Діти і психологія: наслідки пережитого і звичайні лінощі. Як знати, коли звертатися по допомогу
Останнім часом ваша дитина вередує, лінується щось робити чи їй, дійсно, важко? І ви думаєте: її лінощі – це просто лінощі чи наслідки психологічної травми, спричиненої війною? Це нормально, що ми, батьки, намагаємося знайти відповіді на одвічні питання: хто винен і що з цим робити. Це не завжди просто зробити, але у психологів є вельми практичні рекомендації.
Перше, що радять зробити психологи, переконатися, що проблема таки з дитиною, а не з нами самими. «Батьки часто проєктують на дитину власні потреби і проблеми. Наприклад, до психологів часто звертаються, пояснюючи: «У дитини занижена самооцінка, немає друзів». Починаємо працювати – і стає зрозуміло, що самооцінка у батьків у набагато гіршому стані, ніж у дитини. І допомога, в першу чергу потрібна їм.
Але зауважте, що для дитини, на відміну від дорослого, велике значення має не тільки причина виникнення стресу, але й поведінка батьків, їхній психологічний стан. Тож, як в літаку, «кисневу маску одягаємо спочатку на себе – а вже потім на дитину», – наголошує дитячий психолог Інна Лановлюк.
Звідси і перша порада: тільки тоді, коли ви переконаєтеся, що не переносите на дитину власні негаразди, тоді можна шукати рішення саме для дитини. І тільки у такій послідовності.
Але одразу ж постає і друге важливе запитання. Коли ви впевнилися, що рятувати потрібно саме дитину, важливо ще раз перевірити, чи це, дійсно, тривожні сигнали. Дитяча психологиня Інна Лановлюк наголошує на двох фундаментальних твердженнях. Перше з них – що у класичному випадку «погана» поведінка дитини є симптомом її поганого самопочуття. А друга – що у психології немає поняття «лінь». Бо кожна дитина і кожна доросла людина мають потребу у пізнанні, саморозвитку і успішності. Просто у різних людей така потреба має різний ступінь.
Тому щоб переконатися, що причини хвилюватися у вас, дійсно, є, і що ви маєте привід звернутися за допомогою, зверніть увагу, чи має місце хронічний характер «поганої» поведінки, або «ліні».
Окрім того, не можна ігнорувати, якщо:
● У поведінці дитини ви бачите сплески емоцій (агресивність, плаксивість), завдання собі шкоди, часті бійки/істерики, хронічні відмови або непокора, залежність, ізоляція.
● Є емоційні прояви: пригнічений настрій більшу частину дня протягом 2 тижнів, безвихідь, втрата почуття задоволення чи інтересу, почуття нікчемності, провини, надзвичайний страх, гіперпильність, регрес у молодший вік, заціпеніння.
● Ви спостерігаєте фізичні/соматичні ознаки: гіпо- або гіперзбудження, головні болі, біль в животі, втрата голосу, зміна ваги і апетиту, проблеми зі сном, втома.
● Мають місце когнітивні прояви: труднощі з концентрацією уваги, дезорієнтація, нав’язливі спогади, втрата пам’яті, думки про смерть і самогубство, регресія мови та навчання.
У разі виявлення саме таких симптомів не варто очікувати, що «час все вилікує». Негативні наслідки можуть виявитися не одразу, але потім все життя людина відчуватиме вплив стресу, пережитого в дитинстві.
Тому запам’ятайте: найбільш поширеним наслідком ігнорування психологічного розладу у дитини є негативний вплив на якість життя. Наприклад, якщо дитина не може беззаперечно розраховувати на підтримку з боку батьків, то такі травматичні дитячо-батьківські відносини засвоюються у ранньому віці (з першого року життя). Це погано впливає на відносини з друзями, пізніше на динаміку сімейних відносин, передається як травма дітям і онукам (до речі це науково доведений факт!). Наша підсвідомість зберігає всі яскраві негативні емоції і надалі в побуті людину будуть злити або лякати конкретні люди (часто власні діти), певні місця, чи ситуації, тому що піднімають з несвідомого травматичний досвід. Без терапії – це безкінечний процес.
А ще потрібно пам’ятати, що ментальне і фізичне здоров’я тісно пов’язані. Тому, маючи проблеми в емоційній сфері, варто очікувати і на хвороби тіла. Не дарма ж кажуть, що більшість проблем зароджуються у нашій свідомості.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОДОЛАТИ СТРЕС
І дорослій людині, і дитині необхідно мати достатньо власних фізичних, душевних і духовних сил та енергії для вирішення поточних та майбутніх завдань. Психологи називають такий стан ресурсним. Тож ми самі маємо докладати зусиль, щоб перебувати в цьому «ресурсному стані», і маємо допомагати у цьому ж нашим дітям. Психологи подають наступні рекомендації щодо підтримки здатності бути «в тонусі». Вони справедливі і для дорослих, і для дітей:
● Оточуйте себе «ресурсними людьми», яким довіряєте і поряд з якими почуваєтесь безпечно. «Оточуйте» – означає «проводьте з ними час, робіть щось спільно». Це можуть бути розмови, співи (караоке), танці, групові заняття, групові терапевтичні зустрічі, тощо. В умовах війни це може трактуватися цинічно, але якщо кожен не буде турбуватися про себе, ми перетворимось на байдужу і жорстоку націю.
● Свідомо піклуйтеся про тіло. Ми інстинктивно реагуємо на стрес, і якісне відновлення теж починається з тіла. Сюди можна віднести дихальні вправи (медитація, йога), будь-яка фізкультура (коли людина пітніє, рівень кортизолу, який називають гормоном стресу, в крові знижується), масаж, прогулянки, ванни (у тому числі сольові), прослуховування спокійної музики (у т.ч класичної), контакт з домашніми тваринами (собаки/кішки), повноцінний сон (6-8 годин на добу), харчування.
Перевірте себе просто зараз: в нормальному стані доросла спокійна людина робить 5-6 подихів на хвилину. Якщо у вас більше або менше – у вас не все «ок».
● Шукайте способи реагувати на емоції. Основний метод – обговорювати їх. Сюди також можна віднести описування, рефлексію, арт-терапію, гру на музичних інструментах, співи/вокал.
Не менш важливо, щоб батьки дбали про зменшення впливу на дітей «наслідків» власних стресів у дитинстві, бо вони є дуже потужними ризиками. А надійна прихильність, тобто такий емоційний зв’язок між вами та дитиною, який задовольняє її потребу в безпеці, спокої та розумінні, забезпечує оптимальний розвиток нервової системи дитини – є основою її ментального здоров’я.
Якщо ви або ваші діти мали досвід травматичних подій, варто пройти опитувальник ПТСР для дітей. Посилання на нього є у методиці «Діти та війна: навчання технік зцілення», див. у блоці додаткової інформації.
НАБІР ВПРАВ, ЯКІ ВАРТО РОБИТИ САМОСТІЙНО
Найголовніше – розвивати якісні відносини з дітьми. Якщо в контакті з батьками дитина почувається безпечно, відчуває довіру і прийняття, зміцнює самооцінку – це буде надійний фундамент стресостійкості. Як цього досягнути? Рекомендації прості:
- зустрічати дитину з посмішкою щоранку;
- протягом тижня планувати час на спілкування. Наприклад, прогулянка з морозивом, відвідати кав’ярню і з’їсти разом щось смачне (задоволення від їжі і приємне спілкування добре зміцнюють відносини);
- грати разом в настільні ігри;
- вечеряти разом усією сім’єю;
- щовечора приділяти дитині 10-15 хв. уваги.
Також важливо організувати дитині збалансований режим:
● Протягом дня: повноцінний сон, садок/школа, підготовка уроків до 18:00 год., час на вільну гру без гаджетів, 10-15 хв. на спілкування з батьками;
● Протягом тижня: спортивний гурток (2-3 заняття), час на вільну гру з друзями (це дуже важливо), 1-2 повноцінних вихідних.
ОСНОВНІ ПОМИЛКИ
До основних помилок можна віднести:
1. Запит до психолога «зробіть щось з дитиною», «відремонтуйте її». Погана поведінка дитини – симптом сім’ї, або середовища. Тому важливо працювати в коаліції з батьками, щоб вони виконували свою частину обов’язків, тоді буде системний результат. Хочу процитувати психотерапевта В. Оклендер «Діти – найвитонченіші наші вчителі. Вони знають, як їм розвиватись, навчатись, як відчувати, радіти, плакати, сердитись, що для них правильно, а що ні, чого вони потребують. Вони (як і кожна дитина в середині нас) просто потребують простору, в якому можна все це реалізувати». Психолог не «ремонтує» дитину, а створює середовище для відновлення і повернення у вікові норми розвитку.
2. «Ви не працюєте з нашим запитом!», «У Вас було 4 зустрічі і нічого не змінилось!». Важливо розуміти, що запит дитини і батьків може відрізнятись, до того ж для системних змін потрібно більше часу. В рамках дитячих зустрічей психолог працює з дитиною, намагається «бачити і чути» її свідомі і несвідомі потреби та задовольняти це. На батьківських зустрічах детально розбирається процес терапії, те, якою дорослі бачать свою дитину (їх проекції) і якою вона постає на зустрічах, розмежовуються потреби батьків і сина/доньки (вони часто різні), аналізується роль дорослих у симптомі, надаються конкретні рекомендації.
3. Батьки ігнорують проблему «У нас все добре, нам психолог не потрібен, вона просто «балується». А в той самий час у підлітка суїцидальні думки і самошкоджувальна поведінка.
Тут важливо наголосити: психолог не для того, щоб засуджувати, та й у будь-якій сім’ї завжди є щось хороше. Окрім того, проблемна поведінка дитини не характеризує батьків як «поганих».
4. Батьки ігнорують власну терапію. Часто у процесі роботи стає зрозуміло, що дорослі у гіршому стані, ніж сама дитина. І допомога, в першу чергу, потрібна саме дорослим. Тож нагадаю: «Кисневу маску одягаємо спочатку на себе». Найкращим для дитини є вчасна терапія батьків!
До речі, якщо хтось з батьків мав раніше (в дитинстві) або стикається зараз з певною емоційною нестабільністю, то одне з можливих рішень, які принаймні на певний час матимуть позитивні результати для дитини – звернутися до психолога. Це допоможе зменшити наслідки вашої емоційної нестабільності та дасть дитині підтримку безпечного дорослого в кризовій період.
ЯК ШУКАТИ ПСИХОЛОГА?
Якщо ви вважаєте, що ситуація потребує втручання професіонала – ось деякі поради, які допоможуть вам зробити зважений вибір і мінімізувати помилку під час вибору фахівця.
Пані Інна Лановлюк виділяє наступні основні критерії пошуку:
- Наявність документу про вищу освіту державного зразка за спеціальністю «Психологія» (серію і номер можна перевірити у відкритих джерелах);
- Наявність документу про спеціалізацію на дитячій та підлітковій психології, який підтверджує належну кількість академічних годин навчання, а саме 1-2 років навчання (орієнтовно 300 акад. год.)
Класично, дитячі психологи працюють в мультимодальному підході, тобто мають додаткову освіту в різних методах: атр-терапія, ігрова терапія, піскова терапія, кататимно-імагінативна психотерапія, тощо. Або додаткові освіти в різних темах: горювання і втрата, нейропсихологія, робота з травмою, тощо.
Також, варто звернути увагу на:
- Кількість годин приватної практики (робота з клієнтами);
- Кількість годин індивідуальної і групової терапії (робота з власними запитами);
- Кількість годин супервізії.
При цьому якість психолога визначають саме вказані вище критерії, а не ознака платний/безкоштовний. Вартість послуг психолог визначає згідно власних моральних цінностей і можливостей. Досвідчений психолог з якісною освітою точно професійніше виконає свої обов’язки. Я, наприклад, маю різний досвід роботи:
- Повністю безкоштовна робота у волонтерському проекті;
- Робота за фінансової і інформаційної підтримки ГО «Інститут психології здоров’я», де для дітей зустрічі безкоштовні, робота психологів оплачується;
- Приватна практика, де консультації платні.
