Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Такої сили хтось знав на цій закривавленій землі? Такі – українки

Такої сили хтось знав на цій закривавленій землі? Такі – українки

Блоги
Укрінформ
В ООН назвали імена жінок, котрі досі – в катівнях рашистів. Закликаємо не зупинятися в порятунку з неволі й трагедії

Цей День.

8 березня, в уже далекому 1977 році в ООН сформулювали так, як він сьогодні незмінно, на жаль, і має зватися… (Пан Гуттереш, виступаючи нині, сказав, що, на жаль, досягнення 300 років на цьому шляху, можна вважати такими, що треба починати спочатку.

Ось так він зветься:

«Участь жінок у зміцненні міжнародного миру та безпеки та в боротьбі проти колоніалізму, расизму, расової дискримінації, іноземної агресії та окупації та всіх форм іноземного панування».

І все ж. Горда силою наших жінок-воїнів, які стали на захист Батьківщини, які рятують сім‘ї, продовжуючи свою війну по світу – а потім будуть, як бджілки, відновлювати розвалену домівку після Перемоги в кожнім свої покаліченім селі та місті…

Особливе моє захоплення – тим колишнім бранкам рашистів, які змогли пересилити свою трагедію та приїхали сьогодні в ООН, стали перед делегатами з усієї планети – й свідчать про злочини рашистів. Воєнне сексуальне насильство – це варварська зброя росіян для здійснення геноциду. Дати свідчення про ці злочини – це каральний меч над росією! Добути їх – це переконати жертв не лишатися жертвами, а обрати гідність у боротьбі з насильниками, виходити й свідчити! Ірина Довгань, виступаючи, сказала про це: я переплавила свою трагедію в силу зростання!

Вони називають імена тих, хто далі в катівнях – закликають не зупинятися в порятунку з неволі й трагедії.

В ООН чули про:

● Олю Мелєщенко, яка в смердючій закривавленій камері виє страшним виєм за дитиною, яку не бачить уже кілька років. Не плаче, коли катують, але виє за сином…

● Тетяну Журавльову

● Ольгу Мозолевську, їй 30 років – і вона там майже 4 роки. Невідомо, чи вона не зламалася – бачили її лише через дірку в стіні…

● Наташу Шило – вчителька з Горлівки, її й не бачили, лише чули…

Про них говорить Люда Гусейнова, що провела в Ізоляції 3 роки… Сильна й горда Люда, яка могла після тортур з мішком на голові стояти в кам‘яному мішку 8 годин, як одну хвилину… Каже – просто в цей час думала про красиве, про природу, згадувала, як співають пташки…

Такої сили хтось знав на цій закривавленій землі?

Такі – українки.

Вони закликають говорити про це на весь світ. Насильник боїться світла.

«Умовний Ванька буде боятися» (Ірина Довгань).

Ольга Герасим’юк
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-