Новий фільм про Голодомор “Я про них пам’ятатиму...” покажуть 23 листопада

Новий фільм про Голодомор “Я про них пам’ятатиму...” покажуть 23 листопада

Фото
Укрінформ
Допрем’єрний показ документального фільму "Я про них пам'ятатиму...", що розповідає історію Голодомору та досі невідомі факти про нього, відбувся 22 листопада в Музеї Голодомору.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Загальноукраїнська прем’єра фільму “Я про них пам’ятатиму...” відбудеться 23 листопада — в День пам’яті жертв Голодомору — на “5 каналі”. Цей 25-хвилинний фільм буде в постійній експозиції Музею Голодомору. Він буде поширений у музейних закладах, що мають експозицію про Голодомор. Вже підготовлена англійська версія фільму, яка буде поширена дипломатичними каналами, через посольства України, по країнах світу”, - розповів під час презентації продюсер фільму — історик, журналіст, директор компанії “Євразія-Медіа”, що створила фільм, Ростислав Мартинюк.

У фільмі, над яким працювали провідні українські дослідники, детально розглядаються механізми вчинення злочину: “чорні дошки”, “закон про 5 колосків”, заборона виїзду, паспортна система, хлібозаготівельна кампанія.

Як зазначає у стрічці український історик, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України та Інституту дослідження Голодомору Василь Марочко, занесені на “чорну дошку” цілі села і навіть райони піддавалися повній ізоляції і були приречені на смерть від голоду.

“За моїми підрахунками, 82 райони УСРР були на “чорних дошках”. Це фактично майже третина районів. Якщо пересічна порайонна смертність в районах України становила 30-35%, то у районах режиму “чорних дощок” - 50-70%. Фактично половина, а то й більше, села вимирало. І в архівних документах навіть зберігся факт — у селах, які повністю вимерли, на найвищій точці вивішували чорний прапор”, - говорить Марочко.

За свідченнями судмедексперта Андрія Кіся, який дослідив місця злочинів комуністів, пов’язаних з убивствами голодом дітей у Харкові, дитячі притулки ставали дитячими душогубками, зокрема в притулку “Комуністка”, куди звозили з Харківського залізничного вокзалу дітей, що тікали від голоду з сіл України, смертність була “позамежною”.

Автори фільму розповідають, що комуністична влада розгорнула спеціальну мережу притулків, які, по суті, стали дитячими концтаборами. Так, у Запоріжжі, у центрі міста, у роки Голодомору працював сиротинець “Малютка”, де, за даними істориків, у 1932-33 роках було вбито голодом понад 700 дітей віком від одного до 12 років. Такі ж притулки, де дітей утримували як малолітніх в’язнів, були в Одеській області, у Миргороді Полтавської області.

Марочко розповів, що під час ленінського людомору 1921-23 років — серед 4,5 млн померлих діти становили 48-49%. А в 1932-33 роках із 7,5 млн померлих більшість були діти, особливо багато їх було у віковій групі до року.

“У 1933 році розпорядженням ГПУ ЗАГСи взагалі перестали реєструвати смертність, особливо в сільській місцевості. Селяни масово гинули, і їхніх дітей не реєстрували в ЗАГСах. Тому демографічна статистика не є вичерпною. Вона є недостатньою. Як мінімум 35% смертей не було зареєстровано ЗАГСами”, - підкреслив історик.

У фільмі наголошується, що приховування та замовчування факту масового вбивства українців голодом стало для Кремля державною справою номер один. РФ, яка є правонаступницею СРСР, продовжує заперечувати факт Голодомору-геноциду української нації в той час, як світова спільнота визнає Голодомор злочином проти людяності. Вже 17 країн світу визнали Голодомор геноцидом.

“В той час, як нацистська Німеччина була покарана і сучасна Німеччина взяла на себе відповідальність за злочини у Другій світовій війні, СРСР покараний не був. А непокаране зло породжує нові злочини”, - підкреслюють творці фільму.

Учасники презентації наголосили на ролі кіно у збереженні національної пам’яті і висвітленні теми Голодомору.

“Тема Голодомору в українському кіно в принципі не може бути вичерпана. Але якщо говорити про фільми, присвячені виключно цій темі, то можу, на жаль, згадати лише один. Це повнометражний український фільм, якому вже понад 30 років, “Голод-33” Олеся Янчука”, - сказав ексголова Держкіно Пилип Іллєнко.

Читайте також: Коржики з тирси і юшка з листя: у столичному метро з'являться плакати про Голодомор

Він зазначив, що на останньому конкурсному відборі, який проводився влітку цього року, переміг кінопроєкт “Яків” Вікторії Трофіменко, повністю присвячений темі Голодомору.

“На жаль, його виключили з програми без будь-яких пояснень. Очевидно, вирішили, що такий фільм не потрібен. Це дуже прикро. Бо кіно в сучасному світі, де люди все сприймають через аудіовізуальні образи, — це найбільш потужна зброя. І коли ми порівнюємо кількість фільмів, зроблених на теми інших людських трагедій, того ж Голокосту, то бачимо, як багато ще треба зробити українським кінематографістам”, - підкреслив Іллєнко.

Він подякував всім, хто долучився до створення цього фільму. “Мені приємно, що там зіграв мій старший син Юрко”, - сказав Іллєнко.

Власне, весь виклад історії про Голодомор починається і триває через запитання 11-річного Юрка, чому вмирали люди, чому вмирали діти, хто забрав у них їжу.

Як підкреслив Марочко, фільмотека Голодомору має поповнюватись.

“Вона, певно, буде така ж невичерпна, як і біль нації є невичерпний. Тому що травма, яка завдана українцям, ще довго буде нагадувати про себе. Але чим більше фільмів, тим більше люди будуть знати про Голодомор”, - сказав історик.

Фото: holodomormuseum.org.ua

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-