Анкару відвідали рідні військовополонених захисників Маріуполя
Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу.
«Наші рідні майже рік у полоні країни-агресора росії, хоча, коли виходили вони з Азовсталі, (їм - ред.) обіцяли й мова йшла про кілька місяців. Загалом і полоном назвати це важко, оскільки там не дотримуються жодних міжнародно визнаних правових норм, зокрема Женевських конвенцій. Ми готові стукати у будь-які двері, аби повернути з полону як своїх рідних, так і всіх українців - військових і цивільних. Про те, які тортури й страхіття там відбуваються, повинен знати весь світ», - сказала у коментарі агентству дружина військовослужбовця, який потрапив у полон після виходу з Азовсталі.
В Анкару прибули три дружини військових і мама нацгвардійця, що служив на Азовсталі. Свої повні імена жінки не називають, бо остерігаються, щоб через цю поїздку і так критичне становище їхніх рідних у полоні не погіршилося.
«Цей рік полону витримає далеко не кожен. Маємо інформацію, що наші хлопці там уже помирають. Та скільки насправді їх залишається в полоні - достеменно невідомо, списки все ще далекі від точних, і багато хто шукає своїх рідних та близьких.… Як показує минулий досвід, Туреччина, зокрема президент країни, має потенціал для визволення наших хлопців із полону, як це вже було доведено на практиці. Тому ми з вдячністю за все зроблене та зі сподіванням на те, що буде зроблене в майбутньому, приїхали сюди та мали зустрічі на офіційному рівні», - наголосила в розповіді одна з жінок.
Ніхто з прибулих жінок не знає точного місця перебування та стану здоров’я своїх чоловіків.
«Таким мій чоловік був до полону, а це він зараз, - показує фото чоловіка дружина офіцера - морського піхотинця, взятого в полон у Маріуполі. - Очевидно, що зуби у нього вибиті, ніс зламаний. Не знаю ні де, ні коли було зроблене це фото. Лиш знаю, що його переміщують з колонії в колонію, коли зустрічають на новому місці - б’ють. Ні харчування, ні медичне забезпечення не відповідає не те що нормам міжнародного права, а й найелементарнішим потребам. Це страшно, тому робимо все від нас можливе, аби цей жах припинити».
Цю світлину жінка знайшла в інтернеті, тоді її чоловік перебував в Оленівці, де саме він зараз - невідомо.
Рідні військовополонених написали та передали листа президентові Туреччини, міністру національної оборони Туреччини, в яких просять посприяти обміну як їхніх рідних, так і всіх полонених та щонайшвидшому їх поверненню з полону додому.
«Після 86 днів перебування на Азовсталі наші захисники й так виходили у поганому стані, але після полону вони повертаються у вкрай жахливому стані. Моєму синові, який у полоні вже 12 місяців, дуже потрібна операція на нозі, і скоріше за все, й інша медична допомога та лікування. Ми просимо про допомогу Туреччину - це крик душі матерів та дружин. Це мій єдиний син, він - все моє життя, всі мої надії та сподівання. Нічого дорожчого в житті я не маю», - ділиться зі сльозами на очах мама військовополоненого.
Жінки розповіли про жахіття, які довелося пережити в окупованому Маріуполі, та власний досвід евакуації.
«Вся моя сім’я та багато поколінь предків - корінні мешканці Маріуполя. Наша сім’я пережила не одну війну, революцію, а от «звільнення», яке нам влаштували «брати», не пережила. Ми поїхали з п'ятирічною донькою, аби врятувати свої життя - поїхали за день до того, як за нами прийшли рашисти, бо ми були в їхніх списках. Мій чоловік виходив з Азовсталі в числі перших, оскільки мав поранення. Я безмежно вдячна нашим медикам, які врятували йому життя в тих нестерпних умовах на Азовсталі. 16 травня він вийшов з пораненими. Представників МКЧХ та інших міжнародних організацій при виході не було взагалі. Як вони мені пояснили згодом - не змогли приїхати з Дніпра та Запоріжжя», - розповіла агенству дружина морського піхотинця з 36-ї бригади морської піхоти.
За її словами, рідні військовополонених уже втратили довіру до міжнародних організацій.
«Вони не довели своєї ефективності, та й жодної роботи нормальної не показали, ні під час виходу військових з Азовсталі, ні тепер - під час їхнього перебування в полоні, ні у питанні евакуації цивільних. Отож, ми вирішили боротися, робити все можливе з нашого боку, аби повернути рідних додому. Реалізувати цю поїздку нам допоміг фонд «Серце Азовсталі», і ми вдячні їм за це. Дякуємо Туреччині та президентові Туреччини за вже зроблене для підтримки України та звільнення бранців, сподіваємося, що ці зусилля триватимуть та матимуть свій результат», - додала жінка.
За сприяння та організації Посольства України в Туреччині жінки зустрілися із головним радником президента Туреччини Ялчином Топчу, омбудсменкою з питань прав жінок та дітей, передали листи президентові Туреччини та міністру національної оборони.
Як повідомляв Укрінформ, 16 квітня Україна та росія провели Великодній обмін полоненими - додому повернулися 130 українських захисників.
Нині триває підготовка обміну «всіх на всіх», він може стосуватися тільки військових, цивільних заручників у такий спосіб повернути на Батьківщину не вдасться.
У лютому цього року стартував проєкт підтримки захисників Маріуполя та родин загиблих, полонених і зниклих безвісти – «Серце Азовсталі».
