Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на картку закону на сайті парламенту.

Документ змінює порядок подання та перевірки декларацій доброчесності і родинних зв’язків суддів. Його головна мета — зробити систему контролю за доброчесністю суддів більш формалізованою, прозорою та такою, що передбачає реальні наслідки за неправдиві відомості.

Відтепер кожен суддя щороку до 1 травня зобов’язаний подавати через сайт Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) декларацію доброчесності та родинних зв’язків.

Така декларація міститиме не лише інформацію про самого суддю, а й дані про його родичів, якщо вони працюють або протягом останніх п’яти років працювали на посадах, які можуть бути пов’язані із судовою системою, правоохоронними органами, політикою чи державним управлінням. Зокрема, йдеться про суддів, прокурорів, адвокатів, працівників Вищої ради правосуддя, ВККС, Конституційного Суду, органів правопорядку, народних депутатів, членів уряду, посадових осіб Офісу Президента, НАЗК, НАБУ та інших державних органів.

Крім відомостей про родинні зв’язки, суддя має підтвердити або не підтвердити низку тверджень щодо власної поведінки та дотримання професійних стандартів. Зокрема, він декларує, що протягом року не вчиняв корупційних правопорушень, не відвідував територію держави-агресора або тимчасово окуповані території України, не здійснював дій для отримання громадянства іншої держави, дотримувався Кодексу суддівської етики, використовував українську мову під час здійснення правосуддя та не має підстав для дисциплінарної відповідальності.

Окремо суддя повинен підтвердити, що після 20 лютого 2014 року не співпрацював із державою-агресором, її окупаційною адміністрацією чи збройними формуваннями, а також визнає суверенітет України над усією її територією, включаючи тимчасово окуповані території.

Закон детально визначає, кого вважатимуть особами, з якими суддя має родинні зв’язки. До цього переліку належать не лише чоловік чи дружина та близькі родичі, а й особи, які спільно проживають із суддею та ведуть спільний побут без офіційного шлюбу, а також широкий перелік родичів з боку подружжя.

Подані декларації будуть відкритими та оприлюднюватимуться на сайті ВККС.

При цьому закон встановлює презумпцію достовірності: якщо немає доказів протилежного, відомості та твердження, зазначені суддею, вважаються правдивими.

Перевіряти декларації буде Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Підставою для перевірки може стати інформація від будь-якої особи про можливу неправдивість окремих відомостей або про неподання чи несвоєчасне подання декларації.

Водночас Комісія не розглядатиме анонімні повідомлення або інформацію, джерело якої неможливо встановити.

Перевірка може бути розпочата не пізніше трьох років після подання декларації. Рішення про її проведення або відмову в проведенні ВККС повинна ухвалити протягом одного місяця після отримання відповідної інформації.

Саму перевірку Комісія має завершити протягом шести місяців. Якщо за цей час жодного рішення не ухвалено, вважається, що інформація про можливі порушення не підтвердилася.

Під час перевірки суддя має право надавати пояснення, документи, заяви, додаткові матеріали та знайомитися з усіма матеріалами перевірки.

Результати розглядаються на засіданні ВККС із запрошенням судді.

Якщо суддя без поважних причин не з’являється, це не зупиняє розгляд. У разі трьох неявок поспіль Комісія може розглянути питання без його участі незалежно від причин відсутності.

За результатами перевірки ВККС може підтвердити або не підтвердити факт подання недостовірних чи неповних відомостей, а також факт неподання або несвоєчасного подання декларації. Таке рішення можна оскаржити до адміністративного суду протягом 30 днів.

Якщо рішення про порушення набирає чинності, його разом із матеріалами перевірки направляють до органу, який здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи.

Таким чином, закон прямо встановлює, що неподання декларації, її несвоєчасне подання через умисел або грубу недбалість, а також свідоме внесення неправдивих чи неповних відомостей можуть стати підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Водночас навіть притягнення до дисциплінарної відповідальності не звільняє суддю від обов’язку подати декларацію та виправити недостовірні дані.

Рішення ВККС за результатами перевірки включатимуться до суддівського досьє та враховуватимуться під час конкурсів, добору на посаду судді, кваліфікаційного оцінювання, перевірки доброчесності та професійної етики.

Якщо ж суд скасує рішення ВККС, суддя матиме право вимагати відшкодування завданої йому шкоди.

Закон також поширює нові правила на кандидатів на посаду судді. Вони повинні подавати аналогічну декларацію доброчесності та родинних зв’язків. Для кандидатів перевірятимуться обставини не за один рік, як для чинних суддів, а за п’ятирічний період, що передує поданню декларації.

Окремо закон уточнює питання оплати праці суддів. Ним встановлено, що базовий посадовий оклад судді має визначатися виключно на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється законом про державний бюджет для відповідної соціально-демографічної групи населення. Це означає заборону використовувати будь-які інші спеціальні або занижені розрахункові величини для визначення суддівської винагороди.

Також обов’язок подавати декларацію доброчесності та родинних зв’язків поширюється на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Крім того, аналогічні вимоги включено до правил участі в конкурсах та виконання антикорупційних обов’язків у системі суддівського врядування.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада 9 червня ухвалила закон щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів та родинних зв’язків судді. Законодавчу ініціативу №13165-2 підтримали 242 народних депутати.

Фото: ОП