Як продовжити «особистий» карантин, або Поради помисливим

Як продовжити «особистий» карантин, або Поради помисливим

Аналітика
Укрінформ
Нехай хтось махнув рукою на протиепідемічні заходи. Нехай збираються компаніями, ходять в ресторани і на шопінг... А можна без цього обійтися!

Кількість виявлених випадків коронавірусу у світі перетнула позначку у 7 мільйонів, а в Україні наближається до 30 тисяч. Навіть більше – щоденна захворюваність не знижуються, а навпаки, перевалили за 500. І при цьому нас ледве не щотижня «радують» послабленням карантину… Розуміємо, що для багатьох це насправді радість без будь-яких лапок. То є право цих людей. Розуміємо, бізнес, особливо той, що пов’язаний з обслуговуванням – він у безпрецедентній кризі. Але давайте без загальників. Кожен має право на безпеку, як сам її розуміє.

За ці місяці більшість українців пройшли стадії примирення з неминучим: від заперечення, гніву – до прийняття ситуації, яку не можеш змінити. А особливо після того, як вірусологи стали схилятися до думки, що Covid-19 тепер залишиться з нами назавжди, як сезонний грип. Але після послаблення карантинних обмежень суспільство розділилося – одні махнули рукою і повернулися до звичного життя, ніби й немає епідемії, інші, помисливі (тобто “мнительные”) продовжують ретельно дотримуватися правил, боячись взайве наражати на небезпеку себе чи своїх близьких. І таких людей теж можна і треба зрозуміти. Тим паче, що й ми якоюсь мірою належимо до них.

Укрінформ поспілкувався із фахівцем – з інфекційної безпеки. Додамо: відчувати тривогу зараз – це цілком нормально. І дотримуватися певних правил – зовсім не соромно і цілком реально.

Знаєш і виконуєш п'ять правил інфекційної безпеки – не захворієш

Після трьох місяців, як коронавірус виявили в Україні, на жаль, говорити про згасання епідемії не доводиться. От 10 червня маємо 525 виявлених випадків – один з найвищих показників. А карантин, тим часом, все пом’якшується і пом’якшується… Ну, втомилися наші люди, від сидіння вдома, носіння масок і страху від думок – на що жити далі.  Тож озирнувшись навколо, розуміємо – чимало людей сприйняло пом’якшення карантинних заходів як їхнє повне скасування. Лікар-епідеміолог, голова ГО “Інфекційний контроль в Україні” Андрій Александрін говорить, що людям притаманно звикати до всього, зокрема й до пандемії, через що вони нехтують чотирма основними правилами інфекційного контролю. Якщо їх дотримуватися – імовірність підчепити вірус вкрай низька.

Андрій Александрін
Андрій Александрін / Фото: 5 канал

Перше. Соціальне чи фізичне дистанціювання, особливо в місцях масового скупчення людей. “Прогулюючись на вихідних центром міста, я побачив, що відкрилося багато ресторанів. Відвідувачів пускають всередину, де вже й так багато людей зібралося. Але не можна допускати, щоб люди знаходилися в замкненому просторі без дистанції. Я б акцентував увагу на дотриманні дистанції в два метри, а не півтора. CDC рекомендує дистанцію в 6 футів, тобто 183 см, що особливо важливо в закритих приміщеннях”, – зазначає Александрін.

Друге правило – носіння масок людьми, які мають ознаки захворювання. “Тут важливо, щоб люди чесно одягали маски, тільки-но помічають у себе температуру, кашель, а не так, як ми це спостерігаємо зараз, коли маски носять на шиї, на бороді. Має бути правило: в громадських місцях люди з симптомами захворювання не можуть з’являтися без маски. Це дисциплінує інших людей, які побачивши людину в масці, не будуть близько до неї підходити. Сюди варто додати гігієну рук. Підкреслю – не зловживайте антисептиками, щоб не пошкоджувати шкіру, а частіше мийте руки з милом. Є чотири показання, коли треба мити руки з милом: після того, як приходимо з вулиці в приміщення, після туалету, перед їжею і по мірі забруднення. Тільки коли немає можливості помити руки, треба користуватися антисептиком”, – пояснює інфекціоніст.

Третє – провітрювання приміщень. “З настанням спеки ми вмикаємо кондиціонер. Але під час його роботи вікно обов’язково має бути відчинене на провітрювання, тому що кондиціонер працює за принципом рециркулятора. Навіть більше – він забирає вологу з приміщення, і повітря стає сухим, що сприяє поширенню інфекції. Тому обов’язково потрібно слідкувати за вологістю повітря. Оптимальна вологість – 60%, особливо це важливо, якщо в домі є діти. Тому зволожувачі повітря – вкрай необхідна річ”, – говорить Андрій Александрін. Він також наголошує: державі нарешті потрібно вирішити проблему з вентиляцією в громадському транспорті, бо ж коронавірус прийшов до нас назавжди, а восени до нього долучаться ще й грип та інші віруси.

Четверте правило – мінімізація контактів із хворими людьми. “Компанії часто створюють опен-спейси, і водночас із цим стало нормою, коли хвора людина приходить на роботу, мовляв, зараз закінчу цей документ і все. А в результаті – поширює інфекцію. На мою думку, наше суспільство повинно вибірково, звісно, але перестати бути толерантним до колег, друзів, родичів. Якщо людина захворіла – вона має дотримуватися самоізоляції до повного одужання. Але ці правила не можна нав’язати колективам, сім’ям, їх треба створити всередині. Якщо, приміром, захворів один із членів родини, то він теж має ізолюватися – хоча б не має виходити в кімнату, де збирається вся сім’я”, – говорить Андрій Александрін.

Чим більше часу на природі - тим краще
Чим більше часу на природі - тим краще... Але...

П'яте. Менше цілуйтеся! В прямому сенсі цього слова. Фахівець каже, що не є противником того, щоб люди збиралися на природі “на шашлики”. Що більше часу ми проводитимемо на свіжому повітрі, то краще для нашого здоров’я. Але при цьому не треба обмінюватися посудом, обійматися чи ж цілуватися. Навіть на свіжому повітрі не потрібно забувати про правила безпеки.

Чи можна заразитися в ресторанах, церквах чи через одяг?

З послабленням карантину громадські заклади поспішили відновити свою роботу – одні з них сумлінно дотримуються правил епідемічної безпеки, інші – або ігнорують їх, або вважають, що дотримуються. Через це чимало насторожених людей поки відмовляється від того, щоб ходити в ресторани, наприклад, або ж на шопінг, якщо в ньому немає нагальної необхідності. Про те, чи не зайві ці та інші перестороги, ми також запитали пана Александріна.

Про роботу ресторанів. “Як фахівець з інфекційного контролю, я не проти того, щоб ресторани працювали. Але вони мають дотримуватися всіх норм. На Поштовій площі в Києві, приміром, працює ресторан “Компот”. Зайшовши всередину, я побачив, що столи стоять дуже близько один до одного, людей – повно. Правила повинні виконуватися всіма однаково, але в реальності ми бачимо, що заклади їх виконують на свій розсуд”, – каже епідеміолог. Проте він додає, що держава нав’язувала часом неефективні заходи профілактики інфекції, приміром, носіння гумових рукавичок: “Співробітників закладів громадського харчування зобов’язали носити рукавички, але у цих же рукавичках вони беруть гроші у відвідувачів, торкаються інших поверхонь тощо. Тобто це більший ризик, ніж регулярне миття рук чи обробка їх антисептиком. Спеціально дезінфікувати посуд в ресторані не потрібно, достатньо термічної обробки кип’ятком, щоб вбити вірус”.

Про гаджети. “Ми маємо регулярно слідкувати за чистотою своїх гаджетів, оскільки на них можуть накопичуватися віруси і бактерії. Особисто я завжди обробляв телефон антисептиком ще до появи Covid-19. Користуватися ж смартфоном, проклавши його в прозорий пакет не потрібно, оскільки це завадить нормальній вентиляції, а від антисептика приладу нічого не станеться – це я вже перевірив на собі за багато років”, – коментує фахівець.

Про прання одягу і миття взуття. “На вуличному асфальті коронавірус нікого не чекатиме – він швидше за все помре. Тому наша організація виступає проти носіння бахіл при вході в лікарні – вони не виконують ніякої функції, бо занести патоген в лікарню з вулиці на підошвах неможливо. Так само, як і до себе додому. Тому не треба втрачати глузд і щоразу мити взуття чи прати одяг. Достатньо просто перевзутися в домашні капці, помити руки з милом, зняти весь одяг і бажано прийняти душ. Патогени, хоч і можуть зберігатися на поверхні одягу, але вони не являють собою епідеміологічної небезпеки. Краще витратити зусилля на те, щоб навчитися менше торкатися свого обличчя руками”.

Про безпеку в ТРЦ. “Достатньо того, щоб співробітники магазинів, які бачать людей з ознаками захворювання – з кашлем, нежитем тощо, просили їх не заходити до магазину, а звертатися до свого сімейного лікаря”.

Бог береже того, хто сам себе береже
Бог береже того, хто сам себе береже

Про небезпеку в церквах. “Для мене як для епідеміолога обряди під час служби, як от причащання з однієї ложки чи цілування ікон – це взагалі щось із середньовіччя. А особливо небезпечно, коли відкриваються церкви при лікарнях. Ще гірше, якщо це роблять на території тубдиспансеру або інфекційної лікарні, куди ходять не тільки хворі, а й мешканці району. Це безвідповідальність, з якою треба боротися. Але державі треба не забороняти, а спілкуватися з священнослужителями, духовними наставниками, роз’яснювати всі ризики. Норми і закони, які приймає держава поширюються на всіх, то чому їх дотримуються магазини і не дотримуються деякі церкви?” – зауважує Андрій Александрін.

Отже.

П’ять порад для помисливих (нагадуємо, в українській це слово наразі вживається нечасто, а російською воно перекладається – «мнительных»):

  1. Я не відміняю для себе масковий режим. Передусім, в громадських місцях і в транспорті.
  2. По можливості, я не буду користуватися громадським транспортом, де можливо – пройдуся пішки. Я спробую домовитись на роботі або про продовження роботи в онлайновому режимі, або попрошу для себе зміни робочого графіку, щоби не лізти в метро і в маршрутку в години пік.
  3. Я обійдуся без закритих приміщень ресторанів і кафе. Нехай у когось нетерплячка – у мене її нема – здоров’я і безпека сім’ї важливіші. З другом (одним, максимум, двома – посиджу на відкритому майданчику або на природі).
  4. Так само я обійдуся поки що без «шашликів» і взагалі – без великих компаній. Ну, не вартує це ризику! Друзі, якщо вони справжні, мене зрозуміють. Перетерпимо.
  5. Особиста гігієна – це не кампанія. Я продовжую мити руки, слідкую за тим, щоб не торкатися обличчя, нікому не дозволяю порушувати і сам ніколи не порушую соціальну дистанцію.

Усім здоров'я, безпеки, спокою і гарного настрою. А коли пандемія скінчиться – відзначимо це разом!

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-