При цьому варто зауважити, що безкоштовна індивідуальна терапія молоді і дорослих неефективна. Вона знецінюється клієнтом, і до того ж створює високий ризик вигоряння фахівця. Тому пам’ятайте цифру: можливим є лише до 8 безоплатних зустрічей. Групова безкоштовна терапія ефективна, але важливо підтримувати фахівців. Я особисто дуже вдячна Володимиру Волошину і ГО «Інститут психології здоров’я» за фінансову і супервізійну підтримку, організацію безкоштовного навчання з провідними закордонними експертами.
На завершення хочу процитувати Януша Корчака: «Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що поруч».
БЛОК ДОПОМІЖНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
► Корисні ресурси:
Методика «Діти і війна: навчання технік зцілення».
► Де шукати психолога:
Шукати психолога можна в реєстрах Національної психологічної асоціації та Української спілки психотерапевтів (УСП).
Також можна шукати терапевта за напрямом терапії:
► Реєстр терапевтів за методом символдрами.
► Реєстр Асоціації психотерапевтів та психоаналітиків України.
► Реєстр Всеукраїнської спілки психологів, що практикують гештальт-підхід «Український гештальт інститут».
► Безкоштовні ресурси психологічної допомоги:
● Гаряча лінія НПА – 0-800-100-102
● Гаряча лінія емоційної підтримки МОМ (у т.ч. підтримка при гострому горюванні) – 800211444
● Надають консультації при втраті, 24/7 безкоштовно, надають декілька консультацій, формують групи тих хто переживає втрату до 4 місяців – 800332029
● Lifeline Ukraine – цілодобово без вихідних, протидія суїцидальним намірам – 800332029 або 7333
● Національна служба здоров'я України. Психіатрія (при зверненні психічно хворих людей, які мають діагноз) 16-77 (безоплатно)
● Для військовослужбовців та їх сімей "Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців»: 080-033-27-20; 044-334-73-20; 4-822-602-25-12
● Психологічна підтримка цивільних українців в умовах війни, психологічна підтримка військових та їхніх близьких, підтримка дорослих онкопацієнтів та паліативних хворих – 5522
● Для людей, які пережили полон, їхніх родичів, а також членів сімей зниклих безвісти – 095-016-26-22
● ГУМАНІТАРНА МІСІЯ "ПРОЛІСКА" – "Гаряча лінія" 093-202-22-32; 096-404-10-34
● Veteran Hub – Підтримка військовослужбовців, ветеранів та їх сімей, (надають юридичну, психологічну підтримку та пошук роботи) – 380673482868
● Урядовий контактний центр. Гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства. Цілодобово без вихідних – 1547
● SafeRoom — психологічна допомога підліткам.
● TGN – перша психолгічна допомога, цілодобово, без вихідних. Надають до 8 сесій по 30 хвилин безкоштовних – 504324182, Потім цифра 2
● Поруч – групи підтримки для підлітків, батьків, освітян та психологів.
● Ми поруч (для дітей) – 0 800 210 106
● PIN (People in need) – цілодобова перша психологічна допомога 0800 210 160
● Фонд "Голоси дітей" – надають психологічну допомогу дітям до 18 років та їх батькам, терапія для батьків і дитини, працюють з 9:00 до 20:00. Телефон: 0800 210 106, t.me/kidsMentalHelpBot
● УкрЄдність – психологічна підтримка онлайн від 1 до 3 консультацій безкоштовно.
● Telegram чат-бот «Центр Відкриті двері» – психологічна допомога.
● Telegram чат-бот «Друг. Перша допомога» – психологічна допомога.
● ГО «Інститут психології здоров’я», Національний центр підтримки людей у скорботі – безкоштовні групи підтримки для дітей і дорослих.
Тетяна Циба
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама