Хід Гройсмана: «гра на випередження»?

П’ятничний виступ у парламенті Гройсмана активно обговорюється політичними експертами. Частина з них вважає, що його можна оцінювати як офіційний початок самостійної гри прем’єра. Інші – що нічого радикального у виступі не було.

На мою думку, оцінювати його потрібно через призму останніх дій прем’єра, з яких особисто виділю:

- звільнення Романа Насірова;

- подання Президенту постанови на звільнення керівника Укроборонпрому Романа Романова;

- війна з НафтогазУкраїни з метою недопущення неадекватного підвищення ціни на газ для населення;

- критика НКРЕУ за недавно ухвалені RAB-тарифи, які можуть призвести до зростання ціни електрики для населення;

- схвалення механізму інвентаризації з подальшою передачею державної землі (а це майже 7,2 млн гектара) від Держгеокадастру в комунальну власність об'єднаних територіальних громад;

- оголошення та фактичний початок «весни економічних реформ» (до речі, з 35 анонсованих урядових законопроектів парламент уже підтримав два);

- схвалення рішення з підтримки 5 пріоритетних напрямків в аграрному секторі країни на загальну суму 6,3 млрд грн (по факту – підтримка малих та середніх фермерських господарств);

- публічна підтримка створення Антикорупційного суду, зміни виборчої системи, вирішення конфлікту владних повноважень та завершення реформи децентралізації.

Така проактивна публічна позиція, як на мене, свідчить, що прем’єр зробив заявку на самостійну політичну гру. Звісно, ця гра досить ризикована, адже Гройсман залежить і від Президента, і від коаліції, включно з ситуативними союзниками від Народного Фронту. Тому його можливості самостійної гри обмежені діями, які можуть призвести до його відставки з посади прем’єра, остаточного розпаду Коаліції та дострокових виборів на осінь цього року.

Але бути «розмінною монетою» чи потенційним «цапом відбувайлом» у ході президентської виборчої кампанії йому не хочеться.

Непроста «гра на випередження», яку розпочав прем’єр, ставить у незручну ситуацію Президента. Він тепер має вирішувати – що робити далі: «битися» (але подібна війна на початку виборчої кампанії може дуже дорого коштувати Президенту) чи «миритися» (але тоді потрібно врахувати політичні амбіції прем’єра)?

Вибір у Президента не простий, але до квітня, коли буде друга річниця Уряду Гройсмана, ще є час аби прийняти рішення, що задовільнить обох політичних гравців.

Віктор Таран

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства