підштовхувати партнерів активніше вкладатися в новий мегапроєкт, гостро потребуючи грошей на фінансування війни проти України. Проте такого партнера, як Сі, не особливо й підштовхнеш, а тим більше – якщо китайські компанії диверсифікують постачання і не бачать економічного сенсу в закопуванні інвестицій у землю, майстрами чого є їхні російські сусіди.
… І ТОРГІВЛЯ БЕЗ МЕЖ
У ході візиту Сі до москви російський диктатор із особливим задоволенням повторював про рекордний товарообіг між рф і Китаєм минулого року, який зріс на 29,3% та перевищив показник у $190 млрд. Цифра солідна, проте частка росії в сукупній зовнішній торгівлі Китаю складає лише 3%, тоді як Китай забезпечив понад 40% товарного імпорту рф, яка вийшла на друге місце після Північної Кореї за масштабами залежності від Піднебесної. Структура ж експорту-імпорту чітко вказує місце росії як відсталого сировинного придатку в цьому тандемі «партнерів без меж».
Так, за даними Головного митного управління КНР, із росії переважно надходять енергоресурси – нафта, трубопровідний газ, СПГ, вугілля та мазут із рф становлять понад 70% всього обсягу російського експорту до Китаю. Піднебесна також імпортує з рф мінеральні ресурси, деревину й сільськогосподарську продукцію, а в зворотному напрямі надсилає побутову електроніку, екскаватори, автомобілі, одяг, взуття та товари широкого вжитку.
Найпомітніше зрушення минулого року відбулося на російському ринку автомобілів, де з 14 брендів, що залишилися, 11 – китайські. Частка придбаних нових китайських машин зросла з 9% у лютому 2022 р. до 38% у лютому 2023 р.
Частка китайських смартфонів на ринку рф досягла 75% проти 50% роком раніше, будівельної техніки – 70% проти 40% роком раніше, ноутбуків – 40%. Китайські холодильники Haier вперше стали в росії лідерами за популярністю й продажами.
Тепер російський диктатор запропонував прискореними темпами впроваджувати юань у двосторонніх взаєморозрахунках, аби ще далі дистанціюватись від долара США й можливості американців впливати на росію. За даними Центробанку рф, на початку минулого року більше 50% російських експортних розрахунків здійснювалися в доларах США, а до вересня ця цифра впала приблизно до 35%. Китай погоджується з курсом на дедоларизацію, проте не прагне відмовлятись від американської валюти вже завтра.
ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ КИТАЮ НА ПОЛІГОНІ «росія»
Цікаву думку стосовно приїзду Сі висловив один із російських оглядачів, не інфікований тамтешньою пропагандою, який припустив, що головною метою візиту голови КНР до москви було оцінити стійкість російської державної системи в ситуації, коли країна штучно поставлена у важкі зовнішні умови. Для Сі й китайського керівництва росія сьогодні відіграє роль гігантської лабораторії, де влада проводить досить успішний експеримент із насильницького та протиприродного роз’єднання із західною економікою, промисловістю, культурою та фінансовим сектором.
Не можна не погодитися, що можливість спостерігати за ходом цього експерименту в режимі реального часу й готувати власну країну до аналогічних шоків – значно цінніший ресурс, ніж постачання в росію китайських машин, побутової техніки й інших товарів. А такі знання потрібні Пекіну, оскільки схожий процес від’єднання від Заходу, хоча й повільніший і поки що менш масштабний, відбувається в самому Китаї.
Вже кілька років Вашингтон поступово обмежує китайським компаніям доступ до західних ринків, технологій і сервісів. Лише від початку російського вторгнення в Україну США запровадили експортний контроль над продажами до КНР мікроелектроніки, розширили на 18% (на 110 компаній) список китайських підприємств під частковими експортними санкціями тощо. А в Конгресі США нещодавно сформовано новий орган із промовистою назвою «Комітет зі стратегічного суперництва між США та Компартією Китаю».
Для Пекіна ретельне вивчення з подальшим впровадженням інструментів та рішень, які зараз використовує росія, виглядає розумним курсом у ситуації, коли конфронтація самого Китаю із Заходом видається неминучою. Також логічною є й підтримка федерації на плаву, щоб та відволікала увагу США та ЄС від Піднебесної, даючи їй більше часу підготуватися.
Китаю вигідно мати по сусідству ослаблену, залежну від нього й антизахідну росію з її місцем у Раді Безпеки ООН, що залишається унікальним джерелом ресурсів і досвіду, отримувати який самостійно було б дуже дорого і боляче.
КИТАЙ І «УКРАЇНСЬКА КРИЗА»
Якщо говорити стисло, після візиту Сі до москви у війні нічого не змінилося. Не змінилася позиція «проросійської нейтральності» Китаю, не змінилися плани путіна продовжувати агресію, не змінились настрої партнерів України допомагати нашій державі боронитись і головне – рішучість українців продовжувати важку боротьбу не похитнулася.
Численні заяви китайського лідера й підозрюваного у злочинах президента рф про переговори, дипломатичне врегулювання і мирне вирішення зроблені з метою, дуже далекою від справжніх намірів покласти край жорстоким вбивствам і руйнуванням. Тоді як господар кремля, як ми не раз переконувалися, живе в паралельній спотвореній реальності, розрахунок Сі у зверненнях до теми миротворчості є абсолютно прагматичним.
Китаю небезпідставно закидають дипломатичну й іншу підтримку росії, а це затьмарює ретельно вибудовуваний імідж КНР як відповідальної миролюбної світової держави. Відбілитися вже не допомагають і дуже великі гроші, себто інвестиції, тож потрібно діяти по-іншому.
До роковин початку великої війни Пекін сформулював відому позицію з 12-ти пунктів, перелік загальних фраз, але це вже можна було піднести як якийсь «мирний план», а в москві голова КНР кілька разів заявив про необхідність врегулювання війни в Україні мирним шляхом. Таке важко назвати реальними кроками до припинення бойових дій, радше спробою нівелювати критику через підтримку росії й «перевести стрілки» на підтримку абстрактного миру.
Очільник Китаю, вочевидь, реалістично оцінює ситуацію і не висуватиме вимог, які на даному етапі не приймуть ні путін, ні Зеленський, як то легалізація анексованих територій або виведення російських військ із України. Більшість як вітчизняних, так й іноземних оглядачів схиляються до думки, що Пекін дотримуватиметься своєї позиції «нейтральності» доки не зміниться ситуація на полі бою і армія окупантів не кинеться втікати з української землі.
Позитивним можна вважати те, що під час переговорів Сі знову застеріг путіна від ядерної ескалації, тож загроза застосування росією ядерної зброї, будемо сподіватися, залишається низькою. Китай також не обіцяв росії надати зброю чи боєприпаси для війни проти України, і це важливо для нас, бо з допомогою та підтримкою партнерів українці зможуть переламати хід війни й звільнити окуповані території.
Володимир Сидоренко, Пекін
Перше фото: EPA/UPG
