Бундес-дипломатичність під питанням, або Примус до капітуляції

Прийнято вважати, що німцям особливо притаманні працьовитість, законослухняність та дисциплінованість. Саме завдяки цьому Німеччина спромоглася не лише відродитися після руйнації, якої зазнала за часів другої світової війни, але й перетворитися  на одного з провідних гравців світової політики.

З початком агресії Росії проти України саме Німеччина відіграє провідну роль в ЄС і очолює якщо не проукраїнський, то вже точно антипутінський  вектор у політиці ЄС.  Ми добре знаємо, що завдяки твердій і послідовній позиції особисто канцлера, або ж бундесканцлерін, як її зовуть самі німці, пані Ангели Меркель, Європа спромоглася запровадити санкції проти РФ і до цього часу зберігає відносну єдність з цього питання.

Німеччина в особі шановної бундесканцлерін є провідним учасником Нормандського формату, від якої багато що залежить. Адже зовсім не випадково саме проти Меркель спрямована масштабна пропагандистська кампанія Кремля, який бажав би змінити німецьку політику на власну користь. На щастя, Берлін тримає удар і не йде на поступки агресорові.

У світлі викликів, що стоять перед Україною, Європою і світом, російська агресія займає одне з перших місць, тому позиція Берліна є стратегічно важливою. Особливо уважно за нею стежать в Україні, адже це українських, а не німецьких, бійців  майже щодня вбиває і  нівечить російська армія. Це українські міста і села, а не німецькі, щодня руйнують російські снаряди.

Новий Надзвичайний і повноважний посол Німеччини в Україні герр Ернст Райхель, зрозуміла річ, представляє тут не себе самого і навіть не політичну силу, завдяки якій відбувається нині його кар’єра високоповажного дипломата. Він з квітня 2016 року представляє в Києві провідну країну ЄС, на якій, без перебільшення, лежить відповідальність за європейське майбутнє самої Європи. 

Тому для українців украй дивними виглядають його останні заяви стосовно перспектив розвитку ситуації на Донбасі й наполегливе просунення до відома широкого загалу фактично прокремлівського погляду на виконання мінських угод - проведення в ОРДЛО місцевих виборів без виведення російських військ і контролю України над державним кордоном.

Герр бундесамбасадор дозволяє собі робити такі заяви не вперше, адже його такі заяви щодо можливості й навіть доцільності (!) за певних умов (!) проведення виборів на окупованих росіянами територіях Донбасу лунали в Києві й раніше. Варто згадати хоча б його виступ 21 грудня 2016 року під час круглого столу, який проводив у «Прем’єр-палаці» Інститут Світової політики.

Йшлося про підсумки зовнішньої політики України, пошук шляхів припинення війни на Донбасі й приборкання агресії Кремля. Виступ Ернста Райхеля виявився найбільш песимістичним, німецький посол акцентував увагу на брак прогресу в Мінському процесі та Тристоронній контактній групі. Не оминув герр Райхель і питання щодо проведення місцевих виборів в ОРДЛО.

Зокрема, він припустив можливість їх проведення за формулою Штайнмайєра, тобто - без забезпечення безпекових питань і українського контролю, зокрема, над ділянкою кордону з РФ. Можливо, шановний бундесдипломат припускає можливість добровільної капітуляції України перед агресором?

Або ж він не вбачає в такому рішенні перетворення Мінська на другий Мюнхен? Адже згадаймо, що було свого часу після Мюнхена, який дехто на Заході також вважав шансом умиротворення агресора та запорукою миру на довгі роки. Втім, після Мюнхена, де західні союзники пожертвували Чехословаччиною, почалася страшна друга світова війна! Чи ми бажаємо початку третьої? Звісно ж, що ні.

Можливо, герр Райхель не знає, що історія повторюється у вигляді трагедії? Незалежна Україна не може бути заручником будь-яких передвиборчих обіцянок політиків у Німеччині, Франції і будь-де. І народ, який здійснив Революцію Гідності, заплативши за це життями найкращих своїх представників, вже не можна змусити капітулювати. Нікому і ніколи.

Можливо, герр Райхель висловив лише власну думку, проте, це також не робить йому честі. За такою логікою, можна закликати до проведення вільних виборів за німецькими законами (і європейськими стандартами!) в тій самій Калінінградській області (колишня Східна Прусія), за фінськими - у віджатій свого часу СРСР Карелії або ж за японськими – на досі окупованих РФ островах. Причому – без виведення російських окупаційних військ, за формулою Штайнмайєра?

Прикро, що високоповажний герр бундесдипломат дозволяє собі заяви, що суперечать офіційній позиції уряду Німеччини і особисто федерального канцлера.

Володимир Заблоцький

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства