Від одного до п’яти мільйонів: саме стільки працівників потребує українська економіка для успішного перезапуску після закінчення бойових дій. На п’ятий рік опору повномасштабній агресії РФ нестача робочої сили стала головним викликом для українського бізнесу. З одного боку мобілізація, а з іншого еміграція “вимивають” кадри з економіки та змушують підприємства шукати різні варіанти виходу з кризи, в тому числі думати про залучення трудових мігрантів.

Нестача працівників не дає виробникам працювати на повну потужність і збільшує їхні витрати – адже вони змушені підвищувати зарплату, щоб залучити й утримати персонал. На макроекономічному рівні брак працівників зумовлює нижче економічне зростання та вищу інфляцію. Водночас, за даними компанії Info Sapiens, у березні 2026 р. безробіття становило 15%, а близько 30% людей у віці 18-65 років були економічно неактивними (35,7% жінок і 22,6% чоловіків).

Дослідження показують, що зростання кількості працівників веде до збільшення не лише ВВП, а й продуктивності праці, а збільшення частки жінок на керівних ролях сприяє інноваціям. Проте розмір впливу більшого залучення жінок на ці показники залежить від наявної в країні інфраструктури, а також формальних і неформальних інституцій, що зумовлюють завантаженість жінок працею з догляду. Наприклад, в Україні 20% жінок змушені відмовитися від роботи через неможливість влаштувати дитину в садочок.

За допомогою компанії Info Sapiens ми опитали понад 1000 жінок, які не працюють, і виявили, що 73% із них хотіли би знайти роботу, причому з них понад половина хотіли би зробити це протягом року, а ще майже 30% – у проміжку 1-2 роки. Це означає 3-3,5 млн потенційних додаткових працівниць. Із тих, хто не хотів би знайти роботу, третина вказали причинами зайнятість у домашньому господарстві, зокрема доглядом.

Ми оцінили, наскільки може вирости ВВП України, якщо всі жінки, які виявили таке бажання, знайдуть роботу у вказані ними терміни. Виявилося, що під час першого року зростання ВВП було би на 8,3 в.п. вищим, ніж у базовому сценарії (тобто без більшого залучення жінок до ринку праці), а на другий рік – на 3,9 в.п. вищим. Слід пам'ятати, що це лише приблизні числа, адже для їх знаходження нам довелося оцінити як кількість українського населення загалом, так і кількість зайнятих (оскільки з 2022 р. Держстат не публікує ці дані). Втім, головний висновок це не змінює – додаткове зростання буде значним. А якщо у відповідь на більшу пропозицію робочої сили підприємства підвищать інвестиції, ефект може бути ще більшим.

Найбільш бажаними для жінок є вакансії у торгівлі (36%) та сфері особистих послуг (20%), майже по 11% хотіли би працювати в освіті чи надавати соціальну допомогу. Найменший інтерес респондентки виявили до силових структур та ОПК (менше 1%). Якщо припустити, що всі жінки, які висловили таке бажання, зможуть знайти роботу в обраних галузях, найбільше могла би вирости зайнятість у сфері особистих послуг (у 2,7 раза), готельно-ресторанному бізнесі, ІТ та медіа (майже удвічі). На рис. 1 показано, на скільки таке збільшення зайнятості могло би підвищити виробництво (випуск) у певній галузі. Чим більший у тій чи іншій галузі внесок праці до випуску, тим більшим буде зростання. Наприклад, у торгівлі зростання зайнятості на 5% збільшить випуск на 2,7%, а в галузі будівництва – на 0,5%.

Рисунок 1. Зростання випуску у відповідь на збільшення зайнятості, %

Примітка. У дужках показане прогнозоване зростання зайнятості, якщо всі охочі знайдуть роботу в ній. Базова оцінка виконана на основі даних, як надав Антон Груй, начальник відділу макроекономічного прогнозування НБУ, оцінку на основі моделі ІЕД зробила для нас Вероніка Мовчан, директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

При цьому зарплатні очікування жінок не можна назвати високими – ⅔ погодилися б на зарплату до 30 тис. грн. Однак, для потенційних працівниць важливо, щоб до роботи можна було дістатися менше, ніж за годину, а також дружній колектив (40% назвали його обов'язковою умовою майбутньої зайнятості, а ще 56% бажаною). Для жінок із дітьми важлива наявність дитсадка чи дитячої кімнати.

Понад 70% респонденток готові проходити навчання (тренінги), а 37% готові переїхати до іншого населеного пункту, щоб підвищити свої шанси на працевлаштування. Тож як працедавцям, так і державі варто зробити крок для залучення жінок на ринок праці. Працедавці могли б запропонувати потенційним працівницям гнучкий графік роботи, розвозку або гуртожиток, центральні та місцеві органи влади – навчання, поліпшення інфраструктури з догляду, комунікаційні кампанії проти дискримінації та стереотипів про “традиційно жіночі” або “традиційно чоловічі” професії.

Авторка: Ілона Сологуб, наукова редакторка Вокс Україна

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства