Фінансова «омерта» Путіна з «бізнес-капітанами» і рядовими
Минулого тижня відбулася рутинна зустріч Путіна з лідерами великого російського бізнесу, яка відбувається щорічно. Проте цього разу на ній трапилася прикмета подія: так званим олігархам було запропоновано скинутися на війну з Україною.
Кремль усе обставив у найкращих традиціях «нас там нет» – це бажання самого бізнесу. За словами Пєскова, один із учасників зустрічі справді говорив про те, що він вважає за необхідне виділення певної, дуже великої суми грошей для держави. Це, мовляв, було його особисте рішення, а Путін лише підтримав цю пропозицію. Пєсков переконує, що «цей підприємець аргументував своє рішення тим, що більшість мільярдерів розпочинали бізнес у 90-х роках, і здебільшого це було пов’язано з державою. Тому зараз багато хто вважає за свій обов'язок зробити такі внески».
Видання The Bell і Financial Times повідомили, що цим бізнесменом став Сулейман Керімов, якій на зустрічі з Путіним підтвердив виділення 100 млрд рублів у межах такого «добровільного» внеску.
У чому різниця путінських «дерипасок» і «наришкіних»
Так це було чи ні, зрештою, не важливо. Те, що Путін прийде розкуркулювати «капітанів» російського бізнесу було лише питанням часу. Не для того він годував цих «кабанчиків». Тим паче, що є до кого й за чим іти. За даними Forbes станом на березень 2026 року, кількість російських доларових мільярдерів сягнула рекордних 155 осіб, що на дев’ять більше, ніж у попередньому році (146 осіб). Їхній сукупний статок також побив рекорд, сягнувши 696,5 млрд доларів США.
Усі вони, звісно, чудово пам’ятають долю Михайла Ходорковського, в якого Путін відібрав «ЮКОС» та запроторив до в’язниці, а також Олега Тинькова – засновника «Тинькофф Банку», які виступали з критикою режиму. Була ще показова історія Володимира Євтушенкова, власника АФК «Система», якого у вересні 2014 року відправили під арешт за звинуваченням у нібито відмиванні коштів. Зрештою, його виправдали, але відтоді він (який і без того був «пухнастим»), поводить себе як зразок «відповідального бізнесу».
Після цього Кремль методично перетворював великий капітал на повноправного співучасника своїх злочинів. Його більше не задовольняла банальна лояльність бізнес-еліт – йому вже була потрібна кругова порука, зацементована фінансуванням «СВО».
Насправді для більшості представників російського списку Forbes цей кривавий рубікон уже давно перейдено. Свідчення цього – численні персональні санкції Заходу. Путінські мільярдери вже давно втягнуті у війну, натомість Кремль тепер прагне зробити цей зв'язок незворотним.
І коли Путін заявляє, що розраховує на «добровільні» внески великого бізнесу у військову машину, це не прохання – це наказ. Сценарій розігрується як по нотах: диктатор окреслює очікування. Іде реакція: Керімов першим демонструє готовність. А в інформаційному просторі блискавично з’являються прізвища інших мільярдерів (того самого Євтушенкова), створюючи ефект масової солідарності навколо вождя.
Це банальна політтехнологічна конструкція. Кремль убиває одним пострілом двох жирних зайців: створює ілюзію того, що бізнес уже «скинувся» і став частиною системи, і водночас забирає у нього можливість будь-якого маневру в майбутньому, остаточно перетворюючи бізнесменів на фінансових донорів агресії, які не мають права на вихід із системи.
Це відточена «омерта», механіку якої вперше всі побачили під час сумнозвісного засідання Ради безпеки 21 лютого 2022 року, коли голова СЗР Наришкін, уже тоді поза сценарієм бекав про приєднання Донбасу до складу Росії, а кожного з присутніх Путін змусив присягнути на участь у повномасштабному вторгненні в Україну, до якого залишалося три дні.
Тепер ту саму процедуру «омерти» проходить великий бізнес. Але, на відміну від «нанришкіних», путінським «дерипаскам» залишається лише мовчки ковтати лють, адже на головне питання, яке вони ставлять один одному лише пошепки: «У чому полягає стратегічний профіт донбаського проєкту Путіна – захоплення випаленої землі, де замість великих промислових гігантів тепер залишився лише щебінь?» – відповіді немає.
Є ще один аспект. Путін більше не вірить у «нафтове диво» й закликає «капітанів» бізнесу не розпорошувати коштів через короткочасний нафтово-грошовий дощ, а використовувати їх розумно (наприклад, організацію ППО навколо власних підприємств). І ця страва подається під соусом «патріотизму» і збереження промислового потенціалу для майбутніх поколінь росіян.
Зарплатний фонд іде на фронт
Але не тільки «капітани» бізнесу цікавлять Кремль, а й пересічні люди. Рівно три роки тому, в березні 2023-го, він удався до прихованої експропріації грошей у населення – розміщення «патріотичних» облігацій для поповнення федерального бюджету, в якому вже бракувало грошей на війну.
Мінфін РФ тоді запропонував запустити такий інструмент серед інших нових фінансових механізмів, які потрібні для «забезпечення фінансового суверенітету РФ». Але рядові росіяни, навчені гірким досвідом спалених радянських облігацій, не поспішали їх купувати. Тому протягом наступних років внесок пересічних росіян у «перемогу» став менш креативним.
Рік 2026-й також не дивує форматами «добровільної допомоги СВО». У різних регіонах РФ працівників бюджетної сфери – від медиків до співробітників місцевих адміністрацій – буквально змушують перераховувати частину зарплати «на фронт». Формально (як і у випадку з Керімовим) це також подають як «власну ініціативу», але на практиці це звичайна примусовість.
У Бурятії, наприклад, цьогоріч вирішили змінити підхід. Торік тут тричі проводили разові кампанії: працівникам пропонували віддати одноденний заробіток на користь «Молодіжної ліги», яка збирає пожертви для потреб «СВО». Загалом вдалося зібрати трохи понад 13 млн рублів. Але місцева влада визнала: такі акції «не всім були по кишені». Тож у 2026 році перейшли до нової моделі – замість разових зборів запровадили регулярні щомісячні відрахування на рівні 25 % від мінімальної зарплати, що має зробити процес «системним і плановим».
На початку минулого місяця соцмережі заполонили повідомлення про примусові збори: від медиків у Санкт-Петербурзі до працівників підприємств ВПК у Челябінській і Тюменській областях і бюджетників Курганщини. У березні з’явилися нові сигнали – вже з кількох регіонів одночасно. Бюджетникам роздавали заяви на «добровільне» перерахування одноденного заробітку.
Ці та інші випадки свідчать, що Кремль відчуває гострий фінансовий голод. Санкційний зашморг та астрономічні витрати на ВПК практично «проїли» державну скарбничку. Єдиним сектором, що демонструє зростання, є виробництво снарядів, які перетворюють на щебінь той самий Донбас, на який тепер мають скинутися й мільярдери. Кремль агонізує і бізнес-капітани і пересічні росіяни стали спонсорами цієї агонії.
Макс Мельцер
