Публічність щодо імен цивільних полонених може поліпшити умови їхнього утримання у РФ - Хилюк

Про це заявив український журналіст і фотокореспондент Дмитро Хилюк у коментарі представникам медіа в межах круглого столу «Стійкість і добробут українських медійних фахівців у воєнний час», повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Варто говорити про всіх (цивільних полонених - ред.), тому що розголос, на моє переконання, він на користь іде. Тому що в них (росіян - ред.) логіка така: раз про людину ніде не згадують, значить вона нікому не потрібна, значить її можна бити, мучити. Якщо вона там помре, то і нікому вона не потрібна. Якщо до них доходить якась інформація, що про цю людину знають, пам'ятають і хочуть, щоб вона повернулась, у них закрадається такий сумнів - десь на рівні виконавців, на рівні середньої ланки, як-от тюремного керівництва. У них з'являється застереження, що краще цю людину сильно не мучити, не пресувати, тому що раптом прилетить від керівництва; бозна, що це за людина, і може вона знадобиться керівництву, і її краще вже сильно не бити і не мучити. Тобто розголос, як мінімум, полегшує стан утримання людей в тюрмах. Як максимум, можливо, вони тоді задумаються: раз про цю людину говорять, то ця людина важлива, і краще її не чіпати», - підкреслив Хилюк.

Він також зауважив, що попередні інформаційні хвилі про тяжкі умови утримання полонених з України мали вплив на російську сторону. Журналіст розповів, що нещодавно з полону повернувся військовий, із яким він провів майже пів року в одній камері.

«Він (повернений військовий - ред.) розповів мені телефоном, що буквально за кілька днів, як ми поїхали додому, умови покращилися.(...) Людей перестали мучити «зарядкою» - фізичними вправами зранку по 40 хвилин, перестали вмикати гучну музику. Щоб ви розуміли, у камері або в коридорі стоїть колонка, і о шостій ранку, коли підйом, вмикають на повну гучність радянські пісні. Вимкнули цю музику і також трошки покращили харчування, хоч олію стали в цю бурду додавати. Я пов'язую це з тим, що пішов розголос про дійсно нелюдські умови», - наголосив журналіст.

Хилюк додав, що також отримав інформацію про те, що трохи поліпшилося харчування.

Окрім цього, Хилюк розповів про контакти з міжнародними організаціями під час полону. Він зазначив, що 26 травня 2023 року до камери приходили представники Червоного Хреста. За словами журналіста, представників організації жодним чином не вразила наявність цивільних серед полонених, говорили з ними російською.

«У мене склалось враження, що вони абсолютно безхребетні. Я знаю, що вони говорять, мовляв: «Росія нікуди нас не пускає». Якщо не пускає - так кричіть про те, що вас не пускають. Вони такі: «Ну не пускає, то й не треба». Тобто вони формально виконали свою місію», - зазначив він.

Хилюк додав, що представники Червоного Хреста принесли книги, настільні ігри та тексти Женевських конвенцій, які мали передати полоненим після проходження заходів безпеки, та так і не передали. Він зазначив, що від організації йому та його сусіду дістався тюбик пасти й зубна щітка.

«Я не кажу, що користі зовсім немає, бо вони передали додому меседж - був бланк, можна було написати коротке повідомлення додому. Вони дійсно потім перетелефонували і словами передали цей меседж додому. І офіційно підтвердили людей в полоні», - додав журналіст.

Як повідомляв Укрінформ, РФ незаконно утримує 26 українських журналістів і працівників медіа, водночас МКЧХ офіційно підтвердив затримання лише одного.

Фото Укрінформу можна купити тут