Роспроп роздмухує в Україні антимігрантські настрої: як маніпулюють темою у мережі

У соціальних мережах посилюється хвиля маніпуляцій навколо теми трудових мігрантів в Україні. Для цього пропагандисти зокрема використовують тему мобілізації, економічну вразливість населення та питання національної ідентичності. В результаті в суспільстві формується викривлене враження, що влада держави нібито масово завозить іноземну робочу силу для «заміщення» населення на тлі війни.

З чого почалась кампанія дезінформації

Поодинокі фейки навколо «ввезення мігрантів» почали зустрічатись у мережі восени 2025 року. Фактчекери StopFake фіксували маніпуляції про нібито намір уряду України завезти 10 мільйонів мігрантів. Насправді російські пропагандисти спотворили суть законопроєкту №14211, який потенційно має спростити процедури працевлаштування та тимчасове проживання для іноземців, що вже бажають працювати в Україні - відповідно до стандартів ЄС. Сама ж цифра у 10 мільйонів була лише гіпотетичною оцінкою експертів щодо дефіциту робочих рук, а не офіційною стратегією «заміщення» населення.

Нова хвиля дезінформаційної кампанії розпочалась навесні цього року на тлі дискусії про нестачу робочої сили та кадрового «голоду». Круглі столи, заяви представників бізнесу, місцевої та центральної влад сформували інформаційне тло, яке підхопили маніпулятори, хайп-блогери та російська пропаганда.

Хоча офіційні дані свідчать про обмежені масштаби трудової міграції в Україні, у соцмережах створюється викривлене враження, що українські міста вже масово заповнені іноземними працівниками. Саме на цьому контрасті й будується маніпулятивна кампанія російської пропаганди: окремі локальні випадки, вирвані з контексту повідомлення або фейкові відео подаються як фейковий доказ «масового ввезення мігрантів».

Одним з показових видів маніпуляції є фейк, що був спростований фактчекерами Укрінформу. Пропагандисти підробили відео з колишнім керівником Чернівецької ОДА, де він нібито обіцяє іноземцям пільги, керівні посади, бонуси за шлюб та навіть можливість обирати владу у громадах, в яких мігранти будуть складати більшість населення. За основу було взяте архівне інтерв'ю посадовця від 2023 року. В оригінальному сюжеті він розповідав про допомогу внутрішньо переміщеним особам, які були змушені покинути свої домівки внаслідок російської агресії. Пропагандисти замінили оригінальну аудіодоріжку на згенеровану штучним інтелектом.

Подібні інформаційні вкиди адаптуються до поточного порядку денного. Зокрема, локальні повідомлення про прибуття іноземних працівників до окремих міст миттєво масштабуються до загальнонаціонального рівня та перетворюються на маніпулятивну дискусію про нібито «приховану кількість» мігрантів, їхні «захмарні зарплати» та витіснення українців із ринку праці.

Ключові наративи та тригерні точки антимігрантської кампанії

Моніторинг Центру стратегічних комунікацій виявив низку домінуючих наративів та точок потенційного конфлікту, спрямованих на формування негативного ставлення до трудових мігрантів та провокування панічних настроїв у суспільстві. Фундаментом для інформаційних атак стали страх перед «зникненням нації» та акцент на ризиках для суспільного ладу. Серед основних тез:

• «Розмивання національної ідентичності» - українська мова та традиції нібито зникнуть через приплив людей з іншою культурою (з Індії, Пакистану, Бангладеш, інших країн Азії та Африки);
• «Свідома політика заміщення» українців іноземцями, яку буцімто реалізує влада, де інтереси мігрантів нібито ставляться вище за інтереси громадян України. В цьому контексті просувається твердження, що мігранти нібито отримають кращі умови праці, заробітну плату та пільги, які не мають українці та в першу чергу військовослужбовці;
• «Українських чоловіків мобілізують, а їхні місця займають чужинці» - це поєднання антимігрантської та антимобілізаційної риторики.

Такі меседжі апелюють до емоцій, а не до фактів. Для цього використовуються вирвані з контексту цифри, порівняння зарплат, фейки про преференції для іноземців та візуальний контент, який має викликати в суспільстві тривогу або агресію. Будь-яка поява іноземців у містах подається як «доказ» масового ввезення мігрантів в Україну. Додатково поширюються прогнози про неминуче зростання злочинності, руйнування суспільного порядку та втрату національної ідентичності.

Ключові платформи та джерела поширення пропаганди

За даними моніторингу Центру стратегічних комунікацій, в період 1–10 травня 2026 року було зафіксовано понад 21,6 тисячі публікацій з антимігрантською риторикою, поширених на майже 14 тисячах ресурсів. Аналіз 13,8 тисячі унікальних ресурсів показав, що головним середовищем для поширення цієї теми стали соціальні мережі та месенджери, насамперед Фейсбук і Телеграм.

У Фейсбуці було зафіксовано понад 8 тисяч публікацій на цю тему, у Телеграмі - майже 5 тисяч. Найбільша активність спостерігалася у великих спільнотах, орієнтованих на внутрішньополітичні дискусії, де маніпулятивні дописи підсилювалися зображеннями, відео, колажами та карикатурами, покликаними викликати тривогу або агресію. Крім того, зафіксовано поширення серій однотипних коментарів під тематично різними дописами, що свідчить про роботу координованих мереж впливу.

Реальність

Однак реальні дані не підтверджують картину «масового завезення мігрантів», яка формується в соцмережах та медіа. За даними, на які звернуло увагу видання Texty, у першому кварталі 2026 року Державна міграційна служба видала лише 675 міграційних дозволів, при цьому скасувала 445. Тобто офіційна статистика свідчить не про масове зростання трудової міграції, а навпаки — про її дуже обмежений масштаб. Тобто офіційна статистика свідчить не про масове зростання трудової міграції, а навпаки — про її дуже обмежений масштаб.

Саме ця розбіжність між цифрами та медійною картинкою є одним із ключових аргументів штучності інформаційної хвилі. Якщо спиратися лише на соцмережі, може скластися враження, що вулиці українських міст уже заповнені десятками чи навіть сотнями тисяч іноземних працівників. Проте фактичні дані цього не підтверджують. Отже, йдеться не про відображення реального масштабу явища, а про інформаційне перебільшення, яке використовується для нагнітання страхів, посилення антимігрантських настроїв і провокування суспільної напруги.

Мета антимігрантської кампанії

Російські втручання в український інформаційний простір спрямовані на деморалізацію українців та дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, зниження здатності суспільства протистояти зовнішній агресії.

Росія намагається використати чутливі для воєнного часу теми, щоб підірвати довіру до уряду, посилити наратив про нібито «геноцид» українців з боку влади країни, створити додаткову «точку розколу», деморалізувати населення, дискредитувати мобілізацію.

Додатково метою російської пропаганди є створення для зовнішньої аудиторії «доказів» расизму і ксенофобії українців, посилення фейкового наративу про «український нацизм» та погіршення ставлення до України за кордоном, зокрема в Азії та Африці.

Інформаційна хвиля з поширення антимігрантських настроїв і страхів перетворилася на скоординовану стратегію для розколу суспільства. Використання дипфейків, маніпулювання цифрами, апелювання до емоцій, залученість анонімних та пропагандистських ресурсів і ботоферм ‒ все це працює на дестабілізацію українського тилу, дискредитацію мобілізації та руйнування довіри до держави.

Як повідомляв Укрінформ, раніше російська пропаганда поширила фейк про «неефективність» українських фахівців з дронів на Близькому Сході.

Андрій Оленін та Центр стратегічних комунікацій