Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Чи стануть нові українські центри по боротьбі з дезінформацією проблисками надії

Чи стануть нові українські центри по боротьбі з дезінформацією проблисками надії

Блоги
Укрінформ
Від їх успіху можуть залежати національна безпека та територіальна цілісність України

Сприйняття – неймовірно важливі, й тому нещодавнє оголошення про створення Україною не одного, а аж двох центрів інформаційної безпеки слід вітати з ентузіазмом. Ця новина також закликає до обережності та досвіду найвищого рівня.

Використання Росією (соціальних) медіа як зброї, непрозоре фінансування лобістів, бізнесу, організацій громадянського суспільства та доречно влаштованих академіків, дозволяє відмінно маніпулювати сприйняттям громадськості на користь російської геополітичної стратегії. Серйозність загроз, які створюють кремлівські канали дезінформації, довго ігнорували або зневажали, вважаючи змовою. Це почало змінюватися, коли експерти усвідомили, що агресивні психологічні операції Кремля сприяли незаконній анексії Криму, війні на сході України та діяли проти стабільності західних демократій. Нині НАТО, Європейський Союз, Велика Британія і США – всі визнають ці факти й створили спеціальні центри для реагування на ці гібридні загрози.

В Україні Рада національної безпеки та оборони лише нещодавно почала працювати відкрито й послідовно в інтересах внутрішньої безпеки України. Запроваджуючи санкції проти російських оперативників, їхніх ЗМІ та каналів контрабанди, Рада викриває та підриває силу п’ятої колони Кремля в Україні, давно визнаної ключовою загрозою українській державності. Саме тому створення центрів інформаційної безпеки в Україні й слід вітати.

Любов Цибульська
Любов Цибульська

Один із них – Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки – під проводом Любові Цибульської діє при Міністерстві культури та інформаційної політики. Інший – Центр протидії дезінформації – був створений рішенням Ради національної безпеки й оборони від 11 березня 2021 року, затвердженим Указом президента № 106/2021 від 19 березня. Його новопризначена голова Поліна Лисенко нещодавно закінчила юридичну аспірантуру. З серпня 2020 року вона очолювала департамент інформаційної політики та зв’язків із громадськістю державної залізничної компанії України “Укрзалізниця”. ЗМІ цитують заяву Лисенко, що новий орган було створено для протидії загрозам національній безпеці та національним інтересам України в інформаційному полі, боротьби із пропагандою, деструктивними дезінформаційними впливами й кампаніями, а також запобігання маніпуляціям громадською думкою.

Ця велика мета вимагає чітких визначень, обґрунтованих методологій, експертного аналізу та координації. Усупереч тому, що багато людей можуть стверджувати про демократію, свобода слова не є абсолютним правом. Її обмеження державою є не лише прерогативою національної безпеки, але й обов’язком. Раніше, однак, Європейський суд з прав людини був змушений ухвалювати рішення проти держав, які у своїй боротьбі проти російської пропаганди не надавали адекватних правових механізмів, детальних підстав та обґрунтувань того, які матеріали загрожували їхній національній безпеці та територіальній цілісності.

Саме тому Україні дуже важливо відійти від практики популізму, яка загрожує перетворити ці центри на інструменти захисту й просування власних інтересів політичного керівництва. Відсутність координації, професіоналізму, стратегічного програмування чи навчальних планів вплине на спроможність центрів належним чином визначати та класифікувати операції інформаційної війни. Навіть із належним професіоналізмом і технологіями – застаріле українське законодавство про ЗМІ від 1992 року може завадити ефективності цих центрів, оскільки в Україні досі відсутнє необхідне законодавче середовище для боротьби з дезінформацією.

Інформаційна безпека безпосередньо пов'язана з найважливішими складовими національної безпеки. Тому Україна повинна забезпечити успіх своїх антипропагандистських центрів. Для цього потрібно виконати чотири основні завдання.

По-перше, діяльність центрів має узгоджуватись зі стратегіями оборони, розвитку та національної безпеки України, використовуючи зі стратегічною метою системи управління, орієнтовані на результат, а мандат центрів має відображатися у ключових показниках ефективності їх працівників. По-друге, визнаючи, що Україна ніколи не досягне того рівня бюджету, який Росія виділяє на інформаційну війну, слід випробовувати, порівнювати та оновлювати інноваційні методики й технології, що відповідатимуть українським реаліям. У цьому аспекті співпраця із центрами НАТО в Естонії та Латвії має доповнюватися партнерством з приватним ІТ-сектором, а також новим центром кіберкомпетентності ЄС. По-третє, центри повинні якомога більше залучати громадськість. Усі рівні суспільства, як внутрішні, так і закордонні, слід навчати розпізнавати агресивні інформаційні напади. Для цього варто створити ефективні навчальні програми. Нарешті, керівництву України слід розробити та ухвалити законодавство проти фейкових новин та систематичних інформаційних кампаній, спрямованих проти національної безпеки.

Зважаючи на все більш макіавелістичну поведінку Росії, співробітники цих центрів несуть значну відповідальність. Національна безпека та територіальна цілісність України можуть залежати від їх успіху.

Лада Рослицька, засновниця та керуючий партнер компанії Black Trident, LLC

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-