Світове нафтове ралі і замкнуте коло Росії

Нафтовий грошовий дощ омине  Москву

Росія покладає великі надії на зростання цін на енергоносії через воєнні дії в Ірані та нестабільність у районі Ормузької протоки, вже прогнозуючи надприбутки. Проте чи насправді ситуація є такою оптимістичною? Відповіді на ці сподівання поточного тижня надали українські безпілотники та світова ізоляція, що триває й залишається незмінним фактором.

Українські дрони посилюють західні санкції

Уночі 26 березня Ленінградська область опинилася під масованою атакою українських дронів. Зокрема, завод «Кірішінафтооргсинтез» («Кінеф»). Це підприємство є частиною структури «Сургутнафтогазу» й забезпечує близько 7 % усієї нафтопереробки у РФ (до 20 млн тонн щорічно), посідаючи за цим показником друге місце в країні. Це вже п'ята атака на завод: попередні удари відбулися у 2024 та 2025 роках, до того ж минулої осені пошкодження установки АВТ‑6 змусили завод тимчасово припинити роботу.

Нинішня атака стала продовженням послідовних ударів по балтійських нафтових терміналах у Приморську та Усть-Лузі 23 та 25 березня. За інформацією Reuters, робота цих портів зупинена, що фактично паралізувало 40 % російського експорту нафти (орієнтовно 2 млн барелів щодоби).

Саме тому кабмін РФ розглядає можливість повернення повної заборони на експорт бензину з країни через різке зростання біржових цін на паливо. Такі обмеження вже вводили в Росії й раніше. Але цього разу розглядається введення заборони не на місяць, а на квартал.  

Удари по НПЗ відбулися саме тоді, коли світові ціни на нафту перевищили 100 доларів США за барель. Але Росія не може скористатися цим стрибком цін, оскільки фізично не здатна відвантажувати нафту в запланованих обсягах. Окрім балтійських портів, із перебоями працює також Новоросійськ, який також зазнав атаки безпілотників. Пропускна здатність порту становить близько 700 тисяч барелів на добу, але він відстає від графіка навантаження.

Через простої балтійських портів танкери почали скупчуватися в морі: за даними MarineTraffic, наразі щонайменше 50 суден перебувають у Фінській затоці, вказуючи місцем призначення Приморськ або Усть-Лугу. Дим від пожежі в порту, де розташовані 33 паливні резервуари, що вміщують понад 500 вагонів-цистерн, обійшов усі світові ЗМІ.

Доля «Дружби», «Лукойла» і тіньового флоту

Також і досі не відновлено роботи нафтопроводу «Дружба», який було зупинено через удари з боку РФ. Крім того, почастішали затримання російських танкерів тіньового флоту в Європі. Це порушило постачання нафти обсягом 300 тисяч барелів на добу з Мурманська.  26 березня міністр транспорту та інфраструктури Туреччини підтвердив, що в Чорному морі було атаковано танкер, який перевозив нафту з Росії.

Напередодні прем’єр-міністр Великої Британії Стармер надав військовим право зупиняти, оглядати та затримувати російські та інші іноземні судна, які вважаються частиною нафтового тіньового флоту.

У відповідній заяві канцелярії прем’єр-міністра йдеться про те, що військові та правоохоронці готові брати на абордаж судна, які не здаються, озброєні або застосовують сучасні системи стеження для уникнення затримання; після огляду можливі кримінальні справи проти власників, операторів та екіпажів за порушення санкцій.

Нагадаємо, Велика Британія внесла до санкційних списків 544 судна тіньового флоту; до 75 % російської нафти перевозять такими танкерами. Зазначмо, заява канцелярії Стармера зроблена напередодні саміту JEF (The Joint Expeditionary Force  – багатонаціональні експедиційні сили, що їх створили у 2015 році Сполучене Королівство та  його союзники, серед яких Данія, Фінляндія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Швеція та Норвегія) у Гельсінкі, де Лондон закличе до координації щодо затримання цих суден.

Паралельно триває американська історія з російським нафтовим гігантом «Лукойл». Управління з контролю за іноземними активами США (OFAC) минулого місяця, нагадаємо, продовжило термін завершення операцій щодо «Лукойла» з 28 лютого до 1 квітня. Рішення було ухвалене через відсутність прориву в переговорах між Росією та Україною.

В адміністрації Трампа вважають, що питання «Лукойла» має стати частиною угоди щодо України. Навіть z-пабліки дають невтішний прогноз: ситуація складається так, що Вашингтон отримує вигоду за будь-якого сценарію. Якщо переговори щодо України пройдуть успішно, то Трамп зарахує собі в актив дипломатичну перемогу і включить «Лукойл» до домовленостей із РФ. Якщо ні, то США просто завершать експропріацію 22 млрд доларів США міжнародних активів «Лукойла» під виглядом їх продажу фонду Carlyle і Казахстану, який приєднався до нього і вже повідомив Мінфін США про своє пріоритетне право купити місцевий бізнес «Лукойла».

Тобто будь-яка угода передбачатиме, що «Лукойл» не отримає авансових коштів, а всі надходження від продажу будуть розміщені на заблокованому рахунку, що перебуває під юрисдикцією США.

Чому Москві не варто радіти війні в Ірані

Навіть профільні російські експерти прямо визнають, що глобальний бум на енергоринку через війну в Ірані проходить повз Москву. Хоча короткочасний сплеск прибутків і відбувся, стратегічно Кремль не є спроможним скористатися «золотим дощем» нафтодоларів для поповнення свого бюджету. Попри сприятливу кон'юнктуру, Росія залишається осторонь по-справжньому великого заробітку.

Причина одна – кінець західного вектора експорту. Східний вектор має жорсткі межі: трубопроводи до Китаю сумарно дають лише 1,9 млн барелів на добу. 250 тисяч із Сахаліну та 300 тисяч, які споживає Білорусь, – це лише слабка заміна втраченим західним ринкам. Станом на 2021 рік російська нафта займала близько 27 % від усього імпорту нафти до Євросоюзу. Близько 750 тисяч – 1 млн барелів на добу постачали через нафтопровід «Дружба». Решту (приблизно 1,5 млн барелів на добу) постачали морем через ті самі порти, що палають, а саме: Приморськ, Усть-Луга та Новоросійськ.

Так, конфлікт на Близькому Сході спровокував цінове ралі, яке б реально могло б стати для РФ рятівним колом. Проте замість надприбутків Москва демонструє лише обмеженість свого «паралельного імпорту».  Світовий нафтовий ринок торжествує, але Росія зайва на цьому святі. А з огляду на стан інфраструктури та подальший дронно-санкційний тиск, запрошень на нього найближчим часом також не передбачається.

Макс Мельцер