Безробіття в Україні наростає – як упоратися з тим державі
За час карантину кількість зареєстрованих в органах Державної служби зайнятості зросла на 27% – наразі офіційних безробітних налічується вже 401 тисяча осіб. Що ж стосується неофіційного безробіття – то кількість тих, хто втратив роботу, але з різних причин не став на біржу праці, оцінюється до 3 млн осіб. І, швидше за все, цифри не остаточні. НБУ прогнозує, що рівень безробіття цього року буде вимірюватися двозначними «відсотками», чого в Україні не було з 2002 року.
Стрімке зростання безробіття і, відповідно, збідніння населення загрожує значними соціальними потрясіннями. Уряд розраховує, що програма широкого залучення безробітних до роботи на об’єктах «Великого будівництва» врятує ситуацію, принаймні, суттєво знизить критичну масу таких людей. Будемо сподіватися на успіх цих стратегій. Нагадаємо, Укрінформ продовжує серію публікацій про проблему безробіття під час епідемії коронавірусу. У першій частині йшла мова про антикризові зміни у процесі реєстрації та наданні допомоги безробітним (див. - ТУТ), у другій – про механізм часткового безробіття (див. – ТУТ).
Армія безробітних, на жаль, «прибуває»
За час карантину, який триває вже другий місяць, рівень реального безробіття в Україні подвоївся. Так, за підрахунками Торгово-промислової палати, в перші два тижні карантину кількість безробітних виросла на 500-700 тисяч, а за наступні два тижні – в квітні – додалося ще 500-600 тисяч осіб. І загалом сьогодні безробітних в Україні не менше 2,5-2,8 млн. громадян.
"За оцінками Торгово-промислової палати України, рівень безробіття сьогодні складає 13,7-15,4%. Це найвищий показник за останній 15 років", – зазначив президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков.
У ТПП вказують, що в першу чергу роботу втратили ті, хто неформально працював в галузях, діяльність яких була зупинена на час карантину. До них додалися і трудові мігранти, які повернулися в Україну, втративши роботу за кордоном. Сьогодні усі ці люди опинилися на роздоріжжі. Хоча скористатися державною допомогою поки що поспішають не всі.
На запит Укрінформу в Державній службі зайнятості України повідомили, що станом на 16 квітня 2020 року кількість безробітних, зареєстрованих в центрах зайнятості, становить 400,9 тис. осіб, що на 86,5 тисяч, або на 27% більше ніж на цю ж дату минулого року (станом на 16 квітня 2019 року кількість безробітних становила 314,4 тисячі).
За час з початку карантину, тобто починаючи з 12 березня в службі зайнятості зареєструвалося 89,2 тисячі безробітних.
Антикризові заходи – в дію!
Приріст звернень за державною допомогою не став несподіванкою для керівництва держави. Як Укрінформ вже писав, в країні було прийнято ряд антикризових заходів, покликаних пом’якшити удар економічної кризи, зокрема, і в сфері зайнятості. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль нагадав, що уряд спростив процедуру подачі документів до центрів зайнятості. "Тому закликаємо всіх, хто втратив роботу в період карантину, реєструватися і надалі", – закликав глава уряду.
"Доручив Мінекономіки надати центрам зайнятості всі інструкції, щоб прискорити виплату людям допомоги з тимчасової безробіттю", – повідомив Денис Шмигаль на своєму каналі в Telegram.
Стратегічно ж вихід із ситуації уряд вбачає у широкому залученні безробітних громадян до роботи з реалізації великих інфраструктурних проектів.
Так 17 квітня на робочій зустрічі з представниками дорожньо-будівельних компаній прем’єр-міністр України закликав «дорожників» максимально працевлаштовувати українців. Він наголосив, що під час реалізації об’єктів (про плани Мінінфраструктури на цей рік – читай ТУТ) дуже важливо, аби підрядники максимально залучали до робіт саме наших співгромадян. "Ми попередньо домовилися, що левова частка фахівців, задіяних до робіт, мають бути громадянами нашої держави. Адже в цей час, коли стільки українців повернулися додому, ми маємо забезпечити їх роботою. Це стосується як вітчизняних, так і іноземних підрядників, які працюють або працюватимуть на будівництві доріг", – відзначив Шмигаль.
В цілому хід зрозумілий і вже випробуваний в історії. Нагадаємо, що забезпечення мінімальних соціальних гарантій та створення робочих місць для того, аби уникнути "соціального вибуху – це був один із трьох китів "Нового курсу" Франкліна Рузвельта – людини, яка вивела США з "Великої депресії" у 30-х роках минулого століття. За його керівництва, держава надавала безробітним мінімальну допомогу, але забезпечувала роботою. Для цього існувало державне замовлення на так звані громадські роботи, що включали в себе будівництво доріг, шкіл, аеродромів, електрифікацію містечок, насадження зелених зон, тощо.
Як це буде відбуватися в Україні, поки що не дуже зрозуміло. Наразі Мінекономіки разом із Державною службою зайнятості започатковує щотижневе інформування населення про ключові питання, які стосуються втрати роботи, отримування фінансової допомоги або допомоги у пошуку нової роботи. Фахівці центрів зайнятості продовжують дистанційно підбирати для безробітних вакансії.
Станом на 1 квітня 2020 року кількість вакансій, зареєстрованих у державній службі зайнятості становила 54 тис. одиниць. Це на третину менше, ніж роком раніше. На громадські та інші роботи тимчасового характеру (благоустрій територій, робота на об’єктах соціальної сфери тощо) у січні-лютому 2020 року було залучено 26 тис.осіб.
Створити робоче місце чи зберегти: стратегії різні, відповідно, методи – теж
Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян впевнений, що для реальної боротьби з безробіттям недостатньо просто оголосити про створення якоїсь кількості робочих місць – важливо їх створити в ключових галузях економіки. Таку думку він висловив в інтерв'ю "Апострофу". "Знаючи, як це зазвичай робиться нашим урядом, не виключено, що все зведеться до риття траншей, що називається, звідси і до обіду", – вважає експерт.
Разом з тим, за його словами, ця програма може в деякій мірі зняти соціальну напруженість в країні, викликану кризою і зростанням безробіття.
"Але 500 тисяч – це крапля в морі. Тим більше, якщо ці робочі місця будуть створені не в ключових сферах, а, так би мовити, на авось. Це не дасть бажаного результату", – сказав Киян.
«Якщо ми хочемо простимулювати створення робочих місць, то це питання інвестицій. А питання збереження робочих місць – це пошук механізмів компенсації роботодавцям, безвідсоткових кредитів, пролонгованих у часі для того, щоб роботодавці сьогодні не звільняли людей, а мали можливість виплачувати їм скорочений варіант заробітної плати. Тільки цей рівень виплат повинен становити не наш офіційний мінімум, а гідний, щоб робоча сила не «втікала», не шукала інші сегменти, а чекала відновлення своєї реалізації», – зазначає голова правління Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра Яременка Ольга Балакірєва в коментарі незалежному аналітичному центру Фонд «Українська політика».
Між тим, Лідія Ткаченко, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України висловила цікаві спостереження, які, на наш погляд, багато чого пояснюють в природі українського безробіття. А відповідно, матимуть вплив на реалізацію державних антикризових програм в сфері зайнятості.
Науковець вважає, що через традиційно низький рівень організації, управління економікою та значну частину економічної «тіні» (сьогодні оцінується в 30-33%. – Авт.) маємо ситуацію, коли кризи у нас спричиняють обвал ВВП і гіперінфляцію, але не дають настільки ж катастрофічного зростання армії безробітних. «Під час криз 2008/2009 і 2014/2015 років ВВП знижувався до 15%, інфляція досягала 40%, а рівень безробіття підвищувався усього на 2-3 процентних пункти, не виходячи за межі 8-10%», – нагадує Лідія Ткаченко. Чому так? Бо під час кризи в Україні зазвичай зменшується не просто зайнятість, а її відносно благополучна частина, і збільшується сегмент зайнятості неформальної.
Специфіки додають також трудові мігранти. За різними даними, через карантин в Україну повернулися 160-270 тисяч громадян, частина з яких втратили можливість заробітку за кордоном. «Звичайно не факт, що вони відразу стануть шукати роботу на батьківщині. За довгі роки у багатьох вже сформувалася стійка трудова модель, де періодичні поїздки і тимчасові підробітки в валюті набагато привабливіші, ніж постійна робота за місцем проживання», – пояснює Лідія Ткаченко. Швидше за все, наші заробітчани не відразу вийдуть на вітчизняний ринок праці, залишаючись якийсь час неактивними і живучи на накопичені запаси. Тим більше, що рівень заробітків в країнах-реципієнтах все одно буде набагато вище, ніж в Україні, і дефіцит робочої сили, а особливо дешевої робочої сили трудових мігрантів після епідемії, у них теж залишиться. І як тільки кордони відкриються – люди знову намагатимуться повернутися туди.
І не забути про соціальну справедливість
Наразі тактика державної підтримки зайнятості та стримування падіння доходів виглядають більш-меш адекватними. Але вже зараз потрібно думати про те, як країна має жити після карантину.
«До тих пір, поки у нас буде ситуація карантину, думаю, уряду вдасться уникнути соціальних бунтів, люди будуть витрачати свої невеликі заощадження, соціальну допомогу, позичати гроші на якийсь період. Але після закінчення карантину, якщо не буде запропонована можливість заробітку, то ми можемо очікувати соціальні вибухи, протести тих, хто буде вимагати зміни влади на місцевому рівні. Люди будуть вимагати відкриття підприємств, підвищення гарантованих наявних виплат», – попереджує Ольга Балакірєва.
Вона нагадує, що на початку року ми вже мали величезний сплеск негативу після інформації про зарплати та премії, які призначали собі чиновники високого рівня. «На сьогодні елемент соціальної несправедливості в розподілі оплати праці – теж буде дуже важливий. Підкреслю, що побутова економічна нерівність стане фактором негативної оцінки діяльності чинної влади після карантину», – резюмувала експерт.
Марина Нечипоренко, Київ
