Про це розповів колишній полонений, військовослужбовець 36 бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського Андрій Петрук, ідеться у публікації Укрінформу.

За словами Петрука, за час полону він утратив понад 20 кг ваги і за зросту 172 сантиметри важив менше 50 кг. Але, за словами морпіха, завдяки особливостям організму він не так сильно страждав від голоду, як інші полонені.

«Дехто від недоїдання буквально втрачав здоровий глузд. Росіяни це навмисне так чинили, щоб зробити нас неадекватними», - згадує колишній бранець.

На його думку, це робилося для того, щоб навіть після повернення вони вже не могли стати на захист своєї країни.

«Нас карали за все, постійно били, принижували всіма можливими способами. Зачинили в камерах і нікуди не випускали, створивши навкруги суцільний інформаційний вакуум. Навіть забороняли одночасно пересуватися по камері більше ніж одній людині», - розповів морпіх.

За його словами, усім дуже хотілося солодкого - не було ні печива, ні цукерок, і навіть так званий помийний чай був без цукру. Тож він мріяв про горнятко кави, адже до полону був кавоманом і жодного дня не обходився без цього напою.

Згодом звичайна чашка кави стала для нього одним із символів повернення до нормального життя після майже чотирьох років неволі. Відразу після обміну в Чернігові він попросив кави і випив її три чашки відразу: «Це було блаженство».

Як повідомляв Укрінформ, готується до виходу збірка поезій захисника Маріуполя Андрія Петрука «Санаторій сатани», яку він написав курячою кісточкою на тюремній робі під час перебування у російському полоні.

Фото з архіву Андрія Петрука