Економічний лендліз чи сировинний придаток: що стоїть за угодою України зі США
Майже три місяці тому парламент ратифікував угоду про рідкісноземельні метали зі США. Вона стала основою для створення спільного Інвестиційного фонду відбудови. Американці вже перерахували туди $75 млн. Україна обіцяє подвоїти суму: свої $75 млн внести двома платежами – частину цьогоріч і наступного року.
Президент США Дональд Трамп заявив, що угода про надра покликана гарантувати захист американських вкладень і допомоги, яку Україна отримує від Штатів. На його думку, цей крок може стати одним із елементів, які наблизять завершення війни.
Водночас сам проєкт зумовлює чимало дискусій: чи стане фонд реальним інструментом післявоєнного відновлення української економіки, чи ризикує закріпити за Україною статус постачальника сировини для американських компаній.
СТРАТЕГІЧНА ЦІННІСТЬ
«Ми сформували версію угоди, що передбачає взаємовигідні умови для обох держав. Це угода, в якій США відзначають своє прагнення сприяти досягненню довгострокового миру в Україні й визнають внесок, який Україна зробила у глобальну безпеку, відмовившись від ядерного арсеналу. Угода, в якій США відзначають свою відданість питанням української безпеки, відновлення і реконструкції», – сказала в день підписання документа Юлія Свириденко, яка на той момент ще обіймала посаду міністра економіки.
Цього вдалося досягти після кількох місяців перемовин з американською стороною. Фінальна версія документа значно відрізняється від перших напрацювань, де Україна більше була зобов’язана, аніж виступала рівноцінним партнером.
Для України ця домовленість є першою такого рівня від моменту здобуття незалежності. Особливість співпраці зі США полягає саме в акценті на перспективні інвестиційні проєкти у високотехнологічних сферах. Ця угода відкриває такі можливості для нашої держави.
У вересні розпочав свою роботу Інвестиційний фонд. Американську сторону представляли міністр фінансів Скотт Бессент, головний інвестиційний директор Американської міжнародної корпорації з фінансування розвитку (DFC) Коннор Коулмен, віцепрезидент і генеральний юрисконсульт DFC Роберт Стеббінс, а Україну – міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев, його заступник Єгор Перелигін та держсекретар МЗС Олександр Карасевич.
І вже у грудні очікується активна робота.
У ПРІОРИТЕТІ – ГАЗ
Наприкінці року Фонд має запустити публічний сайт, через який можна подавати проєкти на розгляд. Соболев повідомив журналістам, що до кінця жовтня мають бути підписані угоди з адміністратором Фонду та інвестиційним радником. У першій половині листопада – відкрито банківські рахунки й зареєстровано дочірню компанію в Україні, щоб забезпечити коректний податковий і валютний режими.
До кінця 2025 р. капітал Інвестфонду відбудови становитиме $150 млн, а до 2028 року може зрости до $200 млн. Україна ж планує внести 1,9 млрд грн, що вже передбачено в держбюджеті.
«Після формування стартового капіталу в $150 млн, внесеного урядами США та України, планується залучення додаткових інвесторів у проєктний портфель. Ми всі зацікавлені в тому, щоб інвестиції Фонду масштабувалися завдяки залученню інвестиційних партнерів та додаткових фінансових ресурсів. Це стосується як приватного сектору, так і багатосторонніх фінансових інституцій: міжнародних банків розвитку, інвестиційних фондів, партнерів із країн-союзників», – прокоментували Укрінформу в Мінекономіки.
Там також розповіли, що основні інвестиції фонду будуть спрямовані на титан, цирконій, уран, літій, графіт та природний газ. Ці мінерали мають стратегічне значення для авіакосмічної, оборонної, енергетичної та високотехнологічної галузей. У відомстві також не виключають можливості фінансування проєктів, пов'язаних із видобутком германію, галію, гафнію, ванадію та скандію.
Сам міністр у розмові з журналістами наголосив, що наразі американців найбільше цікавлять газові проєкти: «Розширити видобуток газу чи запустити нові свердловини значно простіше, ніж відкривати нові шахти для видобутку літію чи гафнію».
Укрінформ уточнив, чи зможуть такі інвестиції зменшити вартість енергоносіїв в Україні. У Міністерстві відповіли, що Фонд відбудови не ставить перед собою прямої мети знизити тарифи на енергетику. Його завдання – створити умови для розвитку стратегічних галузей, зокрема критичних мінералів, енергетики та нових технологій.
«Водночас реалізація проєктів у цих сферах означає диверсифікацію джерел енергії, розвиток переробки всередині країни та залучення інвестицій у сучасну інфраструктуру. Це в перспективі підвищує енергетичну безпеку України, робить систему більш стійкою й конкурентною, що опосередковано може зменшувати ціновий тиск для бізнесу та споживачів», – додали у відомстві.
ВІДБІР ПРОЄКТІВ
Про один із перших проєктів, який зацікавив американців, світові медіа заговорили ще влітку. Повідомлялось, що американський інвестор Рональд Лаудер виявив інтерес до найбільшого літієвого родовища в Україні – ділянки «Добра» у Кіровоградській області.
У липні Свириденко повідомила, що Комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) ухвалила рішення про доцільність оголошення конкурсу на ділянку «Добра». «Це родовище потенційно підпадає під мандат Інвестфонду. Його розроблення може стати першим пілотним проєктом у межах спільного інвестування», – пояснила прем’єр-міністр.
У Мінекономіки пізніше додали, що в уже оголошеному конкурсі може взяти участь зацікавлена компанія TechMet, одним з інвесторів якої є Лаудер.
«DFC – наш головний партнер у Фонді між Штатами й Україною. І DFC – це найбільший акціонер компанії TechMet. Тому це дуже логічно, коли компанія, в яку інвестує DFC, зацікавлена в розробленні корисних копалин в Україні, згідно з угодою», – додав Соболев.
Уже наприкінці листопада спільно з адміністратором, радником та DFC планують затвердити інвестиційні протоколи, разом із процедурами due diligence.
«У грудні розпочнемо будувати проєктний портфель: активний пошук, відбір і підготовку проєктів та практичне формування портфелю. У Фонду буде публічний сайт, через який можна подавати проєкти на розгляд. Це наше принципове зобов’язання діяти скоординовано й прозоро, щоб якнайшвидше перейти до фінансування проєктів», – розповів міністр економіки на зустрічі із журналістами.
Українські компанії можуть брати участь у відборі проєктів нарівні з міжнародними партнерами, якщо вони відповідатимуть критеріям прозорості власності та міжнародним стандартам управління.
ЩО Ж ІЗ ГРІШМИ?
Механізм розподілу доходів, згідно з інформацією Мінекономіки, наданої Укрінформу, передбачає надходження до фонду 50% від рентних платежів та продажу спецдозволів на видобуток.
Ключову роль в ухваленні рішень відіграватиме Керівна рада, що складається з представників України та США. Крім того, діятиме система комітетів (інвестиційного, аудиторського, оцінювання) для забезпечення контролю.
«Жодні рішення не ухвалюються односторонньо: механізм побудований на принципах партнерства, прозорості та контролю з обох сторін», – зазначають у відомстві.
Результати роботи Інвестфонду та звіти про використання коштів публікуватимуться на регулярній основі у відкритому доступі.
Економічний експерт Володимир Ланда в коментарі Укрінформу стверджує, що угода є паритетною, але попереджає про можливі ризики дисбалансу. «Завдання української сторони – забезпечити, щоб цей баланс зберігався. Незбалансована угода не має шансу працювати довгостроково», – вважає він.
ВІД СИРОВИНИ ДО ГОТОВОГО ПРОДУКТУ
Одним із найгостріших питань є ризик того, що Україна залишиться тільки постачальником сировини. Міністерство економіки запевняє, що Фонд прагне створювати виробництва з високою доданою вартістю, також сучасні технології переробки й виробництво готових матеріалів для високотехнологічних галузей. «Це принципове рішення: Україна має стати не лише постачальником сировини, а повноцінним учасником глобальних ланцюгів виробництва», – заявляють у відомстві.
Експерт Ланда наголошує, що ризик стати постачальником сировини в України є. Адже що довший виробничий ланцюг, то більше вимог і викликів виникає. «Проте, навіть якщо ми зможемо побудувати збагачувальну фабрику біля кар'єра, це вже буде певною перемогою», – вважає експерт.
До того ж угода може мати інший позитивний ефект – нові робочі місця. Хоча в Міністерстві ще не проводили підрахунки, скільки ця угода може створити нових робочих місць, там додають, що конкретна цифра залежатиме від того, які саме проєкти затвердить Керівна рада Фонду.
«На етапі формування портфеля робота йде в різних секторах – від видобутку до переробки та інфраструктури. Тому можна говорити про тисячі робочих місць у перспективі», – прокоментували Укрінформу.
Головний критерій – безпекові ризики. У Мінекономіки запевняють: Фонд інвестуватиме лише ті ініціативи, де є необхідні умови безпеки для працівників, стабільності постачання та захищеності об’єктів.
ПЕРСПЕКТИВИ
Говорити про успішність цієї угоди поки що зарано. Але якщо американська та українська сторони зможуть будувати взаємовигідні партнерські відносини, це позитивно вплине на майбутнє економіки України, що дуже важливо в післявоєнний час.
На думку Ланди, це чудова можливість для багатьох українських підприємств, які потребують модернізації. Найважче буде з об’єктами, які розміщені у прифронтових зонах чи опинились під окупацією, вони поки що залишаються без можливості фінансування.
У 2022 р. вартість ринку всіх природних ресурсів, які є в Україні (як на контрольованій, так і на окупованих РФ територіях), становила майже $15 трлн, говорить Ланда. Це звучить перспективно, але через війну ця цифра зменшилася майже утричі.
Попри це угода може стати потужним сигналом для інших інвесторів, які спостерігатимуть за першими кейсами. І якщо вони виявляться успішними, це може стати потужним стимулом для залучення більших інвестицій в Україну, особливо після закінчення активної фази війни, упевнений економічний експерт.
Марина Шашкова
