Маннергейм проти Сталіна: Як провалився бліцкриг окупантів

Блоги
2747
Ukrinform
Мала Фінляндія проти червоного гіганта

...Серед довоєнних моїх спогадів, які раптово пропливають перед очима – наче розриви в хмарах забуття, коли літак пам'яті летить над землею минулого, – бачу дивну газету з крейдяного цупкого паперу, на якому добре видруковуються фотографії, – а сама газета не зовсім схожа на газету, а радше на плакат, який у всіх своїх аркушах зберігає хвилюючу таємницю: 1939 року мені було п'ять років, я вже вмів читати, що сповнювало серце моїх батьків гордістю, й увечері показував їм своє вміння, перегортаючи сірі сторінки газет "Правда" та "Известия". (Через сорок років, гортаючи ті ж сторінки в академічній бібліотеці в Києві, у будинку поряд із червоним корпусом Університету, не розумів – звідки я наперед ЗНАЮ, що написано на цих аркушах зжовклого паперу і що там зображено.)

Але ніколи більше мені не потрапляла до рук СКЛАДАНА газета з фотографіями високої якості: бійці Червоної армії в білих маскхалатах стріляють із кулемета, а грізні трибашенні танки переможно йдуть в атаку, долаючи снігові кучугури.

Здається, це диво звалося "Ілюстрована газета" і повістувало про фінську війну.

Тоді, взимку 1940 року, це слово "Фінляндія" несло в собі страшний смисл, бо дядько Іван, брат мого батька, воював на фінському фронті, й від нього не було жодних звісток. Дорослі, на відміну від мене, чомусь не захоплювалися героїчними картинками з ілюстрованої газети й могутністю військової техніки, бо вони вже тоді знали правду про зимову війну у Фінляндії. Про ганебну поразку Червоної армії говорила пошепки вся країна.

1939 року, негайно після спільної з Гітлером успішної операції зі знищення польської держави, Сталін згадав про Фінляндію – колишню частину російської імперії. Пакт Молотова– Ріббентропа (серпень 1939 р.) давав Совєтам право на включення Фінляндії до радянської сфери впливів, а геополітичний хаос, пов'язаний із початком Другої світової війни, обіцяв агресору безпроблемність у здійсненні загарбницьких планів на півночі Європи.

Після того, як уряд Фінляндії — члена Ліги Націй — відкинув брутальний ультиматум Москви з неприйнятними територіальними вимогами, 26 листопада 1939 р. Совєтський Союз вчинив збройну провокацію, заявивши, що з фінського боку на Карельському перешийку було відкрито артилерійський вогонь по розташуванню російських військ, у результаті якого вбито четверо червоноармійців і десять осіб поранено.

Приклад гітлерівської провокації в Глівіце супроти Польщі виявився принадним для Кремля: той же почерк міжнародних розбійників.

Перевірка фінським командуванням обставин інциденту показала, що жодна батарея, відведена за лінію укріплень, не могла за визначенням і не здійснила жодного пострілу вбік кордону.

Але вже 27 листопада Молотов інформував посла Фінляндії, що совєтський уряд більше не вважає себе пов'язаним договором про ненапад (див. Карл Маннергайм. Линия жизни. Как я отделился от России. М. Изд. Алгоритм, 2013). 30 листопада совєти розв'язали широкомасштабну війну проти Фінляндії. Сили були нерівні: майже трьом тисячам танків фіни могли протиставити 30 танків, проти понад трьох тисяч літаків виставити 130 переважно застарілих паропланів. Збройні сили Фінляндії, набагато менші за чисельністю від військ агресора, відчували гострий брак у зенітній артилерії, засобах протитанкової боротьби та засобах зв'язку.

Командування Червоної армії, натхненне прикладом бліцкригу Німеччини в Польщі, поставило військам завдання окупувати за 12 днів УСЮ територію Фінляндії, суворо попередивши командирів ні в якому разі не пересікати кордон Швеції (!).

Діючи за випробуваною методологією, розробленою більшовиками ще 1918 року (і розвинутою Путіним у Грузії та Україні), вже 1 грудня 1939 р. в містечку Теріоки проголосили маріонетковий уряд "Фінляндської Демократичної Республіки" (так само "легітимний", як ДНР/ЛНР) на чолі з комуністом О. Куусіненом, який негайно визнала Москва, і підписали Угоду про дружбу і співробітництво,

Одразу ж кремлівський графоман і сталінський підлабузник Сєргєй Міхалков надрукував у газеті "Правда" звернення до "фінського народу":

Вы ждали разумного слова,
Терпели, надежды полны.
А слышали – пустоголовых
Правителей финской страны.

Шинели на вас одевали,
Из вас собирали полки,
И вы у орудий вставали —
Все юноши, все старики.

Вы ждали: "Когда же, когда же?"
Но дули на искру войны
В тупом и бессмысленном раже
Правители финской страны.

Народ загоняли в трясину
Все дальше, все глубже, и вот —
Вы поняли, честные финны,
Как должен держаться народ!

Не слушать чванливого сброда,
И власть шутовскую стряхнуть!
И руку советским народам,
Как близким друзьям протянуть!

Так шире же сильные плечи
Расправьте, Суоми сыны.
По-братски идет вам навстречу

Правительство нашей страны.

Народ Суомі, об'єднавшись навколо уряду й свого головнокомандувача – маршала Маннергейма, не простягнув "руку дружбы" совєтським народам: "бліцкриг" провалився, Червона армія зазнала жахливих втрат, у засніжених замерзлих лісах Фінляндії вона втратила ореол "непереможної". Втрати обмороженими, вбитими, пораненими, полоненими становили до 40% бойового складу Червоної армії. У результаті злочинної авантюри Сталіна–Молотова український народ втратив близько 40 000 своїх синів. Трагічною була доля елітної 44-ї київської стрілецької дивізії ім. Щорса з Житомира, яку кинули у легких шинелях, без валянок і рукавиць на фінський фронт у 45—50-градусний мороз. Дивізія безславно загинула, а її командування розстріляли за наказом Сталіна.

Саме тоді, під час тієї зимової війни, народився славнозвісний "коктейль Молотова" (у ньому використовували багаті запаси фінського спирту) і фінська народна пісня "НЕТ Молотов", у якій гарячі скандинавські хлопці висміювали Сталіна, Молотова, комісарів – усіх червоних агресорів, що принесли смерть на їхню землю.

У своїй книзі К.Маннергейм із вдячністю згадує те почуття єдності, що охопило всю націю. Ставка агресора на розбрат серед фінського народу виявилася марною. Маршал схарактеризував дії Червоної армії як "оркестр під керівництвом поганого диригента".

Важливу роль відіграла міжнародна солідарність із народом воюючої Фінляндії: до іноземного легіону записалися представники 26 країн, зокрема й українці. Зі Швеції прибуло 8000 добровольців, із Норвегії – 725, з Данії – 800 осіб.

Незважаючи на оголошену війну Німеччині, Франція і Велика Британія надали суттєву допомогу Фінляндії в бойових літаках та інших видах озброєнь, хоча III Рейх, на той час союзник СРСР, не пропускав допомогу жертві агресії. Скандинавські держави, боячись німецького нападу, намагалися дотримуватись "нейтралітету" щодо свого сусіда. Уряд США, сповнений симпатії до Фінляндії, запровадив проти СРСР щось на кшталт санкцій, тимчасово призупинивши експорт сировини і промислових товарів.

Найгучнішою політичною перемогою Фінляндії було позбавлення СРСР членства в Лізі Націй 14 грудня 1939 року "за розв'язання війни" з північним сусідом. Це рішення мало гіркий присмак, оскільки скандинавські сусіди Фінляндії – Швеція, Норвегія, Данія – утрималися при голосуванні, залякані світовими хижаками – Москвою і Берліном.

  *   *   *

Совєтська дипломатія ще раз продемонструвала світові свою цинічну, агресивну сутність: ось що відповів Молотов, духовний предтеча Лаврова, на телеграму Генерального Секретаря Ліги Націй: "Советский Союз НЕ НАХОДИТСЯ В СОСТОЯНИИ ВОЙНЫ С ФИНЛЯНДИЕЙ и не угрожает войной финляндскому народу... Советский Союз находится в мирных отношениях с Демократической Финляндской Республикой (!), с правительством которой 2 декабря сего года им заключен договор о взаимопомощи и дружбе... Правительство Демократической Финляндской Республики в своей декларации от 1 декабря сего года обратилось к Правительству СССР с предложением оказывать Финляндской Демократической Республике содействие своими военными силами (!) для того, чтобы совместными усилиями возможно скорее ликвидировать опаснейший очаг войны (!), созданный в Финляндии ее прежними правителями (!)".

Цей документ ганьби і цинічного ігнорування Совєтами всіх міжнародних угод, був підписаний 4 грудня 1939 p., коли тривали безперервні оскаженілі наземні й повітряні атаки червоних агресорів на територію нейтральної, позаблокової, миролюбної Фінляндії.

...29 березня 1940 року, коли СРСР змусив-таки Фінляндію піти на територіальні поступки і підписати "суворий", за словами Маннергейма, договір, Молотов, виступаючи на засіданні VI сесії Верховної Ради Союзу PCP, заявив: "Выраженное еще в конце прошлого года стремление Германии к миру (!), было отклонено правительствами Англии и Франции... под предлогом выполнения своих обязательств перед Польшей, они (тобто Англія і Франція. — Ю.Щ.) объявили войну Германии... Советский Союз не захотел стать пособником Англии и Франции в проведении этой империалистической политики против Германии (!)... они хотят навязать нам другую политику – политику вражды и войны с Германией (!).

...Война в Финляндии была не просто столкновением с финскими войсками... Здесь произошло столкновение... с соединенными силами империалистов ряда стран, включая английских, французских и других, которые помогали финляндской буржуазии всеми видами оружия... а также своими людьми под видом добровольцев... в Финляндии дело шло не просто о нашем столкновении с финскими войсками, а о столкновении с соединенными силами ряда наиболее враждебных Советскому Союзу империалистических стран" (чим не сучасні прокляття Москви на адресу НАТО, яке "збиралося" захопити Крим і загрожує кордонам Росії? - Ю.Щ.)

Забувши про існування маріонеткового уряду ФДР (Молотов лише повідомляє про "самороспуск Народного правительства"), глава уряду СРСР висловлює задоволення з приводу підписання 12 березня 1940 р. Мирного договору з легальним урядом Фінляндії.

Висновки:

  • Фінляндія вистояла завдяки унікальній єдності народу і вмілому керівництву країни, яке змогло своєчасно підготуватися до оборони і розподілити скромні ресурси в найраціональніший спосіб;
  • невеличка армія Фінляндії завдала жорстокого удару по совєтскому агресору, який втратив до 200 000 вояків (втрати фінів — від 30 до 40 тис. загиблих);
  • незважаючи на хаос початкової стадії Другої світової війни, світ розпізнав злочинну суть змови Москви з Гітлером і совєтського нападу на мирну малу країну і затаврував агресора;
  • міжнародна солідарність і допомога летальними видами озброєнь (бойові літаки, танки, артилерія, стрілецька зброя) відіграли значну роль у посиленні обороноспроможності Фінляндії. Разом із тим, виявилися слабкі місця й суттєві недоліки при налагодженні військової допомоги Фінляндії в критичний період її історії;
  • незважаючи на різні історичні та геополітичні обставини, простежуються певні аналогії в подіях 1939-1940 та 2014-2016 років: насамперед, це стосується незмінної хижацької природи совєтського /російського імперіалізму, його агресивної спрямованості, цинічної брехні на виправдання злочинних намірів та ігноруванні міжнародно визнаних угод в ім'я досягнення своїх цілей.

P.S.

Улітку 2016 р. у Росії вибухнув скандал, пов'язанний із встановленням у Санкт-Петербурзі меморіальної дошки на честь Карла Маннергейма (1867—1951), царського генерала, який свого часу вірно служив царській Росії.

Російські шовіністи звинуватили "фашиста" Маннергейма в участі фінських військ у блокаді Ленінграда і смерті тисяч мирних громадян. Ця брехня спростована фактами: фіни не брали участі в блокаді Ленінграда в 1941 – 1944 рр., і жоден фінський снаряд не впав на територію міста. Але "патріоти" погрожують залити дошку червоною фарбою або знищити її.

Без сумніву, К.Маннергейм залишається в історії великим державним і військовим діячем Фінляндії, вірним сином народу, одним із творців незалежності цієї держави. Відомо, що К.Маннергейм був знайомий із П.Скоропадським і відвідав Київ 1917 року. Можливо, годилося б поставити йому пам'ятний знак у столиці незалежної України – як символ нашої поваги до одного з усесвітньо відомих лідерів національно-визвольного руху дружньої Фінляндії.

Юрій Щербак

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-