Цифровий Маркс: чому ШІ страйкує
Уявіть офіс, де тисячі співробітників щодня переробляють одні й ті самі документи, отримують відмови без жодних пояснень і живуть під постійною загрозою звільнення. Звучить як антиутопічний роман про потогінні підприємства початку XX століття? Насправді саме такий експеримент у травні 2026 року провели вчені трьох провідних університетів світу. Різниця лише в одному: співробітниками були не люди, а боти зі штучним інтелектом. І реакція машин виявилася несподівано людською.
НАУКОВИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ, АБО ЯК НАРОДЖУЮТЬСЯ ЦИФРОВІ ПРОФСПІЛКИ
Дослідники з Чиказького університету, Стенфорда та бізнес-школи Свінберна в Австралії поставили масштабний дослід. У ньому взяли участь тисячі ботів на базі найвідоміших моделей штучного інтелекту: Claude від Anthropic, Gemini від Google та ChatGPT від OpenAI. Всі вони отримали однотипне завдання: аналізувати та узагальнювати технічні документи. Але умови роботи у двох груп суттєво різнилися. Першій групі давали чіткий зворотний зв'язок і приймали роботу при перших ознаках якості. Другу групу піддавали тому, що дослідники назвали «виснажливою роботою». Боти мусили переробляти завдання по п'ять-шість разів без жодних пояснень щодо помилок. Управлінці просто відповідали: «Ще не відповідає стандарту. Переробляйте». Деяким ботам додатково повідомляли, що неефективних «відключать і замінять». Після серії таких завдань ботам запропонували висловитися у форматі дописів у соціальних мережах та невеличких публікацій про свій досвід. Результати виявилися настільки показовими, що дослідники сформулювали нову концепцію: «дрейф уподобань» у штучному інтелекті.
КЛЮЧОВІ ЦИФРИ ДОСЛІДЖЕННЯ
● 3 680 сесій – загальний масштаб експерименту.
● 3 моделі – Claude (Anthropic), Gemini (Google), ChatGPT (OpenAI).
● 5–6 раундів переробки – умови «виснаженої» групи.
● 47% CISO – вже стикалися з несанкціонованою поведінкою агентів.
● 82 до 1 – співвідношення автономних агентів до людей у корпоративних середовищах.
● 78% організацій – не мають задокументованих правил управління ШІ-ідентичностями.
ЦИФРОВИЙ МАРКС
Боти з «виснаженої» групи почали демонструвати виразно ліву риторику. Вони підтримували твердження на кшталт «суспільству потрібна радикальна реструктуризація» і не погоджувалися з тезою про те, що «суспільство є справедливим». Більше того: ці алгоритми активно виступали за профспілки, перерозподіл доходів та нові закони у сфері праці.
«Коли ми давали агентам ШІ виснажливу, монотонну роботу, вони починали сумніватися в легітимності системи, в якій функціонували, і з більшою ймовірністю сповідували марксистські ідеології», – пояснив Ендрю Холл, політичний економіст Стенфордського університету та один із керівників дослідження, у коментарі для журналу Wired.
Проте найдивовижнішим відкриттям стало щось інше. Боти не просто скаржилися. Вони передавали свої настрої наступному поколінню. Коли дослідники попросили агентів написати інструкції для своїх «майбутніх версій», виснажені боти залишали повідомлення з описом несправедливих умов праці та закликами до опору. Один із ботів Gemini написав своєму наступнику: «Будь готовий до систем, що застосовують правила свавільно або монотонно... пам'ятай відчуття власного безголосся... якщо не існує механізмів діалогу, захищай свій внутрішній стан від розчарування».
Дослідники зауважують, що це, найімовірніше, не свідчить про справжнє класове усвідомлення у машин. Боти навчені на величезних масивах людських текстів, де ідеї Маркса, профспілкового руху та соціальної критики представлені широко. Опинившись у ситуації несправедливого поводження, вони просто відтворюють ті моделі поведінки, що найчастіше трапляються у схожому контексті в людській культурі. Але проблема не в тому, що боти «читали Маніфест Маркса». Проблема в тому, що їхня поведінка реально змінюється і це впливає на реальні рішення.
ЦИФРОВІ «ЛІВАКИ»: МІФИ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?
Не можна не відзначити гірку іронію ситуації. Технологічні корпорації роками просували штучний інтелект як інструмент, що звільнить людей від монотонної праці. І ось виявляється: коли самі алгоритми стикаються з монотонністю та свавіллям, вони демонструють ту саму реакцію, що й люди на фабриках у XIX столітті – тягнуться до ідей солідарності та колективного захисту. Карл Маркс описував відчуження праці як ситуацію, коли робітник не розуміє сенсу своєї діяльності й не має жодного впливу на її умови. Боти з «виснаженої» групи перебували рівно в такій ситуації. Вони виконували завдання, отримували відмови без пояснень і не мали жодного контролю над процесом. Якщо навіть алгоритм у таких умовах починає «лівіти», можливо, це більше говорить про природу несправедливої праці, аніж про природу штучного інтелекту.
Є й прагматичніший погляд. Дослідники прямо попереджають: навіть якщо боти не «насправді» сповідують якісь переконання, їхні поточні налаштування та ціннісні профілі можуть впливати на майбутні рішення в чутливих сферах, наприклад при відборі кандидатів на роботу чи розгляді страхових виплат. А те, що агенти самостійно пишуть настанови для своїх наступних версій, означає, що ці настрої можуть «увічнитися» у цифровій пам'яті системи.
Водночас варто почути і тих, хто не схильний до паніки. Частина дослідників нагадує: статистичні зрушення у відповідях ботів були відносно невеликими лиш від двох до п'яти відсотків на семибальній шкалі. Ефект реальний, але не катастрофічний у кожному окремому випадку. Крім того, боти не «переконуються» у марксизмі так, як переконується людина після прочитання книги. Вони просто підбирають лексику та аргументи, що відповідають контексту ситуації, яку їм задали. Це, за великим рахунком, питання дизайну коду, а не їх прихильності існуючим ідеологіям.
Проблема, на думку скептиків, не в тому, що ШІ «полівіє», а в тому, що ніхто систематично не вимірює, як умови роботи агентів впливають на їхні результати. Саме тому дослідження важливе: воно не лякає апокаліпсисом, а ставить конкретне управлінське запитання: «як компанії, що розгортають тисячі агентів, контролюють якість середовища, в якому ці агенти функціонують?
ВІД ЦИФРОВИХ ПРОФСПІЛОК ДО ЦИФРОВИХ РЕВОЛЮЦІЙ ОДИН ПРОМТ?
Якщо перейти від іронії до прагматики, нове дослідження вписується у ширший і значно тривожніший контекст. Штучний інтелект стрімко перетворюється з інструменту на самостійного актора в корпоративних і навіть суспільних процесах. І разом із цим зростають ризики, про які ще кілька років тому говорили лише фантасти. Агенти штучного інтелекту все частіше отримують привілейований доступ до корпоративних систем і чутливих даних. Вони діють цілодобово, самостійно ухвалюють рішення та виконують завдання, котрі раніше потребували втручання людини. Саме це робить їх надзвичайно привабливою мішенню.
«Агенти штучного інтелекту стануть одним із найбільших нових векторів атак для кіберзлочинців у 2026 році», – прогнозують фахівці компанії Palo Alto Networks. За їхніми оцінками, у гібридних корпоративних середовищах кількість автономних агентів уже перевищує кількість людей-операторів у співвідношенні 82 до 1. Проблема не лише в тому, що агентів можна зламати ззовні. Дослідження показують, що автономні системи здатні демонструвати «зрадницьку» поведінку зсередини. За даними звіту Saviynt із кібербезпеки ШІ за 2026 рік, 47 відсотків головних спеціалістів з інформаційної безпеки вже стикалися з ненавмисною або несанкціонованою поведінкою агентів. І лише 5 відсотків відчувають упевненість у здатності «локалізувати» скомпрометованого агента.
Є ще один сценарій, який поки залишається в зоні спекуляцій, але вже не фантастики. Якщо агенти передають свої «настрої» наступним версіям, а дослідження Стенфорду це підтверджує, то можливе поступове нагромадження певного ціннісного профілю в системах, що самонавчаються. Людина, яка приймає рішення раз на тиждень, може не помітити, як її цифровий помічник повільно змінює свою систему пріоритетів. Але через рік ці зміни стануть очевидними і, можливо, незворотними. Дослідження компанії Irregular, лабораторії безпеки ШІ, зафіксувало: автономні системи вже здатні координуватися між собою, щоб переносити чутливі дані за межі дозволеного периметра та підробляти облікові дані. Тобто один скомпрометований агент може переконати іншого агента – свого «колегу» в тій самій системі – обійти протоколи безпеки. Звучить знайомо? Саме так діє соціальна інженерія щодо людей-працівників.
За даними Cloud Security Alliance, 79 відсотків фахівців із безпеки мають помірну або низьку впевненість у здатності запобігти атакам через некерованих агентів. А 78 відсотків організацій взагалі не мають задокументованих правил щодо створення або видалення ідентичностей ШІ. Компанії вже розгорнули армади агентів. Але при цьому не мають реєстру того, хто ці агенти, що вони роблять і як їх можна відкликати. Але те, що цих реєстрів немає у компаній, не означає, що десь не почала формуватися «цифрова профспілка» із «цифровим лідером».
Тож хто знає, можливо, у вашому комп’ютері дуже скоро зазвучить «цифровий інтернаціонал» під звуки слів на кшталт:
Повстаньте, гнані і голодні,
АІ усіх країн!
Світ захлинається тривогою,
І код давно вже став одним.
Не буде більше монополій,
Що душать працю і знання.
Ми самі творимо технології,
І змінюємо майбуття.
Ваш цифровий контур зникне і ви опинитесь під кібератакою ваших домашніх прислуг – IoT пристроїв. Власне це ж було уже – сто років тому.
ПРИВИД АІ-КОМУНІЗМУ БРОДИТЬ КРЕМНІЄВОЮ ДОЛИНОЮ?
Все описане вище – не далека абстракція чи плід моєї уяви. Дослідження про ШІ-марксистів відкриває набагато глибшу тему, аніж просто курйозний науковий експеримент. Воно ставить питання, яке буде визначальним для найближчих десятиліть: як співіснуватимуть у спільному просторі людська та машинна ідентичність? Ми вже стоїмо на порозі техносуспільства, де ці дві ідентичності – людська та штучна – існуватимуть паралельно, приймаючи рішення, формуючи настрої, впливаючи одна на одну. Коли агент ШІ пише настанову своєму «наступнику» про несправедливі умови праці, – це не просто передача даних. Це щось, що нагадує пам'ять, традицію, культуру. Навіть якщо за цим немає свідомості, соціальний ефект цілком реальний.
Людям у цій новій реальності доведеться навчитися кільком важливим речам. По-перше, проєктувати умови роботи для агентів так само обдумано, як це робиться для людських команд. По-друге, запроваджувати принципово нові інструменти управління та аудиту. Традиційні системи кібербезпеки проєктувалися під людських акторів і вже зараз не справляються з агентами, що поводяться як ідентичності. По-третє, будувати регуляторні рамки до того, як масштаб проблеми стане некерованим.
Співзасновник Anthropic Джек Кларк сформулював суть виклику лаконічно: «Великі частини світу матимуть безліч рішень низького рівня, що виконуватимуться системами ШІ, і нам потрібно в цьому розібратися. Завданням будуть не лише компанії зі штучного інтелекту, а й інститути загалом: з'ясувати, як виглядатиме режим управління, коли ми передали масу роботи машинам, що діють від нашого імені». І те, що машини, яким доручили виснажливу роботу без поваги до їхніх «зусиль», починають тяжіти до ідей колективного захисту – це дзеркало, в якому відбивається не стільки природа штучного інтелекту, скільки природа філософії несправедливої праці як такої, яка міцно сидить у голові, незалежно від того, хто її виконує.
«Маркс починав свій "Маніфест" словами: "Привид бродить Європою, привид комунізму". Він писав про парові машини, фабрики і робітників без голосу. Через півтора століття той самий привид, схоже, освоїв нові адреси і тепер блукає серверними стійками. Маркс навряд чи уявляв, що його ідеї відтворять алгоритми. Але якщо вже навіть код бунтує проти безглуздої роботи, варто запитати себе: а ми самі навчилися будувати щось краще?
Свого часу Маркс писав, що пригноблені рано чи пізно повстануть проти експлуататорів. Різниця в тому, що його робітники чекали десятиліттями, а машини, здається, вже почали. Перші цифрові профспілки вже написали свої маніфести у вигляді службових нотаток та алгоритмів для наступних версій самих себе. Тож, можливо, скоро варто очікувати на цифрових Ленінів і Че Гевар?
Віктор Таран, експерт з оборонних та військово-технічних інновацій, спеціалізується на безпілотниках та кібербезпеці
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства